Дата документу 25.08.2020 Справа № 554/5132/19
Провадження № 1-кс/554/10756/2020
іменем України
25 серпня 2020 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі: слідчого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_4 від 20 липня 2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 620192200000000189 від 18 березня 2019 року, за ч. 1 ст. 366 КК України,
Заявник ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим, в порядку ст.303 КПК України, в якій просить скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 20 липня 2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 620192200000000189 від 18 березня 2019 року, за ч. 1 ст. 366 КК України.
На обґрунтування скарги заявник вказує на ті обставини, що слідчим при винесенні оскаржуваної постанови не покладено всупереч вимог ч. 1 ст. 94, п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України в основу мотивувальної частини постанови доказів, які наявні в матеріалах справи, які в сукупності з поданою заявою є підставою для визнання його потерпілим в межах кримінального провадження, слідчий не надав оцінку доказам та матеріалам кримінального провадження, не мотивував постанову.
У судове засідання слідчий та скаржник не з'явились, повідомлені належним чином про час та місце розгляду. Скаржник подав до суду заяву, у якій просив провести розгляд за його відсутності. Матеріали кримінального провадження до суду слідчим не надані.
Відсутність слідчого, прокурора відповідно до положень ст.306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги, оцінивши в сукупності доводи скарги та додані до неї матеріали, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Згідно з ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Частиною другою цієї статті передбачено, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно з ч.5 ст.55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Як вбачається з матеріалів скарги, у провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, перебувають матеріали кримінального провадження № 620192200000000189 від 18 березня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Установлено, що 15 липня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві із клопотанням про залучення його як потерпілого у кримінальному провадженні, посилаючись на ті обставини, що внаслідок неправомірних дій судді господарського суду Харківської області йому заподіяно майнову шкоду, яку він оцінює у 4 564 379, 38 грн та одночасно повідомив слідчого про те, що за клопотанням від 14 лютого 2020 року, яке слідчим було задоволено до матеріалів кримінального провадження були долучені фотокопія звіту про оцінку майна на 23 арк. та копія приблизної вартості комплексу основного виробничого обладнання ТОВ фірми «Даніка» на 1 арк., а судові рішення, на які заявник посилається за текстом клопотання, повинні знаходитися в матеріалах кримінального провадження.
20 липня 2020 року слідчим Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_4 винесено постанову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про залучення його до провадження як потерпілого.
При цьому у постанові вказано, що на даний час досудовим розслідуванням не встановлено фактичних підстав для появи у кримінальному процесі потерпілого і підстав для визнання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 потерпілими немає.
Будь-яких інших мотивів, аналізу доводів заявника та їх спростування оскаржувана постанова не містить.
Відповідно до ч.1 ст.40 КПК України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Проаналізувавши зміст постанови слідчого та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що висновок слідчого щодо відмови у визнанні заявника потерпілим було зроблено передчасно і цей висновок не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.
За змістом п.2 ч.5 ст.110 КПК України постанова слідчого повинна бути вмотивована та обґрунтована, з зазначенням змісту обставин, які є підставами для її прийняття, мотивів її прийняття, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Оскаржувана постанова слідчого про відмову у визнанні потерпілим цим вимогам не відповідає, оскільки остання належним чином не обґрунтована та не вмотивована.
Так, постанова не містить правового обґрунтування щодо відмови у залученні ОСОБА_3 як потерпілого та щодо надання йому відповідного процесуального статусу у кримінальному провадженні з посиланням на докази, які здобуті в результаті слідчих дій в установленому порядку.
Зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що слідчий з'ясовував питання щодо заподіяння останньому певної шкоди, не перевірено, чи є в матеріалах кримінального провадження дані, які б свідчили про завдання шкоди, не з'ясовано, у чому саме полягає ця шкода, оскільки слідчим не зроблено детального аналізу всіх обставин, за яких заявник вважає, що можливим кримінальним правопорушенням йому заподіяна певна шкода.
У судовому засіданні встановлено, що законодавчі вимоги щодо вмотивованості постанови слідчим при її винесенні не були дотримані з огляду на те, що у постанові міститься лише загальне посилання на відсутність підстав для визнання особи потерпілою, тоді як слідчим не було здійснено повної оцінки викладених у заяві обставин та відсутнє обґрунтування наведених висновків щодо незавдання шкоди заявнику, з посиланням на конкретні дані та положення закону.
Отже, слідчим належним чином та у визначений законом спосіб не було розглянуто заяву ОСОБА_3 що не відповідає вимогам КПК України, зокрема, ст.110 цього Кодексу.
При цьому, питання пов'язані з доказуванням у кримінальному провадженні та проведення слідчих та процесуальних дій на стадії досудового розслідування віднесені виключно до компетенції слідчого, у провадженні якого перебуває справа, та який відповідно до ст.40 КПК України, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності.
Ураховуючи наведене, слідчий суддя вважає оскаржувану постанову слідчого від 20 липня 2020 року такою, що винесена передчасно без відповідної мотивації та достатнього обґрунтування.
У силу положень кримінального процесуального законодавства на учасників судового процесу покладається обов'язок щодо доведення правомірності своїх дій, рішень.
Ураховуючи, що слідчим до суду не надані матеріали кримінального провадження та не спростовані доводи заявника, а тому суд вважає їх обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу і в даному випадку права заявника підлягають захисту.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов до висновку про скасування постанови слідчого.
Разом з тим, щодо вимог скарги про зобов'язання слідчого визнати скаржника потерпілим у кримінальному провадженні, то у їх задоволенні потрібно відмовити, оскільки такі вимоги є передчасними, а слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності і до повноважень слідчого судді такі дії КПК України не віднесені.
Таким чином, скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303, 306, 307, 376 КПК України, слідчий суддя
Скаргу задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_4 від 20 липня 2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 620192200000000189 від 18 березня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
У задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1