Справа № 761/28991/19 Слідчий суддя - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4164/2020 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ст.422 КПК України
23 вересня 2020 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
із участю
заявника ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві провадження за апеляційною скаргою генерального директора приватного підприємства «Виробничо-Дистрибьюторська Компанія «Дім Вина «Скала», голови Громадської організації «Захист Українського Народу» ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року, якою залишено без задоволення скаргу генерального директора приватного підприємства «Виробничо-Дистрибьюторська Компанія «Дім Вина «Скала», голови Громадської організації «Захист Українського Народу» ОСОБА_6 , на постанову слідчого третього слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідувань злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Центрального апарату Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 від 18 червня 2019 року про закриття кримінального провадження №62019000000000336, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 березня 2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України.
Вказане рішення обґрунтоване тим, що слідчим ОСОБА_7 проведено достатній комплекс слідчих та процесуальних дій, а також вжито необхідних заходів для того, щоб дійти висновку про наявність або відсутність події та складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України в діях колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду у зв'язку з чим, ним 18 червня 2019 року винесено законну і вмотивовану постанову про закриття кримінального провадження №6201900000000336 від 19 березня 2019 року, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням заявником ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій він просить поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року, скасувати вказане судове рішення та постанову слідчого Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 від 18 червня 2019 року про закриття кримінального провадження №62019000000000336, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 березня 2019 року. Зобов'язати слідчого відновити досудове розслідування, про що внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Свої вимоги мотивує тим, що постанова слідчого ДБР ОСОБА_7 від 18 червня 2019 року про закриття кримінального провадження №62019000000000336, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 березня 2019 року, є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з неповнотою досудового розслідування. Слідчим не були проведені необхідні слідчі дії для встановлення обставин справи, встановлення винних осіб, не було допитано свідків скоєння злочину та потерпілого від вчинення злочину - ПП «ВДК Дім Вина «Скала», не було розглянуто жодного клопотання потерпілого. Крім того, мотивувальна частина постанови слідчого про закриття кримінального провадження не відповідає дійсним та фактичним обставинам справи, а також суперечить її резолютивній частині. Наведені слідчим мотиви та підстави закриття кримінального провадження, зокрема відсутність складу кримінального правопорушення, не можуть бути законними підставами для закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування.
Водночас слідчий суддя районного суду при ухваленні рішення, не звернув уваги на порушення кримінального процесуального закону, які допустив слідчий при винесенні постанови про закриття кримінального провадження, належним чином не перевірив доводи скарги Громадської організації «Захист Українського Народу» та потерпілого - «ВДК Дім Вина «Скала» про незаконність та необґрунтованість постанови слідчого про закриття кримінального провадження, а тому висновки слідчого судді про обґрунтованість рішення слідчого є безпідставними.
Апелянт вказує, що 21 липня 2020 року було оголошено вступну та резолютивну частину ухвали слідчого судді. Повний її текст мав бути оголошений 24 липня 2020 року, однак він його не отримав, а тому вважає, що строк на оскарження ухвали слідчого судді ним було пропущено з поважних причин.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи ОСОБА_6 , на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.2, ч.3 ст.395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такою особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Встановлено, що 21 липня 2020 року було оголошено резолютивну частину ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у присутності ОСОБА_6 та призначено оголошення її повного тексту на 24 липня 2020 року. З журналу судового засідання від 24 липня 2020 року вбачається, що оголошення повного тексту ухвалу слідчого судді відбулося за відсутності ОСОБА_6 . Копію повного тексту оскаржуваного рішення отримана ОСОБА_6 25 серпня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 28 серпня 2020 року ним направлено апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року до суду апеляційної інстанції.
Отже, враховуючи ту обставину, що 21 липня 2020 року ОСОБА_6 не знав про мотиви постановленого рішення слідчим суддею та з метою забезпечення йому доступу до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, зазначених вимог закону слідчий суддя при постановленні оскаржуваного рішення дотримався у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Як вбачається з провадження, ДБР здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження №62019000000000336, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 березня 2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України.
Постановою слідчого третього слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Центрального апарату ДБР ОСОБА_7 від 18 червня 2019 року закрито кримінальне провадження №62019000000000336 від 19 березня 2019 року за фактом внесення завідомо недостовірних відомостей до офіційного документу суддями Касаційного господарського суду Верховного Суду, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України.
Своє рішення слідчий мотивував тим, що під час досудового розслідування встановлено, що діями суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду не заподіяно тяжких наслідків законним правам та інтересам ПП «ВДК Дім Вина «СКАЛА» у вигляді спричинення матеріальної та/або моральної шкоди, що на переконання слідства свідчить про відсутність в даному випадку обов'язкового складового елементу об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України у вигляді настання суспільно-небезпечного наслідку. Фактичні дані, що свідчать про наявність умислу у суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду на вчинення будь-яких незаконних дій та умисного внесення недостовірних відомостей до вказаної постанови під час досудового розслідування не встановлені. За таких обставин слідчий дійшов висновку про відсутність в діях суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду обов'язкових елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України - об'єктивної та суб'єктивної сторони.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого генеральний директор приватного підприємства «Виробничо-Дистрибьюторська Компанія «Дім Вина «Скала», голова Громадської організації «Захист Українського Народу» ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просив скасувати постанову слідчого Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 від 18 червня 2019 року про закриття кримінального провадження №62019000000000336, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 березня 2019 року. Зобов'язати слідчого відновити досудове розслідування, про що внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Вважає рішення слідчого необґрунтованим та невмотивованим, оскільки ним не проведено ряду слідчих та процесуальних дій.
Частиною 2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до вимог ст.110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Згідно ч.2 ст.284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність складу кримінального правопорушення.
Як вбачається із тексту постанови слідчого, в ході досудового розслідування ним було встановлено, що 07 лютого 2013 року ПП «ВДК «Дім Вина «СКАЛА» звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою від 14 січня 2013р. № 266 до РУ САТ ДПС України у м. Києві про відшкодування моральної шкоди в сумі 154512,00 грн. та збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 253706,35 грн., спричинених протиправним позбавленням ПП «ВДК'Дім Вина «СКАЛА» ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями у період з 18.10.2012 по 18.12.2012.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21 травня 2014 року у справі № 910/6889/13 позов ПП ВДК «Дім Вина «СКАЛА» про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення 253706,35 грн. збитків та 154512,00 моральної шкоди задоволено частково та стягнуто на користь позивача 44760 грн. 00 коп. збитків, 17000 грн.00 коп. моральної шкоди, 208046 грн.35 коп. упущеної вигоди.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2014 року у справі №910/6889/13 рішення Господарського суду м. Києва від 21 травня 2014 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 910/6889/13 касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва задоволено частково, рішення господарського суду м. Києва від 21 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 липня 2014 року скасовано, справу в частині задоволення позовних вимог ПП ВДК» Дім Вина «СКАЛА» про стягнення 20 8046 грн. 35 коп. упущеної вигоди скеровано до суду першої інстанції на новий розгляд.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14 вересня 2015 року у справі № 910/6889/13 позов ПП ВДК «Дім Вина «СКАЛА» задоволено частково, стягнуто з ГУ ДФС у м. Києві на користь вказаного підприємства 45 353,54 грн. упущеної вигоди, 916,85 грн. витрат на проведення судової експертизи.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 березня 2016 року у справі № 910/6889/13 апеляційну скаргу ПП ВДК «Дім Вина «СКАЛА» на рішення господарського суду м. Києва залишено без задоволення, апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на вказане судове рішення - задоволено. Рішення господарського суду м. Києва від 14 вересня 2015 року скасовано в частині задоволення позову про стягнення з відповідача 45 353,54 грн. упущеної вигоди. Прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постановою Вищого господарського суду України від 08 червня 2016 року, касаційну скаргу ПП ВДК «Дім Вина «СКАЛА» задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано. Справу № 910/6889/13 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27 березня 2017 року позов ПП ВДК «Дім Вина «СКАЛА» до ГУ ДФС у м. Києві задоволено частково. Стягнуто з ГУ ДФС у м. Києві на користь вказаного підприємства 45353, 54 грн. упущеної вигоди, 548,09 грн. судового збору за подання позовної заяви, 373, 40 грн. витрат на проведення судової експертизи, 406, 36 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 443,30 грн. за подання касаційної скарги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2017 року, апеляційні скарги ПП ВДК «Дім Вина «СКАЛА», заступника прокурора міста Києва та ГУ ДФС у м. Києві на рішення господарського суду м. Києва від 27 березня 2017 року залишено без задоволення, а вказане рішення - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 910/6889/13 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: ОСОБА_8 - головуючий суддя, суддів: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , касаційні скарги ГУ ДФС у м. Києві та ПП ВДК «Дім Вина «СКАЛА» залишено без задоволення. Рішення господарського суду м. Києва від 27 березня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2017 року у справі № 910/6889/13, залишено без змін. Стягнуто з вказаного підприємства до Державного бюджету України 11689,40 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Ухвалою Великої Палати Верховного суду від 04 червня 2018 року відмовлено у прийнятті заяви ПП ВДК «Дім Вина «СКАЛА» про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 27 березня 2017 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2017 року та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 910/6889/13 за позовом ПП ВДК «Дім Вина «СКАЛА» до ГУ ДФС у м. Києві та Державної казначейської служби України про стягнення 513338, 58 грн. упущеної вигоди. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Оскільки досудове розслідування кримінального провадження здійснювалось Державним бюро розслідувань на підставі заяви голови ГО «Захист Українського Народу» ОСОБА_6 , який порушував питання перед слідчим Державного бюро розслідувань, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо вчинення суддями колегії Касаційного господарського суду Верховного суду: головуючий суддя ОСОБА_8 , суддя ОСОБА_11 , суддя ОСОБА_10 , слідчим ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження № 620190000000003336 від 19 березня 2019 року було допитано як свідка головуючого суддю ОСОБА_8 .
Так, з протоколу допиту як свідка судді Верховного суду ОСОБА_8 від 10 червня 2019 року вбачається, що 22 січня 2018 року за результатами автоматизованого розподілу справ, на нього як головуючого, суддів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 розподілено справу №910/6889/13 за касаційними скаргами ГУ ДФС у місті Києві та ПП «ВДК «Дім вина «СКАЛА» на постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду міста Києва.
Ухвалою Верховного суду від 29 січня 2018 року у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: він - головуючий, суддів - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , прийнято вказані касаційні скарги та призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Постановою Верховного суду від 20 лютого 2018 року у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: він - головуючий, суддів - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , касаційні скарги ГУ ДФС у місті Києві та ПП «ВДК «Дім вина «СКАЛА» залишені без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у вказаній справі залишено без змін. Стягнуто з ПП «ВДК «Дім вина «Скала» до Державного бюджету України 11689,40 грн. судового збору за подання касаційної скарги. Судова колегія Верховного суду під його головуванням, дослідивши матеріали вказаної справи, проаналізувавши текст оскаржуваних постанови та рішення судів попередніх інстанцій, дійшла висновку, що судами цих інстанцій були правомірно застосовані положення частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України та глави 82 Цивільного кодексу України. Проаналізувавши текст рішення та постанови судів попередніх інстанцій, він зробив висновок, що суди застосували і положення статті 22 та глави 82 (статей 1166, 1173) ЦК України, і положення статей 224, 225 Господарського кодексу України. І суд першої, і суд апеляційної інстанції пише у своїх рішеннях, що посилання вказаного підприємства на необхідність застосування саме статті 22 ЦК України, а не статей 224, 225 ГК України не є обґрунтованими.
Так, на аркуші 8 постанови суду апеляційної інстанції від 19.07.2017, зазначено, що «Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення, наведені підстави та перелічено зміст ст.ст. 22 ч. 1, ч. 2, 1166, 1173 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України.
Суд першої інстанції в рішенні від 20 березня 2017 року, на сторінках 10-11, також цитує частини 1 та 2 статті 22 ЦК України, статті 224, 225 ГК України та статті 1166, 1173 ЦК України.
На підставі вищевикладених положень, він зробив висновок, що суди попередніх інстанцій при прийняті рішень вважали правильним правозастосування як ч.1 та 2 статті 22 ЦК України, так і статей 224, 225 ГК України, що вони і зробили.
Це витікає з їх посилання на текст статті 22 ЦК України та текст статей 224, 225 ГК України при обґрунтуванні підстав прийнятого рішення та зазначення того, що посилання Підприємства на необхідність застосування саме статті 22 ЦК України, а не статей 224, 225 ГК України не є обґрунтованим.
ОСОБА_8 зазначив, що одночасне застосування ч. 2 статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України є правомірним. ОСОБА_6 помиляється, коли вважає, що ці статті суперечать одна одній. Під час ухвалення судового рішення будь-який суд тлумачить норми права. І він, ухвалюючи постанову від 20.02.2018 року, вважав і вважає зараз, що в частині 2 статті 22 ЦК України не йдеться про саме валовий дохід суб'єкта господарювання. В цій статті йдеться про дохід, який передбачений статтею 142 Господарського кодексу України, де вказано наступне «прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань».
Тому, він вважає, що положення частини 2 статті 22 ЦК України, які визначають упущену вигоду як доходи і положення частини 1 статті 225 ГК України, які визначають втрачену вигоду як неодержаний прибуток, виходячи з частини 1 статті 142 ГК України, стосовно суб'єктів господарювання не суперечать одне одному.
Крім того, зауважив, що застосування судами попередніх інстанцій частини 2 статті 22 ЦК України також підтверджується тим, що в резолютивній частині рішення суду першої інстанції суд, стягуючи грошові кошти на користь позивача, стягнув саме упущену вигоду, тобто використав формулювання, яке міститься саме в частині 2 статті 22 ЦК України, а не формулювання «втрачена вигода», що міститься в статті 225 ГК України.
Стосовно аргументації ОСОБА_6 з посиланням на постанову Вищого господарського суду України про те, що статті 224, 225 ГК України не можуть застосовуватись до деліктних правовідносин, пояснив наступне.
Висновки Вищого господарського суду України для Верховного Суду не мають обов'язкової сили. Під час ухвалення постанови Верховного Суду від 20.02.2018 року він вважав і вважає, що до специфічних деліктних правовідносин, тобто правовідносин, які виникають зі шкоди, заподіяної суб'єкту господарювання саме органом державної влади статті 224, 225 ГК України можуть застосовуватися разом зі статтею 22 ЦК України.
До вказаного підприємства органом державної влади були застосовані адміністративно-господарські санкції у вигляді анулювання ліцензії. Такі дії регламентовані статтею 239 Господарського кодексу України. А згідно з частиною 3 статті 249 ГК України «збитки завдані суб'єкту господарювання, у зв'язку з неправомірним застосуванням до нього адміністративно-господарських санкцій, підлягають відшкодуванню в порядку встановленому цим Кодексом та іншими законами».
Таким чином, оскільки відповідно до статті 2 ГК України, органи державної влади віднесені до учасників господарських відносин, положення статті 224 ГК України щодо відшкодування збитків на них розповсюджується.
Таким чином, ухвалюючи постанову від 20 лютого 2018 року, він вважав і вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували частину 2 статті 22 Цивільного кодексу України. Її застосування разом зі статями 224, 225 ГК України судами попередніх інстанцій вважав і вважає правомірним.
Верховний Суд і він особисто, ухвалюючи вказану постанову, керувався нормами господарсько-процесуального кодексу України, відповідно до якого, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Отже, не зовсім точні формулювання, допущені судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні й постанові не були підставою для їх скасування Верховним Судом.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2018 року по вказаній справі, яка підписана 17 суддями Верховного суду, вказано, що заява ПП «ВДК «Дім вина «Скала» про перегляд оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, в тому числі постанови від 20 лютого 2018 року Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не містить жодної підстави для їх перегляду, передбаченої положеннями Господарсько-процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-V-ІІІ.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок слідчого судді суду першої інстанції про те, що слідчим ОСОБА_7 об'єктивно встановлено, що постанова від 20 лютого 2018 року, винесена суддями Касаційного господарського суду Верховного суду відповідно до вимог чинного законодавства, недостовірні відомості до неї суддями не вносились.
Крім того, в ході досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження, не зайшли свого об'єктивного підтвердження доводи ОСОБА_6 про заподіяння підприємству матеріальної та моральної шкоди неправомірними діями колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного суду, у вигляді не отримання директором підприємства авторської винагороди за використання твору декоративно-прикладного мистецтва та знаків для товарів і послуг в сумі 480000 грн.; виникнення у підприємства заборгованості по заробітній платі перед працівниками з 01.07.2017 по 31.12.2018 у сумі 244578 грн. та в сумі 888737,26 грн., у зв'язку з незаконним та протиправним позбавленням підприємства ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями у період з 18.10.2012 по 18.12.2012.
Таким чином, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування досліджено усі обставини кримінального провадження, було вжито можливі заходи для отримання наявних доказів, які мають відношення до події злочину, а також виконано інші необхідні слідчі (розшукові) дії для встановлення істини по справі.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що слідчим суддею під час розгляду скарги ОСОБА_6 належним чином не перевірив доводи викладені у ній, то такі твердження суд апеляційної інстанції вважає голослівними.
Зокрема обґрунтовуючи свою скаргу ОСОБА_6 зазначив, що слідчим не були проведені необхідні слідчі дії для встановлення обставин справи, встановлення винних осіб, не було допитано свідків скоєння злочину та потерпілого від вчинення злочину - ПП «ВДК Дім Вина «Скала», не було розглянуто жодного клопотання потерпілого.
Перевіривши вказані доводи в порядку передбаченому кримінальним процесуальним законодавством слідчий суддя дійшов висновку, що вони не знайшли свого підтвердження у зв'язку з наступним.
Зокрема слідчим суддею було встановлено, що постановою слідчого третього слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Центрального апарату Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 від 22 квітня 2019 року, відмовлено у визнанні приватного підприємства «Виробничо-Дистрибьюторська Компанія «Дім Вина «СКАЛА» та генерального директора підприємства ОСОБА_6 , потерпілим у вищевказаному кримінальному провадженні, та в подальшому, клопотання приватного підприємства «Виробничо-Дистрибьюторська Компанія «Дім Вина «СКАЛА» про вчинення (слідчих) розшукових дій, залишено без розгляду.
Що стосується не здійснення допиту слідчим ОСОБА_7 свідків, про яких зазначає ОСОБА_6 , то слідчий суддя вважав такі дії слідчого правомірними під час здійснення досудового розслідування, оскільки ОСОБА_6 не порушувалось питання перед органом досудового розслідування щодо внесення недостовірних відомостей суддями ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , до судових рішень під час розгляду справи № 910/6889/13 в судах першої та апеляційної інстанцій, а предметом досудового розслідування був саме факт внесення завідомо недостовірних відомостей до офіційного документу суддями Касаційного господарського суду Верховного суду, за результатами якого слідчим третього слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Центрального апарату Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 , об'єктивно встановлено відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.
Вказані висновки слідчого судді є вірними та такими, що в повній мірі підтверджуються матеріалами провадження.
Колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки слідчого судді про те, що підстави на які посилається ОСОБА_6 фактично є незгодою з процесуальним рішенням Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20 лютого 2018 року, що за своїм змістом є поза процесуальним способом оскарження та може свідчити про намагання втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається при встановлені відсутності складу кримінального правопорушення.
За результатами проведеного досудового розслідування, слідчим проведено необхідні слідчі та процесуальні дії, а також вжито всіх необхідних заходів для того, щоб зробити висновок про наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України в діях колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду.
Враховуючи практику ЄСПЛ у частині того, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що під час прийняття постанови детективом було всебічного, повного та об'єктивного досліджено всі обставин кримінального провадження, здійснено безпосереднє дослідження та оцінка доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Оскаржувана ухвала слідчого судді та постанова слідчого ДБР вмотивовані та прийняті у відповідності до вимог кримінального процесуального закону.
Будь-яких додаткових відомостей, які б не були враховані слідчим при винесенні постанови під час розгляду скарги слідчим суддею та розгляду в суді апеляційної інстанції не повідомлено, будь-яких доказів на спростування висновків слідчого під час розгляду скарги не подано, тому доводи апеляційної скарги директора приватного підприємства «Виробничо-Дистрибьюторська Компанія «Дім Вина «Скала», голови Громадської організації «Захист Українського Народу» ОСОБА_6 є необґрунтованими.
Із огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано відмовив ОСОБА_6 в задоволенні скарги на постанову слідчого третього слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Центрального апарату ДБР ОСОБА_7 від 18 червня 2019 року закрито кримінальне провадження №62019000000000336 від 19 березня 2019 року, оскільки у межах цього кримінального провадження було вжито всіх передбачених законом заходів по зібранню та оцінці доказів відповідно до вимог ст.94 КПК України, із точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності з іншими доказами - із точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, виходячи із положення ст.2 КПК України.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Генеральному директору приватного підприємства «Виробничо-Дистрибьюторська Компанія «Дім Вина «Скала», голові Громадської організації «Захист Українського Народу» ОСОБА_6 поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року.
Апеляційну скаргу генерального директора приватного підприємства «Виробничо-Дистрибьюторська Компанія «Дім Вина «Скала», голови Громадської організації «Захист Українського Народу» ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року, якою залишено без задоволення скаргу генерального директора приватного підприємства «Виробничо-Дистрибьюторська Компанія «Дім Вина «Скала», голови Громадської організації «Захист Українського Народу» ОСОБА_6 , на постанову слідчого третього слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідувань злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Центрального апарату Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 від 18 червня 2019 року про закриття кримінального провадження №62019000000000336, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 березня 2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України - без змін.
Головуючий :
Судді :