вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2020 р. Справа№ 910/9343/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Зубець Л.П.
Яковлєва М.Л.
при секретарі Токарева А.Г.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 29.09.2020.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/9343/20 (суддя Плотницька Н. Б.)
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12
про стягнення 6 782 311 грн. 63 коп.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву з вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про відшкодування шкоди у розмірі 6 782 311 грн. 63 коп.
Разом з тим, 30.06.2020 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд:
- накласти арешт на все майно (рухове, нерухоме, корпоративні права) та грошові кошти, що належать на праві власності відповідачам;
- заборонити відповідачам вживати заходи, спрямовані на відчуження належного їм на праві власності майна (рухомого, нерухомого), грошових коштів та інших активів в межах суми стягнення;
- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що належать на праві власності відповідачам, спрямованих на їх відчуження, зміну та/або припинення чи обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- заборонити реєстраторам державного реєстру обтяжень рухомого майна вчиняти дії щодо внесення записів про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, яке перебуває у власності відповідачів;
- заборонити державним реєстраторам вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо внесення змін щодо корпоративних прав відповідачів.
Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач посилається на те, що відповідачі є пов'язаними особами ПАТ "Укргазпромбанк" (власниками істотної участі, керівниками банку, керівниками та членами правління банку), внаслідок неправомірних дій яких вказаній банківській установі було завдано збитків від операцій з неліквідними облігаціями у загальному розмірі 6 782 311 грн. 63 коп. Також стверджує, що існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, оскільки поведінка відповідачів є недобросовісною та такою, що в подальшому може унеможливити виконання рішення суду і призвести до порушення прав позивача на отримання грошових коштів (зокрема, у результаті реалізації належного відповідачам рухомого та нерухомого майна, а також цінних паперів) в якості компенсації за шкоду, заподіяну банку та його кредиторам, у тому числі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/9343/20 у задоволені заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі №910/9343/20 та прийняти нове рішення, яким заяву Фонду гарантування вкладів фізичних про забезпечення позову задовольнити.
Також у апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а ухвала суду першої інстанції скасована.
Також скаржник зазначає, що ним до позовної заява було подано всі необхідні докази на підтвердження своєї позиції по суті спору та для задоволення заяви про забезпечення позову.
11.08.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді:Яковлєв М. Л., Зубець Л. П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 поновлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі №910/9343/20, відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 08.09.2020
07.09.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого, представник вказаних відповідачів просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції просить залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 відкладено розгляд справи на 16.09.2020.
16.09.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого останній просить задовольнити апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 повідомлено учасників справи, що відповідно до Наказу в.о. Голови Північного апеляційного господарського суду №509-в від 15.09.2020 головуючий суддя Шаптала Є.Ю. 16.09.2020 перебував у відпустці у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/9343/20 призначено на 29.09.2020.
В судовому засіданні 29.09.2020 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а ухвалу суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову скасувати та задовольнити вказану заяву скаржника.
В судовому засіданні 29.09.2020 представник відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.
В судове засідання 29.09.2020 решта відповідачів своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.
Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, які не з'явились в судове засідання.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову.
Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України).
Як зазначалось вище та підтверджується матеріалами справи, заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідачі є пов'язаними особами ПАТ "Укргазпромбанк" (власниками істотної участі, керівниками банку, керівниками та членами правління банку), внаслідок неправомірних дій яких вказаній банківській установі було завдано збитків від операцій з неліквідними облігаціями у загальному розмірі 6 782 311 грн. 63 коп. Також стверджує, що існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, оскільки поведінка відповідачів є недобросовісною та такою, що в подальшому може унеможливити виконання рішення суду і призвести до порушення прав позивача на отримання грошових коштів (зокрема, у результаті реалізації належного відповідачам рухомого та нерухомого майна, а також цінних паперів) в якості компенсації за шкоду, заподіяну банку та його кредиторам, у тому числі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вказане, на думку заявника свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Як вбачається зі змісту п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як встановлено ч.ч. 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження певного майна ("витратити грошові кошти з рахунку") або порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Матеріали справи не містять, а позивачем, всупереч вимогам статті 74 Господарського процесуального кодексу України не надано належних, допустимих та достатніх доказів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що саме лише посилання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у заяві на недобросовісну поведінку відповідачів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, оскільки, заявником не надано доказів на підтвердження того факту, що невжиття заходів забезпечення порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим поновлення порушених прав позивача, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/9343/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, а підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/9343/20 - залишити без змін.
3. Матеріали оскарження № 910/9343/20 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено 05.10.2020
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді Л.П. Зубець
М.Л. Яковлєв