Номер провадження: 22-ц/813/5970/20
Номер справи місцевого суду: 523/14896/19
Головуючий у першій інстанції Малиновський О.М.
Доповідач Заїкін А. П.
02.10.2020 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 523/14896/19
Номер провадження: 22-ц/813/5970/20
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у передбаченому статтею 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Малиновського О.М. об 11 годині 47 хвилині 03 лютого 2020 року, повний текст рішення складено 03 лютого 2020 року,
встановив:
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить зменшити розмір присуджених аліментів та стягнути з нього на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 25% від його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.09.2019 року до досягнення дитиною повноліття, а саме - до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03.09.2018 року у справі № 523/3606/18 з нього стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі - 7 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 14.03.2018 року до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також аліменти на утримання ОСОБА_2 у розмірі - 1 700,00 грн. щомісячно, починаючи з 14.03.2018 року до досягнення дитиною трирічного віку - до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Всього було стягнуто аліменти у розмірі - 8 700,00 грн.. Рішення суду було мотивовано тим, що за ним зареєстровано: 1) наступне нерухоме майно: 1.1) Ѕ частки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, масив НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , площею - 4,8007 га., розташована на території Козацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області; 1.2) квартира, площею - 55,60 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 , де він фактично проживає; 1.3) нежитлове приміщення, площею - 146,20 кв. м., за адресою - АДРЕСА_2 ; 2) наступне рухоме майно: 2.1) автомобіль марки Reno Magnum, 1998 року випуску; 2.2) автомобіль марки Mitsubishi Padjero, 2004 року випуску; 2.3) автомобіль марки Honda Accord, 2007 року випуску.
На виконання вищевказаного рішення суду з нього стягнуто з 14.03.2018 року аліменти на суму - 156 600,00 грн.. Сплачувати аліменти згідно рішення суду у вищевказаному розмірі він у подальшому не має можливості. Він є фізичною особою-підприємцем, надає послуги з охорони автомобілів на автомобільній стоянці (працює охоронцем на автостоянці). Його доходи у 2018 році склали - 3 723 грн./міс., а у 2019 році - 4 173 грн./міс.. Інших доходів, крім орендної плати від надання в оренду частини вказаного вище нежитлового приміщення, він не має.
Все вищевказане нерухоме та рухоме майно він прийняв у спадщину. Вказане майно не приносить йому доходів, які б дозволяли сплачувати аліменти у визначеному попереднім рішення суду розмірі: 1) земельна ділянка ним не обробляється, в оренду не здається; 2) квартира, яка є його місцем проживання, знаходиться в іпотеці банку. Заборгованість перед банком по кредитам становить - 170 953,17 грн. та 2 483,06 грн.; 3) нежитлове приміщення придбане за рахунок позики, отриманої від ОСОБА_4 до 31.07.2059 року. Щомісячно він повинен сплачувати за позикою - 116,63 долара США, що за курсом НБУ становить - 2 946,07 грн.. Нежитлове приміщення ним не використовується, його частина здається в оренду за - 4 000,00 грн./міс..За мінусом щомісячної суми, яка йде на погашення позики, дохід становить - 1 053,93 грн. = 4 000,00 грн. - 2 946,07 грн..
Усі автомобілі на даний час продані з метою для погашення борга по аліментам.
Таким чином, обсяг належного йому майна на дани й час значно зменшився, його майновий стан істотно погіршився. Його сукупний місячний дохід складає - 5 226,93 грн. = 4 173 грн./міс (дохід від трудової діяльності) + 1 053,93 грн. (дохід від оренди нежитлового приміщення). Землю сільськогосподарського призначення він продати не може, в оренду взяти бажаючих немає. Квартира та нежитлове приміщення перебуває в іпотеці. Вказане є підставою для зменшення розміру аліментів на дитину - до 25 % від його доходу та для припинення сплати аліментів на дружину (а. с. 2 - 5).
Ухвалою Суворовського районного суд м. Одеси від 26.09.2019 року було відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
ОСОБА_5 у відзиві на позов, який надійшов у жовтні 2019 року, просить останній залишити без задоволення. Посилається на необґрунтованість та безпідставність позову. Вказує, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03.09.2018 року у справі № 523/3606/18 з нього стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі - 7 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 14.03.2018 року до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також аліменти на утримання ОСОБА_2 у розмірі - 1 700,00 грн. щомісячно, починаючи з 14.03.2018 року до досягнення дитиною трирічного віку - до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14.12.2018 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд вищевказаного заочного рішення.
Постановою Одеського апеляційного суду від 13.05.2019 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а вищезазначене заочне рішення залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 ..
Визначаючи розмір аліментів судом було враховано майновий стан платника аліментів,а саме наявність рухомого та нерухомого майна.
Змін у майновому стані ОСОБА_1 після ухвалення заочного рішення про стягнення аліментів не відбулося, окрім того, що з метою уникнення виконання рішення ОСОБА_1 здійснив відчудження автомобілів.
Доводи ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка ним не використовується, в оренду не здається спростовуються довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.10.2019 року, згідно якої земельна ділянка 07.06.2019 року передана у плате користування до 07.06.2029 року.
Відповідно до Довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.10.2019 року належна ОСОБА_1 квартира іпотеці не знаходиться. Відомості про реєстрацію в реєстрі речових прав відсутні.
До позову додано довідку про заборгованість по кредитам від 2016 року.
Фізичні особи-підприємці отримують дохід від здійснення підприємницької діяльності, а не вді отримання заробітної плати. Разом з тим, ОСОБА_1 не надав довідку щодо сум отриманого доходу від здійснення підприємницької діяльності ні за попередні роки, ні за поточний рік.
ОСОБА_1 у клопотанні про приєднання доказів, яке надійшло до суду в січні 2020 року, вказує на те, що річна орендна плата за земельну ділянку становить 4 600,30 грн.. Оскільки йому належить Ѕ частина земельної ділянки то його дохід від оренди земельної ділянки становить - 2 300,15 грн./рік або - 191,68 грн./міс..
Його дохід від здійснення підприємницької діяльності з паркування автомобілів на паркові на 33 місця при 100%-ій щоденній зайнятості паркувальних місць становить - 10 230 грн./міс.. Його витрати становлять - 8 227,71 грн. (сплата ЄСВ, заробітна плата найманого працівника, паркувальний збір, електроенергія). Таким чином, чистий прибуток становить - 2 002,29 грн./міс..
Протокольною ухвалою суду першої інстанції від 03.02.2020 року (а. с. 103) у поновленні строку для надання доказів відмовлено, надані ОСОБА_1 докази повернуті позивачу.
У судовому за сіданні ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.
ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали за вказаними у відзиві на позов доводами.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03.02.2020 року вищезазначені позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03.09.2018 року по справі № 523/3606/18 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі - 7 000,00 грн.. Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд виходив з того, що ОСОБА_1 є власником: - Ѕ частки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, масив НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , площею - 4,8007 га., розташована на території Козацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області; - квартири, площею - 55,60 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 ; - нежитлового приміщення, площею - 146,20 кв. м., за адресою - АДРЕСА_2 ; - автомобіля марки Reno Magnum, 1998 року випуску; - автомобіля марки Mitsubishi Padjero, 2004 року випуску; - автомобіля марки Honda Accord, 2007 року випуску.
Суд першої інстанції вважав недоведеним, що з часу ухвалення рішення суду від 03.09.2018 року матеріальне становище ОСОБА_1 суттєво змінилося. Навпаки, встановлено збільшення доходу з - 3 723,00 грн. у 2018 році до - 4 173,00 грн. у 2019 році. ОСОБА_1 отримує дохід від передачі в оренду земельної ділянки, про що не було зазначено у позові. Наявність боргових зобов'язань за кредитами, які дісталися ОСОБА_1 у спадщину від батька, недоведено належними та допустимими доказами.
ОСОБА_1 отримує дохід від передачі в оренду тільки частини нежитлового приміщення, а саме - 70 кв. м. з 146, 20 кв. м., які він має можливість також передати в оренду тощо.
Наявність боргових зобов'язань за договором позики від 27.07.2017 року не має правового значення, оскільки ці обставини існували на час ухвалення рішення про стягнення аліментів та були предметом судового дослідження.
Також суд першої інстанції взяв до уваги, що два автомобіля були продані ОСОБА_1 його матері. При цьому ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав, що один з проданих автомобілів залишається у його користуванні.
Суд вважав, що вказані ОСОБА_1 у позові підстави фактично зводяться до переоцінки доказів, яким була надана оцінка судом під час розгляду справи про стягнення аліментів на дитину. Посилання ОСОБА_1 на правові позиції Верховного Суду по справам № 161/16931/16-ц та № 588/11/17 не заслуговують на увагу, оскільки вони стосуються правовідносин про стягнення аліментів, а не їх зменшення (а. с. 108 - 109 зворотна сторона).
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує, що: 1) рішення від 03.09.2018 року про стягнення аліментів було ухвалено у заочному порядку. Вказане свідчить про те, що жодний доказ з його боку не досліджувався, а тому дослідження наданих ним доказів по даній справі не можна вважати переоцінкою доказів по попередній справі. Суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів. При цьому, за аналогічними обставинами щодо строку надання доказів приєднав надані відповідачкою з порушенням строків докази. За таких обставин не можна вважати, що справу розглянуто справедливим, безстороннім та неупередженим судом; 2) помилковим є висновок суду про те, що його майновий стан не змінився з часу ухвалення заочного рішення про стягнення аліментів. Він втратив право власності на всі три автомобілі, які були продані для погашення заборгованості по аліментам. Два автомобілі були перереєстровані на ОСОБА_7 оскільки він брав у неї позику для погашення заборгованості за аліментами. По аліментам знову виникла заборгованість, яку він погасити не може. На продаж земельної ділянки існує мораторій. Він є власником Ѕ частини земельної ділянки, а тому отримує Ѕ частину орендної плати. Квартира є єдиним його житлом, знаходиться в іпотеці банку. Суд не надав оцінку доданим ним до позову: а) довідці банку про наявність заборгованості його покійного батька за кредитним договором та листу нотаріуса про наявність вимог кредитора до спадкоємців; б) договорам позики та іпотеки, укладеним з ОСОБА_4 , які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; в) відомостям Сервісного центру про продаж трьох автомобілів, гроші від чого були направлені на погашення заборгованості по аліментам. Він у судовому засіданні не надавав пояснення про те, що один з проданих його матері автомобілів знаходиться у його користуванні. Він пояснив, що тільки іноді, у зв'язку з відсутністю у нього автомобіля, мати надає йому у тимчасове користування автомобіль; 3) на припущеннях зроблено судом висновок про можливість отримання ним доходу від здачі в оренду вільної частини нежитлового приміщення. Вільну частину приміщення він не має можливості передати в оренду. Ця частина нежитлового приміщення доходу йому не приносить; 4) суд вказав, що його дохід збільшився з - 3 723 грн. у 2018 році до - 4 173 грн. у 2019 році. Але це ніяким чином не дає підстав суду встановлювати аліменти у розмірі - 8 700 грн.. Його фактичний щомісячний дохід від підприємницької діяльності з паркування автомобілів, від надання в оренду нежитлового приміщення та від надання в оренду Ѕ частини земельної ділянки разом становить - 3 247,90 грн., що не дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі - 7 000,00 грн. на дитину та - 1 700,00 грн. на колишню дружину. Зобов'язання з утримання батьків покладено на обох батьків, а не тільки на одного з них.
Апеляційна скарга у березні 2020 року була подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду, у зв'язку з чим справу терміново було витребувано з суду першої інстанції. Справи надійшла до апеляційного суду - 31.03.202 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.04.2020 року ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення. Відкрито апеляційне провадження. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та копію апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку було направлено ОСОБА_2 .. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося до апеляційного суду з приміткою пошти - «За закінченням встановленого строку зберігання».
Після цього ОСОБА_2 було повторно направлено копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та копію апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося до апеляційного суду з приміткою пошти - «За закінченням встановленого строку зберігання».
Після отримання з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області актуальної інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 останній втретє було направлено копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги. Одночасно на офіційному веб-сайті апеляційного суду було розміщене повідомлення ОСОБА_2 про наявність ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження в порядку спрощено провадження, а на адресу Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області було направлено копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги, для вручення ОСОБА_2 за місцем її проживання. З вказаної сільської ради надійшла відповідь, що ОСОБА_2 не проживає за зареєстрованим місцем проживання.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.10.2020 року було закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників. Пунктом 1 ч. 4, п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів.
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.
Дана справа за предметом позову (зміна розміру стягнутих за рішення суду аліментів) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів суд вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищевказаного висновку про необхідність відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 .. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 180, 181, 182, 183, 184, 192 СК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права.
На підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03.09.2018 року по справі № 523/3606/18 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі - 7 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 14.03.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до - 14.11.2035 рокую
Стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі - 1 700,00 грн. щомісячно з 14.03.2018 року і до досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьої років, а саме до - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд виходив з того, що ОСОБА_1 є власником: - Ѕ частки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, масив НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , площею - 4,8007 га., розташована на території Козацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області; - квартири, площею - 55,60 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 ; - нежитлового приміщення, площею - 146,20 кв. м., за адресою - АДРЕСА_2 ; - автомобіля марки Reno Magnum, 1998 року випуску; - автомобіля марки Mitsubishi Padjero, 2004 року випуску; - автомобіля марки Honda Accord, 2007 року випуску. Відповідач є фізичною особою-підприємцем (а. с. 65 - 68).
Постановою Одеського апеляційного суду від 13.05.2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 залишено без задоволення. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03.09.2018 року залишено без змін (а. с. 70 - 74).
Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скрагою Чуприни П.П. на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03.09.2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13.05.2019 року (а. с. 75 - 76).
Між сторонами виникли правовідносини щодо обов'язку матері, батька утримувати дитину та його виконання, зміни розміру аліментів.
За правилами, передбаченими ст. ст. 180 - 184, 192 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Оскільки судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що недоведеним є погіршення матеріального стану ОСОБА_1 після ухвалення заочного рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
Щодо доводів апелянта про помилковість висновків суду про те, що його доводи фактично зводяться до переоцінки доказів по справі про стягнення аліментів, помилковість виснову суду про те, що його майновий стан не змінився, збільшення його доходу у 2019 році, колегія суддів зазначає наступне.
Дослідивши додані ОСОБА_1 докази до позову та до апеляційною скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки. Колегія приймає до уваги, що обставинам щодо майнового стану ОСОБА_1 при визначенні судом розміру аліментів була вже надана оцінка апеляційним та касаційним судом. Додані ОСОБА_1 докази до позову та до апеляційною скарги не свідчать про погіршення майнового стану ОСОБА_1 ..
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними, а тому її треба залишити без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2020 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: О. В. Князюк
О. М. Таварткіладзе