07 вересня 2020 року Справа № 160/5978/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І.В.,
розглянувши у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
01.06.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», у якому позивач просить суд:
- стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік у розмірі 3 215 707,05 грн.
Підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом стало порушення відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем в порушення вимог, визначених статтями 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не сплачено в строк до 15.04.2020 року адміністративно-господарські санкції у сумі 3215707,05 грн за 29 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року за позовною заявою ніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відкрито загальне позовне провадження позовне провадження, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов, витребувано від відповідача додаткові докази у справі та призначено підготовче судове засідання на 09 липня 2020 року о 16:30.
09.07.2020 року від відповідача надійшов відзив на вказану позовну заяву з якого вбачається що відповідач не згоден з позовом та просить відмовити в його задоволенні.
Також відповідач зазначив, що ним було належним чином дотримані всі вимоги закону щодо забезпечення необхідної кількості місць, передбачених для працевлаштування інвалідів, організацію їх заповнення (у межах наведених прав та покладених обов'язків), а тому у його діях відсутні ознаки вказаного правопорушення.
09.07.2020 року сторони судового засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, для реалізації права сторін на подання відповіді на відзив та заперечень підготовче судове засідання відкладено на 03.08.2020 о 10:30.
23.07.2020 року від Державного центру зайнятості та від позивача надійшли витребувані документи для залучення до матеріалів справи.
03.08.2020 року у підготовчому судовому засіданні представники сторін підтримали раніше обрані правові позиції та зазначили, що всі наявні в них докази надані до матеріалів справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року закрито підготовче провадження у справі №160/597820 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про стягнення адміністративно-господарських санкцій. Призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 13 серпня 2020 року о 13 год. 00 хв.
05.08.2020 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів та клопотання про подальший розгляд справи без участі позивача.
13.08.2020 року від відповідача надійшло клопотання про подальший розгляд справи без його участі.
13.08.2020 року сторони судового засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, за наявності зазначених вище клопотань суд вирішив протокольною ухвалою проводити подальший розгляд справи за правилами письмового провадження.
Розгляд даної адміністративної справи мав відбутись до 02.09.2020 року за правилами ст. 262 КАС України.
Відповідно до частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Головуючий по справі суддя Юхно І.В. перебувала у щорічній відпустці з 14.08.2020 по 04.09.2020 року включно, питання про прийняття рішення по даній справі вирішується в перший робочий день 07.09.2020 року.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
21.02.2020 року акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, відповідно до якого у 2019 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 4073 осіб; штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві 134 особи; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» 163 осіб; фонд оплати праці штатних працівників 451640,50 грн; середньорічна заробітна плата штатного працівника 110886,45 грн.
У рядку 6 вказаного звіту відповідачем не визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих для працевлаштування інвалідів.
Згідно з розрахунком суми позову, наданим позивачем до матеріалів справи, акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» не сплачено адміністративно-господарські санкції у сумі 3215707,05 грн за не працевлаштування 29 осіб з інвалідністю в 2019 році.
Станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено вищезазначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року №875-ХІІ (далі Закон №875-XІI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 Закону №875-XІI встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до частини першої та другої ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині першій ст. 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону №875-ХІІ.
Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 розділу V Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За приписами частини першої ст. 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно з частиною третьою ст. 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом ст. 18-1 Закону №875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 02.04.2013 року у справі №21-95а13 та неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 року у справі №811/696/17, від 06.02.2018 року у справі №811/693/17, від 08.05.2018 року у справі №805/2275/17, від 21.08.2018 у справі №804/6950/15.
Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 затверджено Форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі Порядок №316, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За положеннями п. 5 розділу І Порядку №316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст.18 Закону № 875-ХІІ.
Однак, на підприємство покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
З матеріалів справи вбачається, що у 2019 році середньооблікова кількість штатних працівників акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» становила 4073 осіб, отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу, становить 163 осіб, при цьому на підприємстві працювало 134 особи зі встановленою інвалідністю.
Відповідачем надано до Дніпровського міського центру зайнятості звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 04.02.2019 року, від 05.03.2019 року, від 04.04.2019 року, від 06.05.2019 року, від 04.06.2019 року, від 01.07.2019 року, від 01.08.2019 року, від 02.09.2019 року, від 01.10.2019 року, від 31.10.2019 року, від 03.12.2019 року, що підтверджується копіями звітності форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з відмітками про отримання центром зайнятості, які міститься у матеріалах справи.
Крім того відповідачаем щомісячно розміщались оголошення в газеті "АVISO Днепр" про пошук інвалідів працюючих груп, що підтверджується копіями газет наявними в матеріалах спрви від: 08.01.2019 року, 05.02.2019 року, 05.03.2019 року, 02.04.2019 року, 07.05.2019 року, 04.06.2019 року, 02.07.2019 року, 06.08.2019 року, 03.09.2019 року, 01.10.2019 року, 05.11.2019 року.
Таким чином, роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а сам факт не працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені, підставою для застосування яких є наявність вини юридичної особи.
Вказані обставини дають підстави суду для висновку про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених статтею 19 №875-XІI та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.
Судом встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році.
Доказів, які б свідчили про те, акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» безпідставно відмовило у прийнятті на роботу особам з інвалідністю протягом 2019 року, які зверталися безпосередньо до підприємства відповідача або які були направлені переліченими у ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» органами, до суду не надано.
За положеннями ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За положеннями ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про стягнення адміністративно-господарських санкцій є не обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 52; код ЄДРПОУ 25005978) до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 03340920) про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовити.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Юхно