вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" вересня 2020 р. Справа№ 910/2615/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: Ландишева С.М.
від відповідача-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СВІТЛО"
на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2020 (повний текст складено 12.06.2020)
у справі № 910/2615/20 (суддя Турчин С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СВІТЛО"
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "КВАДРАТ НА МАЛЕВИЧА" ;
2) Акціонерного товариства "К.ЕНЕРГО"
про визнання договору недійсним
Короткий зміст позовних вимог.
В лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СВІТЛО" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "КВАДРАТ НА МАЛЕВИЧА", Акціонерного товариства "К.ЕНЕРГО" про визнання договору поруки від 21.09.2016 недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір поруки від 21.09.2016, укладений між Приватним акціонерним товариством "Київенерго", Товариством з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "КВАДРАТ НА МАЛЕВИЧА" та Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "СВІТЛО" є удаваним правочином, оскільки фактично сторонами укладено договір про постачання електричної енергії.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі № 910/2615/20 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що як свідчать матеріали справи, в результаті укладення договору поруки сторони досягнули реального настання прав і обов'язків, які передбачені саме договором поруки, а не договором про постачання електричної енергії № 11217 від 10.05.2011, чим спростовуються твердження позивача, що сторони мали на меті укласти договір про постачання електричної енергії № 11217 від 10.05.2011.
Також судом встановлено, що з позовною заявою до суду позивач звернувся лише у лютому 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем - 1. Пояснень щодо наявності поважних причин пропуску позовної давності та доказів в їх підтвердження позивачем суду не надано.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Світло» звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права - ст.ст.. 203, 215, 216, 235, 256, 257, 261, 359 Цивільного кодексу України, ст. 134 Господарського кодексу України, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Зокрема, скаржник зазначає, що про спірний договір поруки від 21.09.2016 позивач дізнався лише, коли отримав ухвалу господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/3296/17 за позовом ТОВ «Офісний центр «Квадрат на Малевича» до ТОВ «НВП «Світло» про стягнення 873208, 68 грн на підставі зазначеного договору поруки.
Також, скаржник зазначає, що ТОВ «Офісний центр «Квадрат на Малевича», укладаючи спірний договір поруки з ПАТ «Київенерго» мав на меті виключно погасити заборгованість за отримані послуги електропостачання, яка виникла в результаті договору про спільну діяльність, укладеного з позивачем, який був згодом визнаний судом недійсним.
Позиції інших учасників справи.
ТОВ «Офісний центр «Квадрат на Малевича» подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.
АТ "К.ЕНЕРГО" не скористалось своїм правом на подання відзиву на апеляційну скарну, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2020 справу №910/2615/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 апеляційну скаргу ТОВ "НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СВІТЛО" на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі № 910/2615/20 залишено без руху; надано скаржнику десять днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору за правильними реквізитами у встановленому порядку та розмірі.
31.07.2020 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СВІТЛО" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжне доручення №53 від 30.07.2020, яке свідчить про сплату судового збору за подання апеляційної скарги по справі № 910/2615/20 за реквізитами рахунку Північного апеляційного господарського суду у встановленому порядку та розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СВІТЛО" на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі № 910/2615/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 16.09.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 розгляд справи відкладено на 30.09.2020.
У судове засідання 30.09.2020 з'явився представник ТОВ "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "КВАДРАТ НА МАЛЕВИЧА", який надав свої пояснення по суті спору.
Представник відповідача-2 - АТ "К.ЕНЕРГО" у судове засідання 30.09.2020 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відповідною відміткою про одержання поштового відправлення. Про причини нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Представник скаржника - ТОВ "НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СВІТЛО" у судове засідання 30.09.2020 не з'явився. Поштове відправлення скаржником не отримано та повернуто до суду з відміткою «вибули».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Судові ухвали про вчинення процесуальних дій надсилались скаржнику на адресу, зазначену в його апеляційній скарзі та адресу його місця реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, відомості про наявність у скаржника інших засобів зв'язку у суду відсутні. У такому разі повернення поштового відправлення підприємством зв'язку з посиланням на вибуття є належним повідомленням адресата про місце, дату і час судового розгляду.
Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а позиція скаржника викладена безпосередньо у поданій ним апеляційній скарзі, матеріали справи містять достатній обсяг відомостей, необхідний для розгляду апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що такий розгляд може бути здійснений й за відсутності представника скаржника.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору про постачання електричної енергії від 10.05.2011 № 11217, укладеного між ТОВ «НВП «Світло» та АЕК "Київенерго", останнє взяло на себе зобов*язання поставляти (продати) електричну енергію позивачу як споживачу для забезпечення потреб його електроустановок за об'єктами споживача (за адресою: м. Київ, вул. Боженка, буд. 86 Б), , а споживач - оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача.
Пунктом 2.3.3. договору № 11217 передбачено обов'язок споживача оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".
Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2011. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4. договору № 11217).
11.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "КВАДРАТ НА МАЛЕВИЧА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СВІТЛО" було укладено договір про спільну діяльність, згідно з умовами якого сторони зобов'язалися шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на відповідних правових підставах, спільно діяти в сфері сумісного використання нерухомого майна - нежилих приміщень на 1-му, 2-му та мансардному поверхах літ. "Б" загальною площею 2455,7 м2 по вул. Казимира Малевича, 86 у м. Києві з метою одержання прибутку від передання в оренду зазначеного нерухомого майна та його збереження.
21.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "КВАДРАТ НА МАЛЕВИЧА" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СВІТЛО" (боржник) укладено договір поруки, за умовами якого, поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії ТОВ "НВП "СВІТЛО", які виникли за договором на постачання електричної енергії від 10.05.2011 № 11217, укладеним між кредитором та боржником.
Згідно з п. 3.1. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки відповідно до умов основного договору.
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання (п. 4.1. договору).
Пунктом 5.1. договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання за основним договором поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання у 5-денний термін з дня отримання вимоги від кредитора.
Відповідно до п.5.2. договору поруки після виконання поручителем зобов'язання боржника за основним договором до поручителя, що виконав зобов'язання, переходять всі права кредитора за основним договором.
Пунктом 5.4. договору поруки встановлено, що у поручителя, який виконав вимоги зобов'язання, виникає право вимоги до боржника у повному обсязі виконані поручителем зобов'язання на користь кредитора, а боржник зобов'язаний виконати зобов'язання перед поручителем протягом 10 днів з дня одержання боржником від поручителя повідомлення про платіж.
Строк дії даного договору збігається зі строком дії основного договору (п. 8.1. договору).
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/18368/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018, визнано недійсним договір про спільну діяльність від 11.05.2016 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СВІТЛО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "КВАДРАТ НА МАЛЕВИЧА".
Звертаючись з позовом у даній справі, позивач послався на те, що саме на підставі договору про спільну діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "КВАДРАТ НА МАЛЕВИЧА" укладено типові договори оренди з орендарями, зокрема, TOB "ЕН-ЕС", ТОВ "Прайм тайм Україна", ТОВ "Ортез-Про", ТОВ "Ортомедіка", ТОВ "Денза Констракшин", ТОВ "Про Трейдінг Консалтінг", TOB "ЕССЕТ", ТОВ "ХТОН", ТОВ "Техномода", ФОП Мельник О.В., ФОП Найдьонов О.П., ФОП Агакій В.М., які у період 2016-2017 років відшкодовували ТОВ "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "КВАДРАТ НА МАЛЕВИЧА" витрати на комунальні послуги та експлуатаційні витрати, пов'язані з утриманням орендованих приміщень, на підтвердження чого позивачем надано рахунки на оплату, платіжні доручення.
Перерахування орендарями нежитлових приміщень будівлі за адресою: м. Київ, вул. К. Малевича, буд. 86-Б на рахунок Товариством з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "КВАДРАТ НА МАЛЕВИЧА" коштів на відшкодування витрат на комунальні послуги та за спожиті послуги з електропостачання, на думку позивача, спростовує факт необхідності укладання оспорюваного договору поруки від 21.09.2019.
Таким чином, на думку позивача, укладаючи договір поруки Товариство з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "КВАДРАТ НА МАЛЕВИЧА" мало на меті виключно розрахуватися за отримані послуги електропостачання (погасити заборгованість), яка безпосередньо виникла із господарської діяльності згідно із договору про спільну діяльність відповідача-1 від здачі в оренду приміщення, будівля якого знаходиться за адресою м . Київ, вул. К . Малевича, буд. 86-Б.
Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що листом від 15.09.2016 №11217011/2084168565/2016 АТ "Київенерго" попередило ТОВ "НВП "Світло" про припинення електропостачання, оскільки у товариства утворилась заборгованість за спожиту електроенергію, а саме: за реактивну електроенергію у розмірі 93 969,78 грн., за активну електроенергію у розмірі 75 507,60 грн.
В подальшому, з посиланням на неналежне виконання ТОВ "НВП"Світло" своїх зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії № 11217 в частині оплати вартості спожитої електроенергії, ПАТ "Київенерго" неодноразово надіслало ТОВ "НВП"Світло" попередження про припинення електропостачання від 06.01.2017, від 13.01.2017, від 17.02.2017, від 09.02.2017, від 22.02.2017 та від 20.03.2017, а також повідомляло ТОВ "НВП"Світло", що у разі несплати заборгованості, постачання електроенергії буде припинено.
Заборгованість ТОВ "НВП"Світло", що виникла за Договором про постачання електричної енергії № 11217 від 10.05.2011, була сплачена ТОВ "Офісний центр "Квадрат на Малевича", що підтверджується платіжними дорученнями № 110 від 21.09.2016 на суму 94 508,45 грн., № 120 від 28.09.2016 на суму 75 507,60 грн., № 222 від 07.12.2016 на суму 44 298,32 грн., № 223 від 07.12.2016 на суму 2 013,54 грн., № 224 від 09.12.2016 на суму 100 000,00 грн., № 240 від 12.12.2016 на суму 70 809,24 грн., від 27.01.2017 на суму 128 143,92 грн., № 256 від 12.01.2017 на суму 184 576,48 грн., від 14.02.2017 на суму 150 000,00 грн., № 272 від 27.01.2017 на суму 20 000,00 грн., від 23.02.2017 на суму 6 000,00 грн., № 289 від 14.02.2017 на суму 2 562,37 грн., № 296 від 23.02.2017 на суму 29 000,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.
Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію, викладено в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 910/1485/18).
Згідно зі ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Місцевим господарським судом у цьому зв'язку обґрунтовано взято до уваги правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 29.10.2019 у справі №910/15197/18, від 11.03.2020 у справі №923/658/19, відповідно до якої за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.
Ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі для обох учасників.
У такій ситуації йдеться про два правочини: один удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. Відповідно, воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин ніж ті, які передбачені правочином.
Позивач посилається на те, що спірний договір порук є удаваним, оскільки його укладено з ціллю приховати правочин постачання електроенергії.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою і заставою.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1 статті 554 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджено виконання ТОВ «Офісний центр «Квадрат на Малевича» своїх зобов'язань за договором поруки - сплату заборгованості позивача за договором про постачання електричної енергії від 10.05.2011 № 11217.
Також, у провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/3296/17 за позовом ТОВ «Офісний центр «Квадрат на Малевича» до ТОВ «НВП «Світло» про стягнення 873208, 68 грн на підставі зазначеного договору поруки.
Наведені вище дії, вчинені на виконання спірного договору свідчать про реальне настання прав і обов'язків, які обумовлені, саме договором поруки, а не договором про постачання електричної енергії № 11217 від 10.05.2011 та спростовують аргументи позивача про відсутність у сторін за договором поруки наміру виконувати умови цього договору.
З врахуванням зазначеного вище, позивачем не доведено підстав з якими ст. 235 ЦК України пов'язує удаваність правочину, вмотивованим є висновок місцевого господарського суду про відмову в позові.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СВІТЛО" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі №910/2615/20 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СВІТЛО".
4. Матеріали справи №910/2615/20 повернути до господарського суду міста Києва.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 05.10.2020.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко