07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 520/4647/19
адміністративне провадження № К/9901/36493/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Жука А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №520/4647/19
за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
за касаційною скаргою Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року (прийняту в складі: головуючого судді - Присяжнюка О.В., суддів: Спаскіна О.А., Любчич Л.В.)
I. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, в якому, з урахуванням подальших уточнень, просив:
-визнати протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, в особі його керівника Ізюмського міського голови Марченко В.В., які полягають в умисному проведенні у грудні 2017 року, після затвердження ухвалою від 14 квітня 2017 року Борівського районного суд Харківської області звіту № 3364 від 26 серпня 2016 року Виконавчого комітету Ізюмської міської ради про виконання постанови від 18 грудня 2012 року Борівського районного суду Харківської області, перерахунку раніше виплаченої, на виконання постанови від 18 грудня 2012 року Борівського районного суду Харківської області, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з вересня 2008 року по вересень 2015 року, повернення з бюджету, раніше сплачених податків та зборів, утриманих з нарахованої та виплаченої позивачу заробітної плати за період з вересня 2008 року по вересень 2015 року та внесення змін до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2017 року, про утримання податків та зборів у сумі 95617,30 грн., чим порушено право позивача на отримання пенсії належного рівня;
-зобов'язати Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області провести перерахунок, виплаченої на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12 вересня 2008 року по 21 вересня 2015 року на виконання постанови від 18 грудня 2012 року, відповідно до вимог Податкового Кодексу України, в редакції чинній на час спірних правовідносин, а саме, на дату набрання законної сили вказаного судового рішення на підставі ухвали від 11 грудня 2014 року Вищого адміністративного суду України; зобов'язати відповідача після проведення перерахунку заробітної плати за період з 12 вересня 2008 року по 21 вересня 2015 року подати звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, з врахуванням виплаченої на картковий рахунок позивача середньої заробітної плати на виконання постанови від 18 грудня 2012 року Борівського районного суду Харківської області у сумі 450411,41 грн., а також утриманих з нарахованої заробітної плати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податку на доходи фізичних осіб та військового збору;
-зобов'язати відповідача сплатити до бюджету, відповідно до законодавства України, утримані з нарахованої та виплаченої на користь позивача на виконання постанови від 18 грудня 2012 року Борівського районного суду Харківської області, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12 вересня 2008 року по 21 вересня 2015 року податки та збори, в тому числі: єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір;
-стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь позивача нанесену, внаслідок незаконних дій, Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, в особі Ізюмського міського голови Марченко В.В., матеріальну шкоду в сумі неотриманої частини пенсії за період з жовтня 2017 року по травень 2019 року в сумі 6197,27 грн.; стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області компенсацію втрати частини доходу, в зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії, внаслідок незаконних дій Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, в особі Ізюмського міського голови Марченко В.В ., з врахуванням періоду з жовтня 2017 року по травень 2019 року у сумі 519,85 грн.; стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь позивача нанесену моральну шкоду в сумі 50000 грн.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року позов задоволено частково, а саме:
-визнано протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, в особі його керівника Ізюмського міського голови Марченко В.В., які полягають в проведенні у грудні 2017 року, після затвердження ухвалою від 14 квітня 2017 року Борівського районного суд Харківської області звіту № 3364 від 26 серпня 2016 року Виконавчого комітету Ізюмської міської ради про виконання постанови від 18 грудня 2012 року Борівського районного суду Харківської області, перерахунку раніше виплаченої, на виконання постанови від 18 грудня 2012 року Борівського районного суду Харківської області, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з вересня 2008 року по вересень 2015 року, повернення з бюджету, раніше сплачених податків та зборів, утриманих з нарахованої та виплаченої позивачу заробітної плати за період з вересня 2008 року по вересень 2015 року та внесення змін до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2017 року;
-зобов'язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області провести перерахунок виплаченої на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12 вересня 2008 року по 21 вересня 2015 року на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області у справі № 2005/1595/12 від 18 грудня 2012 року, яка набрала законної сили на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року, відповідно до вимог Податкового Кодексу України, в редакції чинній на час спірних правовідносин, а саме на дату набрання законної сили вказаного судового рішення; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
III. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
3. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року по справі № 520/4647/19.
4. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року закрито апеляційне провадження по справі № 520/4647/19 за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
5. Закриваючи апеляційне провадження суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дій необхідно закрити, оскільки апеляційна скарга підписана посадовою особою за відсутності належних доказів на підтвердження її повноважень станом на дату підписання апеляційної скарги.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
6. Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області (далі - , відповідач, скаржник) уважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
7. Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
8. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що апеляційна скарга була викладена на офіційному бланку відповідача та зареєстрована, як вихідна кореспонденція виконкому також відповідач вказує, що ним було надано затребувані документи протокольної ухвали, а представництво здійснював належний представник.
9. Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
12. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
13. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
14. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. За правилами частини третьої статті 3 статті 2 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 305 КАС України, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати, - суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження.
18. Згідно із частиною 3 статті 55 КАС України, юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
19. Відповідно до частини 3 статті 59 КАС України, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
20. Частиною 6 статті 59 КАС України встановлено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
21. Згідно із частиною 8 статті 59 КАС України, у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Апеляційну скаргу вих. № 3351 від 06 вересня 2019 року від імені Виконавчого комітету Ізюмської міської ради подано та підписано заступником Ізюмського міського голови Петровим К.Є.
23. Судом апеляційної інстанції констатовано, що згідно із розпорядження Ізюмського міського голови № 168-вд від 07 серпня 2019 року, на час перебування Ізюмського міського голови Марченко В.В. у відпустці з 27 серпня 2019 року по 09 вересня 2019 року виконання повноважень Ізюмського міського голови покладено на заступника Ізюмського міського голови з питань економіки та фінансів Петрова К.Є.
24. В той же час, суд апеляційної інстанції зазначив апеляційна скарга підписана не виконуючим обов'язків Ізюмського міського голови, як зазначено в розпорядженні, а підписана заступником Ізюмського міського голови, тобто, іншою посадовою особою. Саме цей факт став підставою для закриття апеляційного провадження.
25. Суд перевіривши ухвалу суду апеляційної інстанції на предмет порушення норм процесуального права, вважає за доцільне зауважити наступне.
26. Оскільки апеляційну скаргу від імені Виконавчого комітету Ізюмської міської ради подано та підписано заступником Ізюмського міського голови Петровим К.Є., який на момент подання апеляційної скарги був виконуючим обов'язків Ізюмського міського голови, що й встановлено судом апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття апеляційного провадження.
27. Зазначення підписантом апеляційної скарги посади заступника Ізюмського міського голови не спростовую факту виконання ним обов'язків Ізюмського міського голови, що підтверджується документами дослідженими судом апеляційної інстанції та наявними в матеріалах справи.
28. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
29. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
30. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
31. Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).
32. При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
33. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).
34. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").
35. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").
36. Зважаючи на вищенаведене та наявність у суду доказів на підтвердження повноважень виконуючого обов'язків Ізюмського міського голови, ухвала суду підлягає скасуванню як така, що ухвалена з порушенням вимог пункту 5 частини першої статті 296 КАС України внаслідок надмірного формалізму.
37. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду.
38. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Судові витрати
39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області - задовольнити.
2. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року про закриття апеляційного провадження у справі №520/4647/19 - скасувати, справу направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак А.В. Жук