Справа № 274/2946/16-ц
Провадження № 2/0274/89/20
Іменем України
"28" вересня 2020 р. м. Бердичів
в складі: головуючої - судді Хуторної І.Ю.,
з участю секретаря Поступайло Х.О.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (т.1 а.с.4-5), в подальшому, уточнивши позовні вимоги (т.1 а.с.199-200), пред'явивши позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( спадкоємця ОСОБА_3 ), просить стягнути із відповідачів солідарно заборгованість за договором кредиту №286/25-558 від 30.03.2008 у розмірі 982 479,53 грн та судові витрати.
На обґрунтування позовних вимог банк зазначив, що 30 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №286/25- 558, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 350 000,00 грн, зі сплатою 14,5% річних за користування ним.
Позичальник зобов'язався погашати кредит щомісячно відповідно до графіка, визначеного п. 1.1. кредитного договору. Однак, свої зобов'язання не виконав. В зв'язку з чим станом на 02.03.2016 утворилась заборгованість в розмірі 982 479,53 грн Суму боргу складає: заборгованість за кредитом - 309 164,44 грн; заборгованість за відсотками - 368 025,83 грн; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 70 590,83 грн; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 116 848,77 грн; розмір інфляційних витрат за кредитом - 43 095,60 грн; розмір інфляційних витрат за відсотками - 74 754,07 грн.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Позивачем ОСОБА_1 (Позичальник) та ОСОБА_3 (Поручитель) було укладено договір поруки № 286/25-559. За Договором поруки Поручитель зобов'язаний у випадку невиконання Позичальником та Поручителем зобов'язання забезпеченого порукою відповідати перед Кредитором як солідарні боржники всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та спадкоємцем померлого ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 . ОСОБА_1 відмовилась від спадщини на користь ОСОБА_2 Відповідно до вимог чинного законодавства спадкоємець зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора АТ «Укрсоцбанк» повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.
Відзив на позовну заяву, який відповідає положенням ст. 178 ЦПК України від відповідачів, до суду не надходив.
Ухвалою судді ОСОБА_4. від 03.06.216 у справі відкрито провадження.
Після відставки судді ОСОБА_4 , внаслідок повторного автоматичного розподілу від 01.02.2017, справу передано на розгляд судді Щербаку Д.С.
Після закінчення повноважень у судді Щербака Д.С., внаслідок повторного автоматичного розподілу від 01.08.2017, справу передано на розгляд судді ОСОБА_6.
Ухвалою від 25.06.2018 розгляд даної справи продовжено в порядку загального позовного провадження.
18.03.2019 від позивача надійшла уточнююча позовна заява з пред'явленими вимогами до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( правонаступника).
Ухвалою суду від 11.12.2019 у справі проведено заміну позивача ПАТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника - АТ «Альфа-Банк» ( а.с. 12-13, том 2).
Внаслідок повторного авторозподілу справи, після відставки судді ОСОБА_6., справу передано на розгляд судді Хуторній І.Ю. та ухвалою від 28.02.2020 прийнято до свого провадження.
Ухвалою від 09 квітня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідачка, ОСОБА_1 у письмовій заяві ( а.с. 27, 28 Том 2, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказала, що між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту №286/25-558 про надання грошових коштів зі сплатою 14.5 % річних, однак з невідомих причин відсоткова ставка зросла до 21 %, а потім і до 22 % річних. Документів про збільшення відсоткової ставки вона не отримувала.
Відповідно до розрахунку банку останній платіж нею здійснено 29.02.2012. Протягом наступних 60 днів вона, як позичальник не виконувала обов'язки, передбачені пунктами 3.3.7 та 3.3.8 кредитного договору.
Вказує, що пунктом 4.5. статті 4 договору кредиту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.7 та 3,3.8. цього договору, протягом більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний, час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штрафи, пеню).
При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.
Таким чином, враховуючи пункт 4.5. статті 4 договору кредиту, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, через 60 днів, тобто 29.04.2012. Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов'язання (пункт 4.5. договору), і банк мав право звернутися до суду з позовом на захист своїх порушених прав протягом трьох років, починаючи з 29.04.2012, однак позовну заяву подав до суду лише в травні 2016 року, тобою з пропуском строків позовної давності.
Тому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України.
Відповідач, ОСОБА_2 , у направленій до суду письмові заяві вказав, що між його покійним батьком та АТ «Укрсоцбанк» було укладено договір поруки за
кредитним договором № 286/25-558 від 30.03.2008. Позичальником за вказаним кредитним договором останній раз здійсненя
повернення грошових коштів 29.02.2012. Згідно з пунктом 4.5, статті 4 договору кредиту № 286/25-558 від 30.03.2008 визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.7. 3.3.8. цього договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та,
відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штрафи, пеню.). Таким чином, банк мав право звернутися до суду з позовом до фінансового поручителя, починаючи із 29 квітня 2012 року протягом шести місяців, однак позовну заяву подав до суду лише в травні 2016 року, тобто з пропуском строків позовної давності. Позивач міг пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від дати невиконання боржником зобов'язання. Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, у редакції на час спірних правовідносин, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Зі слів ОСОБА_1 , йому стало відомо, що відсоткова ставка на час подачі позову змінилась, так за кредитним договором відсоткова ставка становить 14,5 % річних, але з невідомих нікому причин вона збільшилась до 21 %.
Просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з припиненням поруки.
Від відповідачів надійшли заяви про застосування строків позовної давності.
У судове засідання сторони не з'явились.
Від представника позивача, ОСОБА_5 надійшла заява про відкладення розгляду справи через його зайнятість у іншому судовому засіданні.
Відповідачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у адресованих суду заявах просили справу слухати за їх відсутності.
У зв'язку із достатністю доказів, тривалістю судового розгляду, неодноразовою неявкою представника позивача у судові засіданні, недоведенням доказами поважності причин його неявки у судове засідання, судом ухвалено - відмовити представникові позивача у відкладенні розгляду справи та проводити судове засідання за відсутності сторін.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Дослідивши докази, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову, з таких підстав.
Судом встановлено, що 13 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №286/25-558, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 350 000,00 грн зі сплатою 14,5% річних за користування ним. Визначено порядок погашення суми основної заборгованості ( в подальшому кредитний договір) (т.1 а.с.14-16).
Пунктами 3.3.7 та 3.3.8 Кредитного договору передбачено позичальник має сплачувати проценти за використання кредиту в порядку визначеному п.п. 2.4, 2.5 цього договору, а також своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1. цього договору ( а.с .15).
Пунктом 4.5 Кредитного договору передбачено, що у разі невиконання позичальником обов'язків, передбачених пунктами 3.3.7 та 3.3.8 цього договору протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та позичальник зобов'язується протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактично використаний час та штрафні санкції ( а.с .15).
Додатковою угодою №1 від 13.03.2008 укладеною між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 внесені зміни до Договору кредиту №286/25-558 від 13.03.2008, та домовились з 27.10.2008 встановити процентну ставку за користування кредитом на рівні 22,0 процентів річних. Інші умови - незмінні. Додаткова угода містить підпис ОСОБА_1 . (т.1 а.с.49)
Як вбачається із розрахунку заборгованості (а.с.9-11) останній платіж за договором кредиту №286/25-558 від 13.03.2008, здійснений ОСОБА_1 - 29.02.2012.
Відповідно до розрахунку боргу, банк нарахував заборгованість за кредитним договором 3286/25-558 від 13.03.2008 станом на 02.03.20016 у розмірі 982 479,53 грн. Суму боргу складає: заборгованість за кредитом 309 164,44 грн; заборгованість за відсотками 368 025,83 грн; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 70 590,83 грн; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 116 848,77 грн; розмір інфляційних витрат за кредитом 43 095,60 грн; розмір інфляційних витрат за відсотками 74 754,07 грн. (а.с. 6-11).
На забезпечення виконання кредитного зобов'язання 14.03.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 286/25-559. (т.1 а.с.17-18).
Відповідно до п. 1.1. договору поруки Поручитель зобов'язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором кредиту.
Відповідно до п. 3.1.4. Договору поруки, Поручитель зобов'язаний: у разі невиконання Позичальником та Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання відповідати перед Кредитором разом із Позичальником як солідарні боржники всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України може бути звернено стягнення.
Згідно п.3.3.2 договору поруки, Кредитор зобов'язаний до моменту виконання зобов'язань забезпечених порукою, не змінювати умов Договору кредиту без попереднього письмового погодження поручителя.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 209 від 30.06.2017 зроблений Бердичівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (т.1 а.с.151, 161)
Спадкоємцем після ОСОБА_3 є його син - ОСОБА_2 (а.с.180-187).
Суд відмовляє у задоволенні позову до ОСОБА_2 , до якого банком пред'явлено позов, як до спадкоємця ( правонаступника) поручителя - ОСОБА_3 , за безпідставністю позовних вимог з таких підстав.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у тій самій сумі, у строк та в порядку, що встановлені договором. Заборгованість по кредиту повинна погашатися у строки і порядку, які передбачені умовами договору.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Відповідно до статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.
Суд зазначає, що у даному випадку, внаслідок смерті поручителя, враховуючи положення статті 607, частини першої статті 608 ЦК, а також сутності поруки як особистого зобов'язання відповідати за належне виконання основного зобов'язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором.
Тобто договір поруки не відноситься до такого типу договорів, що може успадковуватися і припиняє свою дію в момент смерті поручителя.
Тому, ОСОБА_2 , як спадкоємець поручителя ОСОБА_3 не відповідає за кредитним зобов'язанням, за яким особисто поручився ОСОБА_2 , оскільки така порука нерозривно пов'язаним з його особою. Борг на час смерті ОСОБА_3 на користь банку не було стягнуто.
У задоволенні позову до ОСОБА_1 суд відмовляє з таких підстав.
За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
У зобов'язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов'язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов'язку.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
За статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.
Встановлено, що 17.11.2010 банк направив ОСОБА_1 претензію у якій вимагав дострокового повернення усієї суми кредиту в строк до 10.12.2010 року ( а.с. 58).
Тобто банк скористався своїм правом, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором, шляхом направлення на адресу позичальника вимоги про дострокове погашення всієї суми боргу до 10.12.2010 (кредиту, відсотків, комісії). ОСОБА_1 востаннє внесла грошові кошти на погашення відсотків за кредитом 29.02.2012. Таким чином, починаючи із 01.03.2012 починається для банку перебіг позовної давності щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, який відповідно сплив 01.03.2015.
Даний позов про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитом поданий позивачем до суду 11.05.2016, що вбачається із штампу на конверті, тобто з пропуском строку позовної давності, передбаченого передбачений статтею 257 ЦК України, про застосування наслідків пропуску якого під час розгляду справи заявлено відповідачкою.
За таких обставин, суд доходить висновку про відмову за пропуском строку позовної давності у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_1 , в частині стягнення з боржника заборгованості за усім тілом кредиту та заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахованими до 10.12.2010 року, а також пенею та інфляційними втратами, нарахованими на суму боргу, строк позовної давності, за яким сплив 01.03.2015.
Крім того, суд відмовляє у позові за безпідставністю, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих після 11.12.2010, тобто після спливу строку зазначеного у пред'явленій банком вимозі до боржника про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі, з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) від 04 липня 2018 року.
Враховуючи викладене, у зв'язку із реалізацією права на дострокове повернення позики, припинилося право кредитора нараховувати проценти за кредитом.
Оскільки звернувшись у листопаді 2010 року до боржника з вимогою про дострокове повернення суми кредиту в повному
обсязі в строк до 10.12.2010, а також процентів та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, банк змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, а, відтак, і щодо інших умов цього договору, в тому числі, порядку нарахування та сплати процентів.
При цьому, домовленості про порядок повернення позики та сплати процентів поза межами строку кредитування, умови кредитного договору не містять.
Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Підсумовуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у повному обсязі.
Керуючись статтями 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду або через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: Акціонерне товариство "Альфа-Банк", ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. В.Васильківська, 100.
Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий.
Повний текст рішення суду виготовлено 02.10.2020.
Суддя І.Ю. Хуторна