вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" жовтня 2020 р. Справа№ 910/5310/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Владимиренко С.В.
секретар судового засідання - Нікітенко А.В.
за участю представників:
від прокуратури: прокурор Константинова І.В.;
від позивача: не з'явились;
від відповідача: адвокат Циганенко В.Ю.;
розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 (повний текст рішення складено та підписано 18.11.2019)
у справі № 910/5310/19 (суддя Приходько І.В.)
за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзтранспроект"
про стягнення штрафних санкцій,-
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/5310/19 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що судом враховано, що Держава взяла на себе обов'язок здійснити капітальний ремонт Південнобузького моста в м. Миколаєві через р. Південний Буг, який забезпечує автотранспортне сполучення по магістральній автомобільній дорозі державного значення М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, у межах реалізації конституційного принципу соціальної держави. Зважаючи на те, що фінансування капітального ремонту Південнобузького моста в місті Миколаєві через річку Південний Буг є обов'язком Держави, суд вважає, що недотримання визначеного законодавством порядку погодження попередніх проектних рішень, а також відсутність своєчасного сприяння у наданні повного обсягу необхідних для виконання проектної документації вихідних даних (якими володів та право на отримання яких мав саме замовник), є частковим порушенням принципу належного урядування. Враховуючи наведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем та прокурором належними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/5310/19 та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю; про дату та час розгляду апеляційної скарги просив повідомити прокуратури Миколаївської області та міста Києва.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що позиція суду першої інстанції про недоведеність безпідставного ухилення відповідача від виконання договірних зобов'язань та відсутність у зв'язку із цим підстав для стягнення з нього штраф санкцій, суперечить вимогам закону та обставинам справи, оскільки у встановлений п. 1.8 договору строк, а саме до 31.08.2018 відповідачем роботи виконані не були та не передані по акту приймання-передачі замовнику, у зв'язку із чим Департаментом нараховані штрафні санкції у сумі 725 568,00 грн. за прострочення 122 днів виконання зобов'язання (з 01.09.2019 до 31.12.2018).
Скаржник зазначає, що відповідач, як підприємство, що спеціалізується на виконанні робіт з проектування об'єктів, приймаючи участь у конкурсних торгах та укладаючи договір, був ознайомлений з документацією щодо торгів та усвідомлював, які саме роботи та у який період він має виконати, а саме - розробити проектно-кошторисну документацію з капітального ремонту мосту у строк до 31.08.2018 та забезпечити проходження експертизи проекту будівництва на підставі вихідних даних та документів, наявних в його розпорядження на підписання договору та підтвердило це гарантійним листом-підтвердженням.
На думку скаржника, судом безпідставно вказано, що відповідач об'єктивно не міг виконати роботи у строк до 31.08.2018, оскільки Департамент, як замовник, не надав йому вихідні дані, а саме містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки та інших погоджень, оскільки предметом договору є лише послуги з розроблення проектно-кошторисної документації з капітального ремонту мосту. Судом безпідставно вказано про неможливість виконання товариством своїх зобов'язань у зв'язку із ненаданням Департаментом запитуваних доцентів та інформації для погодження певних питань, зокрема, розроблення схеми організації дорожнього руху, вихідних даних для розроблення розділу рони навколишнього середовища, проекту організації будівництва, складних допоміжних засобів та електрозабезпечення будівництва, погодження вирубки зелених насаджень в зоні будівельних майданчиків та не зазначено, яким саме чином ненадання вказаних документів призвело до невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Скаржник вказує на те, що у самому договорі та технічному завданні не визначено, що сторони повинні обов'язково погодити попередні проектні рішення, у тому числі шляхом письмового складення аркушу погодження, отже, після скерування на адресу Департаменту попередніх проектних рішень товариство мало можливість виконувати роботи з розроблення проектно-кошторисної документації з капітального ремонту мосту за відсутності письмового погодження проектних рішень замовником, яке взагалі не є обов'язковим у даному випадку.
