м. Вінниця
05 жовтня 2020 р. Справа № 120/3395/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що є військовозобов'язаним та призначеним до підрозділів територіальної оборони ІНФОРМАЦІЯ_2 . 28.10.2016 у Вінницькому об'єднаному міському військовому комісаріаті проводились практичні заняття із підрозділами територіальної оборони ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач був викликаний до Вінницького ОМВК для участі у цих практичних зайняттях, про що свідчить повістка. В ході практичних занять позивачем було отримано травму, яка відноситься до тяжких. Після тривалого лікування, 18.07.2017 за результатами медико-соціальної експертної комісії позивачу було встановлено 3 групу інвалідності.
Втім, в силу протиправних дій ІНФОРМАЦІЯ_4 , які полягали у непроведенні спеціального розслідування та нескладанні акту проведення розслідування нещасного випадку та акту про нещасний випадок за фактом тяжкої травми позивач був протиправно позбавлений можливості отримання одноразової грошової допомоги. Протиправність таких дій підтверджена судовими рішеннями, доданими до матеріалів справи.
На виконання судових рішень ІНФОРМАЦІЯ_5 , виконали свої зобов'язання та склали усі необхідні документи, після чого позивач був направлений для проходження військово-лікарської комісії. 20.07.2019 11 Регіональною військово-лікарською комісією МОУ проведено огляд, результати якого були оформлені протоколом, а заява позивача разом із доданими документами була направлена відповідачу. Крім того, за результатами огляду Обласного МСЕК №2 Департаменту охорони здоров'я Вінницької ОДА 09.01.2020 підтверджено групу інвалідності з причин, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
Проте, протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум за №68 від 08.05.2020 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.
Вважаючи протиправним рішення відповідача, яке оформлене протоколом, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою суду від 21.07.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
На виконання вимог ухвали суду від 21.07.2020 та відповідно до положень ст. 162 КАС України, стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України особа, яка проходила строкову військову службу чи військові збори (була військовозобов'язаним) та отримала інвалідність, граничний термін отримання інвалідності, яка давала б йому право для виплати зазначеної допомоги, спливає після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби.
Громадянин ОСОБА_1 брав участь у практичних заняттях як військовозобов'язаний. Позивача звільнено із військових зборів 28.10.2016, а отже граничний строк отримання інвалідності, яка б давала підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", сплив після закінчення трьох місяців з цієї дати.
Однак, інвалідність йому встановлено 18.07.2017, тобто пізніше ніж три місяці після звільнення. Відтак, підстави для виплати позивачу спірної грошової допомоги, відсутні.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги зумовлені виключно помилковим трактуванням правових норм Закону. Позивач не врахував, що приписами зазначеної статті законодавець серед осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, розмежовує такі категорії осіб як військовослужбовці (для них право на допомогу не обмежено жодними часовими рамками) та військовозобов'язані і військовослужбовці строкової служби (для них обов'язковою умовою набуття права на допомогу визначено часові рамки встановлення інвалідності - в межах трьох місяців після звільнення із служби).
При цьому, відповідач вказує на те, що повноваження МОУ, щодо даних правовідносин є дискреційними та виключно компетенцією уповноваженого органу, а суд, в свою чергу, не може підміняти орган державної влади, рішення якого оскаржується та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, в прохальній частині відзиву, відповідач клопоче про залучення Вінницького обласного військового комісаріату в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки такий є уповноваженою особою, яка перераховує одноразову грошову допомогу згідно із Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Ухвалою суду від 02.09.2020 клопотання представника відповідача задоволено та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_6 . Запропоновано третій особі, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача подати до суду письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали.
07.09.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача в якій останній виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, які полягають у наступному.
Викладені у відзиві доводи мали б цілком обґрунтовану позицію за умови якби сам відповідач та Обласний військовий комісаріат, після отримання позивачем травми стали б діяти у відповідності до Конституції України, законодавства України та нормативно-правових документів Кабінету Міністрів України. Однак, як встановлено судом у справі №802/1104/18-а та зафіксовано відповідним судовим рішенням у цій справі, яке набрало законної сили, законність та обґрунтованість якого підтверджено апеляційною та касаційною інстанціями судів, зазначені суб'єкти владних повноважень діяли протиправно, усвідомлено чи ні, але своєю протиправною поведінкою фактично перешкоджали позивачу реалізувати свої права щодо своєчасного проходження МСЕК.
