Номер провадження: 22-ц/813/5236/20
Номер справи місцевого суду: 520/16619/18
Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.
Доповідач Заїкін А. П.
02.10.2020 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 520/16619/18
Номер провадження: 22-ц/813/5236/20
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕКСКЛЮЗИВ»
- відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у передбаченому статтею 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕКСКЛЮЗИВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Петренка В.С. о 12 годині 20 хвилині 12 березня 2019 року,
встановив:
У жовтні 2018 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕКСКЛЮЗИВ» (далі - ОСББ)звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, станом на 01 жовтня 2018 року, по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території, за послуги водопостачання і водовідведення, послуги з опалення, по оплаті цільових внесків на реконструкцію індивідуального теплового пункту (ІТП) та виготовлення землевпорядної документації у загальному розмірі - 48 648,56 грн..
ОСББ обґрунтовує свої вимоги тим, що воно було створено та зареєстровано у житловому будинку за адресою - АДРЕСА_1 .
14.06.2006 року ОСББ прийняло вказаний житловий будинок на власний баланс безпосередньо з балансу забудовника - ДП НВІ «Шторм».
Відповідачу - ОСОБА_1 у житловому будинку по АДРЕСА_2 на правах власності належать: - квартира АДРЕСА_3 , загальною площею - 56,0 кв. м., опалювальною площею - 52,5 кв.м.; - квартира АДРЕСА_4 (2-й пов.), загальною площею - 65,0 кв. м., опалювальною площею - 61,5 кв. м..
На підставі розділу IX, діючої на той час редакції статуту від 29.11.1999 року, розділу III нової редакції статуту ОСББ, загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку було визначено розміри платежів та внесків членів об'єднання.
Протягом тривалого часу відповідач, який є власником квартири АДРЕСА_5 та квартири АДРЕСА_6 , отримує послуги з утримання будинку та прибудинкової території, але не сплачує кошти за надані послуги.
Станом на 01.10.2018 року включно сума заборгованості відповідача перед ОСББ складає - 48 648,56 грн..
У жовтні 2017 року ОСББ направило на адресу відповідача претензію з детальним розрахунком боргів по кожній квартирі та з вимогою погасити заборгованість. Однак, жодного платежу задля погашення заборгованості зроблено не було, що і змусило звернутись до суду з даним позовом (Т. 1, а. с. 1 - 5).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.11.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні(Т. 1, а. с. 80 - 82).
У судове засідання, призначене на 12.03.2019 року, представник позивача не з'явився. Надав до канцелярії суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Також вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою - «За закінченням терміну зберігання», суд першої інстанції вважав можливим розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.
Суд першої інстанції розглянув справ у заочному порядку, за правилами спрощеного позовного провадження.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.03.2019 року вищезазначений позов ОСББ задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ заборгованість, станом на 01 жовтня 2018 року, по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території (ВЕР, вивіз ТБО, обслуговування ліфтів, електропостачання місць загального користування), за послуги водопостачання і водовідведення та послуги опалення, по оплаті цільових внесків на реконструкцію ІТП (індивідуального теплового пункту) та виготовлення землевпорядної документації у розмірі - 48 648,56 грн..
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щоОСББ є юридичною особою, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 29.11.1999 року (Т. 1, а. с. 8). ОСББ створене відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_1 є власником двох квартир - АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 10.06.2003 року та свідоцтвом про право власності на квартиру від 12 липня 1999 року (Т. 1, а. с. 17 - 18).
У жовтні 2017 року відповідачу надіслані акти-претензії з вимогою сплатити заборгованість з житлово-комунальних послуг за дві квартири, на які він не відреагував (Т. 1, а. с. 44 - 45, 73 - 74).
Згідно наданих ОСББ актів звірки заборгованість відповідача виникла за період - з 01.11.2014 року по 01.10.2018 рік по квартирі АДРЕСА_5 у розмірі - 22 710,92 грн., по квартирі АДРЕСА_4 у розмірі - 25 937,64 грн. (Т. 1, а. с. 58 - 61).
Сума заборгованості складається з наданих і неоплачених відповідачем житлово-комунальних послуг з утримання будинку і прибудинкової території (ВЕР, вивіз ТБО, обслуговування ліфтів, електропостачання місць загального користування), за послуги водопостачання і водовідведення та послуги опалення, по оплаті цільових внесків на реконструкцію ІТП (індивідуального теплового пункту) та виготовлення землевпорядної документації.
З протоколів загальних зборів ОСББ від 19.02.2015 року, від 19.05.2016 року, від 19.07.2016 року, від 01.06.2017 року, від 14.12.2017 року, від 07.06.2018 року вбачається, що співвласниками затверджені тарифи на утримання будинку і прибудинкової території, тарифи за водопостачання і водовідведення, послуги опалення, внески на реконструкцію ІТП (індивідуального теплового пункту) та виготовлення землевпорядної документації.
18.12.2017 року було видано судовий наказ за заявою ОСББ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за споживчі послуги. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.08.2018 року вказаний судовий наказ було скасовано. Роз'яснено ОСББ його право на звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до норм чинного законодавства ОСОБА_1 , який є власником квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , і в свою чергу, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, які були затверджені рішеннями загальних зборів, а об'єднання наділено правом у разі нездійснення таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав позов ОСББ обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню (Т. 1, а. с. 97 - 101).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.12.2019 року (Т. 1, а. с. 208 - 211) залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 від 08.10.2019 року (Т. 1, а. с. 105 - 110) про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.03.2019 року.
ОСОБА_2 , представник ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує, що: 1) у представника ОСББ були відсутні повноваження на подання позову. Довіреність від імені юридичної особи може бути видана виключно органом або особою, що уповноважені на вчинення вказаної ждії установчими документами. Згідно п. 16 Статуту ОСББ (нова редакція від 08.12.2016 року) на виконання своїх повноважень голова правління видає довіреності на представництво інтересів об'єднання іншим особам. Відсутність рішення правління ОСББ унеможливлює видачу головою правління відповідної довіреності на представництво інтересів ОСББ (Постанова ВП ВС від 14.03.2018 року по справі № 910/22324/16); 2) при зверненні до суду ОСББ сплатило судовий збір в неналежному розмірі.Сплата судового збору за видачу судового наказу від 18.12.2017 року в сумі - 800,00 грн. відбулася - 21.12.2017 року, тобто після видачі судового наказу. Позивачем були надані не оригінали документів про сплату судового збору, а їх копії. Платіжні документи мають інші недоліки, які не дають змоги ідентифікувати за що саме сплачено судовий збір (за подання якого позову сплачено судовий збір). Вказане є перешкодою для відкриття провадження у справі; 3) відсутні допустимі докази, якими позивач обґрунтовує свою матеріально-правову вимогу. Поизвач не надав належним чином засвідчені копії письмових доказів. Акти звірки не містять підпису бухгалтера ОСББ, в актах відсутня інформація на підставі, яких тарифів вони були сформовані. Протоколи загальних зборів не містять додатків, які є їх невід'ємною частиною.
ОСББ - позивач по справі отримало копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та копію апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку.
Представник ОСББ Звеліндовський Ю.А. у відзиві на апеляційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Вказує, що рішення про залучення юриста для правового супроводження діяльності ОСББ приймалось вищим органом управління - Загальними зборами ОСББ від 07.06.2018 року. Підписання Головою правління ОСББ договору с ОСОБА_3 та надання довіреності відбувалось на виконання рішення саме цього органу управління ОСББ. Правління зі свого боку 08.06.2018 року лише продублювало рішення загальних зборів. Питання щодо згоди правління не ставилося з боку відповідача ні до ухвалення заочного рішення, ні на час перегляду заочного рішення.
Сплата судового збору за видачу судового наказу в сумі - 800,00 грн. була здійснена згідно платіжного доручення від 21.11.2017 року № 1906, яке зараз надається апеляційному суду в оригіналі. До позову помилково було додано інше платіжне доручення від 21.12.2017 року № 1933. До позову були додані оригінали платіжних доручень, які містяться у справі, а до його копій - копії платіжних доручень.
Питання про відсутність у наявних в матеріалах справи документах надпису «Згідно з оригіналом» не ставилось відповідачем ні до ухвалення заочного рішення, ні на час перегляду заочного рішення. Оригінали усіх наданих документів, крім документів про право власності відповідача на квартири, є у ОСББ. Крім того, звернуто увагу на те, що представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 з серпня 2010 року пожовтень 2014 року була головою правління ОСББ. Після її обрання багато документів не передала.
Акти-претензії готувалися бухгалтером, підписані безпосередньо головою правління, що не суперечить положенням Статуту. Всі зазначені в актах-претензіях суми заборгованості сформовані на підставі тарифів, затвердженими на підставі рішень загальних зборів.
Додатки з підписами членів ОСББ під час прийняття рішень про тарифи є, але із-за великої кількості підписів вони не додавалися. Вказані додатки представник ОСББ мав у судовому засіданні під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення. Разом з тим, сторону відповідача це не цікавило.
Додатково звернуто увагу на те, що відповідач ОСОБА_1 продовжує не сплачувати комунальні платежі, у зв'язку з чим заборгованість зросла до - 69 563,95 грн..
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.
Дана справа за ціною позову (48 648,56 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції.
Вважає, що на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів суд вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищевказаного висновку про необхідність задоволення позову ОСББ. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. 67 ЖК України, ст. ст. 4, 15, 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку», ст. ст. 3, 13, 20, 21, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.
Висновки суду першої інстанції зроблені, відповідні правовідносини між сторонами встановлені на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником двох квартир - АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 10.06.2003 року та свідоцтвом про право власності на квартиру від 12 липня 1999 року (Т. 1, а. с. 17 - 18).
У відповідача наявна заборгованість зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг. У жовтні 2017 року відповідачу були надіслані акти-претензії з вимогою сплатити заборгованість з житлово-комунальних послуг за дві квартири (Т. 1, а. с. 44 - 45, 73 - 74). Заборгованість не сплачена.
Згідно наданих ОСББ актів звірки заборгованість відповідача виникла за період - з 01.11.2014 року по 01.10.2018 рік по квартирі АДРЕСА_5 у розмірі - 22 710,92 грн., по квартирі АДРЕСА_4 у розмірі - 25 937,64 грн. (Т. 1, а. с. 58 - 61).
Сума заборгованості складається з наданих і неоплачених відповідачем житлово-комунальних послуг з утримання будинку і прибудинкової території (ВЕР, вивіз ТБО, обслуговування ліфтів, електропостачання місць загального користування), за послуги водопостачання і водовідведення та послуги опалення, по оплаті цільових внесків на реконструкцію ІТП (індивідуального теплового пункту) та виготовлення землевпорядної документації.
З протоколів загальних зборів ОСББ від 19.02.2015 року, від 19.05.2016 року, від 19.07.2016 року, від 01.06.2017 року, від 14.12.2017 року, від 07.06.2018 року вбачається, що співвласниками затверджені тарифи на утримання будинку і прибудинкової території, тарифи за водопостачання і водовідведення, послуги опалення, внески на реконструкцію ІТП (індивідуального теплового пункту) та виготовлення землевпорядної документації (а. с. 25 - 37, 51 - 52).
Між сторонами виникли правовідносини щодо стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин).
Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Згідно з частинами другою, третьою, четвертою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» регулювання у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі стандартів, нормативів, норм і правил, які встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів.
Відповідно до ст. 13 Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання гарячої та холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд і прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно із ст. ст. 20, 21 Закону споживач має право на вчасне одержання та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг; зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством, а обов'язком - оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно із типовим договором.
Статтею 32 Закону передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 р. № 869 «Про забезпечення підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (далі - Порядок), тариф на вказані послуги розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням послуг згідно з додатком до цього Порядку.
З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитках) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 р., в редакції постанови КМУ № 45 від 24.01.2006 р., передбачено, що власник зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 4, 15, 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обовьзяків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати платеів, передбачених законодавством і статутними документами.
Співвласник зобов'язаний, зокерма, виконувати рішення статутних органів, прийняті в межах їхніх повноважень,своєчасноі в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Об'єднання має право відповідно до законодавства і статуту, зокрема, приймати рішення про надходження та витрати кроштів об'єднання, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного фонду, здійснювати контроль за своєчасною сплатою сплатою внесків і платежів, захищати права, представляти інтереси співвласників у судах.
Оскільки судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що відповідач не сплатив надані житлово-комунальні послуги з утримання будинку і прибудинкової території, за водопостачання і водовідведення, послуги опалення, внески на реконструкцію ІТП (індивідуального теплового пункту) та виготовлення землевпорядної документації, тарфиіи на які були затверджені загальними зборами співвласників житлового будинку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення боргу в розмірі - 48 648,56 грн..
Доводи апелянта про відсутністьу представника ОСББ повноважень на подання позову, оскільки відсутнє відповідне рішення правління провидчачу довіреності представнику ОСББ колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.
З позовом до суду по даній справі звернувся представник ОСББ Звеліндовський Ю.А. (Т. 1, а. с. 1 - 5). Матеріали справи містять довіреність від 01.10.20018 року, підписану Головою правління ОСББ на ОСОБА_3 , якою останньому надано повноваження, зокрема, подавати від імені ОСББ позовні заяви (Т. 1, а. с. 62).
Згідно з п. 16 Статуту ОСББ «Ексклюзив», затвердженого протоколом загальних зборів вказаного ОСББ від 08.12.2016 року, на виконання своїх повноважень Голова правління, зокрема, за рішенням правління видає довіреності на представництво об'єднання іншим особам.
До відзиві на апеляційну скаргу додано Витяг з протоколу № 62 від 08.06.2018 року правління ОСББ «Ексклюзив» про залучення на постійній основі юриста з укладенням з ним договору та надання йому всіх необхідних документів та повноважень, у тому числі шляхом оформлення довіреності (Т. 1, а. с. 242). Жодних заперечень щодо вказаного протоколу засідання правління ОСББ відповідачем не надано.
Щодо доводів апелянта про відсутність доказів належної сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
У апеляційного суду відсутні повноваження щодо скасування, зміни рішення суду першої інстанції по розглянутим позовним вимогам у зв'язку з несплатою судового збору. Розподіл судових витрат, зокрема сплаченого судового збору, здійснюється окремо від розглянутих позовних вимог і залежить від результату розгляду справи по суті позовних вимог. Несплата, недоплата судового збору можуть бути вирішені іншим процесуальним шляхом ніж скасування рішення по суті позову. Разом з тим, у зв'язку з наданням позивачем оригіналу платіжного доручення від 21.11.2017 року про сплату судового збору в сумі - 800,00 грн. (Т, 2, а. с. 243), необхідністю залишення апеляційної скарги без задоволення, колегія суддів не вбачає підстав для перерозподілу судових витрат. Вказані доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Доводи апелянта про відсутність допустимих докази, якими позивач обґрунтовує свою матеріально-правову вимогу колегія суддів відхиляє, оскільки апелянтом не надано доказів, які б свідчили про інші фактичні обставини у документах, на які він посилається. Тобто, апелянт не спростував відомості, які містяться в наданих позиваче документах.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , є необґрунтованою, а тому її треба відхилити.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2019 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: О. В. Князюк
О. М. Таварткіладзе