29 вересня 2020 року м. Київ
справа № 752/13295/18
провадження № 22-ц/824/11090/2020
Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Іванової І.В.
суддів - Сліпченка О.І., Сушко Л.П.
при секретарі - Ярмак О.В.
сторони :
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 28 січня 2019 року у складі судді Плахотнюк К.Г., повний текст складений 03.02.2019 року,
У провадженні Голосіївського районного суду міста Києва знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літош В.П., про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку та скасування запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку.
17 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення вищезазначеного позову, шляхом накладення арешту на майно: земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:445:0140, що за договором купівлі-продажу від 04 травня 2016 року належить ОСОБА_2 та заборонити йому здійснювати відчуження вказаної земельної ділянки.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у даній справі, позивач зазначає про те, що в нього є всі підстави побоюватись, що відповідач ОСОБА_2 намагатиметься продати чи іншим чином відчужити вказану земельну ділянку, що в подальшому зробить неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 січня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:445:0140, що за договором купівлі-продажу земельної ділянки за реєстровим номером №749 від 04.05.2016 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. належить ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуваною ухвалою його як власника незаконно позбавлено права розпоряджатись своїм майном.
Вказує, що позивачем, на підтвердження існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення, не було надано жодних доказів.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
ОСОБА_1 зазначає, що подання апеляційної скарги ОСОБА_2 , на його думку, спрямоване на затягування розгляду даної справи, а скасування ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 28 січня 2019 року може завдати йому не відворотної шкоди. Скаржник зможе реалізувати свій намір та відчужити спірну земельну ділянку, що створює реальну загрозу невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.
В суді апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник, будучи належним чином повідомлені про день та час розгляду апеляційної скарги, до суду апеляційної інстанції не з'явилися, натомність від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням, при цьому будь-яких доказів, які б підтверджували дану обставину, до заяви не долучено, тому у колегії суддів відсутні підстави вважати неявку представника з поважних причин, при цьому відповідач ОСОБА_2 не зазначив причини власної неявки, хоча може брати участь у розгляді справи особисто, приймаючи до уваги регламентовані строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів, згідно ст. 372 ЦПК України вирішила за можливе провести судове засідання у їх відсутність та відсутність інших учасників, які повідомлені належним чином, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. (пункт 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір відносно об'єкту нерухомого майна, зокрема спірної земельної ділянки.
Так, предметом позовних вимог є визнання права власності на спірну земельну ділянку та скасування запису про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, таким чином в разі задоволення позовних вимог відновиться попередній запис про право власності позивача на спірне нерухоме майно шляхом скасування реєстраційного запису про право власності відповідача.
Оскільки, в разі відчуження відповідачем спірної земельної ділянки, права на неї перейдуть до третіх осіб, тому колегія суддів погоджується з доводами позивача, що виконання рішення суду буде утруднене і відновити права позивача в повному обсязі державний реєстратор буде позбавлений можливості.
Таким чином, суд обґрунтовано задовольнив заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 28 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: