вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2020 р. Справа№ 5011-18/5927-2012
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
при секретарі Островерха В.Л.
за участю представників зазначених в протоколі від 29.09.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 (повний текст підписано 17.07.2020) про відмову у задоволенні подання (заяви) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми Олени Олександрівни у справі №5011-18/5927-2012 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтрейд»
2. Багатопрофільного підприємства «Солідарність» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
про стягнення 44 320 484,60грн. та 4 478,59 доларів США
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2012 у справі №5011-18/5927-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтрейд» та Багатопрофільного підприємства «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» 40 668 210,78 грн заборгованості за кредитом, 3 010 510,05 грн процентів за користування кредитом, 118 929,42 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 358 645,92 грн пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 14 020,32 грн трьох відсотків річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, 68 991,39 грн трьох відсотків річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням суми процентів за користування кредитом, 4 478,59 доларів США 59 центів трьох відсотків річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням суми процентів за користування кредитом, 81 176,72 грн інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту та процентів за користування кредитом, 64 380 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2012 у справі №5011-18/5927-2012 залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанції та набрало законної сили. 01.02.2013 на його виконання судом видано наказ.
До Господарського суду міста Києва від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми Олени Олександрівни надійшло подання (заява) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 5011-18/5927-2012 у задоволенні подання (заяви) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми Олени Олександрівни відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні подання (заяви) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми Олени Олександрівни місцевий господарський суд виходив з того, що за відсутності належних та допустимих доказів виникнення у ТОВ «Солтрейд» права власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Вербова, 21, 23, відсутні докази для звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі 5011-18/5927-2012, заяву (подання) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому Законом порядку, приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Суліма Олени Олександрівни задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що в забезпечення кредитного договору від 16.11.2007 №151407К43, 20.11.2007 між Банком та відповідачами укладено іпотечний договір №151407Z89, предметом якого є: право оренди земельної ділянки, загальною площею 6 257,0 кв.м, кадастровий номер 8000000000:78:223:0012, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вербова, 21, 23 та об'єкт незавершеного будівництва - торговельно-офісний центр «Петрівка», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Вербова, 21, 23 на даній земельній ділянці та після завершення будівництва буде належати на праві спільної власності Багатопрофільному підприємству «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю у розмірі 10% та Товариству з обмеженою відповідальністю «Солтрейд» у розмірі 90%.
Доказами підтверджуючими право Іпотекодавця на передачу майна в іпотеку є: договір оренди земельних ділянок, укладений строком на 25 років, для будівництва торговельно-громадського центру «Петрівка», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15.03.2007 за реєстровим номером 140, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 30.03.2007 за №78-6-00432 у книзі державної реєстрації договорів; договір про спільну діяльність між Багатопрофільним підприємством «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солтрейд» №11/07 від 09.11.2007; витяг з рішення Київської міської ради від 15.04.2004 №183/1393 «Про передачу земельних ділянок та припинення права користування землею»; рішення Київської міської ради від 31.01.2006 №179/236 «Про передачу земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю «Книжковий ринок» для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельно-розважального комплексу та паркінгу з поетапним знесенням будівель і споруд ринків і виконання благоустрою прилеглих територій на проспекті Московському, 10 в Оболонському районі м. Києва».
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Владимиренко С.В. (суддя-доповідач), суддів Ходаківської І.П., Демидової А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №5011-18/5927-2012 та поновлено Публічному акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №5011-18/5927-2012. Призначено справу до розгляду на 29.09.2020. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, заперечення до 24.09.2020.
Відповідачі у встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надали, що не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення (ухвали) суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Солтрейд» заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №5011-18/5927-2012 до набрання законної сили рішенням у справі №910/5900/19, предметом якої є об'єкт незавершеного будівництва торгівельно-офісного центру «Петрівка», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вербова, 21, 23.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
При цьому пов'язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч. 4-6 ст. 75 ГПК України).
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, яким чином пов'язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/12694/18.
Так, предметом розгляду у даному провадженні є розгляд заяви приватного виконавця Київського округу Суліми Олени Олександрівни про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку на підставі ст. 336 ГПК України.
В той же час, предметом розгляду у справі №910/5900/19 є виділ частини об'єкта будівництва, будівництво якого не завершено, визнання права власності на виділену частину об'єкта та припинення права спільної часткової власності.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду не вбачає неможливості розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі №910/5900/19, оскільки у даному провадженні приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Суліма О.О. просила звернути стягнення на частину, яка складає 90% об'єкта незвершеного будівництва, торговельно-офісного центру «Петрівка», за адресою: м. Київ, вул. Вербова, 21, 23, яка належить боржнику ТОВ «Солтрейд».
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі 5011-18/5927-2012 скасувати, заяву (подання) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому Законом порядку, приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Суліма Олени Олександрівни задовольнити.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі 5011-18/5927-2012 без змін.
Відповідач 2 та приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Суліма О.О. своїх представників, чи особисто, в судове засідання не направили про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином згідно ст. 120 Господарського кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до п. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального, колегія суддів встановила наступне.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. (ч.1 ст. 329 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 10,11 ст. 336 ГПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
20.11.2007 між АТ «Державний експортно-імпортний банк України (іпотекодержатель), БП «Солідарність» ТОВ (іпотекодавець-1) та ТОВ «Солтрейд» (іпотекодавець-2) укладено Іпотечний договір №151407Z89, предметом іпотеки є: право оренди земельної ділянки, загальною площею 6 257,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вербова, 21, 23, кадастровий номер 8000000000:78:223:0012 та об'єкт незавершеного будівництва, торговельно-офісний центр «Петрівка», що розташований на вказаній земельній ділянці та після завершення будівництва буде належати на праві спільної часткової власності іпотекодавцю-1 (10% частин) та іпотекодавцю-2 (90% частин).
Як вказав заявник, право іпотекодавців на передачу в іпотеку об'єкта незавершеного будівництва торговельно-офісного центру «Петрівка» підтверджується Договором про спільну діяльність між ТОВ «Солтрейд» та БП «Солідарність» ТОВ №11/07 від 09.11.2007, вказаний об'єкт сторони визначили як спільну часткову власність, де частина ТОВ «Солтрейд» складає 90%, а БП «Солідарність» ТОВ - 10%.
Згідно п. 12.1. Договору про спільну діяльність в дату складення Сторонами акта, що ним оформлюється завершення будівництва Об'єкту в повному обсязі, Сторони зобов'язуються укласти договір купівлі-продажу, за яким учасник - 2 (БП «Солідарність» ТОВ) продає учаснику - 1 (ТОВ «Солтрейд») частку, належну йому в праві спільної часткової власності на Об'єкт на таких умовах: 12.1.1. ціна - 6 000 000,00 грн; 12.1.2. - перехід від учасника -1 права власності на частку в момент набрання чинності договором купівлі-продажу; 12.1.3. - строк дії договору - від дати державної реєстрації до дати фактичного невиконання всіх зобов'язань, що виникли із нього; 12.1.4. порядок узгодження інших істотних умов - переговори за участі представників Сторін, від набрання чинності цим Договором в повному обсязі до дати укладення договору купівлі-продажу; 12.1.5. дії, необхідні для державної реєстрації та нотаріального посвідчення організовує, здійснює і оплачує учасник - 1.
Верховний Суд у своїй постанові від 29.01.2019 р. у справі №914/1362/17 зазначив, що оскільки умовами договору про спільну діяльність не встановлено виділення нерухомого майна стороні цього договору, не передбачено набуття нею права власності на створене майно, в тому числі у зв'язку з виготовленням на її замовлення та за її кошти вказаного об'єкта, а також за відсутності відображення в балансі спільної діяльності належності спірного майна цій стороні, факт набуття права власності на це майно не був доведений.
Разом з цим, відповідно до п. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, за змінами та доповненнями, (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
У своїй постанові від 18.12.2019 у справі №200/22329/14-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 №2780-ХІІ, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2780-ХІІ) реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.
Відповідно до п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
Доказів введення в експлуатацію нерухомого майна, на яке приватний виконавець просить звернути стягнення, матеріали справи не містять. Таким чином, відсутні підстави для задоволення заяви (подання) приватного виконавця Київського округу Суліми Олени Олександрівни про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку на підставі ст.336 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №5011-18/5927-2012 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України».
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275,276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 5011-18/5927-2012 - без змін.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України».
3. Матеріали справи № 5011-18/5927-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 05.10.2020.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська