Справа № 361/1965/20 Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2909/2020 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.186 КК України
23 вересня 2020 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
із участю
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2020 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комуна Голопристанського району Херсонської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30.05.2016 року за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;
- вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18.09.2018 року за ч.2 ст.185, із застосуванням положень ч.1,4 ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, -
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, призначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків, приєднавши частково невідбуте покарання за вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18.09.2018 року та призначено остаточно до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Ухвалено строк відбуття покарання ОСОБА_7 остаточно відраховувати з часу його затримання, а саме із 09.03.2020 року.
За правилами ч.5 ст.72 КК України, на підставі ухвали Херсонського апеляційного суду від 30.10.2019 року, зараховано ОСОБА_7 у строк відбуття покарання, строк попереднього ув'язнення, а саме період з 18.05.2017 року по 24.05.2017 року, та з 10.06.2018 року по день набрання вироком законної сили, тобто до 31.10.2019 року включно - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а також строк попереднього ув'язнення з 09.03.2020 року по 02.07.2020 року включно - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 залишено у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили та ухвалено утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_7 засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, вчиненого за наступних обставин.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи неодноразово раніше судимим за вчинення корисливих правопорушень (злочинів), належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив корисливе кримінальне правопорушення (злочин) за наступних обставин.
08.03.2020 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин, ОСОБА_7 перебував на першому поверсі у приміщенні кухні в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , де знаходилась ОСОБА_8 та в цей час у нього виник умисел на відкрите викрадення чужого майна.
Того ж дня, приблизно о 19 годині 50 хвилин, ОСОБА_7 , реалізуючи свій умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, розуміючи та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, передбачаючи негативні наслідки своїх незаконних дій, розуміючи, що за його діями спостерігає потерпіла ОСОБА_8 , відштовхнув руки потерпілої та витягнув з лівої кишені штанів, в які на той час вона була одягнена, грошові кошти в сумі 3900 грн. 00 коп.
Після цього, ОСОБА_7 залишив місце вчинення злочину з викраденим майном, обернувши тим самим останнє на свою користь, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 3900 грн. 00 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішенням обвинуваченим ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, у якій він не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації своїх протиправних дій, просить змінити вирок суду першої інстанції змінити та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що він повністю відбув покарання за вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18 вересня 2019 року. Також судом не було враховано, що він допомагав при здійсненні досудового розслідування, щиро розкаявся та став на шлях виправлення.
Обвинувачений ОСОБА_7 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про його участь в судовому засіданні та про відкладення судового засідання не надіслав. Захисник ОСОБА_9 надіслав клопотання про проведення судового засідання без його участі.
Із урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, а також відсутності підстав для обов'язкової участі обвинуваченого в апеляційному розгляді, апеляційний суд приходить до переконання про можливість розгляду кримінального провадження без участі ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 .
Заслухавши суддю-доповідача, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав рішення суду першої інстанції правильним, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
Суд першої інстанції розглянув це кримінальне провадження відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд першої інстанції з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.186 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.
Згідно з положеннями ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, відомості, які характеризують особу обвинуваченого.
Щире каяття, визнано міськрайонним судом як обставини, які згідно з ст.66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_7 .
Обставиною, що у відповідності до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому суд першої інстанції визнав рецидив злочинів.
Із огляду на зазначене, міськрайонний суд обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 не можливе без ізоляції від суспільства та про необхідність призначення йому покарання у межах санкції ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в повній мірі відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів і домірне скоєному.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_7 не відбув повністю покарання за вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18.09.2018 року за ч.2 ст.185, ч.1,4 ст.71 КК України, у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі, суд першої інстанції вірно призначив покарання із застосуванням положень ч.1 ст.71 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до переконання, що підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого необхідно відмовити, а вирок суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2020 року, щодо ОСОБА_7 - без змін.
Головуючий :
Судді :