вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" вересня 2020 р. Справа№ 910/4626/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
при секретарі: Пересенчук Я.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: Шейко О.О.;
від відповідача: Маєвський С.В., Орлик А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Установи "28 Управління Начальника Робіт" Міністерства оборони України
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 (повний текст ухвали складено 06.07.2020)
у справі № 910/4626/20 (суддя Стасюк С.В.)
за позовом Установи "28 Управління Начальника Робіт" Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО"
про визнання договору недійсним,-
Короткий зміст обставин справи та хід розгляду справи у суді першої інстанції
Установа "28 Управління Начальника Робіт" Міністерства оборони України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО" про визнання договору оренди автомобілів та механізмів від 03.10.2016 недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не є власником та йому не належать майнові права на транспортні засоби; при укладенні оспорюваного договору оренди т.в.о. начальника Установи Безрученко М.І. заінтересовано діяв в інтересах ТОВ «ИССО»; Міністерством оборони України, як органом управління, не вчинялося дій щодо погодження договору або його схвалення після укладення, а тому при укладенні оспорюваного договору оренди не було дотримано загальні вимоги, які є необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 року закрито провадження у справі № 910/4626/20.
В обґрунтування прийнятої ухвали місцевий господарський суд зазначив про те, що предмет і підстави позову, визначені позивачем у даній справі, є тими ж самими, що були вказані останнім в обґрунтування позовних вимог у справі № 910/4504/19, у якій Господарським судом міста Києва було прийнято рішення від 25.11.2019.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Установа "28 Управління Начальника Робіт" Міністерства оборони України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 року, а справу № 910/4626/20 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позов у справі № 910/4504/19 мав інші правові підстави, а саме позивач просив визнати договір недійсним на підставі ст. 234 ЦК України за ознаками фіктивності, тобто таким, що вчинений без наміру створення правових наслідків. Прийняття рішення у справі № 910/4504/19, в якому встановлено відсутність ознаку фіктивності, не виключає права позивача звернутися до суду з іншими правовими підставами для визнання договору недійсним, тобто на підставі іншої норми закону. За твердженням апелянта, підстави позову у вже розглянутій справі та у цій справі не є ідентичними, оскільки спір між сторонами у справах виник з різних правових підстав. Також апелянт зазначив, що позови не повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/4626/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Пашкіна С.А., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 року апеляційну скаргу Установи "28 Управління Начальника Робіт" Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 року у справі №910/4626/20 залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 23.09.2020.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 року № 09.1-08/3357/20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з перебуванням суддів Кропивної Л.В., Пашкіної С.А. у відпустах.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2020 року для розгляду справи №910/4626/20 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді Пономаренко Є.Ю, Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Установи "28 Управління Начальника Робіт" Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 року у справі № 910/4626/20.
У судовому засіданні 23.09.2020 оголошено перерву до 30.09.2020.
Позиції учасників справи
18.09.2020 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини 1 статті 175 ГПК України).
Зі змісту вказаних норм права можна зробити висновок, що однією з цілей цих норм законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Отже, передумовою для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами.
При цьому, для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Так, предметом позову у цій справі № 910/4626/20 є позовні вимоги Установи "28 Управління Начальника Робіт" Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО" про визнання договору оренди автомобілів та механізмів від 03.10.2016 недійсним.
Як на правову підставу позову позивач посилається на те, що відповідач не є власником та йому не належать майнові права на транспортні засоби; при укладенні оспорюваного договору оренди т.в.о. начальника Установи Безрученко М.І. заінтересовано діяв в інтересах ТОВ «ИССО»; Міністерством оборони України, як органом управління, не вчинялося дій щодо погодження договору або його схвалення після укладення, а тому при укладенні оспорюваного договору оренди не було дотримано загальні вимоги, які є необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України.
В той же час, у квітні 2019 року Установа "28 Управління Начальника Робіт" Міністерства оборони України зверталась до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО" про визнання договору оренди автомобілів та механізмів від 03.10.2016 недійсним та стягнення 345 970,42 грн. матеріальної шкоди.
В обґрунтування даного позову позивач посилався на те, що договір від 03.10.2016 є фіктивним, так як відповідач не є власником транспортних засобів; невикористанням орендованої техніки у господарських операціях позивачем; невідповідністю актів надання послуг вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Окрім того, позивач стверджує, що спірний правочин є господарським зобов'язанням, вчиненим т.в.о. начальника Установи Безрученко М.І. із заінтересованістю, щодо якого застосуванню підлягають положення статті 73-1 Господарського кодексу України.
З наведеного вбачається, що підстави позову, визначені позивачем у даній справі є тими ж самими, що були вказані в обґрунтування позовних вимог у справі №910/4504/19.
Так, в обох справах позивач посилався на вчинення договору з порушенням норм чинного законодавства, а саме у зв'язку з відсутністю у відповідача права власності на транспортні засоби та те, що оспорюваний договір укладений заінтересованою особою.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020, у задоволенні позову Установи "28 управління начальника робіт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО" про визнання недійсним договору оренди машин і механізмів № б/н від 03.10.2016 та стягнення матеріальної шкоди у розмірі 345970,42 грн - відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, Господарський суд міста Києва у справі № 910/4504/19, з доводами якого погодився Північний апеляційний господарський суд у постанові від 05.02.2020, зазначив, що позивачем не було доведено, а матеріалами справи не підтверджено, що договір на послуги з оренди автомобілів та механізмів від 03.10.2016 вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним, та встановили відсутність підстав для визнання його фіктивним на підставі 234 ЦК України.
Також, у вказаних рішеннях було встановлено, що Установі "28 управління начальника робіт" не притаманні ознаки державного унітарного підприємства, оскільки вона не утворена на базі відокремленої частини державної власності, найменування не містить слів "державне підприємство", юридична особа не має затвердженого статуту, сформованого статутного капіталу та органів управління, які притаманні державному унітарному підприємству, а тому доводи позивача щодо неправомірності спірного договору з підстав, встановлених ст. 73-1 Господарського кодексу України, були відхилені.
Наведене спростовує доводи скаржника про помилковість висновку суду першої інстанції про тотожність підстав позовних вимог у даній справі та справі № 910/4504/19.
А тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, здійснивши порівняльний аналіз суб'єктного складу сторін, предметів та підстав позовів у цій справі та у справі № 910/4504/19, дійшов правильного висновку, що суб'єктний склад сторін у зазначених справах щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору від 03.10.2016 співпадає, а також тотожними у цих справах є предмет і підстави позовів.
При цьому колегія суддів зауважує, що зменшення кількості учасників у цьому спорі (відсутність третіх осіб) не свідчить про нетотожність позовів, оскільки суд не вправі переглядати ті висновки, які зроблені судами у попередніх справах щодо тих осіб, які брали в них участь (зокрема щодо того ж позивача та відповідача). За таких умов відсутність третіх осіб у даній справі не свідчить про подання нового позову (не свідчить про виникнення у суду права наново розглянути обставини, які вже встановлені попередніми рішеннями).
Колегія суддів відхиляє посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що правовою підставою позову у цій справі є інша норма матеріального права - ст. ст. 203, 215 ЦК України, яка не була підставою позову у справі № 910/4504/19, оскільки позивач, зазначаючи як підставу позову іншу норму матеріального права, в її обґрунтування фактично посилається на ті ж самі обставини, які були ним наведені як підстави позову у справі №910/4504/19. Посилаючись на зазначені обставини, позивач у цій справі лише доповнює їх новими доводами, які за своєю суттю не є новими підставами позову та направлені на використання процесуального механізму перегляду рішення суду, яке набрало законної сили, про відмову у визнанні недійсним одного і того ж договору оренди.
Крім того, проаналізувавши як зміст позовної заяви (її підстав, викладених в ній фактичних обставин та предмета спору) так і зміст судових рішень у справі №910/4504/19 колегія суддів встановила, що господарські суди під час розгляду справи № 910/4504/19 надали правову оцінку обставинам (підставам), зазначеним у позовній заяві у даній справі, в тому числі в контексті положень ст.ст. 203, 215 ЦК України та відповідності оспорюваного договору вимогам законодавства, враховуючи ті самі обставини, які позивач також визначив підставами позову у цій справі.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактично позов у цій справі був поданий за наявності такого, що набрало законної сили, рішення суду у справі № 910/4504/19 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у цій справі, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Вирішення судом спору у цій справі фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішенням суду у справі № 910/4504/19, яке набрало законної сили.
Подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких прийнято рішення у справі № 910/4504/19, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання добитися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції.
Вказане вище узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.11.2019 у справі № 914/111/19, від 10.06.2020 у справі № 921/628/19.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактично позов у цій справі був поданий за наявності такого, що набрало законної сили, рішення суду у справі № 910/4504/19 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у цій справі, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Вирішення судом спору у цій справі фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішенням суду у справі № 910/4504/19, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 року у справі № 910/4626/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Установи "28 Управління Начальника Робіт" Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/4626/20 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/4626/20 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/4626/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 02.10.2020
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко