вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" вересня 2020 р. Справа№ 910/9650/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
За участю секретаря судового засідання Нікітенко А.В.
представників сторін: згідно із протоколом судового засідання
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 09.10.2019
у справі № 910/9650/19 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс"
про стягнення 546 929,48 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Маріупольська місцева прокуратура №2 в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" про стягнення пені та штрафу у розмірі 546 929,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокуратура зазначає, що всупереч умовам укладеного між Департаментом освіти Маріупольської міської ради (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" (далі - відповідач) договору поставки №2452 від 24.07.2018, відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасної поставки грального приладдя для навчальних кабінетів початкової школи, що стало підставою для нарахування останньому у відповідності до п. 7.2.1 договору пені у розмірі 56 409,80 грн та штрафу у розмірі 490 519,68 грн.
Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі №910/9650/19 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" на користь Департаменту освіти Маріупольської міської ради штраф у розмірі 486 674,88 грн. та пеню у розмірі 55 967,61 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" на користь прокуратури Донецької області судовий збір у розмірі 8 139,64 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність факту прострочення відповідачем поставки товару за договором № 2452 від 24.07.2018 на суму 2 433 374,40 грн (2 452 598,40 - 19 224,00 грн), у зв'язку з чим, за перерахунком суду, до стягнення з відповідача підлягає штраф у розмірі 486 674,88 грн та пеня у розмірі 55 967,61 грн, та відповідно про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі №910/9650/19 скасувати, позов керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради - залишити без розгляду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є безпідставним та необґрунтованим, а позов є таким, що не підлягає задоволенню.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2019, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 апеляційне провадження за апеляційною скаргою відкрито та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 03.12.2019.
У судове засідання 03.12.2019 представники Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" не прибули, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.
02.12.2019 та 03.12.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 розгляд справи № 910/9650/19 відкладено, судове засідання призначено на 14.01.2020.
11.01.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" надійшла заява про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" про зупинення провадження у справі №910/9650/19 задоволено. Зупинено провадження у справі №910/9650/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.
07.08.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Прокуратури міста Києва надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв'язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення.
Також 17.08.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв'язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 поновлено апеляційне провадження у справі №910/9650/19, розгляд справи призначено на 22.09.2020.
Позиції учасників справи
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі №910/9650/19 скасувати, позов керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради - залишити без розгляду.
Представник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/9650/19 залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Представник Департаменту освіти Маріупольської міської ради у судове засідання не прибув, свою позицію щодо вимог і змісту апеляційної скарги не висловив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
24.07.2018 за результатами відкритих торгів на закупівлю грального приладдя для навчальних кабінетів початкової школи за бюджетні кошти (номер процедури закупівлі в електронній системі закупівель - UA-2018-06-15- 002966-а) між Департаментом освіти Маріупольської міської ради (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" (далі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки №2452 (далі - договір) щодо поставки грального приладдя для навчальних кабінетів початкової школи за кодом ДК 021:2015 37520000-9 - Іграшки.
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник передає у власність замовнику, а замовник приймає та оплачує товар по цінах, у кількості, асортименті, що вказані в Додатку №1 (Специфікації), що є невід'ємною частиною цього договору.
У пункті 2.1 договору сторони погодили, що строк (термін) поставки товару - 27 серпня 2018 року.
Відповідно до п. 5.3.1. договору постачальник зобов'язаний своєчасно забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Згідно з п. 2.5. договору датою поставки товару є дата, коли товар був переданий в повному обсязі у власність замовника в місці поставки (призначення), що підтверджується відповідними документами, з цього моменту зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаними у повному обсязі.
Передача товару здійснюється за товарними накладними, що є підставою для оплати замовником. Разом з товаром постачальник повинен передати замовнику документи, які належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України (п. 2.3. договору).
Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна вказаного договору становить 2 452 600, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 408 766,67 грн.
Розрахунки здійснюються в безготівковій формі за рахунок бюджетних коштів. Замовник проводить розрахунки з постачальником у відповідності до вимог п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України через Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області (п. 4.3. договору).
У пункті 7.1. договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з п. 7.2.1. договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у даному договорі, останній сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад п'яти днів додатково сплачує штраф 'у розмірі 20% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Відповідно до п. 7.2.2. договору у разі застосування пені/штрафу, сторона, що порушила виконання зобов'язань, зобов'язана сплатити суму пені/штрафу окремо виставленого, у кожному випадку, рахунку. Оплата рахунку проводиться протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати його отримання стороною, яка допустила прострочення виконання своїх зобов'язань за договором. Рахунок на оплату пені/штрафу направляється факсимільним зв'язком, з подальшим направленням оригіналу рахунку із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням) на адресу, що вказана в договорі.
У п. 8.1. договору сторони погодили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018, а в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання. Закінчення дії цього договору не звільняє сторони від його виконання та відповідальності за порушення його умов.
28.08.2018 у зв'язку із порушенням відповідачем строків поставки товару за договором, Департаментом освіти Маріупольської міської ради було направлено на адресу останнього претензію №39.10-44605-39.1 про сплату пені та штрафу за неналежне виконання умов договору.
03.10.2018 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією №39-52567-39.1, у якій просив останнього сплатити нараховані відповідно до п. 7.2.1 договору штрафні санкції у загальному розмірі 546 929,48 грн.
11.10.2018 у відповідь на претензію №39.10-44605-39.1 від 28.08.2018 відповідач повідомив, що не погоджується із нарахованими штрафними санкціями, оскільки мали місце форс-мажорні обставини, які стали обґрунтованою причиною затримки поставки товару. В підтвердження вищезазначених обставин, відповідач надав акт про пожежу від 07.08.2018.
З наявних у матеріалах справи видаткових накладних №ВК000000079, №453 від 01.10.2018, №ВК000000656 від 16.10.2018, №5488-1 від 17.10.2018, №5488-2 від 01.11.2018 вбачається, що відповідачем після спливу терміну передбаченого п. 2.1. договору було здійснено поставку товару, а саме:
- 01.10.2018 передано позивачу набір лічильного матеріалу (дерево) - 158 шт., килимок - конструктор з пазлів - 160 шт., ширма настільна - 160 шт. на загальну суму 339 816,00 грн.;
- 01.10.2018 передано позивачу набір настільних розвивальних ігоp - 145 шт.. конструктор для вивчення різних конструкцій та механізмів - 138 шт., набір подушок з емоціями та дорожніми знаками - 113 шт. всього на загальну суму 1 481 265,06 грн.;
- 16.10.2018 передано позивачу набір настільних розвивальних ігор - 15 шт., конструктор для вивчення різних конструкцій та механізмів - 22 шт., набір подушок з емоціями та дорожніми знаками - 47 шт., набір лічильного матеріалу - 2 шт. всього на загальну суму 401 117,34 грн.;
- 17.10.2018 передано замовнику ляльки рукавички - 80 шт. всього на загальну суму 115 200,00 грн.;
- 01.11.2018 передано позивачу ляльки рукавички - 80 шт. всього на загальну суму 115 200,00 грн.
З урахуванням наведених обставин, Маріупольська місцева прокуратура № 2 звернулась з позовом до суду в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради про стягнення з відповідача пені у розмірі 56 409,80 грн та штрафу у розмірі 490 519,68 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом (ч. 2 ст. 131-1 Конституції України).
Згідно з ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
В обґрунтування наявності підстав для захисту інтересів держави прокурор у позовній заяві зазначає, що компетентним органом щодо захисту зазначених інтересів держави у бюджетній сфері є Департамент освіти Маріупольської міської ради, який є головним розпорядником бюджетних коштів, і як розпорядник бюджетних коштів, забезпечує в межах повноважень ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
За твердженням прокурора, Департаментом освіти Маріупольської міської ради не було вжито достатніх та належних заходів до стягнення суми штрафних санкцій за невиконання умов Договору у примусовому порядку з Відповідача, оскільки відповідний позов до суду пред'явлено не було.
Формальне реагування Департаменту освіти Маріупольської міської ради на порушення постачальником умов договору обмежувалось лише поданням претензії за вих. №39.10-44605-39.1. від 28.08.2018 та вих. №39-52567-39.1 від 03.10.2018.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нездійснення захисту інтересів держави полягало у тому, що маючи відповідні повноваження, Департамент освіти Маріупольської міської ради протягом тривалого часу не звертався до суду із відповідною позовною заявою, а лише вчиняв формальні дії, спрямовані на досудове врегулювання спору, які не були ефективними, оскільки відповідач на теперішній час добровільно не сплатив нараховану суму пені та штрафу.
Із матеріалів справи також вбачається, що 11.06.2019 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст.367 Кримінального кодексу України, за фактом неналежного виконання службовими особами Департаменту освіти Маріупольської міської ради обов'язків щодо вжиття заходів, спрямованих на стягнення в судовому порядку суми пені та штрафу з ТОВ «Вема-Кідс».
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді питання щодо наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради у даній справі колегія суддів враховує висновок про застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, розгляд якої був підставою для зупинення провадження у даній справі.
Так, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Маріупольською місцевою прокуратурою №2 були надані достатні обґрунтування щодо порушення інтересів держави, які потребують захисту з боку прокуратури, у зв'язку з чим правомірно відхилив доводи відповідача щодо залишення позову без розгляду.
Щодо вирішення даного спору по суті колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
За змістом укладеного між позивачем та відповідачем договору він є договором поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Частиною 1 ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 2.1 договору сторони передбачили строк (термін) поставки товару - 27 серпня 2018 року.
Згідно з ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №2452 від 24.07.2018 відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар:
- за видатковою накладною №ВК000000079 від 01.10.2018 на суму 1 481 265,06 грн;
- за видатковою накладною №453 від 01.10.2018 на суму 339 816,00 грн;
- за видатковою накладною №ВК000000656 від 16.10.2018 на суму 401 117,34 грн;
- за видатковою накладною №5488-1 від 17.10.2018 на суму 115 200,00 грн;
- за видатковою накладною №5488-2 від 01.11.2018 на суму 115 200,00 грн.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.1 договору, відповідачем було прострочено виконання зобов'язання щодо поставки грального приладдя для навчальних кабінетів початкової школи.
Частиною 1 ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 7.2.1. договору сторони встановили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у даному договорі, останній сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад п'яти днів додатково сплачує штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Оскільки відповідачем було несвоєчасно виконано обумовлену договором поставку товару, ним було порушено зобов'язання за договором, що є підставою для застосування до нього встановленої договором відповідальності.
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання за договором, з урахуванням п. 7.2.1. договору, прокурором було нараховано відповідачу штраф у розмірі 490 519,68 грн та пеню у розмірі 56 409,80 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо заявленої суми штрафних санкцій та зазначив, що виконуючи умови договору постачальник здійснював поставку товару безпосередньо до навчальних закладів. В силу значної кількості номенклатури, відвантаження відбувалось частинами, про що уповноваженими представниками сторін складались відповідні акти приймання - передачі. Так, за даним правочином сторонами було складено 132 акта приймання-передачі комплектів по кожному з навчальних закладів, які, за доводами відповідача, були частково оформлені у період до 31.08.2018.
Дослідивши питання строку поставки обумовленого договором товару, судом першої інстанції вірно встановлено, що частина товару була фактично доставлена у заклади освіти відповідачем у встановлений договором строк, а саме 27.08.2018 до Загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів №57 на суму 4 272,00 грн, до Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №5 на суму 8 544,00 грн та до Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №25 на суму 6 408,00 грн.
На підставі вказаного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість та доведеність факту прострочення відповідачем поставки товару за договором №2452 від 24.07.2018 саме на суму 2 433 374,40 грн (2 452 598,40 - 19 224,00 грн), у зв'язку з чим, за перерахунком суду, до стягнення з відповідача підлягає штраф у розмірі 486 674,88 грн та пеня у розмірі 55 967,61 грн.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідач в апеляційній скарзі визнав, що ним було виконано обов'язок щодо поставки товару, але з незначним простроченням строків поставки. При цьому заперечень щодо розміру нарахованих штрафних санкцій та власного контррозрахунку відповідач суду не надав.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, викладені у його письмових поясненнях по справі про те, що направлення йому Департаментом освіти Маріупольської міської ради претензій від 28.08.2018 та від 03.10.2018 свідчить про належне здійснення компетентним органом захисту інтересів держави та, відповідно, відсутність у прокурора підстав для звернення до суду з відповідним позовом.
При цьому в обґрунтування наведених доводів апелянт посилається на правову позицію, викладену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2020 по справі №910/12705/18.
Так, із постанови Верховного Суду від 20.08.2020 по справі №910/12705/18, роздруківку якої з Єдиного державного реєстру судових рішень було додано апелянтом до письмових пояснень по справі в обґрунтування наведеної позиції, вбачається, що у справі №910/12705/18 судами було встановлено, що відповідний компетентний орган як сторона договору підряду звертався до виконавця робіт за договором з претензіями від 27.08.2018 та від 11.09.2018, а позов до суду прокуратурою подано 17.09.2018, незважаючи на те, що Господарським кодексом України та ГПК України встановлено місячний термін для надання відповіді на претензію з моменту її отримання.
З урахуванням таких обставин, Верховний Суд у справі №910/12705/18 дійшов висновку, що компетентним органом вживалися належні заходи досудового врегулювання спору, тим самим погодившись із висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду в інтересах держави.
Натомість, матеріали даної справи свідчать, що Департамент освіти Маріупольської міської ради звертався до відповідача з претензіями 28.08.2018 та 03.10.2018, а позов прокурором було подано 22.07.2019, тому обставини, за яких Верховним Судом було прийнято постанову у справі №910/12705/18, є відмінними від обставин, встановлених у даній справі. Крім того, вказана постанова Верховного Суду від 20.08.2020 по справі №910/12705/18 не містить висновків щодо застосування норм права, на відміну від постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, яка містить висновок про застосування норм права, який і було враховано колегією суддів при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин під час апеляційного перегляду даної справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс".
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі №910/9650/19 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/9650/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене 02.10.2020
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк