іменем України
16.09.2020 Справа № 905/88/20
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Коновалова А.І.
Особа, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб - Виконуючий обов'язки керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України.
Відповідач 1 - Луганський національний аграрний університет в особі відокремленого структурного підрозділу "Костянтинівський коледж Луганського національного аграрного університету".
Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Агро".
Про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку.
Представники учасників справи:
прокурор - Комісар О.О.;
від позивача - не з'явився;
від відповідача 1 - Гончарова І.Т.;
від відповідача 2 - Іванушкін І.С.
Виконуючий обов'язки керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області (далі - прокурор), в особі Міністерства освіти і науки України (далі - позивач), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відокремленого структурного підрозділу "Костянтинівський коледж Луганського національного аграрного університету" (далі - відповідач1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Агро" (далі - відповідач2) про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.04.2019 між відповідачем1 та відповідачем2 укладено договір №18 про надання послуг, пов'язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції. Вказаний договір суперечить вимогам Земельного кодексу України, а також суперечить інтересам держави і суспільства. Так, землі сільськогосподарського призначення надаються в користування сільськогосподарським навчальним закладам та сільським професійно-технічним училищам для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства. В той же час, відповідач1, уклавши спірний договір, самоусунувся від використання земельної ділянки, яка надавалася йому для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства та передав земельну ділянку відповідачу2 для її обробітку, вирощування та збирання урожаю, що на думку прокурора, свідчить про використання відповідачем1 земельних ділянок не за їх цільовим призначенням. Вказані обставини також свідчать про порушення ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту", відповідно до якої об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.
Відповідно до ухвали суду від 24.02.2020, первісного відповідача1 замінено на належного відповідача1 - Луганський національний аграрний університет в особі відокремленого структурного підрозділу "Костянтинівський коледж Луганського національного аграрного університету".
27.01.2020 до суду відповідачем2 подано відзив на позов у якому зазначено, що спірний договір укладений за результатами відкритих торгів відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі". Процедура торгів є загальнодоступною та відкритою для всіх учасників ринку сільськогосподарських послуг. Істотні умови договору були зазначені у тендерній документації до процедури закупівель і не змінювалися під час укладання договору між відповідачем1 та відповідачем2. На виконання умов договору відповідачем2 були виконані усі послуги, про що свідчать акти здачі-приймання виконаних робіт. За надані відповідачем2 послуги відповідач1 здійснив повну оплату. Також, відповідач2 зазначає, що сторонами договорів оренди землі не було укладено, а земельні ділянки використовувались за їх цільовим призначенням. Крім того, зазначається, що завдяки використання техніки відповідача2, відповідач1 має змогу надавати своїм студентам передовий досвід сучасної обробки землі та досліджувати результати впровадження новітніх технологій, а завдяки реалізації власної вирощеної продукції відповідач 1 має змогу ще й отримати прибуток для розвитку учбового закладу. Окрім наведеного, відповідач2 вважає, що прокуратурою не обґрунтовані підстави для представництва інтересів держави.
27.03.2020 до суду від відповідача1 надійшов відзив на позов у якому зазначено, що прокурором не обґрунтовано підстав для представництва інтересів держави, оскільки земельні ділянки не відчужувались та не передавались в користування. У зв'язку з відсутністю матеріально-технічної бази, з метою виключення простою землі та раціонального її використання, для цілей виробництва сільськогосподарської продукції і отримання з її реалізації прибутку, а також здійснення сільськогосподарської науково-дослідницької та навчальної діяльності при вирощуванні соняшника, у відповідача1 виникла необхідність замовити послуги шляхом розміщення оголошення через програму "Прозоро" для укладання договору на отримання послуг пов'язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції. Відповідач 1 не передавав віповідачу2 земельні ділянки в користування та не самоусувався від використання земельних ділянок, а навпаки раціонально використовував їх та підтримував належний стан земель і родючість ґрунтів. За рахунок надходжень від реалізації вирощеної продукції здійснювалось фінансування відокремленого структурного підрозділу "Костянтинівський коледж Луганського національного аграрного університету".
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Згідно з Положенням про відокремлений структурний підрозділ "Костянтинівський коледж Луганського національного аграрного університету", останній є правонаступником (в межах переданого йому майна та зобов'язань) відокремленого підрозділу "Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету" (т.1 а.с.38-49).
Відповідно до акту на право постійного користування землею, відповідачу1 надано в постійне користування земельну ділянку площею 599,18 га (т.1 а.с.55-74).
22.04.2019 між відповідачем1 (далі - замовник) та відповдіачем2 (далі - виконавець) укладено договір №18 про надання послуг пов'язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.3 якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а виконавець зобов'язується за рахунок своїх засобів, техніки, матеріалів, робочої сили надати послуги пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції, згідно технологічної карти (додаток №1 до договору), калькуляції (додаток №2 до договору) ДК021:2015: 77110000-4 "Послуги, пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції". Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість послуг, згідно до акту (актів) приймання-передачі наданих послуг. Вирощена та зібрана на умовах цього договору сільськогосподарська продукція є власністю замовника. Відчуження виконавцем третій особі належного замовнику майбутнього врожаю не допускається (т.1 а.с.31-33).
Зазначений договір був укладений із застосуванням процедури проведення відкритих торгів через програму "Прозоро" (т.3 а.с.152-200).
Згідно з п.2.1 договору, виконавець виконує послуги на земельних ділянках загальною площею 330 га, що відносяться до державної власності та закріплені за замовником на праві постійного користування та знаходяться за адресою: Донецька обл., Костянтинівський р-н, с.Іллінівка, вул.Учбова, 1.
Послуги виконавцем надаються поетапно за свій рахунок з використанням матеріалів, сільськогосподарської техніки, добрив, засобів захисту рослин, за участю працівників або спеціалістів, залучених виконавцем відповідно до чинного законодавства. Транспортування зібраного врожаю виконавцем здійснюється за домовленістю сторін у місце визначене замовником (п.2.3, 2.4 договору).
Загальна сума договору складає 3268188 грн у тому числі ПДВ 544698 грн. Ціна послуги зазначається у калькуляції - додаток №1 до договору (п.4.1 договору).
Ціна договору складається з вартості фактично наданих послуг, що зазначається в акті приймання-передавання наданих послуг та складає 3268188 грн, у тому числі ПДВ 544698 грн (п.6.1 договору).
Відповідно до п.6.2 договору, розрахунок по договору проводиться замовником після збирання врожаю, але не пізніше 31.12.2019. Терміни розрахунків можуть змінюватися за взаємною згодою сторін.
Договір вступає в законну силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 (п.7.1 договору).
Відповідно до калькуляції (додаток №2 до договору №18 від 22.04.2019), виконавець повинен здійснити бронювання, культивацію, обробку гібрицидом до посіву соняшника з підвозом води, посівів насіння з внесенням добрив, обробку гербіцидом з підвозом води, обробку фунгіцидом з підвозом води, збір врожаю, транспортування врожаю на земельній ділянці площею 330 га.
За приписами ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Згідно з ст.19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), землі України за основним цільовим призначенням поділяються на різні категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.
Частиною 1 статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної ч.1 ст.19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.
Як вбачається з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, цільове призначення земельних ділянок - землі сільськогосподарського призначення, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної діяльності.
Доказів на підтвердження зміни цільового призначення земельних ділянок, на яких відповідач 2 надавав послуги відповідачу 1, не ндано.
Як зазначає прокурор та відповідачі. виходячи з умов укладеного договору, на спірних земельних ділянках здійснювалось вирощування соняшника, тобто виробництво сільськогосподарської продукції.
Таким чином, доводи прокурора щодо використання спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням судом відхиляються.
В той же час, відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548, землі сільськогосподарського призначення поділяються на певні види цільового призначення, зокрема на землі для дослідних та навчальних цілей (код 01.09).
Як вказано в акті на право постійного користування, "відведені землі повинні використовуватись суворо за призначенням" (т.1 а.с.55 зворотній бік).
Відповідно до ч.1 ст.22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Частиною 3 статті 22 ЗК України, передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:
а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;
б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;
ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
Отже, здійснивши аналіз наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що законодавець чітко розмежовує мету, з якою має використовуватись земельні ділянки сільськогосподарського призначення в залежності від суб'єкта користування.
Так, для сільськогосподарських науково-дослідних установ та навчальних закладів, сільських професійно-технічних училищ та загальноосвітніх шкіл земельні ділянки сільськогосподарського призначення надаються лише для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.
Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам.
Виходячи з предмету оспорюваного договору, відповідач1 доручає відповідачу2, а відповідач 2 зобов'язується надати послуги пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції (т.1 а.с.31).
Відповідно до ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту", об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Суд відхиляє доводи відповідача1 щодо використання земельних ділянок у навчальній діяльності під час отримання послуг від відповідача2 в межах укладеного договору виходячи з наступного.
Відповідач 1 зокрема зазначає, що "з кожним технологічним процесом, який виконувався відповідно до агротехнологічного плану, студенти мали змогу ознайомитись з організацією робіт та безпосередньо взяти участь в їх проведенні під керівництвом досвідчених працівників відповідача2".
В той же час, відповідачем 1 не надано доказів на підтвердження затвердження агротехнологічного плану, виконання якого залежить від отриманих послуг від відповідача2.
Не надано також і доказів безпосереднього залучення студентів відповідача1 під час надання відповідачем 2 послуг за договором.
Не надано доказів і на підтвердження наявності у працівників відповідача2 відповідного досвіду.
Надані відповідачем 1 копії курсових робіт студентів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т.3 а.с. 85-151) суд до уваги не приймає, оскільки у вказаних роботах не зазначається, що вказані роботи були виконані за результатом отриманих відповідачем 2 від відповідача1 послуг за договором. Крім того, виходячи зі вступу курсової роботи ОСОБА_1 , "задача курсової роботи - детально проаналізувати елементи інтенсивної технології вирощування соняшника на прикладі ТОВ "Криниця" Пятихатського району Дніпропетровської області" (т.3 а.с.120).
Також, відповідачем 1 не доведено неможливість одержання практичних навичок студентів в інший спосіб, ніж шляхом укладання договору на отримання послуг пов'язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції на відповідних земельних ділянках.
Крім того, відповідачем 1 не доведено неможливість надання послуг пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу безпосередньо закладом освіти за рахунок власних засобів.
Наявність у відповідача 2 більш сучасної матеріально-технічної бази для обробки земельних ділянок, приймаючи до уваги мету, з якою має використовувати відповідач1 земельні ділянки, не може бути підставою для укладання договору про надання послуг пов'язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції.
Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача1 щодо отримання прибутку від реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції, виходячи з того, що основною метою діяльності відповідача 1 є здійсненню освітньої, виховної та впроваджувальної діяльності, яка забезпечує підготовку у навчальному закладі висококваліфікованих фахівців, а не отримання прибутку.
Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що зміст договору про надання послуг пов'язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції від 22.04.2019 не відповідає наведеним вище вимогам законодавства та суперечить інтересам держави, оскільки земельні ділянки, що передаються в користування відповідним освітнім закладам мають використовуватись виключно для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства та не можуть бути використані з метою отримання прибутку.
За таких обставин, вимога прокурора про визнання недійсним договору про надання послуг пов'язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції від 22.04.2019 є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
Прокурором подана заява про зменшення позовних вимог в частині вимоги про зобов'язання відповідача 2 звільнити земельну ділянку.
В обґрунтування заяви прокурор зазначив, що станом на момент подання позову до суду, спірна земельна ділянка не знаходилась в обробці та не була зайнята, у зв'язку з чим прокурор просив розглянути лише одну вимогу - про визнання недійсним договору.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, за змістом наведеної норми, зменшити можливо лише розмір вимог, а не їх кількість. Під зменшенням розміру позовних вимог розуміється зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
В той же час, прокурор просить зменшити позовні вимоги щодо вимоги яка не виражена в кількісних показниках (вимога немайнового характеру - зобов'язання вчинити певні дії).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.46, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).
Виходячи зі змісту заяви та викладених в ній остаточних вимог прокурора, суд розцінює вказану заяву як заяву про відмову від однієї вимоги, яку суд приймає та продовжує розгляд справи з урахуванням вимог прокурора викладених в заяві від 04.09.2020 (т.4 а.с.1-3).
За таких обставин, суд, на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України, закриває провадження щодо вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Агро" звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності, площею 330 га.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в цій справі суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч.1, 3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза їх порушення.
Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України.
Відповідно до п.1.4 Положення про відокремлений структурний підрозділ Костянтинівський коледж Луганського національного агарного університету, коледж вищим навчальним закладом першого рівня акредитації, без права юридичної особи, який здійснює освітню діяльність, пов'язаною із здобуттям вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст" за кількома спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріального забезпечення, наділений частиною майна ЛНАУ, підпорядкований Міністерству освіти і науки України, веде самостійний баланс, має реєстраційні рахунки в Державному казначействі України та рахунки в установах банків. Коледж має гербову печатку, штампи, власні знаки, логотип тощо.
Об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства (ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту").
За приписами п.7 ч.1 ст.8 Закону України "Про професійно-технічну освіту", до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, належить розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів.
Отже, суд дійшов висновку, що прокурором вірно обраний орган державної влади який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Суд погоджується з доводами прокурора, що спірний договір порушує інтереси держави щодо раціонального використанні землі саме з тією метою, з якою вона була надана в користування відповідачу1.
Так, відповідачу1 земельні ділянки були надані та відповідно повинні використовуватись саме для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.
Недодержання відповідачем 1 земельного законодавства щодо мети з якою він мав би використовувати надані в постійне користування земельні ділянки, безумовно свідчить про порушення інтересів держави в частині раціонального та ефективного використання земельних ресурсів, які належать державі.
21.11.2019 на адресу Міністерства освіти і науки України, прокурором надісланий лист, відповідно до якого прокурор повідомив міністерство про виявлені порушення земельного законодавства, що були вчинені відповідачем1 у зв'язку з укладанням договору від 22.04.2019 №18 (т.1 а.с.107-109).
У вказаному листі прокурор, з метою представництва інтересів держави в суді, просив повідомити чи було відомо міністерству про факт використання земельної ділянки відповідачем 2 з порушенням вимог земельного законодавства та Закону України "Про освіту" та просив повідомити які заходи були вжиті міністерством.
11.12.2019 Міністерство освіти і науки надало прокурору відповідь, в якій зазначається, що, за приписами Закону України "Про освіту", об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням. У міністерства відсутня інформація щодо укладання відповідачем 1 договору від 22.04.2019 №18 з відповідачем 2. Також повідомлено, що Міністерство звернулось до правоохоронних органів щодо надання правової оцінки діям посадових осіб, що призвели до втрати державного майна Луганського національного університету (т.1 а.с.110-111).
Крім того, виходячи з відповіді Міністерства, прокурором ще 02.07.2019 позивачу було надіслано лист №01-40-2022вих19 в якому повідомлялось про виявлені порушення земельного законодавства при укладанні договору від 22.04.2019 №18.
Отже, починаючи з 02.07.2019 Міністерство було обізнано про наявність допущених порушень інтересів держави, мало відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам до суду в розумний строк не звернулось.
Сам факт незвернення до суду органу державної влади протягом тривалого часу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження в цій частині, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з відповідним позовом.
28.12.2019 прокурор, на виконання приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомив позивача про намір звернутись в інтересах Міністерства освіти і науки України до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відокремленого структурного підрозділу "Костянтинівський коледж Луганського національного аграрного університету" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Агро" про визнання недійсним договору №18 від 22.04.2019 про надання послуг, пов'язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції та зобов'язання звільнити земельну ділянку площею 330 га загальною вартістю 10900613,37 грн (т.1 а.с.112-118).
Отже, суд вважає, що з часу повідомлення прокурором про виявлені порушення, Міністерством не вживались дієві заходи щодо відновлення порушених прав держави. Також, суд приймає до уваги, що і під час розгляду справи в суді Міністерство не надало будь-яких доказів які б свідчили про наявність бажання здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про підставою для представництва прокурором інтересів держави в цій справі є порушення інтересів держави у сфері земельного законодавства внаслідок укладання оспорюваного договору, а також неналежне здійснення Міністерством дій спрямованих на захист цих інтересів.
Отже, підстави для представництва прокурором інтересів держави підтверджені, звернення прокурора в інтересах держави до господарського суду в цій справі відповідає функції представництва прокуратурою інтересів держави та направлено на їх захист.
Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення прокурора до суду за захистом порушених інтересів держави не створює додаткових процесуальних привілеїв позивачу, порівняно з іншими учасниками судового процесу. Відсутні будь-які особливі процесуальні права чи обов'язки і у прокурора, як учасника судового процесу. Відповідачі не позбавлені жодних процесуальних прав та не наділені додатковими обов'язками, а також не обмежені в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані обставини відповідають принципу змагальності сторін, який є однією з основних засад господарського судочинства (ст. 129 Конституції України, ст.ст. 2,13 ГПК України).
Крім того, прокурор не звільнений і від сплати судового збору у встановленому законом розмірі за подання до суду позовної заяви.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 11.06.2020 внесений запис про закриття Відокремленого структурного підрозділу "Костянтинівський коледж Луганського національного аграрного університету".
Судовий збір, за вимогою про визнання договору недійсним, відповідності до вимог ст.129 ГПК України, покладається на Луганський національний аграрний університет та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Агро" в рівних частинах.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним договір №18 від 22.04.2019 про надання послуг, пов'язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, укладений між Луганським національним аграрним університетом в особі відокремленого структурного підрозділу "Костянтинівський коледж Луганського національного аграрного університету" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Агро".
Стягнути з Луганського національного аграрного університету (92703, Луганська обл., Старобільський район, місто Старобільськ, вул.Слобожанська, будинок 68, ідентифікаційний код юридичної особи - 00493669) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, 6, ідентифікаційний код юридичної особи - 25707002) судовий збір у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн 50 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Агро" (84542, Донецька область, Бахмутський район, с.Яковлівка, вул.Спеціалістів, 25, ідентифікаційний код юридичної особи - 36834945) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, 6, ідентифікаційний код юридичної особи- 25707002) судовий збір у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 50 коп.
Закрити провадження у справі щодо вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Агро" звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності, площею 330 га.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст.257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28.09.2020.
Суддя О.В. Говорун