Номер провадження: 11-сс/813/1459/20
Номер справи місцевого суду: 494/456/20 1-кс/494/182/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.09.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 10.08.2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Березівки, Одеської області, зареєстрованого та по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , із середньої освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого-
підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, внесеному до ЄРДР за №42020161330000004 від 05 березня 2020 року,
установив
Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено слідчим суддею, органом досудового розслідування ОСОБА_10 підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Слідчий, звернувся до суду із клопотанням 10 серпня 2020 р., погодженим з прокурором, просив застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення і ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було відмовлено в клопотанні слідчого СВ Березівського ВП Лиманського ВП ГУНП Одеської області ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно ОСОБА_10 та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, строком до 09.10.2020 року
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що прокурором в судовому засіданні не було доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти зазначеним у клопотанні ризикам, передбачених ст.177 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі прокурор, вважаючи, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, посилається на те, що:
- суд не врахував вимоги ст. 177, 178 КПК України;
-неможливість застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів обумовлена, тим що жоден інший запобіжний захід не забезпечить попередження вказаним ризикам, враховуючи тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, підозрюваний ОСОБА_10 та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст.5 п.1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав та врахував їх при постановленні ухвали, дійшовши обґрунтованого висновку про можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_10 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Приймаючи до уваги те, що сторонами не оспорюється обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_10 підозри за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, апеляційний суд дійшов висновку про те, що така підозра знайшла своє підтвердження під час розгляду клопотання слідчого.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що в судовому засіданні прокурор довів наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, та не довів існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 вищевказаної норми закону, з чим апеляційний суд також погоджується.
Так, на відсутність ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду вказує те, що ОСОБА_10 самостійно прибув до суду апеляційної інстанції для розгляду, в тому числі, апеляційної скарги прокурора, в якій ставиться питання про погіршення його становища.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів судової справи, з моменту винесення оскаржуваної ухвали до дня розгляду апеляційної скарги прокурора минув значний проміжок часу, протягом якого підозрюваний ОСОБА_10 покладені на нього обов'язки не порушував, що також було підтверджено прокурором в судовому засіданні апеляційного суду.
Наведені обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про відсутність у підозрюваного мети переховуватися від органу досудового розслідування.
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано зазначено про наявність існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливого вчинення іншого кримінального правопорушення.
В свою чергу, апеляційний суд вважає такий ризик цілком обґрунтованим, однак на підставі лише існування цього ризику та з урахуванням даних про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливість застосування відносно підозрюваного такого запобіжного заходу, як домашній арешт (цілодобово).
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, проживає разом із бабусею, що в свою чергу надає підстави вважати, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризику, встановленого слідчим суддею, застосування саме домашнього арешту, у даному конкретному випадку буде відповідати меті застосування такого запобіжного заходу.
З урахуванням наведеного апеляційний суд констатує, що під час апеляційного розгляду прокурор не надав суду доказів реального існування заявлених в клопотанні ризиків, які б вказували на те, що застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, не забезпечує на даний час виконання покладених на підозрюваного обов'язків.
Беручи до уваги все вище викладене, апеляційний суд вважає, що слідчим суддею прийняте законне та обґрунтоване рішення, а слідчим та прокурором не доведена неможливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_10 більш м'якого запобіжного заходу, та запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, буде достатнім для виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків, про що в даному випадку свідчить особиста явка підозрюваного до суду апеляційної інстанції, а також не підтвердження прокурором порушень з боку підозрюваного покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись 177, 178, 376, 392, 403, 404, 405, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 10.08.2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_10 , підозрюваного за ч.2 ст.307 КК України в рамках кримінального провадження, за №42020161330000004 від 05 березня 2020 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4