1[1]
Іменем України
30 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, матеріали судового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року,
Ухвалою від 25 серпня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6 відмовила у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, у кримінальному провадженні № 42020000000000827 від 06.05.2020, щодо не розгляду клопотання від 26.06.2020.
Своє рішення слідчий суддя, посилаючись на ч. 1 ст. 306 КПК України, зазначає про те, що будучи належним чином повідомленим про розгляд поданої ним скарги, ОСОБА_5 не з'явився в судове засідання, про причини своєї неявки не повідомив суд, клопотання та заяви не надходили, у зв'язку з чим вбачається, що на час розгляду скарги, заявлені ОСОБА_5 вимоги не підтримуються.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25.08.2020, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ним ухвала Печерського районного суду м. Києва від 25.08.2020 року є неповною та необґрунтованою, що свідчить про те, що судом не було вжито всіх процесуальних дій для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи у даному кримінальному провадженні, встановлення об'єктивних обставин по справі, а також оскаржувана ухвала винесена з істотним порушенням кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.
Зокрема, як вказує апелянт, суд, відмовляючи йому у задоволенні скарги зазначив про те, що його було належним чином повідомлено про день та час розгляду справи, проте, як звертає увагу апелянт, він не був повідомлений письмово про розгляд справи, згідно вимог ст. ст. 135-137 КПК України, на його адресу не надходили повістки з інформацією про призначення справи до розгляду і така інформація відсутня в матеріалах справи.
Крім того, як вважає апелянт, не відповідає дійсності і зазначення судом в ухвалі того, в судове засідання скаржник не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяви або клопотання не подано, оскільки ним було подано до канцелярії Печерського районного суду м. Києва заяву від 20.08.2020 за № 13/08-20 по справі № 757/29091/20-к в якій він повідомляв суд про винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження № 42020000000000827 від 06.05.2020, на яку було подано його скаргу, і у зв'язку з цими обставинами, він просив суд відкласти розгляд скарги до розгляду його скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, яка перебуває на розгляді у судді ОСОБА_7 .
Наголошує апелянт і на тому, що ним не подавались у цьому кримінальному провадженні заява про направлення йому СМС - повідомлень про день та час розгляду справи на його мобільний телефонний номер, а навпаки він у своїх заявах просив суд повідомляти його про день та час розгляду справи згідно вимог ст. 135-137 КПК, шляхом направлення на його адресу повісток.
Отже, на думку апелянта, судом першої інстанції було порушено імперативну вимогу ч. 2 ст. 19 Конституції України та вимоги положень ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 9, ст. ст. 135-137 КПК України, а також, суд фактично позбавив його у доступі до правосуддя та права на справедливий суд, оскільки незаконно позбавив його у цих правах, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді-доповідача; перевіривши матеріали провадження за скаргою ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань, яка полягає у не розгляді клопотання від 26.06.2020 року в кримінальному провадженні № 42020000000000827 від 06.05.2020 року; обговоривши доводи апеляційної скарги останнього, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказана скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на те, що відповідно до вимог, передбачених ч. 3 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження та інших скарг про які прямо зазначено у згаданій нормі закону, колегія суддів, виходячи із загальних засад кримінального провадження, передбачених главою 2 цього Кодексу та правових позицій Верховного Суду щодо оскарження ухвал слідчих суддів, вважає за можливе переглянути в апеляційному порядку оскаржувану ухвалу слідчого судді про відмову в задоволенні скарги, з огляду на таке.
Як прямо передбачено, положеннями ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється не лише за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, а й згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу.
Це означає, що навіть за відсутності особи, яка подала скаргу, чи її захисника, судове рішення за наслідками розгляду відповідної скарги, за своїм змістом, повинно відповідати вимогам, передбаченим ст. 370 КПК України, а саме бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Цією ж нормою закону передбачено, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом, у даному випадку слідчим суддею, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом (слідчим суддею) відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Однак, всупереч зазначеним вимогам закону, слідчий суддя, приймаючи рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 , фактично взагалі не з'ясовувала будь-яких обставин, пов'язаних із розглядом скарги на бездіяльність слідчого, та не навела у своєму рішенні жодних висновків щодо тих доводів та обставин, на які ОСОБА_5 посилався у скарзі, з якою він звернувся до слідчого судді.
Посилання слідчого судді в оскаржуваній ухвалі на те, що ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про розгляд поданої ним скарги, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив та що від нього не надходило клопотань і заяви не надходили, не давали підстав для висновку, що станом на час розгляду скарги, заявлені ОСОБА_5 вимоги не підтримуються, а тому такі посилання не можуть бути визнані належним обґрунтуванням прийнятого судового рішення, оскільки воно не ґрунтується на вимогах закону, в тому числі на загальних засадах кримінального провадження та нормах законодавства, з аналізу яких виходила слідчий суддя.
Більш того, як вбачається з матеріалів судового провадження, до скарги ОСОБА_5 були додані необхідні документи, які дозволяли зробити необхідні висновки щодо обґрунтованості чи необґрунтованості поданої скарги, а тому, навіть якщо припустити, що ОСОБА_5 не прибув у судове засідання без поважних причин, це не позбавляло слідчого судді можливості прийняти рішення по суті вимог скарги, з дотриманням вимог закону, зокрема ст. 370 КПК України.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що в даному конкретному випадку прийняте слідчим суддею рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 , не може бути визнане законним та обґрунтованим, оскільки вказану скаргу не було розглянуто з дотриманням вимог закону.
За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками розгляду апеляційної скарги, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, оскільки вказану скаргу не було розглянуто з дотриманням положень, передбачених § 1 Глави 26 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, у кримінальному провадженні № 42020000000000827 від 06.05.2020, щодо не розгляду клопотання від 26.06.2020 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи : 757/29091/20-к
Номер провадження : 11-сс/824/5002/2020
Категорія ч. 2 ст. 309 КПК України
Слідчий суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_6
Доповідач - суддя ОСОБА_1