Дата документу 28.09.2020 Справа № 937/2630/20
Провадження № 11-сс/807/851/20 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 937/2630/20 Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 вересня 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2020 року,
Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2020 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого другого слідчого відділу Слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі, ОСОБА_7 від 30 квітня 2020 року про закриття кримінального провадження № 42020000000000400 від 04 березня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2020 року та постанову слідчого ДБР ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження, та прийняти нове законне рішення, яким повернути провадження до прокуратури Запорізької області для визначення підслідності.
Апелянт вважає, що слідчий суддя, розглядаючи його скаргу без матеріалів справи, без участі слідчого та прокурора, не отримавши на це його згоди, порушила норми ст. ст. 303, 306, 24, 22, 55, 56 КПК України, ст. ст. 3, 55 Конституції України та ст. 6 Міжнародної конвенції «Права людини», при цьому, погодившись відкласти розгляд скарги на іншу дату, розглянула її по суті, надіславши йому копію оскаржуваної ухвали.
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 , колегія суддів доходить наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено такі обставини.
Слідчим другого слідчого відділу Слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі, ОСОБА_7 здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 42020000000000400 від 04 березня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, за відомостями про постановлення слідчим суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_8 завідомо неправосудних рішень від 12 серпня 2019 року та 17 вересня 2019 року.
Відомості про вказані кримінальні правопорушення, що були викладені у заявах ОСОБА_6 , зареєстровано в ЄРДР на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року.
Постановою слідчого другого слідчого відділу Слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі, ОСОБА_7 від 30 квітня 2020 року кримінальне провадження, відомості про яке зареєстровані в ЄРДР за № 42020000000000400 від 04 березня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях слідчого судді ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення.
Відмовляючи в задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що постанова слідчого другого слідчого відділу Слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі, ОСОБА_7 від 30 квітня 2020 року про закриття кримінального провадження за № 42020000000000400 від 04 березня 2020 року є законною та обґрунтованою.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважав, що слідчий, виносячи постанову від 30 квітня 2020 року, дотримався принципу законності, передбаченого ч. 2 ст. 9 КПК України, обов'язку всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження. Вказаний висновок слідчого судді відповідає положенням закону та встановленим обставинам, а доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Доводи апелянта про те, що слідчий суддя, розглядаючи його скаргу без участі слідчого та прокурора, не отримала на це його згоди, чим порушила норми ст. ст. 303, 306, 24, 22, 55, 56 КПК України, ст. ст. 3, 55 Конституції України та ст. 6 Міжнародної конвенції «Права людини», є необґрунтованими, оскільки згідно з ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта і про те, що слідчий суддя не мав права розглядати його скаргу за відсутності матеріалів кримінального провадження, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України, такої вимоги не передбачає, а згідно зі ст. ст. 22, 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що у своїй скарзі заявник не навів жодного доказу необґрунтованості винесеної постанови слідчого про закриття кримінального провадження, не навів жодних доказів невиконання слідчим вимог ст. ст. 9, 83, 91, 94 КПК України під час досудового розслідування, у скарзі відсутні посилання на дії слідчого, які, на думку заявника, ним не були виконані при проведенні досудового розслідування, та які мали бути виконані.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчий перед винесенням постанови про закриття кримінального провадження, допитав як свідків слідчого суддю Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_8 (а.с. 59-61) та ОСОБА_6 (а.с. 165-167), проаналізував судові рішення, які апелянт вважає неправосудними.
Безпідставними є доводи апелянта і про те, що слідчий суддя, відклавши розгляд скарги на іншу дату, розглянула її по суті, надіславши тільки 06 липня 2020 року йому копію оскаржуваної ухвали, оскільки згідно з довідкою секретаря судового засідання ОСОБА_6 . СМС від 16 червня 2020 року був повідомлений щодо документу «Повістка про виклик до суду у кримінальному провадженні на 01 липня 2020 року 14:00:00 по справі 937/2630/20 (1-кс/937/1925/20) (а.с. 38).
Крім того, колегія суддів проаналізувала матеріли кримінального провадження.
Як убачається із заяви ОСОБА_6 . Генеральному прокурору України, він обвинувачує слідчого суддю Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_8 у систематичному порушенні процесуальних норм і права при розгляді його скарг.
Зокрема, ОСОБА_6 вважав, що суддею ОСОБА_8 були винесені завідомо неправосудні ухвали, а саме від 12 серпня 2019 року та від 17 вересня 2019 року про відмову у задоволенні скарги останнього на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР в порядку та строк, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України.
Слідчий, закриваючи кримінальне провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, зокрема відзначив, що виходячи з норм чинного законодавства, слідство дійшло висновку, що особиста думка заявника не є підставою, за якою рішення, вирок, ухвалу або постанову суду можна визнати неправосудними чи такими, що завдало особі істотної майнової та моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого і звертає увагу на те, що поставлений у провину судді злочин є злочином проти правосуддя, відповідно об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що складаються у сфері здійснення правосуддя, зокрема винесення суддею постанови.
Об'єктивна сторона вказаного злочину полягає у вчиненні певних дій, які виражені в постановленні неправосудного рішення. На законодавчому рівні не визначено поняття «неправосудне» судове рішення, відсутні підстави ототожнювати його із такими поняттями як «незаконне» та «необґрунтоване», а також немає підстав стверджувати, що неправосудне судове рішення - це у будь-якому випадку таке рішення, яке, наприклад, було скасовано вищою судовою інстанцією.
Верховний Суд України, досліджуючи правозастосування статті 375 КК України про кримінальну відповідальність за постановлення суддею завідомо неправосудного рішення, вказував на те, що поняття «неправосудне судове рішення» у поєднанні з вказівкою на «завідомість» його постановлення підкреслює цілеспрямований характер злочинних дій судді, його свідоме прагнення та бажання всупереч матеріальному чи процесуальному закону і (або) фактичним обставинам, встановленим у справі, постановити судове рішення, яке за своєю суттю не може бути і не є актом правосуддя. Про неправосудність судового рішення може свідчити умисне викривлення фактичних обставин справи, спотворення фактичних даних, тощо. У скарзі ОСОБА_6 таких даних не наведено.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого частини 1 статті 375 КК України, характеризується виключно прямим умислом з обов'язковою наявністю мотиву. У скарзі ОСОБА_6 таких даних про умисел та мотив також не вказано.
У зв'язку з викладеним колегія суддів доходить висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді від 01 липня 2020 року та вважає, що відсутні підстави для її скасування і задоволення апеляційної скарги, а тому ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого другого слідчого відділу Слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі, ОСОБА_7 від 30 квітня 2020 року про закриття кримінального провадження № 42020000000000400 від 04 березня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: