25 вересня 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.,
за участю:
захисника Біди О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 3 квітня 2020 року о 23.15 год. в м. Києві по бульв. Дружби Народів керував автомобілем «ВАЗ» державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, тобто, вчинив дії, якими порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена, за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, повернути справу на доопрацювання до Управління патрульної поліції у м. Києві.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції в порушення вимог КУпАП він не був повідомлений про день та час розгляду справи ні поштовим зв'язком, ні через СМС, що свідчить про позбавлення його права на надання пояснення стосовно обставин справи.
Також апелянт посилається на те, що у протоколі ним чітко було зазначено, що він відмовляється від керування автомобілем протягом доби, поки не усуне несправність в автомобілі, від проходження огляду не відмовлявся, посвідчення водія у нього не вилучалося.
Більше того, як наголошує апелянт, працівниками поліції невірно вказано його місце реєстрації та проживання, а саме: АДРЕСА_3 , що не відповідає дійсності, так-як він, ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Особливу увагу звертає на те, що 3 квітня 2020 року о 23.15 год. він не керував автомобілем «ВАЗ-2108» державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння і від проходження огляду не відмовлявся.
На переконання апелянта, працівники поліції по надуманих підставах зупинили його автомобіль та з незрозумілих для нього причин стали вимагати від нього проїхати з ними до медичного закладу для проходження огляду.
Як вказує ОСОБА_1 , на його запитання про те, з яких підстав він повинен проходити огляд, працівники поліції відповіли, що у нього є ознаки вживання алкоголю, на, що він відповів працівникам поліції, що спиртних напоїв не вживав, що є військовослужбовцем і даний стан, на який посилаються поліцейські, у нього від того, що він нещодавно повернувся з війни, де протягом 8 місяців перебував на Донбасі.
Як вказує апелянт, факт не керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин, може підтвердити свідок.
З посиланням на практику Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного суду України, постанови пленуму Верховного Суду України, ОСОБА_1 зазначає про те, що при вирішенні справи судом допущено формалізм, грубі порушення норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 , неодноразово викликався до суду апеляційної інстанції за місцем реєстрації, за місцем проживання, за адресою, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення на 26 червня, 13 липня, 3 серпня, 25 вересня 2020 року, однак, до апеляційного суду жодного разу не з'явився, будь-яких клопотань або заяв не подавав.
Згідно з листом в/ч НОМЕР_1 від 4 вересня 2020 року солдат ОСОБА_1 17 серпня 2020 року залишив військову частину НОМЕР_1 (не прибув із щорічної відпустки). Станом на 26 серпня 2020 року місцезнаходження ОСОБА_1 невідомо (ас. 57).
Згідно з наказом № 224 від 7 вересня 2020 року ОСОБА_1 у зв'язку з достроковим розірванням контракту через службову невідповідність переведений на становище військовослужбовця строкової служби.
З огляду на викладене, за відсутності будь-яких заяв та клопотань з боку ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, з урахуванням того, що у розгляді справі приймає участь захисник, апеляційний суд вважає можливим проводити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані.
Визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд послався на відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, пояснення свідків та відеозапис з нагрудної камери поліцейського (ас. 11-12).
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 071250 від 3 квітня 2020 року, 3 квітня 2020 року о 23.15 год. по бул. Д.Народів в м. Києві водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-2108 державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.
У графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення» ОСОБА_1 власноручно зробив запис: «На даний час відмовляюсь керувати транспортним засобом протягом доби» (ас. 1).
Згідно з письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , наявними у справі та викладеними на друкованих бланках, ОСОБА_4 , перебуваючи з ознаками сп'яніння (якого, не зазначено), в їх присутності відмовився від проходження тесту на стан сп'яніння (якого, не підкреслено), та від підпису матеріалів, був ознайомлений з часом та місцем розгляду справи (ас. 2).
Відповідно до змісту розписки ОСОБА_5 , як зазначено, від «03.03.2020», вона зобов'язується не допускати до керування транспортним засобом ВАЗ-2108 держаний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 (ас. 3).
