ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.09.2020Справа № 910/1828/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" вул.Саксаганського,70-А, м. Київ, 01032
до 1. Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" вул. Саксаганського,77, м. Київ, 01033
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.БІЗНЕС ГРУП" вул. Театральна, буд.3, смт. Царичанка, Царичанський район, Дніпропетровська область, 51000
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (вул. Перемоги,буд.97-А, м. Запоріжжя, Запорізька область,69005; код ЄДРПОУ 13490997)
про стягнення 119 905,68 грн.
Представники сторін:
Від позивача не з'явився;
Від відповідача 1 Опанасенко Б.Ю., довіреність № 33 від 20.07.2020 року;
Від відповідача 2 не з'явився;
Від третьої особи не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.БІЗНЕС ГРУП" про стягнення 119 905,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на той факт, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну страхувальника позивача завдано матеріальної шкоди, яка відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування за Договором добровільного страхування на транспорті № 021198/4057/0000006 від 10.07.2019 року, в зв'язку чим на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, згідно Полісу № АМ8087237 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Українська транспортна страхова компанія", позивач просить стягнути з останнього в порядку суброгації страхове відшкодування в сумі 99000,00 грн.
Окрім цього, оскільки винна особа на момент скоєння ДТП перебувала в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.В.БІЗНЕС ГРУП", позивач, посилаючись на ст. 1194 ЦК України, просить суд стягнути з останнього 20905,68 грн. різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1828/20, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" та призначено підготовче засідання на 18.03.2020 року.
Окрім того вказаною ухвалою суду також залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (вул. Перемоги, буд.97-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005; код ЄДРПОУ 13490997) та витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ-2, а/с 272) інформацію щодо полісів АМ № 8087237 та АМ № 5081488, інформацію щодо забезпечення станом на 10.08.2019 року транспортного засобу Renault Premium, vin-код НОМЕР_2 .
Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", установлено з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин.
Листом від 16.03.2020 року № 9рс-186/20 Радою суддів України з метою убезпечення населення України від поширення гострих распіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, рекомендовано встановити особливий режим роботи судів України на період з 16.03.2020 по 03.04.2020 року, зокрема, щодо можливості відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами.
У зв'язку з викладеним, з метою мінімізації ризиків розповсюдження хвороби судове засідання, призначене на 18.03.2020 року, не відбулося.
В подальшому відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 239, 291, 392 , 500 про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та постанови Кабінету Міністрів України № 500 від 17.06.2020 року про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 року карантин на території України було продовжено до 31.07.2020 року. Разом з тим, починаючи з 11.05.2020 року, режим карантину послаблено, а саме: з 11.05.2020 року відновлено діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів, з 22.05.2020 року відновлено роботу громадського транспорту, а з 25.05.2020 року - роботу метрополітенів.
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України № 435 від 03.06.2020 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 та запроваджено наступний етап послаблення карантинних заходів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 року призначено підготовче засідання на 29.07.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 року, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/1828/20 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 09.09.2020 року.
Судом доведено до відома, що до початку судового засідання 06.03.2020 року від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву № 116 від 06.03.2020 року, в якому ПАТ «УТСК» заперечує проти позовних вимог, посилаючись на нікчемність укладеного з відповідачем 1 Полісу АМ № 8087237, оскільки страхувальник при укладенні останнього всупереч вимогам п.3 ч. 1 ст. 989 ЦК України не повідомив страховика про наявність іншого діючого полісу, укладеного з ПАТ «УАСК «АСКА». Отже, за твердженнями відповідача 1 він є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки відповідальність за шкоду, заподіяну водієм транспортного засобу Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , має нести третя особа - ПАТ «УСКА «АСКА». Відзив разом з доказами направлення на адресу позивача судом долучено до матеріалів справи.
Також через канцелярію суду 17.03.2020 року засобами електронного зв'язку від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке судом долучене до матеріалів справи.
