03 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12019100100006543 стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області,громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 16.12.2003 року Апеляційним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст.ст. 70, 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 26.04.2004 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 304, ч. 4 ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі;
- 16.12.2010 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі, звільненого 29.11.2012 року умовно достроково на невідбуту частину покарання 10 місяців 17 днів,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року,
Справа №11-кп/824/2603/2020 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач ОСОБА_1
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та йому призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та витрат, пов'язаних із залученням експерта.
Суд визнав доведеним, що 09 липня 2019 року приблизно о 04 год. ОСОБА_7 , перебуваючи разом з особою-1 та особою-2, матеріали кримінального провадження відносно яких виділені в окреме провадження, на пішохідній алеї, що по бульвару Т.Шевченка, 17 в м. Києві, звернули свою увагу на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які в цей час спали на лавці та біля них знаходилися їх два рюкзаки. Вважаючи, що в рюкзаках знаходяться цінні речі та грошові кошти, у ОСОБА_7 , особи-1 та особи-2, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. З цією метою, вони розробили злочинний план, який полягав у тому, що ОСОБА_7 та особа-2, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, непомітно для ОСОБА_9 та ОСОБА_10 викрадуть рюкзаки, а особа-1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, буде спостерігати за навколишньою обстановкою та, у випадку появи сторонніх осіб, повідомить про це особу-2 та ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, 09 липня 2019 року приблизно о 04 год. 05 хв. ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з особою-1 та особою-2, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, скориставшись тим, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 сплять на лавці, а також тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, бажаючи збагатитись за рахунок викрадення чужого майна, підійшли до лавки. Діючи відповідно до розподілених ролей, особа-2, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, таємно викрав рюкзак чорного кольору, який належить ОСОБА_9 та для нього матеріальної цінності не становить, а ОСОБА_7 таємно викрав рюкзак рожевого кольору, який належить ОСОБА_10 та для неї матеріальної цінності не представляє, а особа-1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, в цей час спостерігала за навколишньою обстановкою.
Після чого, 09 липня 2019 року приблизно о 04 год. 07 хв. ОСОБА_7 , разом з особою-1 та особою-2, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, направились до сусідньої лавки, де почали обшукувати рюкзаки на предмет виявлення цінних речей та грошових коштів, однак, нічого не знайшовши, рюкзак рожевого кольору залишили на лавці, а рюкзак чорного кольору «Pilot FО Jeansmith», вартістю 44 гривні 67 копійок, в якому знаходилась банка з консервою «Сардини», які для потерпілого матеріальної цінності не представляють, особа-1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, одягнув на спину та разом з ОСОБА_7 почали відходити з місця вчинення кримінального правопорушення.
В цей час 09 липня 2019 року приблизно о 04 год. 10 хв. ОСОБА_9 прокинувся та виявив відсутність своїх речей, які вже лежали на сусідній лавочці, підійшовши до якої ОСОБА_9 забрав з лавки рюкзак рожевого кольору, який належить ОСОБА_10 . В цей час його дії помітили ОСОБА_7 разом з особою-1 та особою-2, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, які перебували на пішохідній алеї, що по бульвару Т. Шевченка, 17 в м. Києві та вважаючи, що у ОСОБА_9 можуть знаходитися цінні речі та грошові кошти, у ОСОБА_7 разом з особою-1 та особою-2, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 09 липня 2019 року приблизно о 04 год. 12 хв. ОСОБА_7 разом з особою-1 та особою-2, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, перебуваючи на пішохідній алеї, що по бульвару Т. Шевченка, 17 в м. Києві, діючи за попередньою змовою групою осіб, повернулися до ОСОБА_9 , де звернули свою увагу на рюкзак зеленого кольору, який особа-2, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вирвав із рук ОСОБА_9 . Після чого, 09 липня 2019 року приблизно о 04 год. 15 хв. ОСОБА_7 разом з особою-1 та особою-2, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, перебуваючи на лавці, яка знаходиться на пішохідній алеї, що по бульвару Т. Шевченка, 17 в м. Києві, погрожуючи застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, діючи за попередньою змовою групою осіб, почали обшукувати рюкзак зеленого кольору, з якого ОСОБА_7 відкрито викрав мобільний телефон «SamsungG361H» чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , вартістю 565 гривень 50 копійок, із сім карткою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_3 , яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє, особа-2, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, відкрито викрав мобільний телефон «Nokia С1», вартістю 300 гривень, з сім-карткою мобільного оператора «ВФ Україна» № НОМЕР_4 , яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє, та мобільний телефон «Nokia 101» сірого кольору, вартістю 251 гривня 67 копійок, без сім-картки мобільного оператора. В цей час, о 04 год. 25 хв. 09 липня 2019 року, на лавці, яка знаходиться на пішохідній алеї, що по бульвару Т. Шевченка, 17 в м. Києві, ОСОБА_9 висловив вимогу ОСОБА_7 , а також особі-1 та особі-2, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, повернути викрадене майно, однак останні, незважаючи на законну вимогу ОСОБА_9 , та усвідомлюючи, що їх дії несуть відкритий характер, своїх злочинних дій не припинили, а навпаки, погрожуючи потерпілому фізичною розправою та спричиненням тілесних ушкоджень, разом із викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд.
А всього, ОСОБА_7 , діючи повторно та за попередньою змовою з особою-1 та особою-2, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, вчинив відкрите викрадення майна ОСОБА_9 , на загальну суму 862 гривні 01 копійку, поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
На вказаний вирок суду обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи його не досить обґрунтованим, просить переглянути вирок суду та пом'якшити йому покарання у виді позбавлення волі на більш м'який запобіжний захід.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд, вважаючи його виправлення та перевиховання можливим лише в місцях позбавлення волі, не знайшов підстав для застосування ст. 69 та ст. 75 КК України, однак, судом не було враховано таку пом'якшуючу його покарання обставину, як його щиросердне каяття, а також те, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей та матір пенсійного віку, яка не працює та мешкає сама, та те, що цивільний позов не заявлено і потерпіла сторона до нього ніяких претензій не має.
Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника ОСОБА_6 на підтримку доводів апеляційної скарги, які просили пом'якшити ОСОБА_7 покарання, застосувавши положення ст. 75 КК України, а також заперечення прокурора проти її задоволення, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК України, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, перевірці колегією суддів не підлягають, оскільки фактичні обставини кримінального провадження учасниками судового провадження в суді першої інстанції не оспорювалися і докази щодо них, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджувались, як не заперечуються вони обвинуваченим і в апеляційній скарзі.
За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що також обвинуваченим не оспорюється.
Перевіряючи вирок суду першої інстанції, виходячи з апеляційних доводів обвинуваченого, в частині призначеного йому покарання, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Як убачається зі змісту вироку, призначаючи ОСОБА_7 покарання за вчинений злочин та визначаючи його у виді позбавлення волі, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та конкретні обставини його вчинення, форму й ступінь вину, мотив вчинення злочину; щире каяття, як обставину, що пом'якшує покарання за наявності обтяжуючої - рецидив злочинів; дані про особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів проти власності, в т.ч. і тяжких, та відбував покарання у виді позбавлення волі на певний строк, посередньо характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, не перебуває на спеціальному обліку у лікаря психіатра та перебував на обліку у лікаря нарколога з травня 2020 року по січень 2008 року з діагнозом: вживання алкоголю зі шкідливими наслідками.
Отже, зваживши на вказані обставини і всі дані щодо особи ОСОБА_7 , суд першої інстанції обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі, навівши при цьому у вироку переконливі мотиви та підстави такого рішення, з чим погоджується і колегія суддів.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 повинні відбуватися в умовах ізоляції від суспільства і з таким висновком суду також погоджується колегія суддів.
Зокрема, з матеріалів провадження слідує, що ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних тяжких корисливих злочинів (у тому числі із наданням можливості відбувати покарання з випробуванням), і відбував покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та знову вчинив умисний тяжкий корисливий злочин, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. При цьому в матеріалах провадження відсутні відомості про те, що ОСОБА_7 постійно займався суспільно корисною працею, а отже, вчинив корисливий злочин з метою власного збагачення,і наявність у нього на утриманні двох малолітніх дітей не стала стримуючим фактором від вчинення злочину.
До того ж в матеріалах провадження наявні дані щодо посередньої характеристики ОСОБА_7 ; неодноразового притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, в т.ч. правопорушень на транспорті та таких, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування, у зв'язку з чим він перебував у розшуку в даному кримінальному провадженні з 30.07.2019 року по 16.01.2020 року, а також про здійснення СВ Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області досудового розслідування в кримінальному провадженню №12020060060000038 від 14.01.2020 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні 13.01.2020 року злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Наведені обставини переконливо свідчать про схильність обвинуваченого до вчинення корисливих злочинів та небажання стати на шлях виправлення, а тому відсутні підстави для його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції були виконані вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, враховані всі обставини, які були доведені в суді, впливають на покарання і з якими обвинувачений пов'язує апеляційне прохання, колегія суддів уважає, що призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання, яке він повинен відбувати в умовах ізоляції від суспільства, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, отже підстав вважати його явно несправедливим через суворість, як і підстав для застосування ст.ст. 75, 76 КК України, не вбачає.
Також колегія суддів звертає увагу й на те, що для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, згідно зі ст. 69 КК України, необхідна наявність двох підстав:1) наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; 2) наявність обставин, що певним чином позитивно характеризують обвинуваченого.
Між тим, в даному випадку наявна лише одна обставина, яка пом'якшує покарання ОСОБА_7 , а саме - його щире каяття, а зазначені обвинуваченим дані про його особу, як то, що він має на утриманні двох малолітніх дітей та матір пенсійного віку, яка не працює і мешкає сама, та те, що цивільний позов не заявлено і потерпіла сторона до нього ніяких претензій не має, не лише в більшій їх частині були враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, але й не є тими обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, та які б давали підстави для призначення йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України - в меншому розмірі, ніж призначив суд першої інстанції, зважаючи як на конкретні обставини вчинення ОСОБА_7 тяжкого корисливого злочину за попередньою змовою групою осіб та наведені вище дані про його особу, так і те, що відсутність претензій з боку потерпілого в даному випадку зумовлена виключно поверненням йому майна внаслідок дій працівників правоохоронного органу по затриманню ОСОБА_7 з викраденим майном.
Інших доводів на обґрунтування необхідності пом'якшення призначеного судом покарання в апеляційній скарзі обвинуваченого не наведено.
За викладеним вище, колегія суддів, визнаючи вирок суду законним та обґрунтованим, а покарання необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових злочинів, вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим в той же строк - з дня отримання її копії.
Судді:
___________________ ____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3