З відеозаписів, наявних на СД-диску, долучених працівниками поліції до матеріалів, вбачається, що 3 квітня 2020 року причиною зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 була непрацююча фара, про що інспектор поліції повідомляє у присутності ОСОБА_1 двох свідків. У подальшому інспектор поліції повідомляє, що під час спілкування з ОСОБА_1 у нього встановлені ознаки сп'яніння, та ОСОБА_1 пропонується пройти огляд на місці зупинки або у лікаря нарколога, на що ОСОБА_1 відмовляється. Інспектор поліції вдруге пропонує пройти ОСОБА_1 огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або у лікаря нарколога, на що ОСОБА_1 вдруге відповідає відмовою. У подальшому складається матеріали справи, доводиться до відома ОСОБА_1 зміст протоколу про адміністративного протоколу та пропонується написати пояснення, що ОСОБА_1 і робить, зазначаючи про те, що відмовляється протягом доби керувати транспортним засобом.
При цьому інспектором поліції уточнюється адреса місця фактичного проживання ОСОБА_1 , на що ОСОБА_1 повідомляє адресу: АДРЕСА_4 , яка і фіксується у протоколі про адміністративне правопорушення. Окрім того, інспектором поліції акцентується увага на те, що ОСОБА_1 не передавав поліцейським безпосередньо посвідчення водія, а надав його через програму «Дія» (ас. 4).
Оцінюючи та аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення с будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції в порушення вимог КУпАП не повідомив його про день та час розгляду справи, а працівниками поліції невірно вказано його місце реєстрації та проживання, є безпідставними.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_6 13 травня 2020 року брав участь у розгляді справи, був повідомлений про відкладення розгляду справи на 21 травня 2020 року (ас. 7), про те, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи 21 травня 2020 року не подав, у зв'язку з чим суд розглянув справу відповідно до положень ст. 268 КУпАП.
Окрім того, з відеозапису встановлено, що адреса проживання ОСОБА_1 , яка зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначена останнім під час складання протоколу, і вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , не проживаючи, як зазначено в апеляційній скарзі, за вказаною ним адресою, але підтверджуючи зазначену у протоколі адресу проживання, навмисно ввів в оману працівників поліції та суд.
Також даними протоколу про адміністративне правопорушення та відеозаписом спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 відмовлявся від керування автомобілем протягом доби до усунення несправності автомобіля, оскільки згідно із власноручно зробленим ОСОБА_1 записом у протоколі, що підтверджується відеозаписом подій, останній вказав про те, що «на даний час відмовляюся керувати транспортним засобом протягом доби» (ас. 1).
Окрім того, відеозаписом подій спростовуються доводи апелянта про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки відеозаписом подій підтверджується факт того, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та медичному закладі.
Доводи ОСОБА_1 про те, що у нього не вилучалось посвідчення водія, є слушними. Разом з тим з протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису подій встановлено, що ОСОБА_1 при зупинці автомобіля під його керуванням працівникам поліції не надавав водійське посвідчення, а користувався електронним додатком «Дія», відповідно до якого і була встановлена його особистість (ас. 1).
Посилання апелянта на те, що він не керував автомобілем «ВАЗ-2108» державний номерний знак НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння і від проходження огляду не відмовлявся, є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, у тому числі відеозаписом подій, відповідно до яких ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом. Окрім того, апелянт в апеляційній скарзі сам зазначає про те, що був зупинений працівниками поліції, що також спростовує твердження апеляційної скарги про те, що він не керував транспортним засобом.
Доводи ОСОБА_1 про те, що працівниками поліції безпідставно йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки він пояснив останнім, що спиртних напоїв не вживав, що є військовослужбовцем, і даний стан, на який посилаються поліцейські, у нього від того, що він нещодавно повернувся з війни, де протягом 8 місяців перебував на Донбасі, є необґрунтованими.
Так працівники поліції, встановивши у особи, яка керує транспортним засобом, ознаки алкогольного або наркотичного сп'яніння, або перебування особи, яка керує транспортним засобом, під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, повинні діяти відповідно до положень ст. 266 КУпАП та Інструкції за № 1452/735 від 9 листопада 2015 року.
Згідно з положеннями ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться у закладах охорони здоров'я.
При цьому, відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичному закладі, наявними у справі доказами безспірно встановлено порушення ОСОБА_1 вимог ст. 2.5 ПДР України.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, серед іншого, виражається у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, апеляційний суд доходить висновку, що сукупністю наявних у справі доказів підтверджується вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а відтак постанова судді місцевого суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування не встановлені, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А. Васильєва