іменем України
(заочне)
Справа №377/276/20
Провадження №2/377/164/20
23 вересня 2020 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Щуковської А.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
23 квітня 2020 року до суду надійшла позовна заява, у якій представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 , який є спадкоємцем ОСОБА_2 , на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.10.2008 року в розмірі 13970,50 гривень, а також понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2102 гривні.
В обґрунтування позову позивач послався на те, що ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ'ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву б/н від 28.10.2008 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 14800 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позичальник ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, які діяли станом на момент підписання анкети- заяви, що підтверджується підписом позичальника у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення позичальника щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді, а також наказом банка про їх затвердження. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується позичальник. Заявою позичальника підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Виконання позичальником Договору вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування. Позичальник не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. Таким чином, у порушення умов договору, позичальник зобов'язання за вказаним договором не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості позичальник станом має заборгованість в сумі 13970,50 гривень за простроченим тілом кредиту. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Виходячи зі змісту ст. 1268 ЦК України, спадкоємці ОСОБА_2 мали право подати заяву про прийняття або відмову від спадщини у строк з 24.05.2016 року по 24.11.2016 року. У даному випадку спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 , що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача. На виконання вимог ст. 1281 ЦК України, позивач направив претензію кредитора до Славутицької державної нотаріальної контори. 28.02.2019 року позивачем було отримано відповідь Славутицької міської державної нотаріальної контори, в якій зазначено, що станом на 08.02.2019 року спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не відкривалась. Таким чином, відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі кредитні зобов'язання померлого позичальника. Спадкування обов'язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідач не відмовився від спадщини в передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини. 03.10.2019 року до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно якої позивач пред'явив свої вимоги, однак даний лист-претензія залишився без виконання, в зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися з даним позовом до суду.
В призначене судове засідання позивач свого представника не направив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. До позовної заяви додано клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся за місцем реєстрації, проте конверт із судовою повісткою повернувся до суду з відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання». Відзив на позов відповідач до суду не направив. Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України заяву про продовження строку, встановленого судом для подання відзиву, в зв'язку з неможливістю вчинення цієї процесуальної дії у визначений строк, зумовленої обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, ОСОБА_1 не надав. Заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшла.
За наявності умов, передбачених ст. ст. 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 23 вересня 2020 року суд ухвалив заочне рішення у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 28 жовтня 2008 року між Публічним акціонерним товариством КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з бажаним кредитним лімітом 2000 гривень, із базовою процентною ставкою - 3 % на місяць, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій зазначив свої персональні дані, такі як ПІБ, дата народження, ІПН, дані свого паспорта, адресу проживання та реєстрації, сімейний стан( а.с. 20).
Анкета-заява містить застереження про згоду Клієнта з тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Клієнт ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг ( виконання робіт), а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом він підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку, а також його місцезнаходження.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, що доданий до позовної заяви, заборгованість за кредитним договором б/н від 28.10.2008 року за період з 28.10.2008 року по 11.11.2019 року становить в загальній сумі 13970,50 гривень, яка складається з наступного: 0,00 гривень - заборгованість за тілом кредита; в т. ч. 0,00 гривень - заборгованість за поточним тілом кредита; 13970,50 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 гривень - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 гривень - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 гривень - нарахована пеня; 0,00 гривень - нараховано комісії; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 0,00 гривень - штраф (фіксована частина); 0,00 гривень - штраф (процентна ставка) ( а.с. 8-19).
Згідно копії свідоцтва про смерть, виданого 31 травня 2016 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 69 ( а.с. 42).
Проте, станом на дату смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов'язання по кредитному договору № б/н від 28.10.2008 року, ним не виконані, в зв'язку з чим існує заборгованість за вказаним договором в загальній сумі 13970,50 гривень, яка складається з: 13970,50 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
03 лютого 2019 року позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» направив претензію кредитора від 17.12.2018 року в порядку 1281 ЦК України до Славутицької міської державної нотаріальної контори ( а.с. 43-48).
08 лютого 2019 року завідувачем Славутицької міської державної нотаріальної контори була надана відповідь представнику ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на претензію кредитора, в якій було зазначено, що станом на 08.02.2019 року спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не відкривалась( а.с. 49).
03 жовтня 2019 року до ОСОБА_1 представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» був направлений лист-претензія від 17.09.2019 року про обов'язок як спадкоємця за законом померлого ОСОБА_2 сплати заборгованості у розмірі 13970,50 гривень( а.с. 50-53).
