пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
30 вересня 2020 року Справа № 903/546/20
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання (помічника судді) Євтушик О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали по справі № 903/546/20
за позовом заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті
до Фізичної особи-підприємця Книша Степана Миколайовича, м.Луцьк
про стягнення 88 763,28 грн.,
за участю представників:
від позивача: Бірук В.Я. (дов. №2084/05/14-19 від 24.12.2019),
від відповідача: Товт С.С. (дов. № б/н від 17.08.2020)
В судовому засіданні взяв участь прокурор відділу представництва інтересів держави в суді Волинської обласної прокуратури Мацюк С.Я. (наказ №414к від 14.09.2020),
29.07.2020 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №03.33-63-5488 вих-20 від 27.07.2020 заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій заступник керівника Луцької місцевої прокуратури просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Книша Степана Миколайовича на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові параметри яких перевищують нормативні в розмірі 88 763,28 грн.
На обґрунтування позовних вимог заступник керівника Луцької місцевої прокуратури посилається на те, що відповідач добровільно не перерахував нарахованої йому плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а Укртрансбезпека, як орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, не звертався з позовом до суду, незважаючи на те, що має право на звернення, оскільки Законом України №54-ІХ від 11.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю», який набрав чинності 25.09.2019, ч.7 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» доповнено новим абзацом, згідно з яким центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Посилаючись на приписи ст.ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ч.ч.5, 6 ст.53 ГПК України, вважаючи, що має місце порушення інтересів держави заступник керівника Луцької місцевої прокуратури звернувся з позовною заявою до суду.
Ухвалою суду від 31.07.2020 суд постановив відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи призначити на 19.08.2020; запропонував сторонам подати суду у строк до 17.08.2020 року: прокурору та позивачу: будь-які додаткові докази в обгрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності); докази направлення відзиву позивачу; прокурору та позивачу (на власний розсуд): відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.
17.08.2020 від відповідача надійшло клопотання №56 від 17.08.2020, в якому відповідач просив повернути позивачу позовну заяву без розгляду на підставі ст. 174 ГПК України.
17.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №55 від 17.08.2020 у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання 19.08.2020 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату і час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0113514449731 від 10.08.2020.
В судовому засіданні 19.08.2020 прокурор просив суд надати йому час для підготовки відповіді на відзив та пояснив, що Луцька місцева прокуратура не отримала відзиву відповідача на позов; посилався на те, що в ухвалі від 31.07.2020 суд запропонував прокурору та позивачу подати відповідь на відзив у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву.
Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, беручи до уваги той факт, що відзив на позов та клопотання відповідач надіслав учасникам справи лише 17.08.2020, з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, завдання господарського судочинства суд ухвалою від 19.08.2020 відклав розгляд справи на 09.09.2020.
31.08.2020 від представника позивача надійшло клопотання б/н від 25.08.2020, в якому позивач підтримує позовні вимоги та просить задовольнити позов в повному обсязі.
07.09.2020 Луцька місцева прокуратура подала відповідь № 33-6331 вих-20 від 07.09.2020 на відзив, в якій з доводами відповідача, викладеними у відзиві, не погоджується та просить задовольнити позов.
07.09.2020 Луцька місцева прокуратура подала заперечення №33-6532 вих-20 від 07.09.2020 на клопотання відповідача про повернення позовної заяви, в яких, посилаючись на норма законодавства та судову практику, вважає, що участь прокурора у цій справі є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, а тому у Луцької місцевої прокуратури є достатні підстави для представництва інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.
08.09.2020 від відповідача надійшли додаткові пояснення до клопотання про повернення позовної заяви без розгляду №59 від 08.09.2020, в яких відповідач просить на підставі ч. 2 ст. 226 ГПК України залишити позов без розгляду.
Представник позивача в судове засідання 09.09.2020 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату і час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301038889065.
Суд, розглянувши в судовому засіданні 09.09.2020 клопотання відповідача №56 від 17.08.2020 про повернення позовної заяви без розгляду, залишив його без задоволення, оскільки повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України можливе до відкриття провадження у справі. Ухвалою від 31.07.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначив справу до судового розгляду. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено повернення позовної заяви після відкриття провадження у справі.
В судовому засіданні 09.09.2020 представник відповідача просив позов залишити без розгляду на підставі ч. 2 ст. 226 ГПК України.
Прокурор в судовому засіданні 09.09.2020 повідомив про те, що додаткових пояснень до клопотання про повернення позовної заяви без розгляду №59 від 08.09.2020 не отримував, а тому є необхідність ознайомлення з їх змістом.
Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, з метою надання можливості прокурору та позивачу ознайомитися з додатковими поясненнями відповідача до клопотання №59 від 08.09.2020, ухвалою суду від 09.09.2020 розгляд справи було відкладено на 24.09.2020; постановлено клопотання відповідача про залишення позову без розгляду вирішити в наступному судовому засіданні.
09.09.2020 від позивача надійшла відповідь б/н від 28.08.2020 на відзив, в якій позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю.
23.09.2020 від Луцької місцевої прокуратури надійшли додаткові заперечення №33-6902 вих.20 від 23.09.2020 на клопотання відповідача про повернення позовної заяви, в якому прокуратура посилається на те, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню, а підстави для залишення позову прокурора без розгляду на підставі ч.2 ст.226 ГПК України відсутні.
В судовому засіданні 24.09.2020 прокурор усно повідомив про перейменування Прокуратури Волинської області на Волинську обласну прокуратуру.
В судовому засіданні 24.09.2020 суд розглянув клопотання відповідача про залишення позову прокурора без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України та залишив його без задоволення.
Мотиви, на підставі яких суд залишив без задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, наведені в мотивувальній частині рішення.
В судовому засіданні було оголошено перерву з 24.09.2020 до 30.09.2020.
29.09.2020 Луцька місцева прокуратура надіслала до суду клопотання, в якому просила за результатами розгляду справи стягнути судовий збір з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури.
В судовому засіданні 30.09.2020 представник відповідача заявив усне клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України у зв'язку з тим, що 15.05.2018 Волинський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі №803/200/18 за позовом Державної служби з безпеки на транспорті до фізичної особи - підприємця Книша Степана Миколайовича про стягнення 88763,27 грн., яким відмовив у задоволенні адміністративного позову повністю.
Суд розглянув усне клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України та залишив його без задоволення. Мотиви залишення клопотання без задоволення наведені в мотивувальній частині рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до п.3, п.п.15, 27 п.5, абз.1 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №592 «Про деякі питання забезпечення діяльності Держаної служби з безпеки на транспорті», ст.29 Закону України «Про дорожній рух», п.31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Уктрансбезпека здійснює функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
27.07.2017 державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області на підставі наказу Укртрансбезпеки №695 від 21.07.2017, згідно з направленням на перевірку № 006735 від 26.07.2017 на автодорозі Н-10 «Стрий - Чернівці» здійснено габаритно-ваговий контроль вантажних автомобілів марки Iveko, реєстраційні номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які здійснювали перевезення за маршрутом с.Іспас, Чернівецька область - м.Коломия, Івано-Франківська область.
Автомобілі належать підприємцю Книшу С.М., що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
За наслідками габаритно-вагового контролю автомобіля марки Iveko, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складено довідку від 27.07.2017; акт №0001707 від 27.07.2017 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів - перевищення повної маси: нормативно допустима - 40 т, фактична - 47,7 т; акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 015262 від 27.07.2017, якими зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень 47770 кг при нормативно допустимому 40000 кг без дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів.
Зважування проводилось пересувними автомобільними вагами «Cheklode Freeweigh». До позовної заяви додано копію сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-МІ/1-2195-2007 від 21.11.2007. Як вказано у сертифікаті, він виданий фірмі Central Weighing LTD, Великобританія, засвідчує, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики затверджено тип засобів вимірювальної техніки «Ваги пересувні автомобільні «Cheklode Freeweigh», який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У570-07.
18.04.2017 ДП «Укрметртестстандарт» видало свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки №34-00/1258, вага пересувна автомобільна типу «Cheklode Freeweigh», зав. №008238, згідно з яким ЗВТ пройшов повірку і відповідає необхідним вимогам.
У зв'язку з виявленим порушенням проведено розрахунок №40 від 27.07.2017 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 1435 євро, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ України на день проведення розрахунку, складає 43251,38 грн. Як вбачається з вказаного розрахунку, пройдена відстань транспортного засобу склала 100 км.
За наслідками габаритно-вагового контролю автомобіля марки Iveko, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складено довідку від 27.07.2017 та акт №0001706 від 27.07.2017 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів - перевищення повної маси: нормативно допустима - 40 т, фактична - 48,75 т; акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 015193 від 27.07.2017, якими зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень 48750 кг при нормативно допустимому 40000 кг без дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів.
У зв'язку з виявленим порушенням проведено розрахунок №39 від 27.07.2017 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 1510 євро, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ України на день проведення розрахунку, складає 45511,9 грн. Як вбачається з вказаного розрахунку, пройдена відстань транспортного засобу склала 100 км.
Доданими до матеріалів справи копіями актів та довідок підтверджується, що водій транспортного засобу номерний знак НОМЕР_2 із змістом вищевказаних документів ознайомлений, проте від підпису та надання пояснень відмовився.
Водій транспортного засобу номерний знак НОМЕР_5 із змістом вищевказаних документів також був ознайомлений, що підтверджується його підписом.
Листом №26/4025-17 від 29.09.2017 Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області повідомило відповідача про нарахування плати за перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів та просило надіслати копію квитанції про оплату нарахованої суми коштів.
Листом №26/743-18 від 28.02.2018 Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області повідомило відповідача про зміну рахунку державного бюджету, на який слід перерахувати плату.
Однак, відповідач добровільно плати за перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів не перерахував.
Відповідно до п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (надалі - Порядок) перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.
Оскільки відповідач добровільно не вніс нарахованої йому плати за перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів, а Укртрансбезпека як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вживала заходів стягнення плати, заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся з позовом до господарського суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 дійшла правового висновку про те, що зазначена категорія справ не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За приписами ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі - Положення).
Звертаючись з позовною заявою до суду, Луцька місцева прокуратура обґрунтувала наявність інтересів держави, які, на її думку, полягають в порушенні законності в бюджетній сфері та сфері забезпечення розвитку дорожнього господарства країни, а також визначила уповноважений орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державну службу України з безпеки на транспорті.
Відповідно до п.1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на надземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Пунктом 4 Положення передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Державна служба України з безпеки на транспорті здійснює функції з управління автомобільними дорогами спільного користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.
Згідно з підпунктами 15, 27 п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Наведена редакція підпункту 27 пункту 5 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 320 від 25.04.2018, яка набрала чинності 03.05.2018.
Законом України №54-ІХ від 11.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю», який набрав чинності 25.09.2019, ч.7 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» доповнено новим абзацом, згідно з яким центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів, нараховує плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу та з огляду на внесені зміни до законодавства має право вживати заходи щодо стягнення цієї плати.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 12.11.2019 у справі № 904/31/19 Державна служба України з безпеки на транспорті має повний обсяг процесуальної дієздатності щодо захисту майнових інтересів держави, відповідні повноваження передбачені статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.
Позивач не вживав заходів для стягнення плати після того, як набрали чинності зміни до Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, якою затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, та до ч.7 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до яких він набув відповідного права.
В матеріалах справи №903/546/20 міститься копія листа №41572/27/24-20 від 29.05.2020 (а.с.14), в якому Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області просить Прокуратуру Волинської області розглянути можливість представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в суді щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з ОСОБА_1 . У листі посилається на відсутність законодавчо визначених повноважень на звернення до суду.
Таким чином, звернення заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до підприємця Книша С.М. про стягнення 88763,28 грн. зумовлене об'єктивною причиною: нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом, незважаючи на наявність у нього права на стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у зв?язку із внесеними змінами до Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, якою затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, та до ч.7 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Як вбачається з матеріалів справи, заступник керівника Луцької місцевої прокуратури надіслав до суду позовну заяву в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті вкінці 3- річного строку після перевірки та складення акта перевірки (акт перевірки - 27.07.2017, позовна заява надіслана 27.07.2020).
Прокурором дотримано процедури, встановленої ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з позовом.
Листом №03.33-6305455 вих.-20 від 24.07.2020 Луцька місцева прокуратура повідомила позивача про ініціювання пред'явлення позову в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до підприємця Книша С.М. про стягнення плати за проїзд та про можливість оскарження наявності підстав для представництва.
За таких обставин пред'явлення позову заступником керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави про стягнення 88763,28 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, є відповідним засобом захисту інтересів держави в суді, оскільки уповноважений орган - Державна служба України з безпеки на транспорті не здійснювала захист інтересів держави у спірних правовідносинах після того, як вона набула права на стягнення плати у зв?язку із внесеними змінами до законодавства.
Прокурор не виступає як альтернативний суб'єкт звернення до суду, оскільки уповноважений орган - Укртрансбезпека, який може захистити інтереси держави, після того, як набув права на стягнення плати у зв?язку із внесеними змінами до законодавства, з позовною заявою про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом до суду не звертався.
Отже, заступник керівника Луцької місцевої прокуратури, звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача 88763,28 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, належним чином обгрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, зазначив орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, навів підстави для представництва - нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом, який не вживав заходів позовного характеру для забезпечення надходження до бюджету грошових коштів, незважаючи на те, що має таке право після внесення відповідних змін до законодавства.
З огляду на викладене, відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача та залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України, викладене у додаткових поясненнях №59 від 08.09.2020.
В судовому засіданні 30.09.2020 було розглянуто усне клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України у зв?язку з тим, що Волинський окружний адміністративний суд прийняв рішення від 15.05.2018 у справі №803/200/18 за позовом Державної служби з безпеки на транспорті до фізичної особи - підприємця Книша Степана Миколайовича про стягнення коштів у розмірі 88 763,27 грн., яким відмовив у задоволенні позову.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Як передбачено п.2 ч.1 ст.175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Приймаючи рішення від 15.05.2018 у справі №803/200/18, Волинський окружний адміністративний суд дійшов висновку про те, що ні в Законі України «Про автомобільний транспорт», ні в жодному іншому нормативно-правовому акті, в тому числі й підзаконному, зокрема, Положенні №103, не передбачено право Державної служби України з безпеки на транспорті звертатися до суду з позовом до юридичних та фізичних осіб про стягнення плати за проїзд.
Також Волинський окружний адміністративний суд в своєму рішенні роз?яснив, що можливістю захисту інтересів держави в адміністративних справах з одночасним обґрунтуванням необхідності їх захисту, в тому числі й у спірних правовідносинах, де орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції наявний, однак у нього відсутні повноваження щодо звернення до адміністративного суду, наділені прокурори за умови дотримання вимог, встановлених частиною другою статті 53 КАС України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Зміст позовної заяви заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, поданої до господарського суду Волинської області, та зміст рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 у справі №803/200/18 дозволяють дійти висновку про те, що позови у цих справах грунтуються на різних підставах.
В адміністративній справі №803/200/18 позовні вимоги обґрунтовані тим, що Управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області за наслідками габаритно-вагового контролю належних фізичній особі - підприємцю Книшу С.М. транспортних засобів виявлено та зафіксовано в актах перевірки від 27.07.2017 №0001706 і №0001707 факти перевезення автомобілями марок Iveco, моделі MAGIRUS, державні номерні знаки НОМЕР_2 і НОМЕР_1 , вантажу із перевищенням вагових обмежень без відповідного дозволу, який дає право на рух автодорогами України, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». У зв?язку з наведеним відповідачу нараховано плату за проїзд великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами у загальній сумі 88763,27 грн., еквівалентну 2945 (1435 + 1510) євро, яку фізична особа - підприємець Книш С.М. в добровільному порядку не сплатив, з огляду на що позивач просив стягнути з відповідача вказані кошти в примусовому порядку.
На обґрунтування позовних вимог у справі №903/546/20 та стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові параметри яких перевищують нормативні, в розмірі 88 763,28 грн. заступник керівника Луцької місцевої прокуратури, окрім обставин, наведених позивачем в адміністративній справі, посилається на те, що на підставі ст.ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ч.ч.5, 6 ст.53 ГПК України він має право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки, оскільки має місце факт порушення інтересів держави. У зв?язку з несплатою коштів суб?єктом господарювання не надходять кошти до Державного бюджету України, а відтак завдаються економічні збитки державі.
Заступник керівника Луцької місцевої прокуратури у позовній заяві №03.33-63-5488 вих-20 від 27.07.2020 зазначає, що відповідач добровільно не перерахував нарахованої йому плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; повідомляє про прийняття Волинським окружним адміністративним судом рішення від 15.05.2018 у справі №803/200/18.
Водночас посилається на те, що Законом України №54-ІХ від 11.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю», який набрав чинності 25.09.2019, ч.7 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» доповнено новим абзацом, згідно з яким центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Однак, у позовній заяві заступник керівника Луцької місцевої прокуратури вказує, що Укртрансбезпека, як орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, незважаючи на те, що внесено такі зміни до законодавства і вони діють з 25.09.2019, після цього не зверталася з позовом до суду.
З огляду на викладене, відсутні правові підстави для закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки підстави позову у господарській справі №903/546/20 відмінні від підстав позову в адміністративній справі №803/200/18, а тому усне клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі не підлягає до задоволення.
Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції станом на час перевірки) у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу 40 тон (для контейнеровозів понад 44 т), навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі - 16 т, строєні осі - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) здійснюється за спеціальними правилами.
Як передбачено п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (надалі - Порядок), пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з пунктом 21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
Пунктом 27 Порядку передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які, в установленому порядку, не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.
Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Абзацом 1 пункту 28 Порядку встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.
Пунктом 31 Порядку визначено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Відповідач порушив вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки вантаж перевозився з перевищенням встановлених осьових навантажень без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України.
Цей факт підтверджується:
- актом №0001707 від 27.07.2017 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 015262 від 27.07.2017, довідкою від 27.07.2017;
- актом №0001706 від 27.07.2017 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 015193 від 27.07.2017, довідкою від 27.07.2017;
- чеками зважування від 27.07.2017 №№06252, 06246.
Згідно з поясненнями представника позивача, ці чеки видаються автоматично під час зважування, що унеможливлює втручання сторонньої особи в результати зважування.
Цим пояснюється відсутність у чеках відомостей про те, на якій вазі проводилось зважування.
Як вбачається з позовної заяви заступника керівника Луцької місцевої прокуратури сума, заявлена до стягнення з відповідача, була обчислена враховуючи курс гривні до євро станом на 27.07.2017.
Станом на 27.07.2017 одне євро становило 30,14грн. Згідно з розрахунком №№39, 40 від 27.07.2017 за перевищення вагових параметрів відповідачу нараховано 1510 євро та 1435 євро, відтак в національній валюті ці суми становлять 45511,90 грн. та 43251,38 грн.
За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговими транспортними засобами є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 ГК України).
Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 1, 2 статті 216 ГК України).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №917/210/19 та у справі №926/16/19.
Жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортними засобами, який перебувають у його власності, відповідач суду не надав. Також відповідач не надав доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми.
Враховуючи наведені приписи законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, сума плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в загальному розмірі 88763,28 грн. (45511,90 + 43251,38) підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.
Надаючи оцінку доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов, поясненням його представника, наведеним у судовому засіданні, суд враховує висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті».
У відзиві на позов відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Правові підстави для відмови в позові з підстав, наведених відповідачем у відзиві, відсутні.
У відзиві на позов відповідач посилався на невірно визначену ціну позову.
Як пояснював в судовому засіданні представник позивача, обчислюючи плату за проїзд, позивач виходив з відомостей, зазначених у товарно-транспортних накладних, в яких місцем навантаження вказано село Іспас, Чернівецької області, а місцем розвантаження - місто Коломия, Івано-Франківської області; з пояснень водіїв, які пояснили, що рухались по автомобільній дорозі Н-10 через м.Снятин. З огляду на ці відомості й було визначено відстань протяжністю 100 км, що підтверджується роздруківкою з сайту Google. Maps.
Будь-яких зауважень щодо визначеної під час перевірки протяжності маршруту ні в актах перевірки, ні в інших складених за результатами габаритно-вагового контролю документах водії не висловили. Разом з цим, жодних доказів на підтвердження факту руху автомобілів іншою дорогою позивач не надав.
А тому суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що при складенні розрахунків плати за проїзд безпідставно визначено відстань з с.Іспас до м.Коломия протяжністю 100 км.
Наведені обставини дають підстави дійти висновку про те, що протяжність відстані з с.Іспас до м.Коломия в 100 км визначена вірно.
У відзиві на позов відповідач посилався на те, що засіб вимірювальної техніки не був сертифікований; не був належним чином повірений.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
Пункт 12 Порядку № 879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Як вбачається з матеріалів справи, зважування транспортних засобів відповідача проведено автомобільними вагами «Cheklode Freeweigh». До позовної заяви додано копію сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-МІ/1-2195-2007 від 21.11.2007. Як вказано у сертифікаті, він виданий фірмі Central Weighing LTD, Великобританія, засвідчує, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики затверджено тип засобів вимірювальної техніки «Ваги пересувні автомобільні «Cheklode Freeweigh», який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У570-07.
18.04.2017 ДП «Укрметртестстандарт» видало свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки №34-00/1258, вага пересувна автомобільна типу «Cheklode Freeweigh», зав. №008238, згідно з яким ЗВТ пройшов повірку і відповідає необхідним вимогам.
Таким чином пункт габаритно-вагового контролю був обладнаний згідно із вимогами чинного законодавства України, а зважування автомобілів відповідача здійснювалось повіреним ЗВТ.
В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача із вимогою щодо проведення повторного вимірювання і зважування, як і докази звернення водіїв автомобілів з проханням надати можливість власноруч привести габаритно-вагові показники у відповідність шляхом перерозподілу вантажу по осях, яке це передбачено в п.23 Порядку № 879.
Також відповідач в процесі судового розгляду не довів, що ним у встановленому законом порядку було отримано дозвіл на участь у дорожньому русі належних йому транспортних засобів, загальна вага та навантаження на осі яких перевищували нормативні параметри.
Відповідач також не надав доказів, які б спростували результати габаритно-вагового контролю.
З огляду на викладене, при проведенні габаритно-вагового контролю, складання довідок, актів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством.
Відповідно до п.19 Порядку №879 в редакції, яка діяла станом на час перевірки, під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №671 від 30.08.2018 пункт 19 постанови Кабінету Міністрів України №385 від 20.05.2013 було виключено.
У відзиві на позов відповідач посилався на відсутність методики, затвердженої Мінекономрозвитку, що, на його думку, свідчить про порушення, допущені під час складення розрахунків.
З такими доводами відповідача погодитись не можна, оскільки спірні правовідносини регулюються Законом України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, Законом України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV, Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III, Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.
Згідно з п.1 Порядку №879 цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктами 30, 31, 31-1 Порядку № 879.
З огляду на викладене, відсутність методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не може бути підставою для відмови в позові, оскільки питання проведення габаритно - вагового контролю, нарахування плати достатньо врегульовані іншими нормативними актами.
У відзиві на позов відповідач посилається також на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження затримання транспортного засобу внаслідок габаритно-вагового контролю, посилаючись на п.22 Порядку №879.
Відповідно до п. 22 Порядку №879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.265-2 Кодексу про адміністративні правопорушення у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, т третьою, п?ятою і шостою статті 121, статтями 1211, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 1321, 2061 цього Кодексу, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник Державної автомобільної інспекції зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду. Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання. Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата. Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.
З наведеного вбачається, що затримання проводиться працівниками Державної автомобільної інспекції, а не посадовими особами Укртрансбезпеки. Відсутність в матеріалах справи доказів затримання транспортних засобів працівниками Державної автомобільної інспекції на підставі ст. ст.265-2 Кодексу про адміністративні правопорушення України не впливає на нарахування плати та не звільняє відповідача від обов?язку внесення плати за порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та перевезення вантажу з перевищенням встановлених осьових навантажень без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України.
У зв'язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України сума судового збору, сплаченого Прокуратурою Волинської області, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Книша Степана Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК/отг Матеївці/22160100, код отримувача ЄДРПОУ 37904227, номер рахунку (IBAN) UA498999980313181216000009564, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові параметри яких перевищують нормативні, в розмірі 88 763,28 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Книша Степана Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, м.Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 2 102 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено: 05.10.2020.
Суддя І. О. Якушева