29 вересня 2020 року
м. Черкаси
Справа № 710/179/20
Провадження № 22-ц/821/1223/20
Категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Нерушак Л.В., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Винник І.М.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 04 травня 2020 року (ухваленого в приміщенні Шполянського районного суду Черкаської області під головуванням судді Побережної Н.П.) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
18 лютого 2020 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до Шполянського районного суду Черкаської областііз позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви б/н від 09 листопада 2010 року.
Позивач вказує, що за умовами вказаного договору позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
У зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе в добровільному порядку зобов'язань за кредитним договором, зазначає банк, станом на 01 листопада 2019 року утворилася заборгованість, загальна сума якої становить 41787,33 грн., яка складається із наступного : 2783,31 грн. - заборгованість за кредитом; 32387,96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4150,00 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована часина), 1966,06 - штраф (процентна складова).
Посилаючись на викладене та приймаючи до уваги, що позичальник ОСОБА_1 не приймає заходів, направлених на погашення існуючої заборгованості, АТ КБ «ПриватБанк» змушене було звертатися за захистом своїх порушених прав до суду і просило постановити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 09 листопада 2010 року у загальному розмірі 41787,33 грн., а також понесені банком судові витрати по справі в сумі 2102,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 04 травня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору б/н від 09 листопада 2010 року в сумі 2783,31 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 147,14 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що долучений до позовної заяви Витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, тому суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання Анкети-заяви відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився саме з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів).
Крім того, суд враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, прийшов до висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором № б/н від 09 листопада 2010 року у розмірі 2783,31 грн., що є заборгованістю по тілу кредиту.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 13 травня 2020 року, АТ КБ «ПриватБанк» вважаючи, що оскаржуване рішення винесене із порушенням норм матеріального і процесуального права, при недостатньо повному дослідженні письмових доказів та дійсних обставин, що мають значення для справи, просило суд скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 04 травня 2020 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», в іншій частині судове рішення залишити без змін, а також стягнути з відповідача ОСОБА_1 понесені банком судові витрати.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь банку відсотків та неустойки по кредиту, оскільки на думку особи, яка подала апеляційну скаргу, повернення кредиту відповідачем повинно вирішуватись не на підставі Умов та Правил надання банківських послуг, а на підставі підписаної позичальником Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій передбачено розмір процентної ставки за користування кредитом та сплата неустойки. В обґрунтування своїх позовних вимог банком до суду першої інстанції було надано копію заяви, Витяг з Умов та Правил, Тарифи, розрахунок заборгованості за кредитним договором, та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Окрім цього, апелянт просить суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи і дослідити додаткові докази - виписку по рахункам відповідача та довідку про зміну умов кредитування, які на думку банка, є визначальними при встановленні фактичних обставин справи стосовно використання відповідачем кредитних коштів, часткове виконання умов кредитування, що свідчить про прийняття ОСОБА_1 умов кредитного договору, визначення строку дії кредитної картки.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 липня 2020 року розгляд апеляційної скарги призначено в порядку спрощеного провадження на 29 вересня 2020 року.
Фактичні обставини справи
09 листопада 2010 року ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що підписант згоден з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг.
До кредитного договору банком додано копію Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», яка підписана сторонами, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Як вбачається із вищевказаної Анкети-заяви, остання містить анкетні дані ОСОБА_1 , підпис позичальника та датована 09 листопада 2010 року. В даній заяві також зазначено вид платіжної картки «Універсальна» та кредитний ліміт за платіжною карткою в розмірі 1000,00 грн. (а.с. 8)
Проте в заяві не вказано суму кредиту, процентної ставки по кредиту, процентів за місяць, щомісячної комісії, а також розміри пені і штрафу.
На обґрунтування фактичної суми заборгованості, позивачем по справі АТ КБ «ПриватБанк» надано суду розрахунок заборгованості за договором б/н від 09 листопада 2010 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості станом на 01 листопада 2019 року, яку просив стягнути в судовому порядку банк, становить 41787,33 грн., і складається із наступного:
2783,31 грн. - заборгованість за кредитом; 32387,96 грн. - заборгованість за процентами; 4150,00 грн. - заборгованість по пені; 2466,06 грн. - заборгованість по судовим штрафам (а.с. 4-7)
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Судом встановлено, що 09 листопада 2010 року ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, у якій заповнено графи особистих даних (а.с. 8).
Також у вказаній Анкеті-заяві зазначено, що підписант згоден з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг.
При цьому, зазначена Анкета-заява не містить посилань на конкретні умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, порядок нарахування та сплати штрафу і пені за невиконання позичальником умов Договору.
Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦПК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди - ст. 638 ЦК України.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі - ч. 1 ст. 1055 ЦК України.
За статтями 526 та 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованою договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Особливостями договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначав банк.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи до ОСОБА_1 вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути також складові його вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи своє право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 09 листопада 2010 року, посилався також на «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» і «Тарифи банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua,як невід'ємні частини спірного договору.
Колегія суддів погоджується із посиланням суду першої інстанції на те, що позивачем не підтверджено укладення кредитного договору саме на тих умовах, які заявлені банком у позовній заяві.
У Анкеті-заяві зазначено, що відповідач ОСОБА_1 згоден із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Водночас, банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» (а.с. 9)
Колегія суддів також звертає увагу на неможливість ідентифікації того, що надана довідка про умови кредитування та Анкета-заява ОСОБА_1 , це складові одного кредитного договору, оскільки, як вбачається із даних довідки, вона надана у відповідності до договору SAMDN50000037769536, в той час коли в позовній заяві вказаний договір № б/н від 09 листопада 2010 року.
Крім того, матеріали справи не містять підписаних відповідачем ОСОБА_1 інших документів, що є обов'язковими складовими договору надання банківських послуг. Так, Умови та Правила надання банківських послуг, пред'явлені банком в додатку до позовної заяви, не містять підпису клієнта банку. А тарифи банку взагалі відсутні в матеріалах справи.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився саме із ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості по процентам, штрафам та пені, оскільки вони відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
До апеляційної скарги скаржником додано виписку за картою ОСОБА_1 за період з 01 січня 1999 року по 05 травня 2020 року (а.с. 100-102) та довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти ОСОБА_1 (а.с. 103).
Вище вказані документи не були надані суду першої інстанції, не були предметом розгляду та не оцінювались судом при винесенні оскаржуваного судового рішення.
Частиною 3 ст. 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
АТ КБ «Приватбанк» суду апеляційної інстанції будь-яких об'єктивних доказів, які б вказували на неможливість подання суду першої інстанції доказів, долучених до апеляційної скарги, не надало.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також приймаючи до уваги вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Факт користування відповідачем ОСОБА_1 кредитними коштами та їх несвоєчасне повернення знайшов своє підтвердження у матеріалах справи.
Відповідач про втрату картки не заявляв, з заявами щодо несанкціонованого використання коштів до банку не звертався, користувався кредитними коштами та частково погашав наявну заборгованість.
Таким чином, суд першої інстанції розглянув позов саме в межах заявлених АТ КБ «ПриватБанк»вимог і на підставі доказів, поданих позивачем і прийшов до аргументованого висновку лише про часткове задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитом в сумі 2783,31 грн.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 04 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції - залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.В. Нерушак
Л.І. Василенко