24 вересня 2020 року Справа № 160/6868/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНеклеса О.М.
за участі секретаря судового засіданняКолесника І.О.
за участі:
представника позивача представника відповідача Біднягіної К.В. Мигаленко І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) щодо винесення податкового повідомлення рішення від 03.04.2020 року за № 0002633202 форми «С», яким до ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) застосовано штрафні санкції у розмірі 250 000 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.04.2020 року за № 0002633202 форми «С» винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яким до ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) застосовано штрафні санкції у розмірі 250 000 грн.
В обґрунтування поданого позову ФОП ОСОБА_1 зазначив, що ним було отримано Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, нафтопродуктами, паливом моторним альтернативним, скрапленим газом за № 9493/04-36-32-02/ НОМЕР_1 від 08.11.2019 року складений ГУ ДПС у Дніпропетровській області. На підставі Акту, відповідачем, було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 18.12.2019 року № 000101/04-36-32-3046011059, за яким на підставі абз. 9 ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу 250 000,00 грн. - за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, за порушення ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу». Позивачем, в порядку передбаченому ст. 56 ПК України, було оскаржено Рішення про застосування фінансових санкцій. Про що, 24.01.2020 року, до Державної податкової служби було направлено Скаргу рішення про застосування фінансових санкцій від 18.12.2019 року № 000101/04-36-32-3046011059, за якою ФОП ОСОБА_1 просив: визнати протиправними та скасувати наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 30.10.2019 року № 1054-п, визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 18.12.2019 року № 000101/04-36-32-3046011059. Як свідчить рішення про результати розгляду скарги Державної податкової служби, датоване 23.03.2020 року за № 10434/6/99-00-08-05-06-06, то контролюючим органом Рішення про застосування фінансових санкцій від 18.12.2019 року № 000101/04-36-32-3046011059 - скасовано. В частині визнання протиправними та скасування наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 30.10.2019 року № 1054-п - не задоволено, підстави не вказані. Задовольняючи скаргу ФОП ОСОБА_1 , контролюючий орган фактично погодився з доводами викладеними в ній. Позивач зазначає, що рішення про застосування фінансових санкцій від 18.12.2019 року № 000101/04-36-32-3046011059 винесене на бланку не установленої форми. Відтак, механізм застосування фінансових санкцій вищевказаної норми зазначеного Закону не передбачений жодним порядком встановленим на законодавчому рівні України, відповідно рішення про застосування фінансових санкцій від 18.12.2019 року № 000101/04-36-32-3046011059 є протиправним, з чим і погодився ДПС України. Одночасно вказаним вище рішенням про результати розгляду скарги, ДПС надало вказівку ГУ ДПС у Дніпропетровській області винести нове податкове повідомлення - рішення на підставі акта перевірки з урахуванням вимог ПК України та цього рішення. 03.04.2020 року, ГУ ДПС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення - рішення форми «С» від 03.04.2020 року № 0002633202, за яким до ОСОБА_1 повторно застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 250 000,00 грн. ДПС України, Рішенням № 16488/6/99-00-07-05-06-06 від 19.05.2020 року, скаргу ФОП ОСОБА_1 на податкове повідомлення - рішення від 03.04.2020 року № 002633202 - залишило без розгляду та повернуло її. Мотивуючи таке рішення, контролюючий орган вказав, що оскільки ФОП ОСОБА_1 вже оскаржив рішення про застосування фінансових санкцій від 18.12.2019 року № 000101/04-36-32-3046011059, то питання порушені у скарзі платника податків на ППР вже були розглянуті ДПС по суті. Акт перевірки № 9493/04-36-32-02/ НОМЕР_1 від 08.11.2019 року, було отримано ФОП ОСОБА_1 14.11.2019 року, отже, оскаржуване ППР - винесене після спливу законодавчо встановленого строку. За результатом складання акту перевірки № 9493/04-36-32-02/ НОМЕР_1 від 08.11.2019 року, контролюючим органом вже було складено рішення про застосування фінансових санкцій від 18.12.2019 року № 000101/04-36-32-02/ НОМЕР_1 , за яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу 250 000,00 грн. Рішенням Державної податкової служби про результати розгляду скарги від 23.03.2020 року за № 10434/6/99-00-08-05-06-06, було скасовано рішення про застосування фінансових санкцій від 18.12.2019 року № 