Як вбачається з листа завідувача Славутицької міської державної нотаріальної контори № 171/01-16 від 21.05.2020 року та наданої інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , Славутицькою міською державною нотаріальною конторою не відкривалась( а.с. 82-83).
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 21.05.2020 року, виданої Управлінням адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області на виконання ухвали судді від 14.05.2020 року, померлий ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в період з 20.11.2008 року по 31.05.2016 року (знятий з реєстрації у зв'язку зі смертю ( а.с. 88).
Згідно з довідкою від 21.05.2020 року, виданою Управлінням адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області на виконання ухвали судді від 14.05.2020 року, за адресою: АДРЕСА_1 станом на 24.05.2016 року були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( а.с. 89).
За приписами ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права й обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов'язків, зазначених у ст.1219 ЦК України.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частинами 3,4 ст.1268 ЦК України, ст.1269 ЦК України визначені дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем.
Згідно із ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Положеннями ч.3 ст.1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).
Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ч.3 ст. 1269 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.
Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого ст.1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємця.
За приписами ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Відповідно до ч.1 ст.1281 ЦК України ( в редакції, чинній станом на день відкриття спадщини) спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги ( ч.2 ).
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги ( ч.3).
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги( ч.4).
Виходячи з наведених норм, при вирішенні спору про стягнення із спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора спадкодавця встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням факту прийняття спадщини спадкоємцями, кола спадкоємців, переліку і вартості отриманого останніми у спадщину майна, а також щодо строків пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців.
Як встановлено в судовому засіданні з досліджених доказів, позичальник ОСОБА_2 уклав 28.10.2008 року з позивачем кредитний договір. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер. Після смерті позичальника залишилось невиконаним зобов'язання на суму 13970,50 гривень. Як вбачається з листа завідувача Славутицької міської державної нотаріальної контори № 171/01-16 від 21.05.2020 року та наданої інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , Славутицькою міською державною нотаріальною конторою не відкривалась. Спадкоємці померлого ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини не звертались. На день смерті позичальника разом з ним в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані відповідно до довідки, виданої Управлінням адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . 03 лютого 2019 року позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» направив претензію кредитора в порядку 1281 ЦК України до Славутицької міської державної нотаріальної контори, в якій зазначив, що на теперішній час йому стало відомо про смерть ОСОБА_2 .. 17 вересня 2019 року до ОСОБА_1 представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» був направлений лист-претензія про обов'язок як спадкоємця за законом померлого ОСОБА_2 сплати заборгованості у розмірі 13970,50 гривень.
За змістом ст. 1282 ЦК України задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , де проживав позичальник до дня смерті разом із відповідачем, було зареєстровано 12 лютого 2018 року, тобто вже після смерті позичальника, за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 31.01.2018 року виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області( а.с. 129-131).
Таким чином, квартира, в якій проживав позичальник до дня смерті, на праві власності йому не належала.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна нерухоме майно, яке б належало ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_1 ), відсутнє ( а.с. 128).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про одержання відповідачем ОСОБА_1 майна у спадщину після смерті боржника ОСОБА_2 , за рахунок якого він міг би погасити заборгованість. Також не надано доказів щодо наявності у померлого ОСОБА_2 права власності на рухоме чи нерухоме майно, інші об'єкти цивільних прав.
Представником позивача клопотання про витребування доказів на підтвердження зазначених обставин не заявлялись.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із ч. ч. 1, 5 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а позивач своїми правами щодо предмета спору, в тому числі щодо витребування доказів наявності у спадкодавця майна та його вартості, не скористався, оскільки його представник в судові засідання не з'являвся та подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Судом в оцінці поведінки та способу ведення справ банком враховується те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними у цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги кредитора до спадкоємця про стягнення заборгованості, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язано було довести ті обставини, на які воно посилалося як на підставу свої вимог, тобто подати суду докази наявності у спадкодавця майна та його вартості, а у випадку неможливості надати такі докази - заявити клопотання про їх витребування, однак з дотриманням правил та процедур, встановлених ЦПК України.
З урахуванням наведеного, відповідач не набув обов'язку задовольнити вимоги кредитора після смерті позичальника.
За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 263-265, 280-282 ЦПК України, -
У задоволенні позову відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається через Славутицький міський суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне заочне рішення складено 02 жовтня 2020 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька