Справа № 640/15548/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
01 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А.Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" до Міністерство юстиції України, треті особи: державний реєстратор Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспарян Гамлет Аветікович, Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання протиправним та скасування наказу,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи - Державний реєстратор Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 , Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, про визнання протиправним та скасування наказу відповідача №2184/5 від 24.06.2020р., яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2020 №5151084, прийняте Державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспарян Г.А. та анульовано доступ до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції зроблено помилкові висновки, що у даному випадку має місце спір про право, оскільки позов заявлено виключно в частині визнання неправомірними дій та рішень відповідача при розгляді скарги.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, спірні правовідносини виникли у зв'язку з незгодою позивача із оскаржуваним наказом, яким, зокрема, скасовано рішення державного реєстратора № 51510484 про державну реєстрацію права власності за позивачем на нежитлові приміщення 3-го поверху № № 1-6, 8-20, загальною площею 357,3 кв.м., розташованих в літ. "А-№" по вул. Сумській, 96 у м. Харкові, що раніше належали Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю та перебували в іпотеці у позивача.
Вказані дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного наказу певним чином зачіпають право позивача, як власника об'єкта нерухомого майна, зокрема, нежитлових приміщень.
Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто, спором про право.
Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття юридичними особами права власності об'єктом нерухомого майна та можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, суд першої інстанції, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов вірного висновку, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
За змістом частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Враховуючи, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється, колегія суддів дійшла висновку про необхідність вирішення цього спору в порядку господарського судочинства.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з достатнім обґрунтуванням нормами процесуального права необхідності зупинення провадження у справі, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 236, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" до Міністерство юстиції України. треті особи: державний реєстратор Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспарян Гамлет Аветікович, Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання протиправним та скасування наказу залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А.Б. Парінова
(Повний текст постанови складено 01.10.2020 р.)