Втім, як стверджує позивач, саме з вини відповідача та Обласного військового комісаріату лише 01.04.2020 довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААБ № 828507 зафіксовано травму отриману під час призвання для проходження військових зборів/навчання. Така довідка стала можливою виключно і не раніше ніж МСЕК отримала витяг з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 30 липня 2020 року. У свою чергу, відповідно до п. 21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджене Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії акта про нещасний випадок до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
Саме зазначений акт про нещасний випадок, визначений Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої зазначеним Наказом МО №36, у яких були зазначені обставини отримання позивачем травми та каліцтва були складенні тільки на виконання зазначеного рішення суду і надані ВЛК після цього.
23.09.2020 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в яких останній вказав процедуру виплати одноразової допомоги.
Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.
Позивач є військовозобов'язаним та призначеним до підрозділів територіальної оборони ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на воєнний час, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 .
28 жовтня 2016 року у Вінницькому ОМВК, згідно плану на II півріччя 2016 року, затвердженому військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ), проводилися практичні заняття із підрозділами територіальної оборони ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На вказані заняття залучалися військовозобов'язані, які призначені до цих підрозділів на воєнний час. Дана обставина підтверджується наказом Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 №151 від 25.10.2016, розкладом проведення заняття особовим складом організаційного ядра загону оборони ІНФОРМАЦІЯ_3 , що затверджений військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 від 21.10.2016.
Повісткою Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач - рядовий запасу ОСОБА_1 , викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 9:00 год. 28.10.2016 за адресою: АДРЕСА_1 , як військовозобов'язаний для участі у вказаних практичних заняттях.
В ході практичних занять, при відпрацюванні спеціальних вправ, під час сходження з апарелі БТР-80, позивачем отримано травму, у зв'язку з чим позивач каретою швидкої медичної допомоги був доставлений та госпіталізований до Вінницького обласного клінічного госпіталю ветеранів війни.
Згідно із відміткою ІНФОРМАЦІЯ_3 у повістці, позивач вибув 28.10.2016 об 11.40 год. після отримання травми.
Позивач знаходився на лікуванні у Вінницькому обласному клінічному госпіталі ветеранів війни з 28.10.2016 по 14.11.2016, з приводу закритого багато уламкового через, підвиросткового перелому лівої верхньогомілкової кістки зі зміщенням відламків. Травматичне пошкодження латерального меніску лівого колінного суглобу.
Після тривалого лікування, 18.07.2017 за результатами огляду медико-соціальної експертної комісії позивачу було встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання, про що свідчить довідка медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) серії 12ААА №594094 від 18.07.2017 та актом огляду МСЕК №1043.
У рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі №802/1104/18-а, суд встановив, що Вінницьким ОМВК та ІНФОРМАЦІЯ_5 не дотримано зазначених положень під час нещасного випадку 28.10.2016 із військовозобов'язаним ОСОБА_1 . Також, ІНФОРМАЦІЯ_7 , не було повідомлено за формою НВ-1 безпосереднього командира (начальника) за підпорядкованістю, в даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_7 про нещасний випадок; не направлено запит до військового лікувального закладу для отримання протоколу про наявність в організмі потерпілого військовослужбовця алкоголю та медичного висновку про ступінь тяжкості, в наслідок чого, ІНФОРМАЦІЯ_7 не було призначено службове розслідування та не створено відповідну комісію по факту отримання травми, у визначені строки.
Така бездіяльність Вінницького ОМВК та ІНФОРМАЦІЯ_4 визнана протиправною та є наслідком того, що за фактом отримання позивачем травми не було складено акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 згідно з додатком 3 до Інструкції та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 згідно з додатком 4 до Інструкції та порушує право позивача на звернення до компетентного органу з питанням про виплату грошової допомоги.
Крім того, суд вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_5 , видавши наказ № 391 від 10.08.2018, на виконання вимоги Вінницького зонального відділу військової служби правопорядку, про призначення службового розслідування та зобов'язання військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 провести службове розслідування, всупереч пункту 5 вказаного Наказу, контролю за його виконанням не здійснив. Службове розслідування в порядку визначеному Інструкцією не проведено, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.
Так, вказаним рішенням суду позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Вінницького ОМВК та Вінницького ОВК щодо недотримання положень "Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України", що затверджена Наказом Міністра оборони України №36 від 06.02.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за №169/5360 під час нещасного випадку 28.10.2016 із військовозобов'язаним ОСОБА_1 та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 призначити та провести спеціальне розслідування обставин нещасного випадку, що мав місце 28.10.2016 із військовозобов'язаним рядовим запасу ОСОБА_1 у відповідності до "Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України", затвердженої Наказом Міністра оборони України № 36 від 06.02.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360.
Постановою Верховного суду від 14.08.2019 у справі №802/1104/18-а касаційну скаргу Вінницького ОВК залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019 - без змін.
З огляду на вказану протиправність Вінницького ОМВК та Вінницького ОВК позивачу невчасно проведено військово-лікарську комісію та МСЕК було визначено причину втрати працездатності з група інвалідності - загальне захворювання, оскільки МСЕК станом на видачу довідки 2017 року не мала в розпорядженні документів, що підтверджували причини та умови отримання травми.
На виконання судових рішень Вінницьким ОМВК та Вінницьким ОВК виконано свої зобов'язання та складено усі необхідні документи, а саме: наказ про призначення спеціального розслідування за №155; акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою НВ-2 від 18.04.2019; довідку про обставини травми (порання, контузії, каліцтва) за №1248 від 24.06.2019.
30.07.2019 11 Регіональною військово-лікарською комісією Міністерства оборони позивачу було проведено огляд, результати якого було оформлено протоколом засідання ВЛК № 285 від 30 липня 2019 року. Відповідно до якого, травма, отримана позивачем, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Після повторного огляду позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги з доданими документами.
09.01.2020 Обласною МСЕК № 2 Департаменту охорони здоров'я Вінницької ОДА позивачу було проведено повторний огляд та підтверджено 3 групу інвалідності з причин - "поранення (контузія, травма, каліцтво) так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби", що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААБ № 828507.
Листом Вінницького ОВК за №12/1129 від 21.05.2020 позивача повідомлено, що згідно із протоколом №68 від 08.05.2020, який затверджений 15.05.2020 Міністром оборони України позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. Мотивами відмови слугувало те, що інвалідність позивача не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (встановлено внаслідок загального захворювання), до того ж інвалідність встановлено понад 3-місячний термін.
Позивач вважає таке рішення суб'єкта владних повноважень протиправним, оскільки воно прийнято без врахування усіх обставин справи, таким, що прямо суперечить закону, а тому останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Приписами ч. 5 ст. 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
В свою чергу, ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а стаття 16-3 Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Згідно із ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначено Порядком №975.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (п. 2 Порядок № 975).
Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно із п. 6 п.п. 3 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період строкової військової служби, проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до п. 11 Постанови № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів) (п. 12 Порядку №975).
Відповідно до п. 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Судом встановлено, що 28 жовтня 2016 року згідно плану на II півріччя 2016 року, затвердженого військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 проводилися практичні заняття із підрозділами територіальної оборони ІНФОРМАЦІЯ_3 . На вказані заняття був залучений позивач, як військовозобов'язаний, який призначений до цих підрозділів на воєнний час.
В ході практичних занять, при відпрацюванні спеціальних вправ, під час сходження з апарелі БТР-80, позивачем отримано травму, у зв'язку з чим позивач каретою швидкої медичної допомоги був доставлений та госпіталізований до Вінницького обласного клінічного госпіталю ветеранів війни.
В результаті отриманої травми, позивач вибув 28.10.2016 об 11.40 год. та в подальшому перебував на лікуванні у Вінницькому обласному клінічному госпіталі ветеранів війни з 28.10.2016 по 14.11.2016, з приводу закритого багато уламкового через, підвиросткового перелому лівої верхньогомілкової кістки зі зміщенням відламків. Травматичне пошкодження латерального меніску лівого колінного суглобу.
18.07.2017 за результатами огляду медико-соціальної експертної комісії позивачу було встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання, про що свідчить довідка медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) серії 12ААА №594094 від 18.07.2017 та актом огляду МСЕК №1043.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі №802/1104/18-а, що залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019 та постановою Верховного Суду від 14.08.2019 суд встановив факт протиправної бездіяльності Вінницького ОМВК та Вінницького ОВК щодо недотримання положень "Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України", що затверджена Наказом Міністра оборони України №36 від 06.02.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за №169/5360 під час нещасного випадку 28.10.2016 із військовозобов'язаним ОСОБА_1 та зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_5 призначити та провести спеціальне розслідування обставин нещасного випадку, що мав місце 28.10.2016 із військовозобов'язаним рядовим запасу ОСОБА_1 у відповідності до "Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України", затвердженої Наказом Міністра оборони України № 36 від 06.02.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360.
На виконання судових рішень Вінницьким ОМВК та ІНФОРМАЦІЯ_7 виконано свої зобов'язання та складено усі необхідні документи, а саме: наказ про призначення спеціального розслідування за №155; акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою НВ-2 від 18.04.2019; довідку про обставини травми (порання, контузії, каліцтва) за №1248 від 24.06.2019.
З огляду на вищевказане, спеціальне розслідування за фактом нещасного випадку, що мав місце 28.10.2016 із військовозобов'язаним ОСОБА_1 було проведено лише у 2019 році на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі №802/1104/18-а, що підтверджується наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 за №155.
При цьому довідка за результатами повторного огляду із встановлення 3 групи інвалідності та причинами - (поранення, контузія, каліцтво) пов'язана з виконанням обов'язків військової служби видана Обласним МСЕК №2 серії 12 ААБ №828507 видана 01.04.2020.
Суд відхиляє аргументи відповідача, що інвалідність позивача не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (встановлено внаслідок загального захворювання), оскільки довідкою від 01.04.2020 до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААБ № 828507 зафіксовано травму отриману під час призвання для проходження військових зборів/навчання.
Доводи відповідача щодо строку встановленої інвалідності понад 3-місячний термін, то суд їх також відхиляє з огляду на те, що саме з вини Вінницького ОМВК та ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач не отримав належну довідку МСЕК із дійсними причинами інвалідності та пропустив 3-місячний строк, визначений п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, що встановлено судовими рішеннями."
Щодо посилань відповідача на постанову ВС у справі №806/1989/18, то вона не підлягає застосуванні у даних правовідносинах з огляду на те, що в даній справі правовідносини не є подібними. Натомість судовими рішеннями вказаними вище установлено протиправну бездіяльність з приводу отримання дійсних причин інвалідності позивачем.
За таких обставин, оскаржуваним рішенням відбулось порушення приписів чинного законодавства, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.05.2020 за №68 (п. 34) про відмову позивачеві у призначенні одноразової грошової допомоги.
Стосовно вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України переглянути рішення від 08.05.2020, яке затверджене Міністерством оборони України 15.05.2020, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги та призначити одноразову грошову допомогу у відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі, що визначений ч. 2 ст. 16-2 вказаного закону, суд зазначає наступне.
Відповідно до протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №68 від 08.05.2020 позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з таких підстав:
- заявнику встановлено інвалідність, яка не пов'язана з виконанням службових обов'язків військової служби (встановлено внаслідок загального захворювання);
- інвалідність встановлено понад 3-місячний термін;
Судом у справі встановлено неправомірність зазначених підстав для відмови у призначенні одноразової грошової виплати позивачу. Інших перешкод для задоволення заяви позивача про призначення спірної допомоги відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено.
Наведене дає підстави для висновку, про відповідність вимогам законодавства поданих для прийняття рішення документів та відсутність будь-яких інших підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
З урахуванням того, що відповідач, розглянувши заяву позивача прийняв рішення про відмову оформлену протоколом від 08.05.2020 №68 з підстав, які визнані судом необґрунтованими та такими, що не можуть бути застосовані у правовідносинах, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства.
Відтак, суд дійшов висновку, що похідна вимога позивача про зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності ІІІ групи, яка пов'язана з проходженням військової служби, також підлягає задоволенню.
Під час розгляду справи суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті ефективного засобу захисту), сформовану, зокрема у справі "Дорани проти Ірландії" ("Doran v. Ireland", заява № 50389/99) де Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ("Salah Sheekh v The Netherlands"; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення на його користь витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Висновок, що ордер, який видано відповідно до положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката, підтвердила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 грудня 2018 року по справі № П/9901/736/18 та вказала наступне.
Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених вказаним законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Отже, ордер, який видано відповідно до положень згаданого Закону, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Крім того, відповідно до п. 2 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подано договір про надання адвокатських послуг від 17.06.2020 №17-С, квитанцію №223 про оплату гонорару в сумі 7000,00 грн за надані послуги та розрахунок вартості робіт за договором №17-С від 17.06.2020.
Разом з тим в матеріалах справи відсутній ордер, який підтверджує повноваження адвоката на надання правничої допомоги позивачу, що виключає підстави для присудження на користь позивача заявлених ним витрат. За таких обставин заявлена позивачем вимога щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України оформлене протоколом №68 від 08.05.2020 комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині, що стосується ОСОБА_1 (п. 34).
Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, згідно із пп. 3 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі смерті, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.)
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ); Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ - 00034022, проспект Повітрофлотський, будинок 6, м. Київ, 03168); Вінницький обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ - 08362793, вул. Д.Галицького, 31, м. Вінниця, 21036).
Повний текст рішення складено: 05.10.2020
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна