м. Київ, вул. Солом'янська , 2-а
25 вересня 2020 року суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кияшко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.02.2020 року,
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.02.2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Згідно з вказаною постановою ОСОБА_1 21.12.2019 року о 01 год. 30 хв. по вул. Метрологічна, 9 керував автомобілм «Фольксваген» д.н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд з недостатньою повнотою з'ясував всі обставини справи, надав неправильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема вказує, що він перебував у тверезому стані, ознак сп'яніння не мав, відмовився пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою технічного приладу, оскільки не довіряв працівникам поліції, пройти огляд у закладі охорони здоров'я йому не пропонували і від проходження такого огляду він не відмовлявся.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серія ДПР18 № 263630 від 21.12.2019 року, ОСОБА_1 21.12.2019 року о 01 год. 30 хв. по вул. Метрологічна, 9 керував автомобілм «Фольксваген» д.н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків.
Також із змісту даного протоколу вбачається, що працівники поліції ознайомили ОСОБА_1 із змістом протоколу, який останній підписав, жодних застережень, клопотань або зауважень не мав.
У письмових поясненнях свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, як за допомогою технічного приладу, так і у лікаря нарколога.
Зміст запису нагрудних відеокамер працівників поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, також доводить факт відмови у присутності свідків ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і у медичній установі, а також визнання ним факту вживання алкогольних напоїв.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов'язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Наведені докази у своїй сукупності спростовують пояснення ОСОБА_1 , вказують на порушення ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, а отже і на факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про порушення поліцейськими вимог Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" при проведенні огляну на стан сп'яніння не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Протокол про адміністративне правопорушення ДПР18 № 263630 від 21.12.2019 року відповідає положенням ст. 256 КУпАП та містить підписи свідків.
Також апеляційний суд звертає увагу на наявність в матеріалах справи розписки ОСОБА_1 щодо зобов'язання не керувати транспортним засобом, що свідчить про його відсторонення працівниками поліції від керування транспортного засобу.
Будь-яких доказів, що спростовують дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не надав.
З огляду на викладене, приходжу до висновку, що доводи апеляційної скарги про відсутність події або складу правопорушення є необґрунтованими.
За таких обставин постанова судді місцевого суду є законною і обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить будь-яких доводів, які б могли служити достатніми підставами для її скасування та закриття провадження у справі.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.02.2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, - без змін.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя