Справа № 629/3768/20
Номер провадження 1-кп/629/464/20
06 жовтня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова, Харківської області питання доцільності продовження запобіжного заходу відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Чунаки, Малосердобинського району, Пензенської області, Російської Федерації, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно працюючого в ТОВ «ЛКМЗ» на посаді терміста, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 серпня 2020 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 17 жовтня 2020 року включно.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні, з урахуванням спливу строку обраного відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заявила клопотання про продовження раніше обраного запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не відпали та є достатніми для продовження існуючого запобіжного заходу.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора.
Захисники-адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора. Просив змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання, оскільки ОСОБА_7 не має наміру впливати на потерпілу та свідків по справі, офіційно працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно.
Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкодити кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України встановлено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
При цьому суд має керуватися практикою ЄСПЛ, а саме тим, що оцінка ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії, § 106).
Також суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Бойченко проти Молдови, § 142; Худойоров проти Росії, § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою (Алексанян проти Россії, § 179).
Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує, що при наявності обґрунтованої підозри та з огляду на суворість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним, обвинувачений може переховуватися від суду. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що існує ризик втечі обвинуваченого та ухилення від правосуддя.
Потерпіла та свідки по справі ще не допитані судом, а тому існує ризик незаконного впливу обвинуваченого на останніх у разі застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на викладене, враховуючи, що на даний час запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченому та позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків по справі, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, ОСОБА_5 на тяжкі хвороби, які б перешкоджали йому знаходитись у місцях попереднього ув'язнення, не страждає.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшились.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини («Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України»), згідно якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 371, 372 КПК України, суд -
Задовольнити клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_3 .
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 04 грудня 2020 року включно.
Відлік строку запобіжного заходу рахувати з дня постановлення ухвали, а саме з 06 жовтня 2020 року.
В задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення, через Лозівський міськрайонний суд Харківської області.
Суддя ОСОБА_1