25 вересня 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.,
за участю
особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2020 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, 25 квітня 2020 року 23.55 год. по вул. Шевченка в м. Василькові Київської області керував моторолером Honda, без номеру, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нерозбірлива мова, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями порушив п. 2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що постанову винесено безпідставно, з порушеннями, з обвинувальним ухилом.
Як вказує ОСОБА_1 , суд явно і демонстративно проігнорував очевидні факти в справі, критичні помилки поліції, які явно вказують на відсутність складу правопорушення. Він не керував електроскутером, а котив, і вказане не відповідає диспозиції ст. 130 КУпАП.
Апелянт наголошує на тому, що Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб», і різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотньому випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак, все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
Як вказує апелянт, електроскутер не належить до транспортних засобів, але поліцейські сказали, що головне оформити, і суду все одно буде, навіть, не дивлячись на відсутність номера, моделі скутера. Але при цьому ніякого штрафу за їзду без правил немає, як і за відсутність документів. Працівники поліції оформили на нього ( ОСОБА_1 ) протокол, фактично як на пішохода або велосипедиста. При встановленні особи працівники поліції посилались на «Армор», але виписки такої немає, що теж є порушенням.
У результаті, як вказує ОСОБА_1 , працівники поліції взяли розписку, що він, нібито, залишив електроскутер посеред вулиці вночі, що абсурдно, і відпустили котити електромопед далі. В даний час він (апелянт) вже повернув скутер, і про його подальшу долю йому ( ОСОБА_1 ) нічого невідомо.
Як зазначив апелянт в апеляційній скарзі, того вечора він котив до себе додому несправний електричний скутер, що не є транспортним засобом, який він попросив у свого друга. Оскільки цей скутер Hondaне є транспортним засобом, зрозуміло, він не має реєстраційних номерів. Також він не мав при собі водійське посвідчення, тому що в даному випадку воно не потрібно. Більш того, мопед котив, а не їхав на ньому, але до нього під'їхала машина поліції.
З посиланням на рішення Верховного Суду України, практику Європейського суду з прав людини ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції фактично проігнорував його доводи, очевидно, на користь винесення обвинувального рішення. Суд не став коментувати жоден аргумент захисту, тому що спростувати захист нема чим, але суддя мав явно виражений обвинувальний ухил і умисел притягнути до відповідальності, незалежно від обставин. Це очевидно демонструє постанова.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи на 25 вересня 2020 року о 15 год., до суду не з'явився, будь-яких заяв та клопотань до суду не подав.
З огляду на викладене, за відсутності будь-яких заяв та клопотань з боку ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим проводити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_1 .
В судовому засіданні 31 липня 2020 року ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та пояснив, що він, інколи, займається ремонтом електроскутерів. Друг його попросив подивитися електроскутер. Він у друга взяв електроскутер, який почав котити до себе до дому до майстерні. До нього під'їхали працівники поліції, які почали йому говорити, щоб він проходив тест на стан сп'яніння тест, дмухав. Він ( ОСОБА_1 ) сів на скутер, який вони не ідентифікували, просто написавши «Хонда». Він ( ОСОБА_1 ) перебував у стані хвилювання, оскільки його хотіли притягнути до відповідальності, до якої він не має жодного відношення, оскільки цей скутер набагато слабкіший, ніж треба. Працівники поліції почали вимагати, щоб він дихав. Він сказав, що нічого дихати не буде, щоб вони пішли до велосипедиста і вимагали у нього дихати, що так до любої дитини можна підійти і вимагати дихати. Він ( ОСОБА_1 ) почав нервувати, спорити з працівниками поліції, говорити, що останні неправі. Працівники поліції склали на нього адмінпротокол ст. 130 КУпАП, вимагали, щоб він надав їм водійські права, хоча він котив скутер, а, окрім того, це все рівно, що вимагати посвідчення водія у велосипедиста. Він відмовився від проходження будь-якого огляду. Якби він дав їм права, то був би водієм. Оскільки він їм права не показав та не дав, то він не водій. Його ніхто не слухав, склали протокол. Суддя також у цьому не розібрався, проігнорував його доводи та притягнув його до відповідальності. Рішення суду першої інстанції є не аргументованим. У нього був не моторолер, а велосипед. Документів у нього не було, його особистість встановлювали по АРМОРу, не впевнившись, що то він. Він не є особою, яка відповідає диспозиції ст. 130 КУпАП. Він відмовився від проходження будь-якого огляду на стан сп'яніння тому, що не є водієм, не керував транспортним засобом, а котив електроскутер.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 в судовому засідання 31 липня 2020 року, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані.
Так, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом, суд першої інстанції послався на відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан сп'яніння, пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відеозапис, на якому зафіксовані пояснення ОСОБА_1 , в яких останній вказує, що керував мопедом, а не котив його.
Окрім того, перевіряючи доводи ОСОБА_1 про те, що мопед не є транспортним засобом, суд першої інстанції з посиланням на постанову Верховного Суду, Правила дорожнього руху, обґрунтував прийняте рішення, дійшовши висновку, що мопед є транспортним засобом, а ОСОБА_1 , як водій вказаного транспортного засобу, є суб'єктом адміністративного правопорушення (ас. 25-26).
З таким висновком суду першої інстанції погоджується й апеляційний суд.
Так, з відеозапису подій, який є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якою особою, встановлено, що ОСОБА_1 , сидячи за кермом мопеду, вказує працівникам поліції, що, якби кермом їхав якийсь п'яний суддя або ще хтось, то він розуміє. На запитання працівника поліції, чи буде він проходити огляд на стан сп'яніння, ОСОБА_1 відповідає, що не буде, що він їде на мопеді. Працівник поліції роз'яснює ОСОБА_1 , що на мопеді також заборонено їздити у стані алкогольного сп'яніння, що це транспортний засіб, на який потрібна категорія. ОСОБА_1 зазначає, що пив зранку пиво, що він цього не заперечує. На запитання працівника поліції, скільки треба було випити пива зранку, щоб станом на 12 годину ночі був запах алкоголю, ОСОБА_1 відповідає, що у кожного свій організм. Працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти на місті огляд на стан сп'яніння за допомогою алкотесту або у лікаря нарколога. Після цього ОСОБА_1 встає з мопеду, мопед ставить на «підножку», і стоїть біля мопеду, звертаючись до поліцейських зі словами: «Дайте доїхати до дому». Поліцейський пояснює ОСОБА_1 , що останнього треба відсторонити від керування та заборонити подальший рух, і пропонує пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку., на що ОСОБА_1 відмовляється.
Відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у їхній присутності ОСОБА_1 ухилявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі (ас. 3).
Обставини відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки підтверджуються відомостями, викладеними в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що підтверджується підписами свідків, згідно зі змістом якого огляд не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду (ас. 2).
ОСОБА_1 , надаючи письмові пояснення, вказав, що 26 квітня 2020 року залишає свій транспортний засіб «Хонда» (моторолер) за місцем складання матеріалів за ст. 130 КУпАП на парковці та в подальшому продовжує рух пішки, протягом доби зобов'язується не керувати вищевказаним транспортним засобом (ас. 4).
За результатами вказаних подій 26 квітня 2020 року о 00.20 год. працівниками поліції щодо ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 226785, згідно з яким 25 квітня 2020 року о 23.55 год. у м. Васильків по вул. Шевченка водій керував транспортним засобом моторолер «Хонда» з ознаками алкогольного сп'яніння запах алкоголю з порожнини рота, нерозбірлива мова, від проходження огляду на стан сп'яніння в присутності понятих водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (ас. 1).
Оцінюючи та аналізуючи наявні у справі докази, апеляційний суд доходить такого висновку.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. При цьому, транспортний засіб поділяється на види:
велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому;
механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;
мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об'ємом 50 куб.см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг;
причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски;
рейковий транспортний засіб - трамвай та платформи із спеціальним обладнанням, що рухаються трамвайними коліями. Усі інші транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, вважаються нерейковими.
Пунктом 2.13 Правил дорожнього руху мопеди, моторолери, скутери та інші транспортні засоби відносяться до певної категорії. Так, до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт; до категорії А - мотоцикли та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше; до категорії В1 - квадро- і трицикли, мотоцикли з боковим причепом, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів; тощо.
Таким чином, моторолер, мопед, електроскутер відносяться до транспортних засобів.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, серед іншого, виражається у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тобто, частиною 1 ст. 130 КУпАП, серед іншого, передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує будь-яким транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
З огляду на викладене, є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що електроскутер (моторолер) не належить до транспортних засобів.
Окрім того, відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає особа, яка керує транспортним засобом.
Згідно з наявними у справі доказами, у т.ч. відеозаписом, встановлено, що ОСОБА_1 саме керував транспортним засобом, що ним і не заперечувалось під час спілкування з працівниками поліції, що зафіксовано на відеозаписі. Таким чином, ОСОБА_1 станом на 25 квітня 2020 року о 23.55 год. був особою, яка керувала транспортним засобом, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції.
Апеляційний суд звертає увагу, що працівники поліції, встановивши у особи, яка керує транспортним засобом, ознаки алкогольного або наркотичного сп'яніння, або перебування особи, яка керує транспортним засобом, під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, повинні діяти відповідно до положень ст. 266 КУпАП та Інструкції за № 1452/735 від 9 листопада 2015 року.
Згідно з положеннями ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться у закладах охорони здоров'я.
При цьому, відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Згідно з п. v) ч.1 ст. 1 Конвенції про дорожній рух ( від 8 листопада 1968 року із змінами, доповненнями та поправками), яка ратифікована із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25 квітня 1974 року, термін «водій» («погонич») означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди) або веде по дорогах худобу, стада, запряжних, в'ючних або верхових і в'ючних тварин.
Відповідно до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення с будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та прийняв законне та обґрунтоване рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції фактично проігнорував його доводи, є безпідставними та спростовуються сукупністю наявних у справі доказів, яким суд дав належну оцінку, що підтверджується змістом оскаржуємої постанови.
Враховучи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що сукупністю наявних у справі доказів підтверджується вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а відтак постанова судді місцевого суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування не встановлені, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А. Васильєва