000101/04-36-32-3046011059. Податковим законодавством не встановлено право контролюючого органу, після скасування рішення про застосування фінансових санкцій, поза межами строків встановлених п. 86.8 ст. 86 ПК України приймати нове податкове повідомлення - рішення. Таким чином, приймаючи оскаржуване ППР, контролюючий орган діяв поза межами своїх повноважень, а відтак ці дії є протиправними. ФОП ОСОБА_1 , відповідно до платіжного доручення № 740 від 12.06.2019 року було сплачено плату за ліцензію на право роздрібної торгівлі та 18.06.2019 року подано заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з відповідними додатками, проте ліцензію було видано лише 03.07.2019 року, що в свою чергу порушує права суб'єкта господарювання та ставить його в поле правової невизначеності та економічного тягаря щодо відсутності можливості реалізовувати товар та нести відповідні збитки, відтак є наявне порушення балансу, яке привело до несприятливих наслідків. Зі змісту наказу від 30.10.2019 року № 1054-п неможливо встановити дійсні умови для проведення фактичної перевірки на підставі ст. 19-1, ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, оскільки у даному випадку відсутні будь-які докази, що свідчать про наявність інформації про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства, а також про отримання її в установленому законодавством порядку. Позивач вважає дії відповідача та оскаржуване ППР протиправними, та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 27.07.2020 року о 10 год. 30 хв.
20 липня 2020 року від відповідача адресу суду надійшов відзив, в якому останній заперечує щодо позовних вимог та зазначає, що на підставі наказу від 30.10.2019 №1054-п та направлень від 08.11.2019 № 1004 та 1005 проведена фактична перевірка АЗС за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ФОН ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. Перевірку розпочато 08.11.2019 після вручення представнику суб'єкта господарювання, оператору ОСОБА_2 , наказу ГУ ДПС від 30.10.2019 №1054-п та ознайомлення з направленнями на перевірку від 08.11.2019 № 1004 та 1005. Ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним №04860314201900398 видана підприємству 03.07.2019 (термін дії з 03.07.2019 до 03.07.2024). Факти реалізації позивачем пального за відсутності ліцензії є у повному обсязі доведеними контролюючим органом. Вказаним рішенням ДПС України скасовано рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №000101/04-36-32-02/ НОМЕР_1 від 18.12.2019 та зобов'язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області винести нове рішення на підставі акту перевірки та в урахуванням вимог до форми такого рішення, передбаченої Порядком №1204. Враховуючи зазначений обов'язок, Головним управлінням ДПС Дніпропетровській області було прийнято ППР від 03.04.2020, яке є предметом оскарження у даній справі. Ліцензія або відмова в її видаванні видається не пізніше 20 календарних днів з дня подання заяви разом із документами (ч. 44 ст. 15 Закону № 481). Після видавання ліцензії не пізніше наступного робочого дня ДФС вносить інформацію до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального про нової ліцензії та місце, де провадиться діяльність із пальним. Позивач навмисно в позові не зазначає дату подання заяви на отримання ліцензії, оскільки контролюючим органом було видано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним у межах 20-денного терміну. Відтак зазначення дати видачі такої ліцензії 03.07.2019 р. вважаємо правомірним.
22 липня 2020 року позивачем надана до суду відповідь на відзив, в якому останній не погоджується з аргументами відповідача, викладеними у відзиві.
У підготовчому засіданні 27.07.2020 року оголошено перерву до 10.09.2020 року на 10 год. 00 хв.
11 серпня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
10.09.2020 р. підготовче судове засідання було закрито, суд перейшов до розгляду справи по суті в даному судовому засіданні та оголосив перерву до 24.09.2020 року.
24 вересня 2020 року позивачем надані письмові пояснення по суті спору.
Представник позивача у судовому засіданні 24.09.2020 року позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 24.01.2017 року. Основний вид економічної діяльності - 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 08 листопада 2019 року посадовими особами ГУ ДПС в Дніпропетровській області на підставі пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, у зв'язку з наявністю інформації про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 30.10.2019 року №1054-п, була проведена фактична перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.
