про залишення позовної заяви без руху
05 жовтня 2020 року ЛуцькСправа № 140/14291/20
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Андрусенко О. О., одержавши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, яка призвела до не нарахування та невиплати з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов'язання провести з 17.07.2018 року нарахування та виплату вказаної щомісячної грошової допомоги у розмірі, що дорівнює 40 % від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, та місить такі недоліки.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” з 01.01.2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.
Як вбачається із тексту позовної заяви, позивачем заявлено взаємопов'язані позовні вимоги немайнового характеру, таким чином вони повинні бути оплачені судовим збором у розмірі 840,80 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Проте, в порушення вимог частини третьої статті 161 КАС України, частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, до позовної заяви не долучено документ про сплату судового збору.
Разом з тим, одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подала клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення, покликаючись на те, що перебуває у вкрай скрутному матеріальному становищі, так як ніде не працює, не має змоги сплатити судовий збір.
Клопотання про відстрочення сплати судового збору до задоволення не підлягає, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як передбачено частиною першою статті 8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою статті 8 Закону №3674-VI передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відтак, статтею 8 Закону №3674-VI встановлений виключний перелік умов, за яким позивачу може бути відстрочено чи розстрочено сплату судового збору, зменшено або звільнено від його сплати.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести обставини неможливості сплати судового збору.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням доступу до суду. Разом з тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2011 року у справі Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку з цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), відповідно до статей 132-133 КАС України, Закону №3674-VI, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
З врахуванням наведених норм права, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 133 КАС України, статтею 8 Закону №3674-VI повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Водночас, суд зазначає, що Законом №3674-VI чітко визначено, як одну з умов відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зокрема, доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Для звільнення від такої сплати позивач має довести існування таких фінансових труднощів та такий майновий стан, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
На підтвердження обґрунтованості заявленого клопотання до матеріалів позовної заяви позивачем долучено індивідуальні відомості Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про застраховану особу форми ОК-5 за звітні 1999-2018 роки, та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків про відсутність доходів у позивача в 1-ому кварталі 2020 року.
Суд зазначає, що надані позивачем докази не є належним підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, оскільки із наведених даних неможливо встановити, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, яким є 2019 рік. Крім того, суд враховує, що позивач не є особою похилого віку, доказів того, що через об'єктивні обставини (хвороба, інвалідність) позивач повністю або частково втратила можливість працювати і отримувати винагороду за працю, до позовної заяви не додано.
Таким чином, позивач не подала належних доказів на підтвердження наведених обставин в обґрунтування наявності підстав для відстрочення сплати судового збору.
Отже, у суду відсутні належні правові підстави для відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
За таких обставин, враховуючи наведене, суд вважає, що клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
Частина друга статті 122 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як установлено судом, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом 09.09.2020 року, вимоги якого стосуються і пов'язані із ухваленням Конституційним Судом України рішення № 6-р/2018 від 17.07.2018 року, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду щодо призначення та виплати щомісячної грошової допомоги. При цьому позивач не заявила про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду за період із 17.07.2018 року по 08.03.2020 року.
Відтак, позивачу необхідно подати заяву про поновлення строку звернення до суду, із наведенням підстав поважності пропуску такого строку, а також надати докази на підтвердження таких обставин.
Згідно із частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. та подання до суду доказів його сплати або надати інші документи на підтвердження важкого майнового стану, який унеможливлює сплату судового збору до ухвалення рішення, а також заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду (за період із 17.07.2018 року по 08.03.2020) із обов'язковим наданням доказів поважності причин такого пропуску.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя О. О. Андрусенко