проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"06" жовтня 2020 р. Справа № 905/174/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Хачатрян В.С. , суддя Шутенко І.А.
при секретарі судового засідання Беккер Т.М.,
за участю представників сторін:
позивача - Пархоменко А.В. (ордер ДН №003645 від 18.08.2019, посвідчення №4497 від 05.09.2012);
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК “Добропіллявугілля” (вх.№2043Д/1-43) на рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2020 (суддя О.М. Сковородіна, повний текст рішення складено 20.07.2020) у справі №905/174/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аламак”, місто Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК “Добропіллявугілля”, Донецька область, місто Добропілля, місто Білицьке,
про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої до позивача згідно з повідомленням від 16.07.2018 на підставі п. 3.6. договору від 05.06.2015 № 1282-ДУ-УМТС,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Аламак” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК “Добропіллявугілля” про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої до позивача згідно з повідомленням від 16.07.2018 на підставі п. 3.6. договору від 05.06.2015 № 1282-ДУ-УМТС.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача оперативно-господарську санкцію за договором від 05.06.2015 №1282-ДУ-УМТС з огляду на сплив строку позовної давності.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.06.2019 №905/174/19, позовні вимоги задоволені, ухвалено скасувати оперативно-господарську санкцію, застосовану до позивача згідно з повідомленням від 16.07.2018 на підставі п. 3.6. договору від 05.06.2015 № 1282-ДУ-УМТС.
Так, постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі №905/174/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” на рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2019 у справі №905/174/19 задоволено; рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2019 у справі №905/174/19 - скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог - відмовлено.
Постановою Верховного Суду №905/174/19 від 21.12.2019 рішення Господарського суду Донецької області від 11.06.2019 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі №905/174/19 скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.07.2020 у справі №905/174/19 (суддя О.М. Сковородіна) позов задоволено повністю.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2020 у справі №905/174/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що таке право, як отримання штрафних санкцій, безумовно пов'язується з позовною давністю, встановленою для неустойки в один рік, тобто зі спливом строків для стягнення штрафу.
Отже відповідач вважає, що ним правомірно та своєчасно застосована оперативно-господарська санкція по договору.
17.08.2020 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №905/174/19 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Шутенко І.А., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2020 у справі №905/174/19 у зв'язку з тим, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу, а саме: апелянтом не надано доказів сплати судового збору, залишено без руху апеляційну скаргу відповідача на підставі п. 2 ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу та надано апелянту строк для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідач подав заяву про усунення недоліків (вх.№8248 від 03.09.2020) в якій просить долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення №1689466 від 21.08.2020 на суму 3153,00 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК “Добропіллявугілля” на рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2020 у справі №905/174/19. Встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 06.10.2020 на 12:30 годину.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9056 від 23.09.2020), в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК “Добропіллявугілля” (далі - замовник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю “Аламак” (далі - підрядник, позивач) укладений договір №1282-ДУ-УМТС (далі - договір підряду), за умовами п.п. 1.1, 1.3 якого підрядник зобов'язався своїми силами та на свій ризик за завданням замовника виконати капітальний ремонт (далі - роботи) крана ККС-10, зав.№25; реєстр. №89970 (далі - обладнання) шламових відстійників збагачувальної фабрики шахти “Піонер” ВСП “ШУ Білозерське” ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля”, вказаного у специфікації №1 (додаткок №2), який є невід'ємною частиною даного договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити підряднику виконані у відповідності до умов даного договору роботи.
Вартість та обсяги виконаних підрядником робіт узгоджуються сторонами в Договірних цінах та Технічному завданні (додаток №1), які є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 3.1. договору вартість виконаних підрядником робіт узгоджується сторонами в Договірних цінах та складає 664999,99 грн., у тому числі ПДВ 20% - 110833,33грн.
За умовами п. 3.4 договору оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника в наступному порядку:
- попередня оплата - в розмірі 40% від вартості робіт по даному договору складає 266000,00 грн., в тому числі 20% - 44333,33 грн., протягом 10 календарних днів з моменту укладення даного договору, на підставі виставленого підрядником рахунку;
- решта суми сплачується замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 робочих днів з 60-го календарного дня від дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт та виставлення рахунків підрядником.
Згідно з п. 3.5. договору у випадку порушення підрядником зобов'язань за цим договором, а також у випадку порушення працівниками підрядника вимог нормативно-правових актів з охорони праці, пожежної безпеки, гігієни праці та загальної безпеки, за дотримання документів системи управління охороною праці замовника, замовник вправі направити підряднику вимогу про сплату штрафних санкцій та збитків (далі - вимога) і до здійснення оплати підрядником затримати оплату за в виконані роботи на суму штрафних санкцій та/або збитків з звільненням замовника від відповідальності за таку затримку. Підрядник зобов'язався здійснити оплату штрафних санкцій та збитків протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту направлення замовником вимоги підряднику. При цьому, замовник на власний розсуд має право оплатити підряднику вартість робіт до сплати останнім замовнику штрафних санкцій та/або відшкодування збитків.
Перерахування замовником грошових коштів за виконані роботи до сплати підрядником штрафних санкцій та/або відшкодування збитків не звільняє підрядника від зобов'язань по сплаті штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язань, прийнятих на себе за цим договором. При несплаті підрядником штрафних санкцій та/або збитків, замовник має право застосувати до підрядника оперативно-господарську санкцію згідно з п.3.6 договору.
У розділі 6 “Відповідальність сторін” договору сторони обумовили, що за порушення строків виконання робіт, визначених в специфікації №1 до даного договору, а саме: невиконання зобов'язання в строк, передбачений в специфікації №1 до даного договору в межах 10 календарних днів підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від вартості невиконаних робіт за договором (п. 6.3.1); невиконання зобов'язання в строк, передбачений в специфікації №1 до даного договору більш ніж на 10 календарних днів підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від вартості невиконаних робіт за договором та пеню в розмірі 0,5% від вартості робіт по даному договору за кожен день прострочення (п. 6.3.2); у випадку прострочення виконання підрядником зобов'язань, передбачених п.п.4.4, 4.5, 5.8, 5.10 цього договору, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від вартості робот за цим договором (п.6.4); у випадку несвоєчасного перерахування штрафних санкцій та відшкодування збитків, відповідно до п. 2.1.10, 6.2, 6.3, 6.4 цього договору, замовник має право при перерахування підряднику грошових коштів за виконані роботи, в односторонньому порядку зменшити суму, що підлягає перерахуванню на суму штрафних санкцій, збитків (п.6.5).
Відповідно до п. 8.1. договору цей договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині прийнятих на себе сторонами зобов'язань - до їх повного виконання.
В подальшому, 31.12.2015 між сторонами було підписану додаткову угоду до договору №1282-ДУ-УМТС від 05.06.2015, якою сторони погодили продовжити термін дії договору до 30.04.2016 (т.с. 1, а.с. 36). В іншій частині умови договору залишено незмінними.
Вказаний договір та усі додатки до нього підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
Відповідно до умов договору, підрядником були виконані роботи, за наслідком чого між сторонами підписані:
- акт № 4 від 21.12.2015 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року (форма КБ-2в) з капітального ремонту крана козлового двухконсольного самомонтуючогося ККС-10, вантажопідйомністю 10т (механічна частина), на загальну суму 294835,06 грн; - довідка від 21.12.2015 про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за грудень 2015 (форма КБ-3) з підсумковою відомістю ресурсів;
- акт № 5 від 21.12.2015 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року (форма КБ-2в) з капітального ремонту крана козлового двухконсольного самомонтуючогося ККС-10, вантажопідйомністю 10т (електрична частина), на загальну суму 61701,83 грн;
- довідка від 21.12.2015 про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за грудень 2015 (форма КБ-3) з підсумковою відомістю ресурсів.
Частина робіт, на суму 210362,69 грн була виконана в період грудень 2015 року - квітень 2016 року, тобто з порушенням строків виконання робіт, що встановлені п.8.1. договору та додатковою угодою, про що складені відповідні акти та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3).
Проте, акти не були підписані замовником.
За таких обставин, судами встановлено, що роботи виконані позивачем на суму 210362,69 грн, за договором № 1282-ДУ-УМТС від 05.06.2015, в період з грудень 2015 року по квітень 2016 року є виконаними, доказів протилежного до суду не подано. Доказів того, що станом на 01.05.2016 будь-які роботи, які передбачені технічним завданням (додаток № 1 до договору), залишилися не виконані - суду не подано.
Суд першої інстанції правомірно вказав, що порушення умов договору №1282-ДУ-УМТС від 05.06.2015 відбулось з боку обох сторін ( з боку позивача - прострочення виконання робіт; з боку відповідача не сплата відповідних коштів за виконані роботи).
12.07.2016, відповідачем направлено позивачу претензію в зв'язку з несвоєчасним виконанням робіт, з розрахунком штрафних санкцій до неї, на загальну суму 364548,14 грн., з яких: 15423,15 грн штраф (10% від вартості не виконаних робіт) та пеня у розмірі 349124,99 грн. за порушення строків ремонту обладнання (за період з 09.03.2016 по 21.06.2016).
Вказана претензія підрядником (позивачем) була залишена без відповіді та виконання.
Під час розгляду справи №905/975/18, в межах якої позивач наполягав на стягнення вартості виконаних робіт за період грудень 2015 року по квітень 2016 року, останній дізнався, що кошти не сплачені на його користь відповідачем у зв'язку з тим, що останній застосував до нього оперативно-господарську санкцію, пред'явлення якої відбулось у червні 2018 року, вже після спливу двох років, з моменту виконаних робіт.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що за своїм змістом оперативно - господарська санкція, нерозривно пов'язана із штрафними санкціями, передбаченими пунктом 6.3 цього ж договору, та має похідний характер, однак, вона взагалі може бути застосована лише за умови того, що на момент її застосування зобов'язання за договором лишилися не виконаними.
Враховуючи превентивний характер оперативно-господарської санкції, її може бути застосована лише в межах нормативно-правової та договірної дії, в той час як відповідачем повідомлено позивача про застосування оперативно-господарської санкції за несвоєчасне виконання ремонтних робіт, більш ніж через два роки, після виконання робіт за договором, за несвоєчасне виконання яких було нараховано штрафну санкцію.
При цьому, виходячи з того, що оперативно - господарська санкція розуміється, як право на отримання штрафних санкцій, які мали б бути сплачені позивачем на користь відповідача, суд дійшов висновку про те, що таке право (отримання штрафних санкцій) безумовно пов'язується з строками позовної давності встановленими для неустойки (штрафу, пені) в один рік. А отже зі спливом строків давності для стягнення штрафу, фактично втрачено право на забезпечення зобов'язань у вигляді оперативно - господарської санкції.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені також у ст. ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно з ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Так, Верховний суд у Постанові від 21.12.2019 у справі №905/174/19, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, зазначив, зокрема в п. 6.15 Постанови: “…суди обох інстанцій, зосередившись на питанні можливості чи неможливості застосування строку позовної давності стосовно оперативно-господарської санкції, не з'ясували правову природу оперативно-господарської санкції, дотримання сторонами порядку її застосування, не встановили момент виникнення у відповідача права на застосування цієї санкції та не встановили чи відповідає мета застосування відповідачем цієї санкції меті застосування оперативно-господарських санкцій, передбаченій статтею 235 ГК України, а саме: припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання…”.
У п. 6.17 Постанови “…судами при розгляді справи не встановлено чи виконані сторонами свої зобов'язання за договором і відповідно чи не є ці зобов'язання припиненими станом на момент застосування оперативно-господарської санкції, а відтак і не дослідили можливості застосування цієї санкції взагалі…”.
Так, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною 1 статті 217 цього Кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції застосування яких передбачено договором.
Перелік видів оперативно - господарських санкцій встановлений у ч.1 ст.236 Господарського кодексу України. При цьому, згідно з ч.2 ст.236 Господарського кодексу України такий перелік не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Частинами 1, 2, 3 статті 237 Господарського кодексу України визначено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Аналізуючи положення статті 237 Господарського кодексу України, суд вказує, що особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб'єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов'язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором.
Як вже зазначалося вище, у п. 3.5 договору №1282-ДУ-УМТС від 05.06.2015 визначено, що у випадку порушення підрядником зобов'язань за цим договором, а також у випадку порушення працівниками підрядника вимог нормативно-правових актів з охорони праці, пожежної безпеки, гігієни праці та загальної безпеки, за дотримання документів системи управління охороною праці замовника, замовник вправі направити підряднику вимогу про сплату штрафних санкцій та збитків (далі - вимога) і до здійснення оплати підрядником затримати оплату за в виконані роботи на суму штрафних санкцій та/або збитків з звільненням замовника від відповідальності за таку затримку. Підрядник зобов'язався здійснити оплату штрафних санкцій та збитків протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту направлення замовником вимоги підряднику. При цьому, замовник на власний розсуд має право оплатити підряднику вартість робіт до сплати останнім замовнику штрафних санкцій та/або відшкодування збитків.
Перерахування замовником грошових коштів за виконані роботи до сплати підрядником штрафних санкцій та/або відшкодування збитків не звільняє підрядника від зобов'язань по сплаті штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язань, прийнятих на себе за цим договором. При несплаті підрядником штрафних санкцій та/або збитків, замовник має право застосувати до підрядника оперативно-господарську санкцію згідно з п.3.6 договору.
З аналізу п.3.6. договору, оперативно-господарською санкцією забезпечується виконання зобов'язання підрядника виконати роботи, у відповідності з вимогами договору.
Тобто, за своїм змістом оперативно - господарська санкція, нерозривно пов'язана із штрафними санкціями, передбаченими пунктом 6.3 цього ж договору, та має похідний характер, однак, вона взагалі може бути застосована лише за умови того, що на момент її застосування зобов'язання за договором лишилися не виконаними.
Під оперативно-господарською санкцією розуміється право замовника отримати суму нарахованих штрафних санкцій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконання договору та спричинених збитків з сум, які підлягають сплаті підряднику. Оперативно -господарська санкція застосовується к підряднику після того, як він не сплатив замовнику в установлений цим договором строк направлену на його адресу вимогу.
З аналізу умов договору випливає необхідність дотримання відповідачем наступного алгоритму дій для застосування оперативно-господарської санкції: по- перше: направити рахунок на оплату штрафу підряднику (позивачу) (п.3.5. договору); по-друге: у випадку несплати штрафу, застосувати до підрядника (позивача) оперативно-господарську санкцію, шляхом направлення відповідного письмового повідомлення (п.3.6. договору).
Умовами договору передбачено також те, що про застосування оперативно-господарської санкції відповідач зобов'язаний письмово повідомити позивача, але певного строку такого повідомлення не встановлено.
Виходячи із таких основних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає, що такий строк повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції має бути розумним.
Це обумовлюється також тим, що позивачу, як особі, до якої застосовується оперативно-господарська санкція, надано право не погодитися із санкцією та оскаржити її до суду, а отже позивач має бути обізнаний з рішенням відповідача про її застосування у розумний строк.
Але слід зазначити, що строк для застосування оперативно-господарської санкції, в будь-якому разі, не може виходити за межі дії договору, на підставі якого вона застосовується.
Отже, оперативно-господарська санкція, за своєю суттю має превентивний характер, як, свого роду спонукання однієї із сторін, в даному випадку підрядника, на виконання покладених на нього правочином робіт.
Тобто, застосування оперативно-господарської санкції, як превентивної міри, має місце лише в період дії договору, яким власно вона й передбачена, що вбачається з приписів статті 237 Господарського кодексу України.
Самим відповідачем жодним чином не заперечується той факт, що на момент прийняття рішення про застосування оперативно-господарської санкції у липні 2018 року, позивачем роботи були виконані.
Як і не заперечується той факт, що зобов'язання за договором № 1282-ДУ-УМТС від 05.06.2015 є припиненими.
Разом з тим, 16.07.2018 відповідач повідомив позивача про застосування оперативно-господарської санкції за порушення умов договору № 1282-ДУ-УМТС від 05.06.2015, в якій вказано про зменшення оплати на суму 364548,14 грн на підставі пункту 3.5. вказаного договору, відповідно до направленого 12.07.2016 розрахунку штрафних санкцій.
Тобто, як вбачається з поданих до суду матеріалів, відповідачем повідомлено позивача про застосування оперативно-господарської санкції за несвоєчасне виконання ремонтних робіт, більш ніж через два роки, після виконання робіт за договором.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що безпосередня мета застосування оперативно-господарських санкцій полягає не у відновленні майнової бази кредитора (його втрат майнового характеру, що сталися внаслідок порушення зобов'язання контрагентом) і навіть не у заходах організаційного характеру, а, насамперед, у запобіганні виникненню та/або мінімізації втрат (збитків) кредитора шляхом припинення правопорушень з боку контрагента та їх превенцію.
Тобто, в даному випадку, оперативно-господарська санкція, застосована поза межами нормативно-правової та договірної дії, а тому підлягає скасуванню.
Водночас, як вірно вказав місцевий суд, учасник господарських правовідносин, щодо якого правила порушені правила здійснення господарської діяльності, після припинення дії договору, не позбавлений права отримання штрафних санкцій, в загальному порядку, проте, не в порядку ст. 237 Господарського кодексу України.
Також правомірним є висновок місцевого суду, про те, що загалом до оперативно - господарських санкцій не встановлено скорочених строків позовної давності.
Разом з цим, у даному випадку, виходячи, що оперативно - господарська санкція розуміється, як право на отримання штрафних санкцій, які мали б бути сплачені позивачем на користь відповідача, суд дійшов висновку про те, що таке право (отримання штрафних санкцій) безумовно пов'язується з строками позовної давності встановленими для неустойки (штрафу, пені) в один рік.
Тобто, зі спливом строків давності для стягнення штрафу, фактично втрачено право на забезпечення зобов'язань у вигляді оперативно - господарської санкції.
Враховуючи, що строк виконання робіт за Договором сплив 08.03.2016, а вимога щодо сплати штрафних санкцій була направлена позивачу 12.07.2016 та підлягала сплаті протягом 5 календарних днів, тобто не пізніше 17.07.2016.
Отже з наступного дня розпочався перебіг позовної давності стосовно вимоги про сплату штрафних санкцій та сплив такий строк - 17.07.2017.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки на момент пред'явлення повідомлення 16.07.2018 строк позовної давності за вимогою стосовно сплати штрафних санкцій сплинув, зарахування суми таких штрафних санкцій в рахунок зменшення належних позивачу платежів за договором, суперечить приписам п. 4 ч. 1 ст. 602 ЦК України, а отже є незаконним.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та висновками суду, викладеними в рішенні. Фактично, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК “Добропіллявугілля” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2020 у справі №905/174/19 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 08.10.2020.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя В.С. Хачатрян
Суддя І.А. Шутенко