За результатами вказаної перевірки було складено акт перевірки №9493/04-36-32-02/ НОМЕР_1 від 08 листопада 2019 року про результати фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Акт перевірки).
В ході проведення перевірки встановлена реалізація пального без ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2019 до 03.07.2019.
На підставі Акту, відповідачем, було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 18.12.2019 року № 000101/04-36-32-3046011059 (далі - Рішення від 18.12.2019 року), за яким на підставі абз. 9 ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу 250 000,00 грн. - за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Акт перевірки та рішення від 18.12.2019 року було направлено позивачу засобами поштового зв'язку.
Позивачем, в порядку передбаченому ст. 56 ПК України, було оскаржено Рішення про застосування фінансових санкцій. Про що, 24.01.2020 року, до Державної податкової служби було направлено Скаргу рішення про застосування фінансових санкцій від 18.12.2019 року № 000101/04-36-32-3046011059, за якою ФОП ОСОБА_1 просив: визнати протиправними та скасувати наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 30.10.2019 року № 1054-п, визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 18.12.2019 року № 000101/04-36-32-3046011059.
Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби від 23.03.2020 року за №10434/6/99-00-08-05-06-06, Рішення про застосування фінансових санкцій від 18.12.2019 року № 000101/04-36-32-3046011059 - скасовано. В частині визнання протиправними та скасування наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 30.10.2019 року № 1054-п - відмовлено. Тобто скарга позивача задоволена частково.
03.04.2020 року, ГУ ДПС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення - рішення форми «С» від 03.04.2020 року № 0002633202, за яким до ОСОБА_1 повторно застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 250 000,00 грн.
ДПС України, Рішенням № 16488/6/99-00-07-05-06-06 від 19.05.2020 року, скаргу ФОП ОСОБА_1 на податкове повідомлення - рішення від 03.04.2020 року № 002633202 - залишило без розгляду та повернуло її. Мотивуючи таке рішення, контролюючий орган вказав, що оскільки ФОП ОСОБА_1 вже оскаржив рішення про застосування фінансових санкцій від 18.12.2019 року № 000101/04-36-32-3046011059, то питання порушені у скарзі платника податків на ППР вже були розглянуті ДПС по суті.
Вважаючи дії відповідача щодо винесення оскаржуваного ППР від 03.04.2020 року №0002633202 протиправними, а також вважаючи протиправним ППР від 03.04.2020 року №0002633202, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Приписами пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до вимог п.75.1.3 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Таким чином, фактична перевірка здійснюється лише за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника; фактична перевірка здійснюється з питань наявності ліцензій.
Порядок проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 ПК України).
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція (п. 80.4 ПК України).
Згідно п. 80.5 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 ПК України.
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ПК України),
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 ПК України (п. 80.10 ПК України).
У відповідності до вимог п. 81.1 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно п.81.2 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
За вказаних обставин акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки, а факт не допуску платником податків працівників контролюючого органу повинен підтверджуватися саме актом, який засвідчує факт відмови у допуску працівників контролюючого органу до перевірки.
Пунктами 86.5 та 86.6 ПК України визначено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки. Відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.
У матеріалах справи міститься копія наказу відповідача № 1054-п від 30.10.2019 року на проведення фактичної перевірки об'єктів позивача.
Позивач не надав суду доказів оскарження даного наказу у судовому порядку.
Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення винесене за фактом порушення податкового законодавства, яке виявлено за результатом перевірки.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 24.12.2010 року у справі за позовом ТОВ "FOODS and GOODS L.T.D." до ДПІ у Калиновському районі м. Донецька, третя особа - ДПА в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 07 листопада 2018 року у справі №П/811/824/17.
За вказаних обставин позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) щодо винесення податкового повідомлення рішення від 03.04.2020 року за № 0002633202 форми «С», яким до ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) застосовано штрафні санкції у розмірі 250 000 грн. є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.04.2020 року за № 0002633202 форми «С» винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яким до ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) застосовано штрафні санкції у розмірі 250 000 грн.
З 01.07.2019 року у відповідності до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду окремих податків і зборів" від 23.11.2018 року № 2628-ІІІ запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним.
Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач отримав ліцензію на право розбірної торгівлі пальним з 03.07.2019 року терміном дії на п'ять років на об'єкт: АДРЕСА_1 , АЗС.
Так, проведеною фактичною перевіркою встановлена реалізація позивачем пального без ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2019 до 03.07.2019.
За вказаних обставин позивач допустив роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії.
У відповідності до вимог ч.4 ст.2 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" суб'єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з дня внесення відомостей до ліцензійного реєстру щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.
Згідно пункту 7 ч.1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Згідно Переліку органів ліцензування, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 року № 609, територіальні органи ДФС є органами ліцензування роздрібної торгівлі пальним.
У відповідності до ч.2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.
Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України (ч.4 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального").
У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 року № 375/11/14-14 контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.
За вказаних обставин судом відхиляється довод позивача про те, що форми оскаржуваного рішення про нарахування штрафу не відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790 "Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Також суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні міститься посилання лише на статтю 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним, і плодовим, алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального" загалом без конкретизації її частини, а тому не є зрозумілим, яке саме порушення допустив позивач, з наступних підстав.
У відповідності до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.07.2020 року по справі № 808/353/17 (номер у ЄДРСР 90396901), якщо допущена контролюючим органом технічна помилка не призвела до порушення прав особи та не спростувала факту вчинення нею порушення, а також не вплинула на розмір застосованого штрафу, то така помилка не може бути самостійною підставою для скасування результатів перевірки.
Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач допустив порушення вимог ч.20 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме: здійснення роздрібної торгівлі пальним без ліцензії.
Таким чином технічна помилка у акті фактичної перевірки та в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні не призвела до порушення прав особи та не спростувала факту вчинення нею порушення, а також не вплинула на розмір застосованого штрафу.
Одночасно суд зазначає, що у відповідності до вимог ч.2 ст. 20 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.
Згідно вимог ч.2 та ч.4 ст. 9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених законом. Органи ліцензування оприлюднюють ліцензійні умови і зміни до них на своєму офіційному веб-сайті.
Суд зазначає, що станом з 01.07.2019 року по 03.07.2019 р., тобто станом на день допущення позивачем порушення законодавства, були відсутні затверджені ліцензійні умови провадження діяльності з роздрібної торгівлі пальним.
Суд зазначає, що ч.2 ст. 20 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" поширює свою дію на Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", оскільки інше не передбачено у вказаній частині статті.
Суд вказує на те, що згідно правової позиції Європейського Суду з прав людини, яка викладена, зокрема, у пунктах 49-52 рішенні від 14.10.2010 року по справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06 ), "Сторони не оспорюють той факт, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд має встановити, чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог цього положення.
Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).
Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (<…>), № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).
Норма ч.2 ст. 20 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" є чіткою та передбаченою у своєму застосуванні та прямо вказує на те, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується. Крім того, вказана норма закону України не містить застереження стосовно не поширення її дії на Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
У відповідності до вимог ч.2 ст. 2 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (в редакції станом на момент вчинення позивачем роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії) дія цього закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності таких видів діяльності, зокрема, виробництво і торгівлі пальним, що здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Тобто Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" не регулює питання лише стосовно порядку видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності таких видів діяльності, зокрема, виробництво і торгівлі пальним.
Однак згідно ч.1 ст. 2 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" цей закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.
Тобто Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" регулює окрім самого ліцензування ще й відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.
Крім того, у відповідності до вимог п.1 та п.4 ч.1 ст. 3 Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципі єдиної державної системи ліцензування, що реалізується шляхом, зокрема, визначення Кабінетом Міністрів України органів ліцензування та видів господарської діяльності згідно із статтею 7 цього Закону, на які відповідний орган ліцензування видає ліцензії; принципі пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров'я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави, що передбачає, зокрема, у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.
Однак територіальні органи ДФС України отримали статус органу ліцензування діяльності з роздрібної торгівлі пальним лише 01.07.2020 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 545 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", яка набрала чинності 01.07.2020 року, тобто у день коли було запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним.
За вказаних обставин, оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на них обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, б.17-а) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2020 року за № 0002633202 форми "С" винесено ГУ ДПС у Дніпропетровській області яким до ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) застосовано штрафні санкції у розмірі 250000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2020 року.
Суддя О.М. Неклеса