вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"30" вересня 2020 р. Справа№ 910/13193/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,
представники сторін у судове засідання 30.09.2020 не з'явилися,
у справі № 910/13193/19 (суддя - С. А. Ковтун)
за позовом Фізичної особи-підприємця Овсяника Сергія Миколайовича
до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
про стягнення 547 472, 56 грн,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 відмовлено повністю у задоволенні позову ФОП Овсяника С.М. до ПАТ «Укрнафта». Судові витрати покладено на ФОП Овсяника С.М.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ФОП Овсяник Сергій Миколайович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 та ухвалити нове - про задоволення позову про стягнення дивідендів.
17.03.2020 Північним апеляційним господарським судом було ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу ФОП Овсяника С.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 - скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 286 203, 14 грн заборгованості по виплаті дивідендів, 187 299, 44 грн - інфляційних втрат, 35 551, 44 грн - 3 % річних, з ухваленням у вказаній частині нового рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ПАТ «Укрнафта» на користь ФОП Овсяника С.М. 286 203, 14 грн заборгованості по виплаті дивідендів, 187 299, 44 грн - інфляційних втрат, 35 551, 44 грн - 3 % річних та 7 635, 81 грн судового збору. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладено на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Стягнуто з ПАТ «Укрнафта» на користь ФОП Овсяника С.М. 11 435, 72 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постановою Верховного Суду від 11.08.2020 було залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020.
Після повернення матеріалів справи із суду касаційної інстанції ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 заяву ФОП Овсяника Сергія Миколайовича про стягнення витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском стороною строку звернення з відповідним клопотанням.
Водночас, судом апеляційної інстанції було з'ясовано, що під час ухвалення постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у даній справі не було вирішено питання судових витрат, зокрема, щодо витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, у зв'язку з чим розгляд даного питання, в порядку ст. 221 ГПК України було призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.09.2020.
30.09.2020 у судове засідання представники сторін не з'явилися. Про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявними в матеріалах справи. Враховуючи приписи ч. 4 ст. 244 ГПК України та факт належного повідомлення учасників справи про судове засідання, суд апеляції інстанції дійшов висновку про можливість розгляду питання відшкодування судових витрат - витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, понесених позивачем у даному судовому засіданні.
Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Водночас, ухвалюючи постанову про часткове скасування рішення Господарського суду міста Києва та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції не зазначив про розподіл усіх судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, зокрема, витрат що стосуються наданої позивачу правової допомоги.
При цьому в силу пп. б) п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення. До судових витрат відносяться витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких, у тому числі, входять витрати на професійну правничу допомогу (ст. 123 ГПК України).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з своєї ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Зважаючи на те, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 не вирішено питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції за вимоги, які після їх апеляційного перегляду були задоволені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткової постанови про здійснення розподілу судових витрат (витрат на правничу допомогу) за розгляд справи в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ФОП Овсяник С.М. у п. 3 прохальної частини позову просив стягнути з ПАТ «Укрнафта» судові витрати. Так, до позовної заяви було, зокрема, додано попередній розрахунок суми судових витрат, копію договору-доручення про надання правової допомоги № 21/19 від 02.09.2019, копію акту № 1 про прийняття-передачу наданих послуг від 20.09.2019, копію рахунку на оплату № 1 від 20.09.2019, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком витрат (додано до позовної заяви та надіслано відповідачу), до витрат, які понесла і очікує понести сторона, останньою віднесено: судовий збір за подання позовної заяви - 8 212, 10 грн; консультація адвоката та аналіз документів - 1 000, 00 грн; складання претензії про стягнення заборгованості за дивідендами - 1 000, 000 грн; вартість складання позовної заяви про стягнення заборгованості за дивідендами - 3 000, 00 грн, участь у судових засіданнях - 4 500, 00 грн (по 1 500,00 грн за засідання).
Відповідно до 1.1. до договору-доручення про надання правової допомоги № 21/19 від 02.09.2019 адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги (надання правої інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення) другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 2 акту № 1 від 20.09.2019 сторони узгодили, що вартість послуг за період, вказаний в п. 1 цього акту, становить 5 000, 00 грн, а саме: консультація та аналіз документів - 1 000, 00 грн, складання претензії - 1 000, 00 грн, вартість складання позовної заяви - 3 000, 00 грн. Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг клієнт до адвоката не має (п. 3 акту).
Згідно з рахунком № 1 від 20.09.2019 адвокатом виставлено до сплати послуг на суму 5 000, 00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що інших заяв про відшкодування судових витрат у суді першої інстанції позивачем не заявлялося. При цьому жодних заперечень з боку відповідача щодо таких вимог в цілому або їх розміру до суду першої інстанції не надходило. Однак, подаючи відзив на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу від 15.09.2020 № 01/01/07/895 (яка залишена без розгляду), сторона заперечувала проти вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Так відповідач вказав, що заяву було подано з пропуском строку, передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України; в актах № 1, 2, 3 необґрунтованою, на думку сторони, є послуга «подання», «подача» до суду документів; послуги за актом № 2 взагалі не можна рахувати послугою з надання правової допомоги.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що до уваги приймаються тільки докази та доводи, щодо понесення витрат на правничу допомогу надані в строк, передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України. А тому акти № 2, 3 не приймаються до уваги при вирішенні питання про відшкодування судових витрат. Щодо посилання відповідач на те, що необґрунтованою є вартість такої послуги як «подача», у даному випадку позовної заяви за актом № 1, то в акті № 1 від 20.09.2019 зазначено, що вартість складання позовної заяви та подача до суду складає 3 000, 00 грн. Суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом наведеної послуги основним та головним є саме складання (виготовлення) позовної заяви, «подача» ж документу до суду носить суто технічний характер та, на переконання суду, взагалі не несе якогось вартісного характеру(окрім вартості за поштове пересилання або наручної подачі до суду). Саме з такого трактування виходить суд апеляційної інстанції у даному випадку, а тому відповідний довід відповідача відхиляється як необґрунтований.
Північний апеляційний господарський суд зазначає, що позивачем було заявлено про очікувані судові витрати в строк, встановлений законом (разом з подачею позову), надано орієнтовний розрахунок витрат, опис робіт відображено в акті № 1 від 20.09.2019. Саме вказані документи враховуються судом при вирішенні питання про відшкодування витрат позивачу на правничу допомогу в суді першої інстанції. Інші ж докази не прийняті судом до уваги, про що, зокрема, було зазначено в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у даній справі. Як і не було заперечень від відповідача в розумінні ч. 5 ст. 126 ГПК України. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять претензії про стягнення заборгованості за дивідендами (п. 2 акту № 1 від 20.09.2019) та доказів її надсилання відповідачу у справі, а тому в частині відшкодування таких витрат (1 000, 00 грн) заява не підлягає задоволенню. Інші витрати (консультація та складання позову) в загальному розмірі 4 000, 00 грн визнаються обґрунтованими. Витрати на участь у судовому засідання, за відсутності акту прийняття таких послу та окремого детального опису робіт (наданих послуг) також не можуть бути задоволені. Питання відшкодування витрат за сплату судового збору було вирішено в постанові апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Враховуючи те, що, ухвалюючи вказану вище постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та, відповідно, часткове задоволення позовних вимог, в задоволення яких суд першої інстанції відмовив, то, у відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати (витрати на правничу допомогу) у розмірі 4 000, 00 грн які визнано судом обґрунтованими (відповідають складності справи та критеріям розумності та необхідності) покладаються на відповідача. Відповідно, рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 має бути скасоване в частині покладення судових витрат на ФОП Овсяника С.М. (щодо витрат на правову допомогу).
Керуючись ст. 123, 126, 129, 237, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/13193/19 в частині покладення судових витрат на Фізичну особу-підприємця Овсяника Сергія Миколайовича скасувати, з ухваленням у вказаній частині нового рішення про часткове задоволення заяви Фізичної особу-підприємця Овсяника Сергія Миколайовича про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» судових витрат.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; код 00135390) на користь Фізичної особи-підприємця Овсяника Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) 4 000, 00 (чотири тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи № 910/13193/19 в суді першої інстанції.
Видачу відповідного наказу доручити суду першої інстанції.
3. Матеріали справи № 910/13193/19 повернути до місцевого господарського суду.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 05.10.2020.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді Б.О. Ткаченко
В.В. Сулім