Справа № 640/22997/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.
01 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Федотова І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2019 №0225861311;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві у встановлені строки підготувати висновок про повернення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб з Державного бюджету України в розмірі 18029,87 грн. на користь позивача та подати такий висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскільки позивач має право на включення до податкової знижки частини суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.07.2019 №0225861311 є таким, що порушує його права та підлягає скасуванню.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.07.2019 №0225861311.
У подальшому, 22 червня 2020 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява від позивача про ухвалення додаткового рішення, обґрунтована тим, що судом першої інстанції щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, не ухвалено рішення.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року зобов'язано Головне управління ДПС у м. Києві підготувати та подати висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 надмірно сплачену до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 18029,87 грн. на підставі поданої декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік.
В апеляційній скарзі, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за результатами декларування позивачем доходів за 2018 рік при застосуванні позивачем податкової знижки, контролюючим органом було сформовано висновок №3474-44 від 18.10.2019 на суму 11195, 33 грн.
Крім того, відповідно до інформаційного ресурсу ДПС України станом на 25.05.2020 в інтегрованій картці ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (ККДБ) 11010500) переплата відсутня.
Вказані обставини свідчать про безпідставність позовних вимог в частині зобов'язання відповідача підготувати висновок про повернення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб з Державного бюджету України в розмірі 18029,87 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач звернув увагу, що доводи відповідача про повернення коштів згідно висновку №3474-44 від 18.10.2019 є безпідставними, оскільки вказане повернення здійснено за результатами декларування доходів за 2017 рік в ході примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2019 у справі № 826/6484/18 за позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0122981311 від 04.04.2018, відтак, не має ніякого відношення до предмету позову у даній справі.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік №56491 від 23.04.2019, поданої ОСОБА_1 , результати якої оформлені Актом від 03.06.2019 №3750/26-15-13-11-21 (далі -Акт перевірки), в якому встановлено порушення позивачем при заповненні податкової декларації:
- пп. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом;
- пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПК України, згідно з яким до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання);
- пп. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 ПК України, відповідно до якого платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 цього Кодексу, частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до ст. 175 цього Кодексу.
- п. 175.1 ст. 175 ПК України, згідно якої платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.
При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів.
Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.
З огляду на вказані норми, контролюючим органом під час аналізу поданої податкової декларації про майновий стан і доходи поданої за 2018 рік 23.04.2018 № 56491 встановлено, що у громадянина ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за частиною суми процентів по іпотечному житловому кредиту, оскільки в наданих платіжних (розрахункових) документах не визначено суми сплачених процентів за користування іпотечним кредитом, оскільки в паспорті платника податку реєстрація місця проживання визначена за адресою: АДРЕСА_1 , яка відмінна від реєстрації місцезнаходження житлового будинку (квартира, кімната), щодо якого оформлено іпотечний кредит.
На підставі вказаного Акту перевірки від 03.06.2019 №3750/26-15-13-11-21, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2019 №0225861311, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 19233,22 грн., з яких 18029,87 грн. - податкове зобов'язання, 1203,35 грн. - штрафні санкції.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2020 у справі №640/22997/19 встановлено, що позивач правомірно скористався своїм правом на отримання податкової знижки, а відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.07.2019 №0225861311, відтак, подана позивачем податкова декларація про майновий стан та доходи за 2018 рік №56491 від 23.04.2019 із зазначенням суми, що підлягає поверненню з бюджету є умовою для здійснення повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання та є підставою для підготовки відповідачем висновку про повернення 18029,87 грн. з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові Державної казначейської служби України.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Згідно із частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Згідно з пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України платникам податків надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому, умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені визначені у ст. 43 ПК України.
Згідно з п. 43.1 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Так, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (п.43.2 ст. 43 ПК України).
Водночас, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3 ст. 43 ПК України).
Відповідно до п. 43.5 ст. 43 ПК України контролюючий орган не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Аналіз вказаних норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів, є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 Податкового кодексу України.
За наслідками подання відповідної заяви орган ДФС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицію проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДФС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми).
Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року (справа №1540/3759/18), від 18 червня 2019 року (справа №826/3490/18), від 13 червня 2019 року (справа №812/1017/16), від 11 червня 2019 року (справа №826/8802/16), від 5 березня 2019 року (справа 814/3233/15), від 28 лютого 2019 року (справа №805/1218/16-а), від 5 лютого 2019 року (справа №826/7672/17).
Враховуючи викладене, подана позивачем податкова декларація із зазначенням суми, що підлягає поверненню з бюджету, є умовою для здійснення повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання та підставою для підготовки відповідачем висновку про повернення 18029,87 грн. з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові Державної казначейської служби України.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №810/366/15.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Твердження апелянта про те, що позивачу платіжним дорученням № 3474-44 від 29.10.2019 з урахуванням податкового боргу повернуто з бюджету надміру сплачену суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11 195,33 грн колегією суддів не приймаються оскільки вказане грошове повернення здійснено за результатами декларування позивачем доходів за 2017 рік в ході примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2019 у справі № 826/6484/18 за позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0122981311 від 04.04.2018, що не було спростовано відповідачем.
Доводи апелянта про те, що відповідно до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік від 23.04.2019 №56941 та реєстру для виплати коштів повернення надміру сплачених податків, при застосуванні права на податкову знижку від 17.10.2019 №208/26-15-33-20-13 контролюючим органом було сформовано висновок на повернення надміру сплаченого податку від 18.10.2019 №3474-44 на суму 11195,33 грн. та 30.10.2019 органом Казначейської служби кошти були перераховані позивачу відповідно до вказаного висновку колегія суддів оцінює критично, оскільки зазначені доводи відповідача не підтверджені жодними належними в матеріалах справи доказами, що ставить під сумнів такі обставини справи.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
І.В. Федотов