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019 справу № 910/5310/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/5310/19 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Миколаївської області на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/5310/19 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 13.02.2020.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2020 справу № 910/5310/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 прийнято справу № 910/5310/19 до провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Миколаївської області на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
12.02.2020 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній вказав на те, що як вбачається зі змісту п.п. 3 п. 17 Технічного завдання, "Попередні проектні рішення" повинні бути попередньо погоджені Департаментом, що також не заперечується і змістом позовної заяви та у відповіді на відзив на позовну заяву. Не погодивши відповідачу "Попередні проектні рішення" та не вказавши йому експертну організацію, саме Департамента ЖКГ ММР створив категоричну неможливість виконання договору, і всі посилання, що робота могла бути виконана далі без таких чітких, однозначних, письмових вказівок, протирічить фактичним обставинам справи та законодавству. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що на момент укладення між сторонами договору № 585 від 29.05.2018, окрім даних, наведених в тендерній документації, Департаментом ЖКГ ММР надавались відповідачу інші необхідні дані для розроблення проектної документації за договором. Твердження скаржника, що оскільки у складі тендерної документації на закупівлю вказаних робіт, що розміщене на веб-порталі "Prozorro", наявний гарантійний лист-підтвердження відповідача № 050418/63 від 05.04.2018, яким товариство підтверджує відповідність своєї пропозиції технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам технічного завдання, відповідно до якого відбуватиметься виконання договору, а тому відповідач, як підприємство, що спеціалізується на виконанні робіт з проектування об'єктів, мав розробити проектно-кошторисну документацію та забезпечити проходження експертизи проекту будівництва на підставі вихідних даних та документів, наявних в його розпорядженні на час підписання договору, не тільки суперечить умовам договору та нормам права, а і не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в зазначеному гарантійному листі відсутня інформація про обсяг переданих Департаментом відповідачу вихідних даних за об'єктом, а також вихідні дані, що наявні у відповідача.
Відповідач зазначає про те, що він своїм листом № 250718/8 від 25.07.2018, який був направлений на офіційну електронну адресу Департамента просив замовника надати основні вихідні дані, необхідні для виконання проектних робіт, а саме: містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки; технічні умови на прокладання, перенесення інженерних комунікацій в зоні проектування, при відсутності ТУ - кількість і перелік існуючих та передбачуваних інженерних комунікацій з реквізитами їх власників. Посилання скаржника на те, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження, а також технічні умови, мав отримувати сам підрядник, є безпідставними, оскільки зазначена стаття регулює порядок забудови території, а не капітального ремонту вже побудованого об'єкта.
Головуючий суддя у судовому засіданні 13.02.2020 повідомив, що згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 прийнято до розгляду справу № 912/2385/18 за касаційною скаргою Заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду на 24.03.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 зупинено провадження у справі № 910/5310/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 912/2385/18.
Від прокуратури міста Києва надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 910/5310/19, яке мотивоване тим, що 26.05.2020 Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову у справі № 912/2385/18.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2020 поновлено провадження у справі № 910/5310/19 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Миколаївської області на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 та призначено розгляд справи у судовому засіданні 23.07.2020.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням суддів Майданевича А.Г. з 13.07.2020 по 26.07.2020 та Суліма В.В. 23.07.2020 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/5310/19.
Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5310/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Владимиренко С.В., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 прийнято справу № 910/5310/19 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Миколаївської області на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Владимиренко С.В., Кропивна Л.В. та призначено розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора Миколаївської області на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/5310/19 на 17.09.2020.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням судді Кропивної Л.В. з 14.09.2020 по 16.10.2020 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/5310/19.
Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5310/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 прийнято справу № 910/5310/19 до провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Миколаївської області на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Владимиренко С.В. Призначено розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора Миколаївської області на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/5310/19 на 01.10.2020.
Представник позивача у судове засідання 01.10.2020 не з'явився.
Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.
Представник прокуратури у судовому засіданні 01.10.2020 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/5310/19 скасувати, вимоги апеляційної скарги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2020 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/5310/19 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення, зокрема, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до п.п. 3 п. 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X ГПК України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши представників прокуратури та відповідача, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзтранспроект" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 725 568 грн., з яких: 461 038 грн. - пені та 264 530 грн. - штрафу.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказано, що прокурор, звертаючись з позовом до суду, має обгрнутувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, а саме, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звернувся з відповідним позовом до суду у розумний строк.
Як вбачається із матеріалів справи, позов у справі № 910/5310/19 пред'явлено прокурором у зв'язку із бездіяльністю компетентного органу, оскільки незважаючи на те, що строк позовної давності для стягнення штрафних санкцій становить лише рік, позивачем заходів до стягнення штрафних санкцій більше півроку не вжито, обмежившись направленням 09.11.2018 відповідачу претензії, також не вжито Департаментом ЖКГ належних заходів до поновлення інтересів держави і після отримання запиту прокуратури, у зв'язку із опрацюванням нею публікації в Інтернет-виданні "Преступности.Нет" щодо невиконання умов зазначеного договору.
Таким чином, бездіяльність вказаного органу, а саме невжиття ним заходів по стягненню до бюджету штрафних санкцій за тривале невиконання відповідачем умов договору, потребувало вжиття заходів прокурорського реагування. Разом із тим, до подання позову місцевою прокуратурою до Департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради направлено лист щодо порушень інтересів держави, який залишено без розгляду.
З огляду на викладене, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, у справі № 910/5310/19 наявні підстави для представництва інтересів держави прокурором.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, рішенням Миколаївської міської ради від 26.09.2017 № 26/2 "Про невідкладні заходи по уникненню аварійної ситуації на Південнобузькому мосту в м. Миколаєві через річку Південний Буг" на підставі висновків та рекомендацій ТОВ "Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва" та комісії ТЕБ і НС м. Миколаєва вирішено визнати технічний стан Південнобузького мосту в м. Миколаєві через річку Південний Буг таким, що в цілому відповідає стану 5 (непрацездатний), згідно з ДСТУ-Н Б В.2.3-23:2012.
Пунктом 5 Рішення Миколаївської міської ради від 26.09.2017 № 26/2 вирішено звернутися до Кабінету Міністрів України з питання фінансування ремонтних робіт, необхідних для уникнення аварійної ситуації на Південнобузькому мосту в м. Миколаєві через річку Південний Буг.
Міським бюджетом на 2018 рік, головному розпоряднику бюджетних коштів передбачено видатки на здійснення заходів з виготовлення проектно-кошторисної документації з капітального ремонту Південнобузького мосту в м. Миколаєві через річку Південний Буг.
У квітні 2018р. Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради проведено відкриті торги по закупівлі послуг з розроблення проектно-кошторисної документації з капітального ремонту Південнобузького моста в м. Миколаєві через р. Південний Буг (ідентифікатор закупівлі UA-2018-03-22-000361-а).
За результатами проведення відкритих торгів, 29.05.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір № 585 про закупівлю робіт за державні кошти, за умовами якого позивач, за договором замовник, доручає, а відповідач, за договором підрядник, приймає на себе виконання робіт з розроблення проектно-кошторисної документації (далі - проект будівництва) по об'єкту: "Капітальний ремонт Південнобузького мосту в м. Миколаєві через річку Південний Буг".
Предметом договору у відповідності до розділу 1 Договору є ДК 021:2015 (71240000-2) - Архітектурні, інженерні та планувальні послуги (розроблення проектно-кошторисної документації з капітального ремонту Південнобузького мосту в м. Миколаєві через річку Південний Буг).
Відповідно до умов цього договору позивач також доручає відповідачу проходження експертизи проекту будівництва за всіма напрямами, що визначені аб. 2 п. 10 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 560, з послідуючим відшкодуванням витрат на її проходження (п. 1.2 договору).
Пунктами 1.5-1.7 договору визначено, що наукові, технічні, економічні та інші вимоги до проектно-кошторисної документації, які є предметом цього договору виконуються згідно державних будівельних норм України та Завданню на проектування, яке не повинне суперечити нормам діючих будівельних норм.
Роботи повинні виконуватись в суворій відповідності з діючими в Україні будівельними нормами, державними стандартами та нормативами, архітектурними правилами, з дотриманням вимог та побажань позивача, які не суперечать діючим нормативним документам та ДБН, у тому числі ДБН, що регламентує "Склад та зміст проектної документації на будівництво". У випадку, якщо роботи (проект будівництва) виконані з порушенням діючих державних будівельних норм та нормативних документів відповідальність за це несе відповідач.
Розроблений відповідачем проект будівництва згідно з ДБН повинен відповідати вимогам чинних нормативних документів вихідним даним та дозвільним документам, та забезпечувати експлуатаційну надійність об'єкта будівництва.
Ціна цього договору згідно пропозиції переможця процедури закупівлі становить 3 779 000 грн. у т.ч. ПДВ 20% 629 833,33 грн. (п. 2.1 договору).
У відповідності до п. 1.8 строк виконання робіт, у т.ч. проходження експертизи проекту будівництва: до 31.08.2018.
Строк дії договору до 31 грудня 2018 року (п.8.2 договору).
Даний спір виник у зв'язку з тим, що роботи з розроблення проектно-кошторисної документації не були виконані у визначений умовами договору строк, внаслідок чого прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Союзтранспроект" штрафних санкцій, застосовування яких передбачено за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань підрядником пунктом 6.2. Договору.
Наполягаючи на тому, що через невиконання договірних робіт відповідач вважається боржником, який прострочив виконання господарського зобов'язання, прокурор просить стягнути з ТОВ "Союзтранспроект" 461 038 грн. пені та 264 530 грн. штрафу, вказуючи при цьому на порушення економічних інтересів держави в бюджетній сфері, які виявилися у ненадходженні коштів до місцевого бюджету.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи викладене та наступне.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Пунктом 1 ст. 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно з ч. 2 ст. 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 887).
Частинами 1, 2 ст. 888 ЦК України встановлено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
Як вбачається із матеріалів справи, повний обсяг договірних робіт з розроблення проектно-кошторисної документації не було виконано відповідачем у строк, визначений п. 1.8 договору, а саме до 31.08.2018.
Так, у позовній заяві та додаткових поясненнях представники прокуратури та позивача наполягали на наявності вини відповідача у неналежному виконанні господарського зобов'язання, зокрема, вказуючи на те, що на момент укладення договору останній мав усі необхідні вихідні дані та документи для повного виконання договірних робіт у належний строк. На підтвердження власних доводів представники позивача та прокуратури посилались на п. 8.12 договору, зазначаючи при цьому, що усі необхідні попередні погодження проектних рішень (на відсутності яких наголошував відповідач) відбувалися в усному порядку.
Згідно із п. 8.12 договору підписанням цього договору відповідач констатує, що має у своєму розпорядженні всі необхідні вихідні данні, документи тощо, які необхідні для виконання робіт по цьому договору.
Натомість, враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що п. 8.12 договору не може вважатися тією умовою, яка беззаперечно визначає наявність у відповідача повного та остаточного обсягу вихідних даних та документації, необхідного для проведення та завершення робіт за договором, зважаючи на приписи законодавства, умови договору та безпосередньо вимоги технічного завдання тендерної документації.
Відповідно до п. 3.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний: розробити проект будівництва, відповідно до умов цього договору та відповідно до технічного завдання тендерної документації і вимог чинного законодавства; виконати роботи в межах установлених договором строків і вартості; погодити виконані роботи із зацікавленими установами (за необхідності); забезпечити розгляд та отримання позитивних висновків (погоджень, затверджень і т.д.) щодо проектних рішень в експертних та інших організаціях (у разі, якщо цього вимагають державні будівельні норми та нормативні документи); своїми силами і за свій рахунок усунути усі виявлені недоліки у разі їх виявлення; отримати позитивний висновок експертної організації у порядку, що передбачений діючими нормативними документами, у т.ч. Порядком затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 560.
Підпунктом 3 пункту 17 "Технічного завдання на розроблення проектно-кошторисної документації з капітального ремонту Південнобузького мосту в м. Миколаїв через річку Південний Буг", що є Додатком 2 до Тендерної документації, передбачено обов'язкове погодження попередніх проектних рішень з позивачем.
На виконання вимоги технічного завдання щодо обов'язкового погодження попередніх проектних рішень, відповідачем було складено та направлено супровідним листом від 06.07.2018 вих. № 060718/3 на адресу позивача для погодження: "Робочий проект. Капітальний ремонт Піденнобузького мосту в м. Миколаєві через річку Південний Буг. Попередні проектні рішення. 585-ПР.З".
Позивачем (в тому числі у листуванні з органами прокуратури) неодноразово наголошувалося, що погодження попередніх проектних рішень відбувалося в усному порядку, однак, відповідно до п.п. 11, 12 ч. 5 розділу 2 "Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях", затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, зовнішнє погодження проектів документів може бути оформлено аркушем погодження, грифом погодження, довідкою про погодження, листом погодження або представленням протоколу обговорення проекту документа на засіданні колегіального органу.
Частиною 1 розділу 1 Правил передбачено, що ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності.
Натомість у матеріалах справи відсутнє письмове погодження попередніх проектних рішень, оформлене відповідно до приписів чинного законодавства, в тому числі протоколу обговорення проекту документа на засіданні колегіального органу, позивачем та його уповноваженими особами протягом усієї дії договору відповідачу направлено не було, а твердження позивача про те, що відповідно до технічної документації, відповідач першочергово повинен був забезпечити таке погодження з балансоутримувачем мосту, яким є КП "ЕЛУ "Автодоріг"", а вже потім з позивачем, не підтверджуються належними та допустимими доказами, оскільки особа балансоутримувача (з яким необхідно погодити попередні проектні рішення), є відмінним від замовника суб'єктом та не зазначена ані у самому договорі, ані у тендерній документації.
Разом з тим, згідно п. 4 ч. 1 ст. 890 ЦК України підрядник не має право передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам.
Судом також враховано, що необхідність письмових погоджень замовника обумовлена і тим фактом, що у п. 4.5 договору сторони передбачили, що у випадку, якщо відповідач не отримає зазначених погоджень (затверджень тощо) у відповідних органів і це в подальшому стане підставою для визнання проекту будівництва таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, відповідальність за це несе відповідач у повному обсязі.
Частиною 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.
Так, пунктом 3.1 договору передбачено, що позивач зобов'язаний надати відповідачу необхідні для виконання робіт дані, за наявності таких даних у позивача; надати відповідачу безперешкодний доступ на об'єкт будівництва для якого відбувається розроблення проекту будівництва; розрахуватися з відповідачем за всі надані та прийняті за актом прийому-передачі роботи на умовах цього договору за умови належного фінансування.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження, які є основними складовими вихідних даних, надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.
Замовником відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону є особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Таким чином, в розумінні положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" саме позивач є особою, яка має право на отримання вихідних даних.
Як вбачається з матеріалів справи, листом № 250718/8 від 25.07.2018 відповідач згідно із вимогами ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" просив позивача надати основні вихідні дані, необхідні для виконання проектних робіт, а саме: містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки; технічні умови на прокладання, перенесення інженерних комунікацій в зоні проектування, при відсутності ТУ - кількість і перелік існуючих та передбачуваних інженерних комунікацій з реквізитами їх власників.
Пунктом 7 Додатку А ДБН А2.2-3-2014, які затверджені наказом Мінрегіону України від 04.06.2014 № 163, підтверджується, що вихідні дані, які просив надати відповідач у листі від 26.07.2018 № 260718/10, повинні надаватися саме позивачем.
Тобто, правомірними є посилання відповідача на те, що вихідні дані щодо містобудівних умов і обмежень, а також технічні умови, які були витребувані листом від 25.07.2018 № 250718/8, міг отримати та надати відповідачу лише позивач, як замовник, а у листі № 260718/10 від 26.07.2018 відповідач просив позивача надати наступні вихідні дані: Інтенсивність руху по даній ділянці дороги на існуючий стан і на перспективу; Опис існуючих споруд для збору, очищення і скидання очищених дощових вод; Довідку про метеорологічні характеристики в районі розташування мосту.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази надання запитуваних відповідачем вищезазначеними листами вихідних даних, інформаційних відомостей та документів, відсутні належні та допустимі докази того, що станом на момент укладення договору, окрім даних, наведених у тендерній документації, позивач надавав відповідачу інші вихідні дані, обов'язкова наявність яких передбачена законодавством, державними стандартами та нормативами.
Згідно із п. 1.9 договору якість робіт повинна відповідати діючим державним будівельним нормам, а також іншим нормативним документам, що регламентують порядок та зміст розробки проекту будівництва, що є предметом цього договору, зокрема, але не виключно, - ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації", а також Порядком затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 560.
Отже, п. 3.2 договору саме на позивача покладений обов'язок щодо надання необхідних для виконання робіт даних, тоді як обов'язок відповідача по виконанню робіт з розроблення проектно-кошторисної документації належної якості (п. 1.9 договору), а також здійснення таких робіт у точній відповідності до вимог пунктів 1.5-1.7 договору, не міг бути виконаний без належного та своєчасного сприяння позивача в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.
Статтею 850 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.
У зв'язку із викладеним, посилання позивача на п. 8.12 договору, як на підставу звільнення його від обов'язку з надання відповідачу необхідних для виконання проектної документації вихідних даних, якими володів та право на отримання яких мав лише позивач, так само як і на підставу звільнення останнього від обов'язку погодження попередніх проектних рішень у визначеному чинним законодавством порядку, є безпідставним.
Відповідно до п. 11 розділу 30 "Додаткові умови" технічного завдання визначено, що майнові та правові питання вирішуються позивачем.
Тобто, доводи відповідача про те, що питання погодження вирубки зелених насаджень без участі позивача відповідач не має право вирішувати самостійно, зважаючи на норми Закону України "Про благоустрій населених пунктів", а також "Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105, які визначають, що у всіх зелених насаджень є балансоутримувачі, є обгрунтованими, оскільки саме на позивача покладено обов'язок вирішення такого роду правових питань як можливість вирубки зелених насаджень в зоні будівельних майданчиків.
Згідно із ч. 2 ст. 888 ЦК України підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 889 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, відшкодувати підрядникові додаткові витрати, пов'язані із зміною вихідних даних для проведення проектних та пошукових робіт внаслідок обставин, що не залежать від підрядника.
Відповідно до ч.1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 та ч.2 ст. 613 ЦК України, встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Також ч. 4 ст. 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Договором № 585 передбачена відповідальність відповідача за порушення виконання зобов'язань у вигляді пені (0,1 відсотка вартості робіт, з якої допущено прострочення виконання) та штрафу (7 відсотків вартості робіт) сторони передбачили у пункті 6.2 договору.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм.
Справедливість як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин та є одним із загальнолюдських вимірів права.
У наведеному аспекті доцільно зазначити про позицію Європейського суду з прав людини стосовно важливості принципу "належного урядування". Він передбачає, що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"; "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії").
Так, як вбачається із матеріалів справи, Держава взяла на себе обов'язок здійснити капітальний ремонт Південнобузького моста в м. Миколаєві через р. Південний Буг, який забезпечує автотранспортне сполучення по магістральній автомобільній дорозі державного значення М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, у межах реалізації конституційного принципу соціальної держави.
Закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Так, як вже зазначалось, відповідачем до матеріалів справи надані листи, надіслані на адресу позивача, зокрема, від 06.07.2018 № 060718/3, яким надіслано для погодження "Робочий проект. Капітальний ремонт Південнобузького мосту в м. Миколаєві через річку Південний Буг. Попередні проектні рішення. 585-ПР.З", на який відповіді не було отримано, хоча відповідач, зокрема, у листах до позивача від 21.11.2018 № 211118/24 та в листі від 04.12.2018 № 041218/2 нагадував про необхідність такого погодження; від 26.07.2018 № 260718/10 про надання вихідних даних, якими відповідач не володів та які були необхідні для розроблення проектної документації, на який позивач у листі від 03.08.2018 № 2983/0801.01-18/34118 відмовив відповідачу у задоволенні його прохання, мотивуючи тим, що замовник відповідно до умов укладеного договору, окрім фінансових зобов'язань, інших зобов'язань не має; повторний запит відповідача, надісланий листом № 140818/9 від 14.08.2018, яким позивачу, з посиланням на умови договору та норми чинного законодавства України, було роз'яснено про неправомірність таких його дій, останнім було надано відповіді по суті, однак, такі вихідні дані, що були направлені листами № 4122/08.01.01-18/34/18 від 19.11.2018 та № 1781/08.01.01-24/02/46/18 від 26.11.2018, відповідачем були надані із значним запізненням, після закінчення терміну виконання робіт за договором № 585, тобто після 31.08.2018, майже за місяць до закінчення терміну дії вказаного договору; в матеріалах справи відсутні відповіді позивача на листи відповідача № 200918/7 від 20.09.2018 та № 011118/4 від 01.11.2018 стосовно вихідних даних для розроблення схеми організації дорожнього руху, яку необхідно розробити та погодити згідно із п. 27 Технічного завдання замовника, також відсутня конструктивна відповідь позивача на лист відповідача № 041018/02 від 04.10.2018 по погодженню будівельного майданчику для розроблення розділу ПОБ та СДС, відсутні відповіді позивача по вихідним даним для розроблення розділу ОВНС, ПОБ, СДЗ та електрозабезпечення будівництва, а також погодження вирубки зелених насаджень в зоні будівельних майданчиків та інше, в той же час, таке питання як погодження вирубки зелених насаджень без участі замовника, відповідач жодним чином вирішувати самостійно не може; листом від 06.09.2018 № 060918/2 відповідач, разом із відповідними додатками та висновками експертних організацій повідомив позивача, що при виконанні робіт по пошуку та вивченню проектної, виконавчої документації, документації стосовно ремонтних робіт, вишукуванню і обстеженню мостового переходу та проектування було виявлено ряд нових обставин, що значно ускладнюють та збільшують обсяг проектних робіт з капітального ремонту, перелік таких обставин наводиться у зазначеному листі; листом від 25.10.2018 № 251018/9 відповідач нагадав позивачу про виявлення нових обставин, що збільшують об'єми виконуваних робіт та про необхідність у зв'язку із цим продовжити строк виконання робіт, однак, не дочекавшись відповіді на зазначені листи, а також пропозиції від замовника на укладення додаткової угоди, відповідач супровідним листом від 21.11.2018 № 211118/25 направив до позивача проект додаткової угоди № 1 до договору № 585 від 29.05.2018 та про погодження договірної ціни, а листом № 041218/2 від 04.12.2018 відповідач знов нагадав позивачу про необхідність укладення додаткової угоди до договору № 585 та подав ще один проект додаткової угоди.
Позивачем в свою чергу, не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність причин для відмови у погодженні попередніх проектних рішень, наданні вихідних даних, сприянні у вирішенні інших питань майнового та правового характеру, що було необхідним для належного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 585.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що відповідачем вживались всі необхідні дії для належного виконання зобов'язань за договором № 585, та погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що ані прокуратурою, ані позивачем не доведено та не надано доказів того, що відповідач безпідставно ухилявся від виконання договірних зобов'язань, а покладення на відповідача штрафних санкцій без достатніх правових підстав, а також за відсутності належним чином доведеного факту невиконання договірних зобов'язань саме з вини такого підрядника, є неприпустимим, оскільки такого роду дії суперечать правовій природі неустойки, як виду забезпечення виконання зобов'язань.
Отже, враховуючи те, що відповідач як у межах строку виконання зобов'язань за договором, так і після закінчення строку, встановленого договором № 585, звертався до позивача з проханням погодити попередні проектні рішення, надати вихідні дані для виконання таких зобов'язань за договором, забезпечити своєчасне сприяння у вирішенні інших питань майнового та правового характеру, те, що позивачем вихідні дані були направлені листами із значним запізненням, після закінчення терміну виконання робіт за договором № 585, тобто після 31.08.2018, майже за місяць до закінчення терміну дії вказаного договору, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що недотримання визначеного законодавством порядку погодження попередніх проектних рішень, відсутність своєчасного сприяння у наданні повного обсягу необхідних для виконання проектної документації вихідних даних (якими володів та право на отримання яких мав саме замовник), є частковим порушенням принципу належаного урядування, а також про те, що позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки прокурором та позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Твердження скаржника про те, що відповідно до п. 27 "Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються", затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 № 289, він звільняється від обов'язку з надання таких вихідних даних відповідачу, оскільки відповідні уповноважені органи містобудування можуть відмовити у надання таких вихідних даних замовнику реставрації та капітального ремонту споруди чи будівлі, оскільки таких замовник вже повинен мати такі вихідні дані, які він отримав під час будівництва такого об'єкта. Таким чином, такі вихідні дані під час капітального ремонту споруди вже повинні бути у розпорядженні власника чи балансоутримувача, яким відповідач не є.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/5310/19 та для задоволення апеляційної скарги Заступника прокурора Миколаївської області, відсутні.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Скаржником у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/5310/19.
Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Заступника прокурора Миколаївської області, згідно із ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/5310/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/5310/19 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Заступника прокурора Миколаївської області.
4. Справу № 910/5310/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286- 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 07.10.2020.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
С.В. Владимиренко