Справа № 240/813/20
Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
30 вересня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Сторчака В. Ю. Мацького Є.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання виплатити індексацію грошового забезпечення,
в лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 у частині невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 01.03.2018; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 01.03.2018, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації базовий місяць - січень 2008 року.
Крім того, в позовній заяві позивач заявив клопотання про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 3800,00 гривень.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 01.03.2018; зобов'язано Житомирський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 01.03.2018. У задоволенні решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням в частині розподілу судових витрат, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та стягнути з відповідача витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 3800,00 гривень. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що надані йому послуги є правничою допомогою, пов'язаної зі справою, тому понесені витрати підлягають відшкодуванню.
Відзив відповідача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні задоволенні заяви про відшкодування судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення вказаної заяви.
Відмовляючи у стягненні з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що правнича допомога надавалась до моменту відкриття провадження у справі, тому заява позивача про відшкодування судових витрат на оплату правничої допомоги не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з п.2 ч.5 ст.246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається, зокрема, розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ч.3 ст.139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 01.03.2018; зобов'язано Житомирський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 01.03.2018. У задоволенні решті позовних вимог, а саме: в частині застосування при нарахуванні та виплаті індексації базового місяця - січня 2008 року відмовлено.
Таким чином, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, то судові витрати підлягають відшкодуванню відповідно до ч.3 ст.139 КАС України.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.
Отже, розподіл судових витрат - це процесуальне питання, яке вирішує суд при ухваленні рішення по суті спору. При цьому вказане питання не є позовною вимогою.
Згідно з п.2 ч.5 ст.246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
Судом встановлено, що в порушення п.2 ч.5 ст.246 КАС України в резолютивній частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року суд не зазначив про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3800 грн.
Водночас, згідно з висновками мотивувальної частини вказаного рішення суд дійшов висновку про те, що заява позивача про відшкодування судових витрат на оплату правничої допомоги не підлягає задоволенню.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3800 грн, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Ч.9 ст.139 КАС України передбачено що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до чч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16 та від 16 серпня 2019 року у справі №755/6702/16-а, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи встановлено, що з метою надання позивачу професійної правничої допомоги між ОСОБА_1 та адвокатом Полтєвим Є.О. укладено договір про надання правової допомоги від 31.01.2020 (а.с.18-22), згідно з яким адвокат прийняв на себе зобов'язання відповідно до завдання-доручення Клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів Клієнта в органах державної влади, в судових органах всіх інстанцій.
В Додатку 1 до договору про надання правової допомоги від 31.01.2020 зазначено вартість окремих видів правничої допомоги (а.с.23-24).
Згідно з актом наданих послуг від 31.01.2020, Додаток 2 до договору про надання правової допомоги від 31.01.2020 (а.с.25-26) адвокат передав, а клієнт прийняв наступні послуги:
- зустріч з клієнтом, з'ясування підстав та мети звернення, попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин - 1 год - 500 грн;
- вивчення документів, наданих клієнтом, відповідних нормативно-правових актів, визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта - 1 год - 500 грн;
- підготовка та складання договору про надання правової допомоги, додатків до нього - 1 год - 800 грн;
- складання позовної заяви, оформлення додатків до неї, подання позовної заяви, контроль за рухом справи до моменту відкриття провадження - 2 год - 1000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач долучив до позовної заяви квитанцію від 31.01.2020 (а.с.27), згідно з якою на користь ОСОБА_2 переведено 3800 грн.
Водночас, колегія суддів дійшла висновку, що частина із наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст.19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Таким чином, надані адвокатом послуги згідно з актом від 31.01.2020 є видами правничої допомоги в розумінні Закону № 5076-VI.
При цьому надання консультацій, вивчення документів, відповідних нормативно-правових актів та складання позовної заяви пов'язані з підготовкою та зверненням до суду з позовом у даній справі, тому колегія суддів дійшла висновку про те, що вказані вище види правничої допомоги пов'язані з розглядом справи і, відповідно, підлягають розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Водночас, факт надання правничої допомоги до моменту відкриття провадження не впливає на пов'язаність вказаних судових витрат з розглядом справи і не може бути підставою для відмови в їх відшкодуванні, тому висновки суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованими.
Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Отже, підготовка та складання договору про надання правової допомоги є обов'язком адвоката щодо належного оформлення здійснення адвокатської діяльності і не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, передбачених статтями 1, 19 Закону №5076-VI, тому витрати на здійснення вказаних видів робіт у розмірі 800 грн не підлягають відшкодуванню як витрати на професійну правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, оскільки письмовими доказами підтверджується сума понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань, судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, встановлені та перевірені обставини справи свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими.
Водночас, висновки суду першої інстанції в частині вирішення питання розподілу судових витрат не відповідають встановленим у справі обставинам, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про відшкодування судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення щодо часткового задоволення вказаної заяви.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання виплатити індексацію грошового забезпечення в частині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу скасувати.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн (одна тисяча п'ятсот гривень).
В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Постанова суду складена в повному обсязі 30 вересня 2020 року.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Сторчак В. Ю. Мацький Є.М.