№ 33/824/202/2020 Постанова винесена суддею Чірковим Г.Є.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
17 лютого 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю захисника Григоришена А.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника Гусака А.М. на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрито провадження по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Згідно з постановою суду, 18 квітня 2019 року о 19 год. 45 хв. по вул. Шолуденка, 35 в м. Вишгород ОСОБА_1 керував автомобілем Fiat, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, проводився у лікаря нарколога за адресою: м. Вишгород, вул. Кургузова, 1 та, згідно висновку Вишгородської ЦРЛ № 80 від 18.04.2019 року, ОСОБА_1 на момент огляду перебував у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрив провадження в справі, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Гусак А.М., вважаючи, що при винесенні постанови судом було порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права, а наявні у справі документи не є доказами вчинення правопорушення, якого ОСОБА_1 не вчиняв, просить її скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ст. 247 КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Після закриття провадження втрачається можливість здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це дає підстави стверджувати про відсутність у судді необхідності з'ясовувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття справи.
Крім того, встановлення вини особи є стадією розгляду справи по суті для визначення факту протиправної винної дії (бездіяльності) особи та застосування передбачених законодавством санкцій за вчинене правопорушення, яке зафіксоване та доведене належними і допустимими доказами. Встановлення ж вини особи у випадку імперативної вимоги за ч. 7 ст. 247 КУпАП закрити провадження за спливом строків накладення адміністративного стягнення прямо порушує вказану норму.
Таким чином, за наявності застосування до ОСОБА_1 ч. 7 ст. 247 КУпАП оскаржуваною постановою суд не повинен був вирішувати питання щодо визнання його винним.
Разом з тим, ОСОБА_1 взагалі оспорює факт вчинення ним такого правопорушення і матеріали справи не містять жодного доказу того, що автомобіль рухався під керуванням ОСОБА_1 в момент звернення до нього працівників поліції. Станом на 19.45 18.04.2019 року (зазначено в протоколі) автомобіль Fiat 500L д.н. НОМЕР_1 стояв на узбіччі та не міг рухатися, так як ОСОБА_1 здійснював заміну пошкодженого колеса, однак суд в постанові, в порушення ст. 62 Конституції України, зазначає, що не має доказів того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.
Також в матеріалах справи відсутні докази і того, що працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів та відмови від такого огляду.
Крім цього апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не володіє українською мовою, а участь перекладача при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та при розгляді вказаного протоколу судом першої інстанції забезпечено не було.
Водночас в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутнє і направлення на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що свідчить про те, що працівниками поліції в установленому законом порядку не було направлено ОСОБА_1 на проходження огляду на стан сп'яніння у заклад охорони здоров'я.
Звертає увагу й на те, що пояснення ОСОБА_1 було написане працівником поліції, а не ним самим та на ньому немає жодних відміток про те, що із слів ОСОБА_1 записано вірно, а тому взагалі не є доказом в розумінні ст. 251 КУпАП.
Також ОСОБА_1 не отримував примірник висновку щодо результатів медичного огляду та не був з ним ознайомлений, як не був він долучений і до матеріалів справи, що й стало підставою для направлення судом матеріалів на доопрацювання, і жодного вказування на ступінь його алкогольного сп'яніння в протоколі взагалі не міститься, що є підтвердженням невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення фактичним обставинам справи.
Апелянт вказує також і на той факт, що в порушення вимог ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію» до матеріалів скарги про адміністративне правопорушення не долучено відеозапис з фіксацією події.
Між тим, як зазначає апелянт, суд не надав жодного обґрунтування обставинам відсутності у справі доказів дотримання процедури виявлення та огляду водія на предмет наявності ознак алкогольного сп'яніння, не обґрунтував мотиви відхилення доводів представника особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності щодо порушень при оформленні матеріалів справи, обмежившись вказівкою на достатність доказів у справі.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення захисника Григоришена О.О. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який, складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП,підписано відповідною посадовою особою та самим ОСОБА_1 , а також поясненнями ОСОБА_1 про те, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, вживав протикашлевий сироп, розпискою ОСОБА_2 про отримання нею автомобіля Fiat 500L, державний номерний знак НОМЕР_1 , під її особисту відповідальність та Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного на підставі Акту медичного огляду №80 від 18.04.2019 року, згідно якого - ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП, і дійшов правильного висновку про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 (а) ПДР України та визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки такий висновок відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами, представленими в матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що автомобіль Fiat500L н.з. НОМЕР_1 не рухався та ОСОБА_1 ним не керував, суд апеляційної інстанції сприймає критично, оскільки в матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявне пояснення ОСОБА_1 , в якому він вказує, що керував даним транспортним засобом і таке випливає і зі змісту апеляційної скарги, адже, стверджуючи в ній, що ОСОБА_1 , в момент звернення до нього працівників поліції, проводив заміну колеса автомобіля, який стояв на узбіччі, а його дружина ОСОБА_2 прибула на місце та здійснювала переклад документів, жодних даних про перебування там інших осіб, які б керували даним транспортним засобом, та обставин, за яких він там до цього опинився, апелянт не зазначає, що вказує на те, що саме ОСОБА_1 керував цим транспортним засобом, і таким чином та обставина, що на момент прибуття працівників поліції ОСОБА_1 не здійснював безпосередньо рух транспортним засобом, не свідчить про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом взагалі і тому не повинен був на пропозицію працівників поліції проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння.
З вищевказаних мотивів не заслуговують на увагу і твердження апелянта, що в даному випадку пояснення ОСОБА_1 не написано власноручно, а його підпис в ньому міститься вже після відмови надавати пояснення, користуючись положеннями ст. 63 Конституції України.
Щодо доводів апелянта про те, що ОСОБА_1 не володіє українською мовою, а участь перекладача при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та при розгляді вказаного протоколу судом першої інстанції забезпечено не було, то суд апеляційної інстанції ставиться до них критично, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складався за участі дружини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , про що зазначено і в апеляційній скарзі, та її рівня володіння мовою вистачало для перекладу та для розуміння прав та обов'язків, які роз'яснювалися працівниками поліції, а під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 взагалі не був присутній, у зв'язку з поданим клопотанням про розгляд справи у його відсутність, що виключає і необхідність забезпечення в даному випадку участі у судовому засіданні перекладача, а відомості, що ОСОБА_1 і першопочатково - до направлення судом справи на доопрацювання, брав участь в суді, в матеріалах справи відсутні.
Апеляційні посилання захисника на порушення інспекторами поліції порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, а саме те, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці з використанням спеціальних технічним засобів, не заслуговують на увагу, адже не спростовують правильність висновків суду про керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що безпосередньо встановлено в ході його медичного огляду та підтверджується Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного на підставі Акту медичного огляду №80 від 18.04.2019 року, а також дослідженим під час апеляційного розгляду Актом медичного огляду №80 від 18.04.2019 року, згідно якого, на підставі направлення працівника поліції, у Вишгородській центральній районній лікарні 18 квітня 2019 року о 20 год. 26 хв. було проведено огляд ОСОБА_1 лікарем та з використанням спеціального технічного засобу, яким було зафіксовано вміст алкоголю 0,6 ‰, та встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи про адміністративне правопорушення направлення на проходження огляду на стан сп'яніння, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки це не впливає на результати проведеного огляду, адже складання направлення на проходження огляду на стан сп'яніння передбачене Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року №1452/735, однак долучення вказаного направлення до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не передбачене ані зазначеною Інструкцією, ані вимогами КУпАП.
Водночас, як вбачається з даного Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного на підставі Акту медичного огляду №80 від 18.04.2019 року, ОСОБА_1 був з ним ознайомлений, про що свідчить його підпис в ньому, а протилежні тому твердження апелянта не відповідають дійсності.
Що стосується доводів апелянта відносно того, що працівниками поліції не було долучено до справи про адміністративне правопорушення примірник Висновку про встановлення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 і жодного вказування на ступінь його алкогольного сп'яніння в протоколі взагалі не міститься, внаслідок чого протокол про адміністративне правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи, то суд апеляційної інстанції зазначає, що після повернення справи на дооформлення судом першої інстанції, вказаний Висновок долучений до матеріалів справи та обґрунтовано взятий до уваги судом першої інстанції, як такий, що, в сукупності з іншими доказами, що наведені вище, підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зважаючи на вищевикладене та достатність наявних у справі доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не заслуговують на увагу доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи відеозапису події, оскільки це не впливає на обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, а вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена повністю, і тому твердження захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу цього адміністративного правопорушення не ґрунтуються на доказах у справі.
Враховуючи, що адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було вчинене 18 квітня 2019 року, то, відповідно, на час розгляду справи про адміністративне правопорушення місцевим судом пройшли, передбачені ст. 38 КУпАП строки накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, і тому судом правомірно було закрито провадження в справі за цією обставиною.
Доводи апеляційної скарги про те, що, приймаючи рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд не мав права встановлювати вину ОСОБА_1 , є безпідставними.
Законодавче регулювання питання закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку зі сплином строків накладення адміністративного стягнення здійснюється, зокрема, ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП. якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом тримісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваючому правопорушенні - з дня його виявлення).
При цьому для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв'язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.
Так, відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що суд першої інстанції, обґрунтовано лише після встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрив провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
За таких обставин, вважаю, що постанова судді Вишгородського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року є законною, обґрунтованою та винесеною у відповідності до вимог законодавства і підстав для її скасування чи зміни не вбачається, а відтак апеляційна скарга захисника Гусака А.М.задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу захисника Гусака А.М. залишити без задоволення, а постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрито провадження по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.