24 вересня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.05.2020 року,
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.05.2020 року відмовлено у задоволені клопотання начальника ДУ «Білоцерківська виправна колонія №35» про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі засудженого ОСОБА_6 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою звільнити його умовно-достроково від подальшого відбування покарання. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом необґрунтовано взято до уваги попередні судимості. Дані обставини були враховані при призначені йому покарання. Наголошує, що своєю поведінкою він довів своє виправлення.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Відмовляючи у задоволені клопотання начальника ДУ «Білоцерківська виправна колонія №35» про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_6 , місцевий суд обґрунтовано зазначив про відсутність даних, які б беззаперечно вказували, що засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому, ОСОБА_6 , будучи раніше неодноразово судимим, вже звільнявся з місць позбавлення волі умовно-достроково, однак в подальшому через незначний час знову вчиняв умисні злочини, а тому засуджений не довів свого виправлення.
Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили або могли б перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала місцевого суду є законною та обґрунтованою, підстави для скасування або зміни ухвали відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.05.2020 року без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3