01 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2358/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,
представника позивача - Чалої О.Д.,
представника відповідача - Шимки М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СЕРПЕНЬ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,
08 травня 2020 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "СЕРПЕНЬ" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2020 №0004130501 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями в розмірі 224 999,94 грн., за штрафними санкціями в розмірі 112 499,97 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих актом перевірки, господарські операції з контрагентом мали реальний характер, оформлені належними первинними документами. Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №440/2358/20 до 12 серпня 2020 року.
Ухвалою від 05.08.2020 закрите підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі .
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки акту перевірки.
Заслухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "СЕРПЕНЬ" (ідентифікаційний код 38874670) зареєстроване юридичною особою 05.08.2013, номер запису про державну реєстрацію 15881020000012910. Станом на 11.03.2020 позивач перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Полтавській області, управління у м. Полтаві, ДПІ у м. Полтаві та у період, який перевірявся, був платником податку на додану вартість.
В період з 12.02.2020 по 25.02.2020 (термін проведення перевірки продовжувався з 26.02.2020 по 03.03.2020 на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 25.02.2020 №539) ГУ ДПС у Полтавській області, на підставі направлень від 07.02.2020 №233, №234, №235 та відповідно до наказу від 30.01.2020 № 222, була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Компанія "СЕРПЕНЬ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 30.09.2019 та іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2019.
За наслідками проведеної перевірки ТОВ "Компанія "СЕРПЕНЬ", відповідачем складений акт від 11.03.2020 №310/16-31-05-01-10/38874670 яким зафіксовано, зокрема, порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 270933 грн. за рахунок заниження показника у звітних періодах: грудень 2017 - 168025 грн., листопад 2018 - 166791 грн. та завищення показника у звітних періодах: січень 2019-5558 грн, лютий 2019 - 15373 грн, березень 2019 - 42952 грн.
У зв'язку із встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, ГУ ДПС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 №0004130501, яким ТОВ "Компанія "СЕРПЕНЬ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями в розмірі 270933 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 135466,50 грн.
Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями в розмірі 224 999,94 грн., за штрафними санкціями в розмірі 112 499,97 грн., позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Спірні відносини стосуються правомірності визначення та відображення позивачем у податковій звітності з ПДВ сум податкових зобов'язань та податкового кредиту зі сплати податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій щодо придбання ТОВ "Компанія "СЕРПЕНЬ" консультаційних юридичних послуг у ТОВ "Фабія-К".
На переконання відповідача, господарські операції ТОВ "Компанія "СЕРПЕНЬ" з вищевказаним контрагентом не носили реального характеру та безпідставно відображені у податковій звітності позивача з ПДВ.
Мотивуючи дані доводи, контролюючий орган виходить із встановлення завищення податкового кредиту за вересень 2017 року на суму 255000 грн. за результатами здійснення операцій між ТОВ "Компанія "СЕРПЕНЬ" та ТОВ "Фабія-К".
Так, в ході перевірки встановлено, що первинні документи, а саме акти виконаних робіт № 107 від 30.09.2017, № 104 від 30.09.2017, № 105 від 30.09.2017, № 106 від 30.09.2017 не відповідають вимогам ст. 9 Закону № 996-XIV, мають ознаки дефектності та не доводять реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Компанія «Серпень» та ТОВ «ФАБІЯ-К».
В усіх перелічених актах приймання наданих послуг вказане лише найменування проведеної роботи (наданих послуг), але відсутня конкретизація змісту проведених робіт, не зазначено обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції, їх ціни. Також, відсутня інформація щодо кількості задіяного персоналу ТОВ «ФАБІЯ-К»; його спеціальності (посад) та кваліфікації; кількості витрачених людино-годин; термінv виконання наданих послуг; місця надання послуг; часу та перелік осіб, що брали участь у розгляді макетів договорів, рекламних акціях, консультаціях, їх результат; недоліки наявних договорів та доцільність використання у господарській діяльності підприємства нових договорів; яку саме інформацію розкривають послуги, для яких цілей призначено їх використання, до якого економічного ефекту вони призведуть тощо.
Відтак, акти виконаних робіт № 107 від 30.09.2017, № 104 від 30.09.2017, № 105 від 30.09.2017, № 106 від 30.09.2017 та звіти № 1 від 30.09.2017 і звіт комерційного агента № 1 від 30 вересня 2017 - ТОВ «ФАБІЯ-К» не доводять доцільності його залучення для господарської діяльності ТОВ «Компанія «СЕРПЕНЬ». Тобто не можна ідентифікувати кінцевий результат, який визначається за рахунок використання послуг та мету використання їх в господарській діяльності підприємства.
Вказані обставини, на думку контролюючого органу, свідчать про невідповідність документів реальним обставинам господарської діяльності ТОВ «Компанія «СЕРПЕНЬ», підтверджують дефектність первинних документів та податкових документів, що дають право на податковий кредит підприємства.
Наявність дефектного документу, який не відповідає ознакам первинного, не доводить реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Компанія «СЕРПЕНЬ» та ТОВ «ФАБІЯ- К».
Окрім того, за даними податкової інформації, що складена працівниками ГУ ДФС у Донецькій області від 24.10.2017 № 9189/7/05-99-46-03 з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями, а також при визначенні сум податкового кредиту за вересень 2017 встановлено відсутність місцезнаходження ТОВ «ФАБІЯ-К» та його посадових осіб за юридичною адресою.
Згідно даних ЄДРСР встановлено, що контрагент-постачальник ТОВ «ФАБІЯ-К» фігурує як учасник в схемах фіктивного підприємництва в досудових розслідуваннях у кримінальних провадженнях за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2, ч. З ст. 212, ст. 205 Кримінального кодексу України та інш.
ТОВ «ФАБІЯ-К» має незначний штат працівників (1 особа), декларує відсутність або незначну вартість основних фондів, відсутність транспортних засобів, земельних ділянок, тощо, що свідчить про неможливість вчинення господарської діяльності.
За даними Єдиного реєстру податкових накладних за період діяльності ТОВ «ФАБІЯ- К» формує податковий кредит за рахунок придбання продуктів харчування, автошин, будівельних матеріалів, взуття, електричних приладів, іграшок, корму для котів. Придбання агентських, консультативних, бухгалтерських, аудиторських (чи інших, які б по свої суті відповідали реалізованим на адресу ТОВ «Компанія «СЕРПЕНЬ») - відсутнє.
При цьому, основним видом діяльності ТОВ «ФАБІЯ-К» є виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин.
Відтак, під час перевірки встановлено невідповідність у зареєстрованих податкових накладних між номенклатурою придбаного товару, та реалізованим на користь ТОВ «Компанія «СЕРПЕНЬ» послугам.
Отже, перевіркою, за даними первинних документів, ITC «Податковий блок», ЄРПН, ЄДРСР, встановлено неможливість здійснення реальних господарських операцій ТОВ «ФАБІЯ- К» по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «СЕРПЕНЬ».
Враховуючи відсутність у ТОВ «ФАБІЯ-К» виробничих потужностей, трудових ресурсів, основних засобів та ділової мети, направлених на здійснення господарської діяльності та отримання прибутку, господарські операції з ТОВ «Компанія СЕРПЕНЬ» проведені для штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат підприємствам реального сектору економіки, за рахунок операцій, що не мають реального характеру.
Перевіркою зроблено висновки, що оскільки господарські операції між ТОВ «Компанія «СЕРПЕНЬ» та контрагентом-постачальником ТОВ «ФАБІЯ-К» при декларуванні податку на додану вартість не відбувались, первинні документи мають ознаки дефектності, внаслідок чого фактично відсутнє підтвердження факту отримання та оприбуткування послуг, доцільність їх використання в господарській діяльності, позивачем допущено порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до завищення податкового кредиту у сумі 225 000 грн., в т.ч. за вересень 2017 - 225 000 грн.
Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу у їх сукупності з фактичними обставинами справи, суд виходить з такого.
З 01.01.2011 порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України (надалі по тексту ПК України).
Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.
За змістом наведених правових норм, податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Відповідно до положень 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно п.22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
З приводу господарських правовідносин ТОВ "Компанія "СЕРПЕНЬ" та ТОВ "ФАБІЯ-К", судом встановлені такі обставини.
03.01.2017 між ТОВ "ФАБІЯ-К" (виконавець) та ТОВ "Компанія "СЕРПЕНЬ" (замовник) укладений договір надання консультаційних юридичних послуг №03/01/2017-Ю, згідно якого виконавець надає замовнику консультаційні юридичні послуги /а.с. 122 т. 1/.
Згідно з пунктом 2.2 договору про надання консультаційних юридичних послуг №03/01/2017-Ю від 03.01.2017 передбачено, що початок виконання робіт визначається з моменту підписання додаткової угоди до цього договору з визначенням послуг, які повинні бути надані виконавцем замовнику.
Пунктом 2.3 означеного договору передбачено, що загальна вартість договору за надані послуги складається з сум, які визначаються в акті наданих послуг, протягом дії договору та є невід'ємною частиною договору. Підтвердженням надання послуг являється акт наданих послуг, що надається виконавцем для підписання замовнику в двох примірниках. Акт виконаних робіт складається та підписується по факту виконання робіт.
Додатковими угодами №1 від 03.01.2017, та №1 від 23.09.2017 визначено перелік послуг, що можуть надаватися виконавцем в рамках виконання договору від 03.01.2017 №03/01/2017-Ю.
В рамках виконання вказаного договору, ТОВ "ФАБІЯ-К" у вересні 2017 року надало "Компанія "СЕРПЕНЬ" юридичні послуги, про що складено акт приймання наданих послуг №107 від 30.09.2017 /а.с. 125 т.1/.
На виконання умов договору від 03.01.2017 №03/01/2017-Ю сторонами 30 вересня 2017 року підписано звіт №1 про отримані послуги до акту наданих послуг №107 від 30.09.2017 /а.с. 126 т.1/.
Крім того, 03.01.2017 між ТОВ "ФАБІЯ-К" (виконавець) та ТОВ "Компанія "СЕРПЕНЬ" (замовник) укладений договір надання послуг №03/01/2017, згідно якого виконавець в період з 03.01.2017 по 30.09.2017 надає замовнику послуги, що будуть стимулювати продажі, а саме здійснення пошуку нових та недопущення втрати наявних клієнтів, надання консультацій щодо асортименту, призначення та якості товару, проведення семінарів, навчань, проведення рекламних акцій та інших дій, що сприятимуть збільшенню аудиторії потенційних покупців, та сприятимуть таким продажам в порядку та відповідно до умов цього договору /а.с. 128 т. 1/.
В рамках виконання вказаного договору, ТОВ "ФАБІЯ-К" у вересні 2017 року надало "Компанія "СЕРПЕНЬ" послуги, про що складено акт приймання наданих послуг №104 та №105 від 30.09.2017 /а.с. 132, 141 т.1/.
На виконання умов договору від 03.01.2017 №03/01/2017 сторонами 30 вересня 2017 року підписано звіти №1 та №1 про отримані послуги до актів наданих послуг №104, №105 від 30.09.2017 та додаток №1 до звіту /а.с. 133, 142 т.1, а.с. 84-133 т.4/.
Також, 03.01.2017 між ТОВ "ФАБІЯ-К" (виконавець) та ТОВ "Компанія "СЕРПЕНЬ" (замовник) укладений договір надання послуг №03/01/2017-1Бух, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо виконання робіт з бухгалтерського обслуговування /а.с. 145 т. 1/.
Позивач вказав, що 30.09.2017 ним отримано від ТОВ "ФАБІЯ-К" акт №106 прийняття наданих послуг до договору 03/01/2017-1Бух від 03.01.2017 /а.с. 149 т.1/.
На виконання умов договору сторонами 30 вересня 2017 року підписано звіт №1 про отримані послуги до акту наданих послуг №106 від 30.09.2017 та додатки №1, №2, №3, до звіту /а.с. 150 т.1, а.с. 1-83 т. 4/.
Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Компанія "СЕРПЕНЬ" та ТОВ "ФАБІЯ-К" з придбання послуг, останнім виписані податкові накладні від 30.09.2017 №104, №105, №106, №107 /а.с. 158-163 т. 1/ на загальну суму 1124999 грн., в т.ч. ПДВ - 224999,80 грн.
Дослідивши первинні документи, виписані ТОВ "ФАБІЯ-К" на користь ТОВ "Компанія "СЕРПЕНЬ" в результаті здійснення у вересні 2017 року спірних господарських операцій, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.
Позивачем здійснено оплату винагороди за надані ТОВ "ФАБІЯ-К" у вересні 2017 послуги на суму 1124999 грн., в т.ч. ПДВ - 224999,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 23.02.218 №1389 на суму 50000 грн, в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн., та договором про відступлення права вимоги №30/03 від 30.03.2018, згідно якого ТОВ "ФАБІЯ-К" (первісний кредитор) передав, а новий кредитор ТОВ "Брендстаф" набув право грошової вимоги згідно договорів про надання консультаційних юридичних послуг від 30.01.2017 №03/01/2017-Ю, про надання послуг від 03.01.2017 №03/01/2017, про надання бухгалтерських послуг від 03.01.2017 №03/01/2017-1Бух.
Суд відхиляє доводи відповідача про не підтвердження реальності господарської операції в зв'язку з наявністю ознак дефектності актів виконаних робіт, оскільки не являються єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт надання послуг, недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.
Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.
Обґрунтовуючи необхідність придбання консультаційних послуг позивач вказав, що у його штатних працівників відсутні спеціальні фахові знання в галузі права, а з урахуванням змін до законодавства, правильного складання договорів, інших юридичних документів, отримання консультацій, що пов'язані із спеціальними юридичними знаннями, великим обсягом контрагентів, складністю здійснюваних підприємством операцій, проведення аналізу наявних контрагентів виникла необхідність в отриманні таких послуг.
Доцільність отримання консультацій у сфері бухгалтерського обліку та питань оподаткування, як вказав позивач, підтверджується наявністю у нього великої кількості контрагентів, складністю здійснюваних підприємством операцій, необхідністю надання консультацій щодо забезпечення ведення бухгалтерського обліку, правильного нарахування і перерахування податків і зборів, тощо.
Як зазначав представник позивача, отримані послуги від ТОВ "ФАБІЯ-К" придбавалися підприємством також з метою використання у своїй господарській діяльності та необхідності збільшення клієнтів, поширення інформації стосовно продукції, яка реалізується підприємством.
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З урахуванням викладеного консультаційну послугу можна визначити як інтелектуальну діяльність, здійснену професійним консультантом на оплатній чи безоплатній основі, в процесі якої консультант надає замовнику інформацію у вигляді порад, рекомендацій, висновків із питань, визначених замовником у різноманітних сферах діяльності в матеріалізованій формі, доступній для об'єктивного сприйняття.
Інакше кажучи, це надання замовнику певних знань у вигляді інформації, консультації або експертизи різних видах господарської діяльності, що відповідно передбачає здійснення певного аналізу, тобто визначення необхідності додаткових випробувань, подання додаткових документів тощо.
Первинні документи, складені за результатами таких консультацій можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.
Ступінь деталізації опису господарської операції в первинному документі законодавством не встановлена.
Отже, відсутність максимальної деталізації виконаних послуг не перешкоджають прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.
При цьому, потрібно щоб первинні документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету.
З долучених до матеріалів справи актів приймання наданих послуг від 30.09.2017 №104, №105, №106, №107, звітів про отримані послуги від 30.09.2017 з додатками до них, встановлено, що вони містять посилання на те, які саме послуги надані за ними.
Крім того, представником позивача надано інформацію про використання консультаційних послуг, отриманих від ТОВ "ФАБІЯ-К" в господарській діяльності ТОВ "Компанія "СЕРПЕНЬ" /а.с. 74 т. 6/.
Відповідно до бухгалтерської довідки від 04.04.2020 на підприємстві проведено аналіз обсягів продажу у 2017 році у порівнянні з 2016 роком, виявлено збільшення обсягів продажу згідно отриманих послуг на 179,02 % /а.с. 179 т. 1/.
Згідно бухгалтерських довідок від 02.07.2020 збільшено об'єми продажу стосовно контрагентів позивача /т. 4 а.с. 162, 181, 191, 219, 242, т. 5 а.с.27, 58, 82, 106, 122, 189, 224/
Таким чином, придбані у ТОВ "ФАБІЯ-К" послуги мали позитивний вплив на результати господарської діяльності позивача.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що вказані первинні документи розкривають суть господарських операцій, їх справжність.
На підставі викладеного, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими та спростовані наданими до матеріалів справи письмовими доказами.
Натомість, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.
Доводи відповідача про те, що згідно податкової звітності у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, не можуть слугувати підставою для визнання неправильним відображення сум ПДВ в обліку позивача, у зв'язку з тим, що такий вид діяльності, як надання консультаційних послуг не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності транспортних засобів, земельних ділянок, трудові ресурси можуть залучатися, за необхідністю, на підставі цивільно-правових угод.
Суд зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентом господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість суми, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Поміж іншого, суд вважає безпідставними посилання податкового органу в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства за результати аналізу електронних баз, наявних в органах ДПС, у тому числі даних ЄРПН, контрагента позивача ТОВ "Фабія-К", оскільки позивач як платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на наявність, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, інформації, що контрагент-постачальник ТОВ «ФАБІЯ-К» фігурує як учасник в схемах фіктивного підприємництва в досудових розслідуваннях у кримінальних провадженнях за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2, ч. З ст. 212, ст. 205 Кримінального кодексу України та ін. та з цього приводу зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Тобто, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
У даному випадку, обставини, встановлені у рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань, не стосуються спірних правовідносин щодо господарської діяльності товариства та ТОВ "ФАБІЯ-К, а отже, не мають преюдиційного значення для цієї справи. Судом витребувано і залучено до матеріалів справи відомості слідчого управління ГУ ДФС в Полтавські області про відсутність кримінальних проваджень щодо посадових осіб ТОВ "ФАБІЯ-К" /а.с.71, т.6/.
Також суд зазначає, що у відповідності до ст. 72 Кодексу адміністративого судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Отже, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Податкова інформація, результати аналізу баз даних податкового органу, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати податкової інформації щодо контрагентів позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України).
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми податку на додану вартість.
Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.
Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.
Суд також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.
Таким чином, висновки перевірки позивача по взаємовідносинам із ТОВ “Фабія-К не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Інших порушень правил формування податкового кредиту відповідачем не наведено, а судом не встановлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями в розмірі 224 999,94 грн., за штрафними санкціями в розмірі 112 499,97 грн. було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 5062,50 грн. підтверджується платіжним дорученням від 09.04.2020 №356.
З огляду на вищевикладене, зважаючи на задоволення адміністративного позову ТОВ "Компанія "СЕРПЕНЬ", суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на його користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 5062,50 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СЕРПЕНЬ" (вул. Європейська, буд. 21, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 38874670) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 30 березня 2020 року №0004130501 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями в розмірі 224 999,94 грн. (двісті двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень дев'яносто чотири копійки), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 112 499,97 грн. (сто дванадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень дев'яносто сім копійок).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СЕРПЕНЬ" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 062,50 грн (п'ять тисяч шістдесят дві гривні п'ятдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05 жовтня 2020 року.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва