05.10.2020
Справа № 642/1173/19
н/п 1-кп/642/234/20
28 вересня 2020 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
В провадженні суду знаходиться зазначена кримінальна справа.
Термін продовженого строку дії запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою спливає 28.09.2020 року.
Відповідно до ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор заявив про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Крім того, в судові засідання систематично не з'являється свідок обвинувачення ОСОБА_6 , у зв'язку із чим прокурор просив надати додатковий час для вжиття заходів розшуку вказаного свідка в наступне судове засідання для забезпечення права учасників процесу на об'єктивний, неупереджений розгляд кримінального провадження, запобіганню формального розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків прокурором, просив змінити запобіжний захід на будь-який більш м'який - не пов'язаний із триманням під вартою. Зазначив що він не має наміру ухилятися від суду.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочину діяльність.
Суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкому кримінальному правопорушенні, а також те, що ризики встановлені під час обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
На думку суду, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого, а обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
У суду відсутні об'єктивні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Суд зазначає про продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховування від суду, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінується обвинуваченому, даних про його особу, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства, так і потерпілого.
Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 на більш м'який, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу, продовживши строк застосованого тримання під вартою до 26 листопада 2020 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369, 376 КПК України, суд -
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ Харківський слідчий ізолятор, обраний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити строком на 60-днів, до 26 листопада 2020 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя : ОСОБА_1