Справа № 728/29/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/412/20
Категорія - ч. 1 ст. 185 КК України Доповідач ОСОБА_2
01 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6
представника потерпілої, адвоката - ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270070000502 від 03 липня 2019 року, за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_9 на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 березня 2020 року щодо:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, працюючого, не одруженого, раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185КК України,
Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 березня 2020 року ОСОБА_10 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_10 у даному кримінальному провадженні не обирався.
Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, потерпілою ОСОБА_9 була подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду виходячи з призначення надто м'якого ОСОБА_10 покарання, в зв'язку з чим вважає за необхідне призначити йому більш суворе покарання, передбачене санкцією інкримінуємої частини статті, та стягнути з останнього на її користь 34 000 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної злочином.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд при призначенні покарання ОСОБА_10 при призначенні покарання безпідставно послався на обставину, що його пом'якшує - щире каяття, оскільки це поняття характеризується докорами сумління, усвідомленням відповідальності за вчинене, та, відповідно до Постанови Верховного суду від 22.03.2018 року справа №759/7784/15к «… Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого». Вказує, що на противагу вищенаведеному, обвинуваченим не були відшкодовані матеріальні збитки в даному кримінальному провадженні, при цьому, суд першої інстанції також не вирішив дане питання про відшкодування шкоди заявленої в цивільному позові, який було подано 03 лютого 2020 року через канцелярію суду до початку розгляду справи. Вважає, що призначене покарання ОСОБА_11 є надто м'яким, а тому останньому необхідно призначити більш сувору міру покарання.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_10 02 липня 2019 року близько 09 год. 00 хв. перебуваючи на спортивному майданчику, що розташований на території ЗОШ №1, по вул. Ярослава Мудрого в м. Бахмач, Чернігівської області, умисно, таємно від оточуючих, шляхом вільного доступу, скоїв крадіжку мобільного телефону марки iPhone Xs 64 Gb silver Apple imei НОМЕР_1 вартістю 22102 грн. 00 коп., який1 належить ОСОБА_9 та мобільного телефону марки iPhone SE 16 Gb gray Apple imei НОМЕР_2 вартістю 2827 грн. 91 коп., який належить ОСОБА_12 , чим завдав потерпілим збитків на вказані суми.
Заслухавши доповідача, захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги потерпілої, представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 , котрий підтримав заявлені потерпілою апеляційні вимоги, думку прокурора, котрий просив задовольнити апеляційну скаргу частково, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу потерпілої належить задовольнити частково, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_10 відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Учасники кримінального провадження не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченого та дослідження даних про його особу.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочину, що зазначені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України у поданій потерпілою апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини в апеляційному порядку не перевіряються.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Ці вимоги закону суд першої інстанції виконав і належним чином обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про вид і розмір покарання, призначивши його в межах санкції статті.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_10 призначено покарання за таємне викрадення чужого майна (крадіжці), у виді штрафу, при цьому належить взяти до уваги те, що суд мотивував таке рішення не лише ступенем тяжкості вчиненого злочину, але визнав та врахував як обставину, що пом'якшують покарання за вчинення даного кримінального правопорушення, а саме щире каяття, пов'язане з визнанням вини та наявність у нього на меті виправитись і не вчиняти злочинів у майбутньому, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Апеляційним розглядом встановлено, що при призначенні покарання ОСОБА_10 за вчинення вищезазначеного злочину місцевий суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризуючи його особу дані не містять негативної інформації, вік особи, та його матеріальний стан та стан здоров'я, наслідки вчиненого кримінального правопорушення, обставину що пом'якшує покарання - щире каяття, яке виразилось в критичній оцінці свого діяння шляхом визнання вини та засудження своїх протиправних дій, відсутність обставин, що обтяжують покарання, висновок органу пробації, відповідно до якого виправлення обвинуваченого ОСОБА_10 можливе без позбавлення волі, в зв'язку з чим, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 185 КК України.
Колегія суддів приймає до уваги те, що ОСОБА_10 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працює, його молодий вік, висновок органу пробації згідно з яким виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, що свідчить про його соціальну спрямованість.
Апеляційний суд вважає, що при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України, дотримався принципу індивідуалізації покарання, врахував тяжкість вчиненого злочину та дані по особу ОСОБА_10 та призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Тому, виходячи з вищенаведеного, доводи апеляційної скарги потерпілої про необхідність призначення більш суворого виду покарання не знаходять свого підтвердження у матеріалах кримінального провадження, а отже, підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_10 більш суворого виду покарання колегією суддів не вбачається, в зв'язку з чим, апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_9 в цій частині задоволенню не підлягає.
Однак, на думку колегії суддів доводи автора апеляційної скарги з приводу залишення поза увагою судом першої інстанції заявлених нею позовних вимог, є такими, що заслуговують на увагу.
Так, згідно з вимогами ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до вимог абзацу 7 п. 2 ч. 3 та абзацу 6 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову та рішення про цивільній позов.
Тобто, відповідно до вимог вказаних вище статей кримінального процесуального закону, суд повинен навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, або про покладення на засудженого обов'язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, які підлягають стягненню, вказавши матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом.
Переглядаючи оскаржуваний вирок в межах апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_9 , колегія суддів погоджується з нею лише в частині наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні заявленого нею цивільного позову, з наступних підстав.
Згідно з ч.2. ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. У відповідності до частини 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Так, до підготовчого судового засідання в суді першої інстанції потерпілою ОСОБА_9 було подано цивільний позов, в якому вона просила стягнути з цивільного відповідача - ОСОБА_10 на її користь завдану матеріальну шкоду в сумі 34 000 грн. (т. 1, арк.18).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції залишив поза увагою заявлений потерпілою цивільний позов, при цьому належним чином не мотивував жодним чином таке рішення, тим самим, допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які ведуть до скасування вироку в частині вирішення цивільного позову.
З урахуванням вказаного, судове рішення в частині цивільного позову не можна визнати законним, обґрунтованим і вмотивованим у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 цього Кодексу.
Колегія суддів позбавлена можливості винесення кінцевого рішення в частині цивільного позову у цьому кримінальному провадженні, оскільки судом першої інстанцій не вирішувалось питання щодо заявленого цивільного позову.
Виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п. п. 1, 2 ч.1 ст. 7 КПК України, вирок підлягає скасуванню в частині вирішення цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди, та призначення нового розгляду у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
При новому судовому розгляді суду належить розглянути цивільний позов цивільного позивача відповідно до вимог чинного законодавства, постановивши законне та мотивоване рішення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 березня 2020 року щодо ОСОБА_10 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_9 - скасувати, та призначити в цій частині новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Згідно ч. 4 ст. 532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4