ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
05 жовтня 2020 року Справа № 903/347/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Дужич С.П.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
позивача - Єгольніков О.Ю. - адвокат;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 26 серпня 2020 року (повний текст складено 28.08.2020) у справі № 903/347/20 (суддя Якушева І.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика"
до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1
про стягнення 290 012,37 грн
Рішенням Господарського суду Волинської області від 26 серпня 2020 року у справі №903/347/20 позов Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика" до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 про стягнення 290 012,37 грн. задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика" 246 500 грн заборгованості, 15 411 грн 37 коп. процентів річних, 28 101 грн збитків, завданих інфляцією, 4350 грн 19 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Фермерське господарство "Західний Буг" ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання представник апелянта не з'явився. При цьому, від останнього на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з зайнятістю адвоката в інших судових засіданнях.
Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача заперечив проти клопотання та просив суд здійснювати розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання представника ФГ "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича про відкладення розгляду справи, судова колегія зазначає наступне.
Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів, враховуючи заперечення присутнього в судовому засіданні представника позивача, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника ФГ "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича про відкладення розгляду справи.
Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 у справі №903/347/20 клопотання Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.
Однак, представник Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 правом на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не скористався.
Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 січня 2017 року між ПАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" (продавець/позивач) і Фермерським господарством "Західний Буг" (покупець/відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 12.01.17/кп (далі - договір купівлі-продажу), згідно з пунктами 1.1., 3.2. якого продавець зобов'язувався продати та передати у власність покупця товар - курячий послід з підстилкою, а покупець в свою чергу зобов'язувався оплатити його вартість на умовах даного договору та прийняти товар.
Відповідно до п.2.2 договору купівлі-продажу, ціна за одиницю товару, кількість товару вказується в накладних, що передаються продавцем покупцю.
Розрахунки за поставлений продавцем товар покупець здійснює шляхом 100% передоплати замовленого товару протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури на кожну окрему партію замовленого товару (п. 3.1 договору купівлі-продажу).
Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому випадку до моменту його повного виконання.
Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору в період з червня 2017 року по березень 2018 року було передано відповідачу товар на загальну суму 1 297 800,00 грн, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними обома сторонами без будь-яких зауважень чи (або) заперечень щодо специфікації товару та його вартості (а.с. 24-52).
Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату за отриманий товар здійснив частково, на загальну суму 1 051 300,00 грн, що підтверджується випискою з картки-рахунку ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" №361 за січень 2017 - травень 2020 за договором №12.01.17/кп від 12.01.2017 (а.с.134 - 136), реєстром вхідних платіжних доручень від ФГ "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича (а.с.133).
Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 246 500, 00 грн (1 297 800,00 - 1 051 300,00).
При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.
Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 246 500,00 грн обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 655, 692,712 ЦК України.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з останнього 28101,00 грн інфляційних нарахувань за період з 01.04.2018 по 30.04.2020 та 15411,37 грн процентів річних за період з 01.04.2018 по 30.04.2020, згідно поданого позивачем розрахунку.
При цьому, посилання скаржника на те, що товар згідно видаткових накладних, доданих позивачем до позовної заяви, був переданий останнім на виконання умов договору зберігання № 12.01.17/з від 12.01.2017, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Так, 12 січня 2017 року між ПАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" (поклажодавець/позивач) і Фермерським господарством "Західний Буг" (зберігач/відповідач) був укладений договір зберігання № 12.01.17/з (далі - договір зберігання, а.с.92), згідно з пунктом 1.1. якого зберігач зобов'язувався на умовах, встановлених даним договором, зберігати майно - курячий послід на власних виділених територіях, передане йому поклажодавцем, протягом терміну, вказаному в договорі.
Згідно з пунктами 1.3., 3.1. договору зберігання перелік та кількість майна вказується в акті передачі майна на зберігання, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток №1). Зберігач зобов'язаний прийняти на зберігання відовідно до акту передачі майно на зберігання, який є невід'ємною частиною даного договору.
Аналіз змісту умов договору зберігання свідчить про те, що передача майна на зберігання мала оформлятись актом передачі. У договорі зазначено, що акт передачі майна на зберігання є невід'ємною частиною договору.
Передача товару від позивача до відповідача, заборгованість за яким є предметом позовних вимог у даній справі, оформлялась видатковими накладними.
Оформлення передачі товару видатковими накладними передбачено пунктами 2.2., 2.3. договору купівлі - продажу.
Із виписки з картки-рахунку ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" №361 за січень 2017 - травень 2020, реєстру вхідних платіжних доручень, копій платіжних доручень (а.с. 93-95) вбачається, що відповідач перераховував позивачу кошти за товар, що свідчить про визнання ним саме факту купівлі-продажу товару.
Крім того, на підставі видаткових накладних за наслідками передачі товару та у відповідності до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України позивачем були виписані і надані контрагенту - відповідачу податкові накладні (реєстр зареєстрованих податкових накладних, а.с.118).
Зазначені докази в сукупності свідчать про те, що позивач передав відповідачу товар у власність, а не на зберігання.
Колегія суддів також зазначає, що заперечуючи факт отримання товару за договором купівлі-продажу і стверджуючи про отримання товару на зберігання, скаржник всупереч вимогам ч.1 ст.74 ГПК України ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надав доказів, які б свідчили про фактичне знаходження у нього даного товару на зберіганні.
Щодо помилкового посилання в видаткових накладних на договір зберігання №12.01.17/з від 12.01.2017, то колегія суддів зазначає, що за змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", абзацу першого пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зазначення підстави передачі товару не є обов'язковим реквізитом первинного документа, а відтак видаткові накладні, додані позивачем до позовної заяви, є первинними документами, які в розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України є належними та допустимими доказами того, що господарська операція з передачі товару від позивача до відповідача відбулась.
Також безпідставними є твердження скаржника про те, що саме у формі передоплати ним було сплачено грошові кошти в розмірі 1 051 300, 00 грн, оскільки перша поставка товару по договору купівлі-продажу №12.01.17/кп від 12 січня 2017 року була здійснена 18.06.2017 року, тоді як відповідач здійснив першу проплату за товар лише 14.09.2017. На момент внесення відповідачем першої оплати заборгованість за поставлений товар вже становила 496 300,00 грн і всі наступні оплати здійснювались вже після отримання товару, тобто мала місце оплата товару вже після його поставки.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
При цьому, судові витрати, передбачені ст.123 ГПК України, у відповідності до ст.129 ГПК України, залишаються за відповідачем.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 26 серпня 2020 року у справі №903/347/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
4. Справу №903/347/20 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "07" жовтня 2020 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Дужич С.П.