Справа № 184/2090/19
Номер провадження 1-кп/184/55/20
22 вересня 2020 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12019040360000577 від 05.08.2019 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Запорізьке, Апостолівського р-ну, Дніпропетровської обл., громадянина України, розлученого, з вищою освітою, офіційно непрацюючого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-
за участю: прокурор - ОСОБА_4 , обвинувачений - ОСОБА_3 , потерпіла - ОСОБА_5
13.07.2019 приблизно о 21 годинi 30 хвилин ОСОБА_3 знаходився· у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де мiж ним та його дружиною ОСОБА_6 виникла сварка. Пiд час сварки була присутня мати ОСОБА_6 - ОСОБА_5 , яка втрутилась, намагаючись зупинити сварку, та встала перед ОСОБА_3 , не даючи йому пройти до ОСОБА_6 . В цей час у ОСОБА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 . В цей же день i час, знаходячись там же, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їx суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їx настання, ОСОБА_3 умисно наніс удар кулаком правої руки у обличчя ОСОБА_5 . Після чого ОСОБА_3 покинув вказану квартиру. Згідно висновку експерта № 506 від 29.08.2019, виданого Нікопольським міжрайонним відділенням КЗ «Днiпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи'ДОР» у ОСОБА_5 виявлені тiлеснi ушкодження у виглядi синцiв обличчя, якi вiдносяться до категорiї легких тілесних ушкоджень.
Під час допиту у судовому засіданні обвинувачуваний ОСОБА_3 у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, винним себе не визнав і надав показання про те, що він був одружений з ОСОБА_8 4 роки. Протягом осінньо-зимового періоду 2018-2019 рр. проживали спільно за адресою: АДРЕСА_2 . З моменту одруження відносини з дружиною не склались; із тещею стосунки були нейтральні, сварок між ними не було. Між ОСОБА_9 та її мамою іноді виникали скандали. Враховуючи складні стосунки з ОСОБА_9 , він з'їхав із зазначеної квартири, проте, там залишилась проживати теща ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та троє малолітніх дітей. Протягом цього часу він неодноразово дзвонив ОСОБА_9 , але вона скандалила, говорила, що діти не від нього, викине їх на вулицю, залишала дітей на куму. За два тижні до подій, у вчиненні яких він обвинувачується, на його телефонні дзвінки перестали відповідати, тому він, хвилюючись за дітей, викликав наряд поліції за адресою їх проживання; пізніше працівник поліції передзвонив і сказав, що з дітьми все гаразд. Потім знову протягом тижня ніхто не відповідав на телефонні дзвінки, тому він вирішив заїхати за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, літом 2019 р. у вечірній час, близько 20 год. 30 хв., він постукав та зайшов у двері зазначеної квартири. Вдома перебували дружина ОСОБА_9 , діти та теща. Між ним та ОСОБА_9 у коридорі почалась розмова на підвищених тонах, остання сказала йому, що зраджує його, діти почали плакати, побігли в іншу кімнату. Теща ОСОБА_5 перебувала в цей час на кухні, з нею він не розмовляв. Після 10 хвилин з'ясування стосунків, він вийшов з квартири і поїхав до себе додому. Потерпілу ОСОБА_5 не бив; припускає, що ОСОБА_9 зговорилась з останньою, щоб дискредитувати його репутацію, і теща з цією метою спеціально заподіяла собі тілесні ушкодження за допомогою доньки. Крім того, тілесні ушкодження, які були зафіксовані у потерпілої у вигляді синців обличчя, не могли утворитись внаслідок удару кулаком в сторону лоба, вище брові, оскільки він ( ОСОБА_3 ) проводив на собі експеримент, спеціально набив собі шишку, щоб перевірити, чи від цього може бути крововилив під око. На даний час він постійно спілкується з дітьми, сплачує на них аліменти; спілкування з ОСОБА_9 та потерпілою здійснюється лише стосовно дітей.
Заслухавши наведені вище показання обвинуваченого, надані суду під час допиту, заслухавши показання потерпілої та свідків, дослідивши письмові документи та висновки експертизи, суд приходить до висновку, що його вина поза розумним сумнівом доводиться сукупністю доказів, що були досліджені під час судового розгляду.
Так, потерпіла ОСОБА_5 надала суду показання, що обвинувачений є її колишнім зятем. В 2015 році її донька ( ОСОБА_6 ) та обвинувачуваний ОСОБА_3 одружились, з 2018 року вони разом трьома малолітніми дітьми проживали в її квартирі АДРЕСА_3 , між подружжям нерідко відбувались скандали. В 2019 році ОСОБА_3 повернувся до місця свого проживання у с.Запорізьке, а її донька з дітьми залишилась проживати з нею та почала шукати роботу.
Влітку 2019 року, приблизно о 22 год., вона ( ОСОБА_5 ) почула стук в двері. В той час у зазначеній квартирі перебувала вона, її донька та троє онуків. Коли вона ( ОСОБА_5 ) відчинила двері, то побачила ОСОБА_3 . Враховуючи те, що вона не хотіла його бачити, оскільки останній часто влаштовував сварки, то відразу закрила двері, повідомила доньку та пішла в іншу кімнату. Донька відчинила ОСОБА_3 двері. Через деякий час вона ( ОСОБА_5 ) почула сварку між ними та вийшла із своєї кімнати. Побачивши доньку, дітей та ОСОБА_3 , вона запитала останнього: «У чому справи?» Обвинувачений стояв розлючений та відповів: «Ми самі розберемось!». Почав знову ображати, погрожувати доньці ОСОБА_9 та їй, випитуючи у доньки яким чином остання працевлаштувалась до кафе. Донька відповіла йому, після чого останній знову почав погрожувати їй. В цей час донька ОСОБА_9 стояла праворуч від неї, а ОСОБА_3 стояв у дверях напроти неї. Потім вона ( ОСОБА_5 ) наказала обвинуваченому піти з квартири, проте, він намагався вдарити ОСОБА_9 . Вона ( ОСОБА_5 ) стала між ними, щоб запобігти цьому, проте ОСОБА_3 вдарив її правою рукою в ліву сторону лоба, вище брові, кулаком. Потім лівою хотів ще раз вдарити, проте донька повисла на його руці, почала кричати та завадила цьому. Малолітні діти розплакались. ОСОБА_3 схопився за голову і вибіг з квартири. Після цього, вона ( ОСОБА_5 ) подзвонила сину у Кривий Ріг і розповіла, що її вдарив ОСОБА_3 , на що останній порадив подзвонити в поліцію. Донька ОСОБА_9 викликала наряд поліції, яка приїхала приблизно о 23 годині. На той момент вона ( ОСОБА_5 ) була з компресом, оскільки в неї вже була велика шишка; наступного дня шишки вже не було, набряк стік на ліве око. Потім вона подзвонила чоловікові і повідомила, що сталось, пізніше вона з чоловіком їздила на судово-медичне обстеження до м. Нікополя. Того вечора вона також дзвонила до матері ОСОБА_3 і повідомляла про те, що трапилось. Раніше ОСОБА_3 теж вів себе агресивно, виламував ручку дверей, просив у дитячому садочку щоб не віддавали їм дітей, скандалив та збирав про них плітки.
Наведені показання потерпілої узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_6 , яка у суді надала показання про те, ОСОБА_10 - її колишній чоловік, а потерпіла - її матір. 13.07.2019 вона була вдома за адресою: АДРЕСА_2 з матір'ю ОСОБА_5 та малолітніми дітьми. Приблизно о 21 годині вечора прийшов ОСОБА_11 з'ясовувати стосунки, відразу почалась сварка, в яку втрутилась ОСОБА_5 , намагаючись словесно захистити її від звинувачень ОСОБА_11 . В присутності ОСОБА_5 . ОСОБА_11 зробив спробу її ( ОСОБА_6 ) вдарити, проте, вона відхилилась. Знову почалась сварка, ОСОБА_11 почав підходити до неї ( ОСОБА_6 ) від дверей, висловлюючи погрози. Під час сварки матір опинилась між ними, ближче до ОСОБА_11 , і на відстані трохи більше метра від неї. ОСОБА_11 вдарив ОСОБА_5 один раз рукою у ліву брову, від чого остання похитнулась і відступила назад. ОСОБА_11 знову замахнувся (на кого - вона не пам'ятає), але вона ( ОСОБА_6 ) завадила йому своєю рукою і почала кричати, діти розплакались. Після цього ОСОБА_11 швидко вийшов з квартири і пішов. Через 5 хвилин після удару над лівою бровою у матері виникла велика червона гуля, до якої прикладали лід. Потерпіла подзвонила до сина і плакала. Хвилин через 30 вона ( ОСОБА_6 ) викликала поліцію. Її батько (колишній чоловік ОСОБА_5 ) прийшов, напевно, наступного дня, згодом разом з ним мати їздила до лікарні.
Наведені показання потерпілої узгоджуються також із показаннями свідка ОСОБА_12 , який надав показання, що є сином потерпілої, та братом ОСОБА_6 . Обвинувачений ОСОБА_3 та потерпіла спочатку перебували в добрих стосунках, він ( ОСОБА_3 ) жив разом зі своєю дружиною ОСОБА_9 і потерпілою в квартирі останньої, а після року спільного проживання почались сварки, мати скаржилась, що той підвищував тон при розмові, погрожував, що забере дітей. Влітку 2019 року він (свідок ОСОБА_12 ) разом зі своєю дружиною ОСОБА_13 знаходились вдома у м. Кривий Ріг. Ввечері йому подзвонила сестра ОСОБА_9 , плакала і казала, що приходив ОСОБА_3 та знову ображав її, почав розпускати руки та хотів її вдарити, але заступилась мати, після чого він ( ОСОБА_3 ) вдарив її ( ОСОБА_5 ). Пізніше він ( ОСОБА_12 ) розмовляв по телефону зі своєю матір'ю ОСОБА_5 , порадивши їй подзвонити до поліції. Під час розмови мати сказала йому, що ОСОБА_3 прийшов до них додому, почав сваритися, його просили піти. Під час сварки ОСОБА_3 вдарив її один раз кулаком в голову. Після цього, через деякий час, ОСОБА_5 приїздила до них в гості, проте він її не бачив, але жінка ОСОБА_13 зробила фото синця на обличчі останньої. Після зазначених подій, він ( ОСОБА_12 ) обвинуваченому не дзвонив.
Наведені показання потерпілої узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_13 , яка показала, що є дружиною ОСОБА_12 , який, в свою чергу, є сином потерпілої. 13.07.2019 року ввечері їй подзвонила потерпіла і сказала, що її побив ОСОБА_3 . Під час розмови потерпіла розповіла, що до них додому прийшов ОСОБА_3 , почав кидатись на її доньку ОСОБА_9 та вдарив її ( ОСОБА_5 ) у лоб. Її чоловік ОСОБА_12 теж спілкувався з матір'ю, порадивши останній звернутись до поліції. Приблизно через тиждень потерпіла ОСОБА_5 приїхала до них в гості та вона ( ОСОБА_13 ) зробила на свій телефон фото обличчя останньої з синцями. Крім того, свідок надала показання, що обвинувачений раніше проживав разом з потерпілою та її донькою, однак на момент інциденту він там не проживав. Крім того, їй відомо, що обвинувачений хотів подати на розлучення.
Наведені показання потерпілої узгоджуються також із показаннями свідка ОСОБА_14 , який показав, що є колишнім чоловіком потерпілої. Влітку 2019 року вночі йому подзвонила ОСОБА_5 . Тоді із її пояснень він нічого не зрозумів. Пізніше він передзвонив ОСОБА_5 і зрозумів, що щось сталось. Того ж дня, коли він прийшов до них, донька пояснила, що мати за неї вступилась. Наступного дня у потерпілої був синець на все око. Пізніше він їздив з ОСОБА_5 на СМЕ.
Наведені показання потерпілої узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_15 , який у суді надав показання, що працює поліцейським СРПП Покровського відділу поліції. 13.07.2019 р. до них надійшов виклик про те, що ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження. Він разом з поліцейським ОСОБА_16 виїхали за адресою: АДРЕСА_2 , де відібрали від ОСОБА_5 заяву і пояснення про те, що її колишній зять спричинив їй тілесні ушкодження, вдаривши кулаком в обличчя. На той час у квартирі знаходилась потерпіла та її донька. На обличчі потерпілої бачив почервоніння, чи були шишка чи синець - не пам'ятає. З ОСОБА_17 (сином потерпілої) він разом працював п'ять років тому, на момент зазначених подій останній вже не працює, жодні стосунки, у тому числі телефонні розмови, вони не підтримують.
Крім того, будучи допитаним судовому засіданні свідок ОСОБА_16 надав показання, що працює поліцейським сектору реагування №3. Коли вони разом із ОСОБА_15 перебували на чергуванні (дати не пам'ятає), з лінії 102 надійшло повідомлення про тілесні ушкодження, спричинені у квартирі по АДРЕСА_4 . Прибувши на місце, відібрали від потерпілої ОСОБА_5 заяву та пояснення про те, що її колишній зять вчинив сварку, вдарив її в обличчя, та роз'яснили останній необхідність звернення до Покровського ВП для отримання направлення на судово-медичне обстеження в м. Нікополь. У квартирі на той час перебували потерпіла та її донька, усі були збуджені, на обличчі потерпілої було почервоніння та остання прикладала мокру тканину до обличчя.
Також, будучи допитаним у судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_3 , судово-медичний експерт ОСОБА_18 , надав показання, що висновки про наявність у ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень здійснено на підставі даних судово-медичного обстеження останньої від 15.07.2019 р. №408, що не заборонено законодавством. Саму потерпілу він не бачив.
Також, вказані показання потерпілої узгоджуються із дослідженими в судовому засіданні матеріалами, а саме:
? витягом з ЄРДР № 12019040360000577, яким зареєстровано повідомлення ОСОБА_5 про заподіяння їй ОСОБА_3 13.07.2019 року у квартирі АДРЕСА_3 , тілесних ушкоджень;
? рапортом інспекора Покровського ВП Нікопольсьского ВП ГУНП в Дніпрпоетровській обл. від 13.07.2019 року, згідно якого надійшло повідомлення про те, що чоловік за адресою у АДРЕСА_2 побив дружину та тещу;
? протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13.07.2019 року, згідно якого ОСОБА_5 просить притягти до відповідальності її зятя ОСОБА_3 , який 13.07.2019 року приблизно о 21 год. 30 хв. спричинив їй тілесні ушкодження, а саме вдарив в обличчя;
? актом судово-медичного (дослідження) обстеження № 408 від 15.07.2019 року, згідно якого виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії твердих предметів, або від ударів об такі предмети. Давність спричинення тілесних ушкоджень може відповідати строку, вказаному обстежуваною, а саме 13.07.2019 року;
? висновком експерта № 506 від 29.08.2019 року, згідно якого виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії твердих предметів, або від ударів об такі предмети. Давність спричинення тілесних ушкоджень може відповідати строку, вказаному обстежуваною, а саме 13.07.2019 року;
? протоколом проведення слідчого експерименту від 04.09.2019 року з фотознімками до нього, згідно якого свідок ОСОБА_6 показала механізм заподіяння потерпілій ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, а саме під час сварки ОСОБА_3 намагався вдарити ОСОБА_6 та ОСОБА_5 стала поперед нього і заважала це зробити, тоді ОСОБА_3 вдарив один раз кулаком правої руки в ліву частину обличчя ОСОБА_5 від чого остання поступилась назад. ОСОБА_3 намагався повторити удар та ОСОБА_6 перехопила його руку;
? протоколом проведення слідчого експерименту від 04.09.2019 року з фотознімками до нього, згідно якого потерпіла ОСОБА_5 показала механізм заподіяння їй тілесних ушкоджень, а саме під час сварки ОСОБА_3 намагався вдарити ОСОБА_6 та ОСОБА_5 стала поперед нього і заважала це зробити, тоді ОСОБА_3 з метою подалання опору вдарив один раз кулаком правої руки в ліву частину обличчя ОСОБА_5 , від чого остання поступилась назад. ОСОБА_3 намагався повторити удар та ОСОБА_6 перехопила його руку;
? додатковим висновком експерта № 551 від 11.09.2019 року, згідно якого механізм виявлених у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень не суперечить механізму, вказаному в протоколі слідчого експерименту за участю самої потерпілої та свідка ОСОБА_6 ;
? протоколом огляду предмету від 22.03.2019 року з фототаблицею до нього, згідно якого огляду підлягало фото на телефоні Samsung SM-A750 FN, на якому є зображення ОСОБА_5 з синцем в районі лівого ока, яке було зроблено 20.07.2019 року, через декілька днів після того, як її вдарив ОСОБА_3 .
Оскільки вказані вище показання потерпілої є логічними, послідовними та переконливими, узгоджуються із наведеними вище доказами, а тому суд вважає ці показання достовірними та бере за основу при ухваленні вироку.
У той же час, показання обвинуваченого ОСОБА_3 суд розцінює як спосіб його захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Зокрема, показання обвинуваченого ОСОБА_3 , надані ним під час допиту, про те, що потерпілу ОСОБА_5 він не бив, не узгоджуються із наведеними вище актом судово-медичного (дослідження) обстеження № 408 від 15.07.2019 року та висновком експерта № 506 від 29.08.2019 року, згідно яких у потерпілої ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя,які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Припущення обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що його колишня дружина зговорилась з потерпілою, щоб дискредитувати його репутацію, і теща з цією метою спеціально заподіяла собі, за допомогою доньки, тілесні ушкодження, на думку суду є непереконливими, не логічними та такими, що не підтверджуються жодним доказом. Суд бере до увагу те, що на даний час обвинувачений проживає в іншому населеному пункті, з його слів - він проживає з іншою жінкою, продовжуючи спілкуватися з малолітніми дітьми від першого шлюбу. Яким чином могла постраждати репутація обвинуваченого за таких умов, судом не встановлено. Крім того, судом за клопотанням обвинуваченого, у судовому засіданні було допитано судово-медичного експерта ОСОБА_18 , свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , проте, їхні показання цілком узгоджуються із показаннями потерпілої. Від інших клопотань, зокрема витребування відео з нагрудної камери поліцейських, які прибули на виклик 13.07.2019 року, обвинувачений у судовому засіданні 13.08.2020 року ? відмовився.
Водночас, суд звертає увагу на те, що потерпіла ОСОБА_5 є нижчою за зріст, ніж її донька ОСОБА_6 , крім того, під час нанесення удару остання перебувала на відстані більш як метр від потерпілої, що у сукупності, враховуючи неприязні стосунки між обвинуваченим та потерпілою, місце розташування тілесних ушкоджень у вигляді синців обличчя, свідчать про те, що дії обвинуваченого носили умисний характер. Крім того, наносячи потерпілій удар кулаком правої руки у обличчя ОСОБА_5 , обвинувачений, який є значно вищим та сильнішим за потерпілу, не міг не передбачати можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.
Також суд звертає увагу, що невеликі розбіжності у показання свідка ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_14 щодо часу, коли останній прийшов до потерпілої після спричинення їй тілесних ушкоджень, не мають вирішального значення для вказаного кримінального провадження, враховуючи те, що свідок ОСОБА_14 не був безпосереднім очевидцем механізму спричинення тілесних ушкоджень; факт супроводження свідком ОСОБА_14 до лікарні в м.Нікополь потерпілої ОСОБА_5 , у якої свідок бачив наявні тілесні ушкодження у виді синця обличчя, учасниками судового провадження не ставиться під сумнів та підтверджується дослідженими в суді доказами.
Отже, визначаючи форму вини обвинуваченого ОСОБА_3 , суд виходив з обставин, встановлених під час кримінального провадження, зокрема: характеру дій обвинуваченого, обстановки, яка передувала вчиненню злочину, локалізації тілесних ушкоджень, поведінки обвинуваченого стосовно потерпілої до та після вчинення злочину.
Розглядаючи кримінальне провадження, суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Таким чином, суд, створивши рівні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та доходить висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження ОСОБА_5 доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст.66 КК України обставин, які б пом'якшували покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому, судом не встановлено, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком; відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, характеризується позитивно, офіційно не працює, неодружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, має постійне місце проживання, з задовільним станом здоров'я, на обліку у лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі № 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.
Водночас, суд звертає увагу на те, що мета покарання, зокрема, виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, може бути досягнута лише тоді, коли кримінальне покарання буде для засудженого важким, але у той же час реальним щодо його виконання.
Враховуючи вищевикладене, керуючись принципом гуманізму та індивідуалізації покарання, враховуючи відсутність в обвинуваченого постійного місця роботи та доказів наявності джерел доходу, що унеможливлює призначення останньому покарання у виді штрафу, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді громадських робіт у межах санкції ч. 1 ст.125 КК України, що буде необхідним та достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень і для досягнення мети покарання за ст. 50 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.
Цивільний позов не заявлений.
Процесуальні витрати відсутні.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжні заходи не застосовувались. Підстав для їх обрання та застосування суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді 60 (шістдесят) годин громадських робіт.
Речові докази: - фото на 2-х аркушах, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12019040360000577 від 05.08.2019 року.
Запобіжні заходи відносно ОСОБА_3 не застосовуються.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Орджонікідзевського міського суду ОСОБА_1