Від відповідача 2 засобами електронного зв'язку 17.03.2020 року надійшла заява № 16/03-20 від 16.03.2020 року про визнання позову і відшкодування шкоди у розмірі 20 905, 68 грн., в якій ТОВ «Р.В.Бізнес Груп» повідомляє про визнання пред'явлених до нього вимог про стягнення страхового відшкодування в розмірі 20 905,68 грн. та сплату вказаної суми на рахунок позивача платіжним дорученням № 488 від 16.03.2020 року, копія якого долучено до заяви. У зв'язку з викладеним відповідач 2 просить суд також закрити провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ СК «УНІКА» до ТОВ «Р.В.Бізнес Груп» про стягнення шкоди в сумі 20905,68 грн., постановивши відповідну ухвалу. Заява разом з доданими до неї доказами судом долучена до матеріалів справи.
Судом також повідомлено, що 18.03.2020 року засобами електронного зв'язку від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи та через канцелярію суду від відповідача 1 - клопотання № 133 від 17.03.2020 року про відкладення розгляду справи, які судом долучені до матеріалів справи.
Окрім цього від відповідача 2 через канцелярію суду 23.03.2020 року надійшла заява 27.03.2020 року № 16/03-20 від 16.03.2020 року про визнання позову і відшкодування шкоди у розмірі 20905,68 грн., ідентична заяві, поданої раніше засобами електронного зв'язку 17.03.2020 року. Заява разом з доданими до неї доказами, зокрема, оригіналом платіжного доручення № 488 від 16.03.2020 року на суму 20905,68 грн. судом долучена до матеріалів справи.
Від позивача 27.03.2020 року через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив № 1556 від 20.03.2020 року, в якій позивач зазначає про неправомірність відмови відповідача 1 як особою, яка має членство в МСТБУ, у виплаті страхового відшкодування, що обґрунтовується нікчемністю полісу, враховуючи затвердження протоколом Президії МТСБУ 26.02.2020 року № 464/2020 «Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.п.2.1, 2.2 п.2 якого встановлено, що рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування, що обґрунтовується можливою нікчемністю внутрішнього договору страхування згідно з абз.2 п.3 ч. 1 ст. 989 ЦК України ,при наявності передбаченого п.2.1 п. 2 достатнього доказу виконання страхувальником обов'язку повідомити страховика про внутрішні договори страхування, є порушенням цього порядку. Отже, невиконання відповідачем 1 зобов'язань з відшкодування позивачу збитків, на переконання позивача, є порушенням вказаних норм. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.
На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 року у справі № 910/1828/20 через відділ діловодства суду 13.07.2020 року від Моторного (транспортного) страхового бюро надійшла інформація № 9-02/20149 від 08.07.2020 року щодо Полісів АМ № 8087237 та АМ № 5081488, яка судом долучена до матеріалів справи.
Засобами електронного зв'язку 29.07.2020 року від позивача надійшла заява № 00313975 від 28.07.2020 року про розгляд справи без участі уповноваженого представника ПАТ «СК «УНІКА». Подана заява долучена судом до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та відповідачем на час розгляду справи 09.09.2020 року суду не надано.
В підготовче судове засідання 29.07.2020 року з'явився уповноважений представник відповідача 1, уповноважені представник позивача, відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з'явилися.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 29.07.2020 року позивач, відповідач 2 та третя особа повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№: 0105474395622, 0105464395649 та 0105474395657.
Про поважні причини неявки в судове засідання 29.07.2020 року уповноважених представників позивача, відповідача 2 та третьої особи суд не повідомлено.
В судове засідання з розгляду справи по суті 09.09.2020 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача 1, уповноважені представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з'явились.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 09.09.2020 року відповідач 2 та третя особа повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№: 0105473270073, 0105473260081.
Про поважні причини неявки в судове засідання з розгляду справи по суті 09.09.2020 року уповноважених представників відповідача 2 та третьої особи суд не повідомлено.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.В.БІЗНЕС ГРУП" та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" не скористались наданими їм процесуальними правами, зокрема, забезпечення їх процесуальних прав на представництво інтересів у суді, зважаючи на прийняття Урядом України рішення про пом'якшення режиму карантину, введеного у зв'язку з поширенням короновірусу COVID-19, суд здійснював розгляд справи за відсутності представників відповідача 2 та третьої особи виключно за наявними матеріалами.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті 09.09.2020 року представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні 09.09.2020 року просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.09.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно визначення ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 10 липня 2019 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»(страховик за договором, позивач у справі) та гр. ОСОБА_1 (страхувальник за договором) укладено Договір добровільного страхування на транспорті № 021198/4057/0000006 (далі - Договір страхування), предметом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобом та прикріпленим до нього ззовні та всередині додатковим обладнанням, зазначеним в п.1.2 Договору (Страхування КАСКО).
Відповідно до п. 1.1 Договору страхування застраховано транспортний засіб марки Citroen C3, державний номер НОМЕР_3 , 2018 року випуску (далі - застрахований транспортний засіб).
Страхова сума становить 391 356,00 грн. (п. 1.3 Договору страхування).
Пунктом. 1.3 Договору страхування визначено розмір безумовної франшизи за страховими ризиками, зокрема, ДТП - 1% (але не менше 3000,00 грн.
Згідно п.1.8 Договору страхування відшкодування збитків здійснюється без врахування зносу.
Строк дії Договору страхування згідно п. 1.4 останнього - з 27.07.2019 року до 26.07.2020 року.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".
Як передбачено ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
За визначенням ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно п.2.2 Договору страхування страховим випадком є подія, передбачена Договором страхування, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з Договором страхування.
Зокрема, одним із страхових ризиків за Договором страхування (п. 1.3) є дорожньо - транспортна пригода (ДТП) - подія, що відбулася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди або спричинено матеріальний збиток.
Як встановлено судом за матеріалами справи, зокрема, згідно Відповіді від НПУ № 3019224578603449, копія якої наявна в матеріалах справи, 10.08.2019 року о 17 год. 26 хв. На авто - дорозі Харків-Зміїв-Балаклія на 30 км сталася ДТП, під час якої гр. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом державний номер НОМЕР_4 , перед виїздом не перевірив та не забезпечив надійне кріплення вантажу, закривання інструментальних ящиків, внаслідок чого під час руху самостійно відкрився інструментальний ящик під кабіною та з нього на дорогу випав ящик з болтами та гайками, який пошкодив зустрічний автомобіль Citroen C3, державний номер НОМЕР_3 , під керуванням гр. ОСОБА_3 , в результаті чого вказаний транспортний засіб отримав механічні ушкодження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом п. 3 ч.1 ст. 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч. 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні приписи містяться в ч.ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
За умовами п. 7.1 Договору страхування страхувальник зобов'язаний у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, негайно сповістити страховка про страховий випадок за телефонами, зазначеними в договорі, та протягом 3-х робочих днів надати письмове повідомлення про подію. Страхувальник повинен повідомити страховику: номер договору, обставини настання страхового випадку, інформацію про пошкодження, заподіяні транспортному засобу та/або додатковому обладнанню, місце події і місце знаходження транспортного засобу, іншу інформацію на вимогу страховика.
Так, страхувальник - гр. ОСОБА_1 12.08.2019 року звернувся до страховика - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" із заявою № 00313075 про подію, що має ознаки страхового випадку, копія якої наявна в матеріалах справи.
Згідно п. 10.1 Договору страхування виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з умовами Договору на підставі заяви страхувальника та письмового погодження вигодонабувача і страхового акта, що складається страховиком після отримання всіх необхідних документів, визначених розділом 10 цього Договору.
Розмір страхового відшкодування визначається виходячи з фактичного розміру збитків, завданих транспортному засобу в результаті страхового випадку, та розрахованого відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. п.10.14 Договору страхування відшкодування вартості відновлювального ремонту при настанні страхового випадку, зокрема, за ризиком ДТП, здійснюється на базі авторизованої СТО на вибір страховика - при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, обладнання, матеріалів, та ремонтних робіт, які відносяться до даного страхового випадку та визначаються на базі протоколу огляду транспортного засобу, складеного представником страховика та підписаного зацікавленими особами. Страхове відшкодування може бути здійснене на підставі калькуляції СТО, в разі погодження страховиком, тільки шляхом перерахування на рахунок цього СТО.
Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно з рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Авангард» № АА00001291 від 16.08.2019 року на суму 99632,00 грн. з ПДВ та рахунком Фізичної особи - підприємця Ларарєва В.О. № 0000001313 від 15.08.2019 року на суму 24187,24 грн. без ПДВ, копії яких наявні в матеріалах справи, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки Citroen C3, державний номер НОМЕР_3 , визначена у загальному розмірі 123 819,24 грн.
Також в матеріалах справи наявний складений на замовлення позивача ФОП Шаповаловим В.І. (сертифікат суб'єкта оцінювальної діяльності № 777/16 від 13.10.2016 року) звіт № 801 із визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу від 25.09.2019 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Citroen C3, державний номер НОМЕР_3 , становить 126076,30 грн. з урахуванням ПДВ на змінні частини, та 102204,87 грн. з урахуванням зносу та ПДВ на змінні частини.
У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача із заявою № 00313075 про подію, що має ознаки страхового випадку від 12.08.2019 року, копія якої наявна в матеріалах справи, останнім згідно умов Договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду від 10.08.2019 року страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідний страховий акт № 313075 від 01.10.2019 року, копія якого наявна в матеріалах справи.
Згідно вказаного страхового акту вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки Citroen C3, державний номер НОМЕР_3 , склала 119 905,68 грн., і становить вартість відновлювального ремонту згідно рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Авангард» № АА00001291 від 16.08.2019 року та Фізичної особи - підприємця Лазарєва В.О. № 0000001313 від 15.08.2019 року, за вирахуванням франшизи в сумі 3913,56 грн. (1% від страхової суми).
Згідно п.10.22 Договору страхування страхове відшкодування виплачується протягом 10 робочих днів з дня прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування (з урахуванням положень Договору).
Окрім цього в матеріалах справи наявна згода вигодонабувача АТ «Креді Агріколь Банк» № 12829/2/2813-БТ від 30.09.2019 року на виплату страхового відшкодування на поточний рахунок авторизованої (гарантійної) СТО.
В подальшому позивачем у відповідності до вищевказаного страхового акту сума страхового відшкодування в розмірі 119 905,68 грн. була виплачена безпосереднім виконавцям відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки Citroen C3, державний номер НОМЕР_3 - ТОВ «Альфа Авангард» в сумі 99632,00 грн. та ФОП Лазарєву В.О. в сумі 20273,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 02.10.2019 року № 111615 та № 111631 на вказані сумі відповідно.
Заперечень щодо факту та розміру здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування на транспорті № 021198/4057/0000006 від 10.07.2019 року, а також перебування отриманих автомобілем марки Citroen C3, державний номер НОМЕР_3 , пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 10.08.2019 року, відповідачами суду не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія «УНІКА» умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в розмірі 119905,68 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту транспортного засобу марки Citroen C3, державний номер НОМЕР_3 , на розрахунковий рахунок ТОВ «Альфа Авангард» та ФОП Лазарєва В.О., якими безпосередньо здійснювався ремонт вказаного пошкодженого транспортного засобу.
Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, наявність рахунків на оплату № АА00001291 від 16.08.2019 року та № 0000001313 від 15.08.2019 року, а також платіжних доручень від 02.10.2019 року № 111615 та № 111631 у є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Як зазначалось судом вище, дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 10.08.2019 року за участю застрахованого позивачем транспортного засобу марки Citroen C3, державний номер НОМЕР_3 , визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування, та майнова шкода, завдана страхувальникові позивача, була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору страхування, при цьому постановою Зміївського районного суду Харківської області (суддя Бородавка К.П.) від 13.09.2019 року у справі № 621/2294/19 (провадження № 3/621/393/19), винним у вказаному ДТП, зокрема, у порушенні п.2.3-а Правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано гр. ОСОБА_2 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.06.2018 року у справі № 910/7449/17, в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору страхування, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Судом за матеріалами справи встановлено та зазначено позивачем в позовній заяві, що станом на дату вчинення ДТП 10.08.2019 року цивільно-правова відповідальність осіб за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, що користуються транспортним засобом марки Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська транспортна страхова компанія» відповідно до договору (полісу) АО № 8087237 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс), з наступними умовами: франшиза - 1000,00 грн.; ліміт відповідальності по майну - 100000,00 грн., Поліс станом на момент скоєння ДТП 10.08.2019 року був чинний.
З огляду на вищевикладене, позивач зазначає, що до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному вказаним Полісом.
В свою чергу правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Наразі, вина особи, яка керувала під час скоєння ДТП, транспортним засобом марки Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлена у судовому порядку відповідно до постанови Зміївського районного суду Харківської області від 13.09.2019 року у справі № 621/2294/19.
Отже, враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «ІНГО», зазначає в позовній заяві, що виплативши страхове відшкодування потерпілому за Договором страхування, отримав від останнього права кредитора до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», яке застрахувало цивільно-правову відповідальність водія автомобіля Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, та, відповідно, в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту, встановленого Полісом.
Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
В силу ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Таким чином, оскільки згідно із даними Полісу та Договору страхування франшиза становить 1000,00 грн. та 3913,56 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки Citroen C3, державний номер НОМЕР_3 , матеріального збитку та розмір права вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, позивачем правомірно зменшено на розмір франшизи.
При цьому страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Зокрема, позивачем реалізовано своє право кредитора шляхом звернення до ПАТ «УТСК» із заявою № 26072 (вих. № 6107) від 17.10.2019 року про виплату страхового відшкодування в сумі 119 905,68 грн., копія якої наявна в матеріалах справи та яка згідно наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 22.10.2019 року.
За результатами розгляду відповідачем вказаної заяви позивача відповідачем - ПАТ «УТСК» листом № 406-В від 31.10.2019 року було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у порядку суброгації у зв'язку з тим, що транспортний засіб Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_5 було забезпечено за двома полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме: Полісом № АМ/5081488, виданим ПАТ «УАСК АСКА» з терміном дії з 01.10.2018 року по 30.09.2019 року, та Полісом № АМ/8087237, виданим ПАТ «УТСК» з терміном дії з 04.04.2019 року по 03.04.2020 року.
Окрім цього у вказаному листі відповідач 1 зазначив, що оскільки поліс АМ/5081488, укладений з ПАТ «УАСК АСКА» раніше, ніж поліс ПАТ «УТСК», тому поліс відповідача 1 в силу норм ст. 989 ЦК України є нікчемним.
Таким чином, оскільки в порушення п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач 1 відшкодування не здійснив, залишивши вимогу позивача без задоволення, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 в порядку суброгації суми страхового відшкодування у розмірі 99000,00 грн., що обмежується лімітом відшкодування згідно Полісу відповідача 1 №АМ/8087237 в розмірі 100000,00 грн. за вирахуванням франшизи за вказаним полісом в сумі 1000,00 грн.
Поряд із цим як зазначено позивачем в позовній заяві, встановлено судом за матеріалами справи та відповідачем 2 не заперечувалось, на дату скоєння ДТП 10.08.2019 року винна особа ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Р.В. Бізнес Груп», що підтверджується наказом № 2 від 03.05.2019 року про прийняття вказаної особи на роботу з 04.05.2019 року на посаду водія автотранспортних засобів.
Наказом ТОВ «Р.В. Бізнес Груп» № 04/05 від 04.05.2019 року «Про закріплення автотранспортного засобу» автотранспортний засіб спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е марки Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом державний номер НОМЕР_4 , що належать третій особі, закріплені за ОСОБА_2 , який несе відповідальність за збереження, справний технічний стан та дотримання вимог законодавства щодо використання вказаного автотранспорту.
Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Пунктом 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
В той же час, згідно з ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Частина 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, у спірному випадку в силу приписів ст. 1172 Цивільного кодексу України саме відповідач 2 відповідає за шкоду заподіяну внаслідок ДТП, винуватцем якої визнано працівника останнього - гр. ОСОБА_2 .
При цьому доказів неправомірності керування вказаною особою транспортним засобом Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент скоєння ДТП матеріали справ не містять, факт перебування вказаної фізичної особи у трудових відносинах з ТОВ "Р.В.Бізнес Груп" останнім не заперечувався.
З урахуванням викладеного в позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.В.Бізнес Груп» 20905,68 грн., тобто суму різниці між сумою страхового відшкодування, яка підлягає виплаті позивачу згідно з лімітом за Полісом № АМ/8087237 в розмірі 100000,00 грн., та сумою виплаченого позивачем страхового відшкодування за Договором страхування - 119905,68 грн., оскільки сума, заявлена до стягнення з відповідача 1 в порядку суброгації, є недостатньою для покриття понесених позивачем збитків.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Договором добровільного страхування на транспорті № 021198/4057/0000006 від 10.07.2019 року та/або його окремих положень суду не надано.
Суд зазначає, що враховуючи приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" після виплати позивачем страхового відшкодування за договором майнового страхування з урахуванням здійснених ним фактичних витрат зобов'язання страховика, з яким винна особа уклала договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, визначаються виключно в межах лімітів відповідальності останнього, визначених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, які за полісом № АМ/8087237 становлять 50000,00 грн.
При цьому враховуючи приписи ст. 1194 ЦК України, за якими особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу у разі її наявності відшкодовує власник джерела підвищеної небезпеки, що винний у ДТП.
Таким чином розмір зворотної вимоги позивача до відповідача 2 як до особи (страховика), відповідальної за завдані внаслідок ДТП винною особою - ТОВ "Р.В.Бізнес Груп" збитки з урахуванням перевищення ліміту відповідальності, визначеного Полісом № АМ/8087237, становить 20905,68 грн.
При цьому суд зазначає, що враховуючи приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" після виплати позивачем страхового відшкодування за Договором майнового страхування з урахуванням здійснених ним фактичних витрат зобов'язання страховика, з яким винна особа уклала договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, визначаються виключно в межах лімітів відповідальності останнього, визначених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Поряд із цим суд зазначає, що до початку розгляду справи по суті відповідачем 2 - ТОВ» Р.В.Бізнес Груп» на адресу суду надіслано заяву № 16/03-20 від 16.03.2020 року про визнання позову та відшкодування шкоди в розмірі 20905,68 грн., в відповідач 2 визнав пред'явлені до нього вимоги в розмірі 20905,68 грн. страхового відшкодування, стягнення якої, в тому числі є предметом даного спору, та підтвердив здійснення повне погашення заборгованості у вказаній сумі шляхом перерахування на рахунок позивача платіжним дорученням № 488 від 16.03.2020 року, яке додано до заяви, грошових коштів і сумі 20905,68 грн. У зв'язку з вказаним відповідач просить суд прийняти визнання позову у відповідній частині, долучити до матеріалів справи наданий доказів відшкодування шкоди та закрити провадження у справі № 910/1828/20 в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.В. Бізнес Груп».
Зазначена заява відповідача 2 про визнання позову підписана від імені ТОВ «Р.В. Бізнес Груп» директором Чорним В.В., повноваження якого та відсутність обмежень підтверджуються інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Суд зазначає, що пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України встановлено право відповідача визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
У відповідності до ч. 3, 4 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 191 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Розглянувши заяву відповідача 2 про визнання позову, враховуючи, що визнання позову є правом ТОВ «Р.В.Бізнес Груп», передбаченим ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, вищевказана заява відповідача 2 про визнання позову в частині приймається судом та спір вирішується з її урахуванням.
Щодо позовних вимог до відповідача 1 - ПАТ «УТСК» про стягнення 99000,00 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації, в обґрунтування яких позивач зокрема, стверджує про зміну у автомобіля Renault Premium державного реєстраційного номеру та перереєстрацію транспортного засобу на нового власника, який уклав поліс з відповідачем 1 - ПАТ «УТСК» та не був повідомлений про поліс, укладений з ПАТ «УАСК АСКА» (АМ/5081488) попереднім страхувальником, суд зазначає, що відповідно до п. 20-1.1 ст. 20-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії.
Як свідчать матеріали справи, зокрема, відповіді МСТСБУ № 09-09/39112 від 25.11.2019 року та № 9-02/20149 від 08.07.2020 року, транспортний засіб винної в ДТП особи, а саме Renault Premium, VIN-код НОМЕР_5 , на дату ДТП 10.08.2019 року було застраховано за двома договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме:
- за полісом № АМ/8087237, укладеним гр. ОСОБА_4 з відповідачем 1 - Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія", строком дії з 04.04.2019 року по 03.04.2020 року, державний номер транспортного засобу НОМЕР_1 ;
- за полісом № АМ/5081488, укладеним гр. ОСОБА_5 з третьою особою - Приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", строком дії з 01.10.2018 року по 30.09.2019 року, державний номер транспортного засобу НОМЕР_6 .
Відповідно до п. 17.3. ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Отже, новий власник/страхувальник, приймає на себе всі права та обов'язки попереднього страхувальника, у тому числі й обов'язок повідомити страховика - відповідача 1 про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, в даному випадку з третьою особою - ПАТ «УАСК АСКА».
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 981 Цивільного кодексу України передбачає, що договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується. Аналогічні положення містяться в пункті 17.3. статті 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.
Зокрема, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування одного об'єкта з різними страховиками, проте у разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об'єкта від тих саме ризиків, страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов'язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України).
При цьому як стверджує відповідач 1 та матеріалами справи не спростовується, страхувальник за Полісом №АМ/8087237 не повідомляв про попереднє укладення Полісу № АМ/5081488 з ПАТ «УАСК «АСКА».
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми, а також правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 08.02.2018 року у справі № 910/9263/17, від 18.04.2018 року у справі № 910/24068/16, від 23.07.2018 року у справі № 761/16781/17, встановивши, що транспортний засіб марки Renault Premium, VIN-код НОМЕР_5 , станом на дату ДТП 10.08.2019 року був застрахований як у відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", так і у третьої особи - Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", проте згідно відомостей наданих Моторно-транспортним (страховим) бюро України Поліс № АМ/5081488 з ПАТ «УАСК АСКА» був укладений раніше, аніж Поліс № АМ/8087237, що укладений з відповідачем 1, при цьому останнього не було повідомлено про те, що зазначений транспортний засіб уже застрахований, суд дійшов висновку щодо нікчемності договору страхування - Полісу № АМ/8087237, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ "Українська транспортна страхова компанія", згідно приписів п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України.
В свою чергу посилання позивача в обґрунтування стягнення з ПАТ «УТСК» страхового відшкодування на пункти 55.1, 55.2, 55.3 ст. 55 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якими з метою організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників, оператором якої є МТСБУ, а користування формаційними ресурсами єдиної централізованої бази даних є вільним і загальнодоступним, за винятком інформації, яка відповідно до законодавства є формацією обмеженого доступу, судом оцінюються критично.
Так, відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується і засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Разом з тим жодним нормативно-правовим актом на відповідача 1 як страховика не покладено обов'язок перед укладенням договору страхування (полісу) перевірки в єдиній централізованій базі даних МТСБУ інформації про чинні поліси страхування щодо транспортного засобу, який буде експлуатуватися страхувальником та іншими особами, після укладення договору страхування.
Навпаки, обов'язок повідомлення про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, законодавець покладає саме на страхувальника.
Поряд із цим суд звертає увагу на приписи п. 14.2. ст. 14 Закону України «Про обов'язкове рахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно яких страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, твердження позивача про те, що відповідач 1 мав можливість перевірити в єдиній централізованій базі даних МТСБУ інформацію про чинні поліси страхування автомобіля Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом державний номер НОМЕР_4 , проте не зробив цього, у зв'язку з чим має здійснити виплату страхового відшкодування як особа, якою застраховано відповідальність винної в ДТП особи, судом визнаються помилковими та такими, що до уваги не приймаються.
Окрім цього у відповіді на відзив позивач посилається на затверджений протоколом Президії МТСБУ від 26.02.2020 року № 464/2020 «Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.п.2.1, 2.2 п.2 якого встановлено, що рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування, що обґрунтовується можливою нікчемністю внутрішнього договору страхування згідно з абз.2 п.3 ч. 1 ст. 989 ЦК України, при наявності передбаченого п.2.1 п. 2 достатнього доказу виконання страхувальником обов'язку повідомити страховика про внутрішні договори страхування, є порушенням цього порядку. Отже, невиконання відповідачем 1 зобов'язань з відшкодування позивачу збитків, на переконання позивача, є порушенням вказаних норм.
Так, згідно п. 2.1 зазначеного порядку наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиний централізованій базі даних МТСБУ про інші внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладення внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування.
Проте, враховуючи фактичні обставини справи, вказані приписи порядку МТСБУ жодним чином не спростовують висновків про нікчемність укладеного відповідачем 1 Полісу № АМ/8087237, позаяк як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії МТСБУ від 26.02.2020 року № 464/2020, вказаний Порядок є обов'язковим для виконання усіма членами МТСБУ і поширюється на врегулювання страхових випадків, інформація про настання яких отримана членами МТСБУ після 01 березня 2020 року, в той час як страховий випадок, факт настання якого та подальше здійснення відповідного страхового відшкодування відбувся 10 серпня 2019 року, тобто до початку строку його дії.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 страхового відшкодування в сумі 99000,00 грн. в порядку суброгації, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову у відповідній частині з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Також суд зазначає у зв'язку з прийняттям визнання відповідачем 2 позовних вимог в частині, що згідно ч. 2 ст. 191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Як визначено в ч. 5 ст. 191 ГПК України, суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та той факт, що визнання позову та сплата спірних грошових коштів здійснена відповідачем 2 - Товариством з додатковою відповідальністю «Р.В.Бізнес Груп» після відкриття провадження у справі і до початку розгляду справи по суті, станом на момент розгляду справи предмет спору у відповідній частині стягнення з відповідача 2 шкоди в сумі 20905,68 грн. відсутній, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині у відповідності до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Суд звертає увагу позивача на наслідки закриття провадження у справі, вказані в частині 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо недопущення у випадках закриття провадження у справі повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.
Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Як визначено ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" містить виключний перелік підстав повернення судового збору.
Аналогічні приписи щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті містяться в частині 3 ст. 7 закону України "Про судовий збір"
Судом встановлено за матеріалами справи, що за подачу позовної заяви у даній справі позивачем Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 000748 від 08.11.2019 на суму 1921,00 грн. та № 000881 від 24.01.2020 року на суму 181,00 грн., оригінали яких містяться у матеріалах справи № 910/1828/20.
Враховуючи вищевикладені приписи Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", зважаючи на визнання відповідачем 2 позову в частині стягнення 20905,68 грн. до початку розгляду справи по суті суд вважає, що 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні даного позову за звернення з позовними вимогами до відповідача 2, а саме 183,25 грн., підлягає поверненню позивачеві зі спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в частині позовних вимог до відповідача 1 покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 73-80, 46, 86, 129, 191, п.2 ч. 1 ст. 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Прийняти визнання відповідачем 2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.В.БІЗНЕС ГРУП" позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" в частині стягнення 20905,68 грн.
2. Провадження у справі № 910/1828/20 в частині стягнення з відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.БІЗНЕС ГРУП" 20 905,68 грн. шкоди закрити.
3. В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" 99 000,00 грн. страхового відшкодування відмовити повністю.
4. Повернути Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "УНІКА" (вул. Саксаганського,70-А, м. Київ, 01032, код ЄДРОПУ 20033533) з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову в частині позовних вимог до відповідача 2, у розмірі 183,25 грн. (сто вісімдесят три грн. 25 коп.), сплаченого на підставі платіжного доручення № 000748 від 08.11.2020 року, оригінал якого міститься у матеріалах справи № 910/1828/20.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 07 жовтня 2020 року.
Суддя А.М.Селівон