Справа № 640/4082/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.
01 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Кучми А.Ю.,
Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2020 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якому просило:
1) визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної податкової служби, яка виразилась у ненаданні до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення ПАТ «Діамантбанк» надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 535 920, 00 грн. на підставі листа (заяви) платника податків за вих. №865/01л від 15 липня 2019 року про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань;
2) зобов'язати відповідача подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення ПАТ «Діамантбанк» надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 535 920, 00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що у період з січня по грудень 2015 року ним сплачувались до Державного бюджету України щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств та за вказаний період утворилась переплата у розмірі 3 535 170, 00 грн. Втім, відповідач відмовив у повернення коштів, посилаючись на наявність у позивача податного боргу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ігнорування відповідачем факту знаходження позивача в процедурі ліквідації та невиконання покладеного на нього обов'язку щодо надання висновку про повернення позивачу надмірну сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток є протиправним.
На думку апелянта, з огляду на норми статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час проведення ліквідації можуть виникати зобов'язання банку зі сплати податків, а не податковий борг.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем вказано, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не встановлено порядку повернення неплатоспроможному банку коштів - переплати у разі наявності у такого банку податкового боргу.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 09 січня 2015 року по 03 грудня 2015 року ПАТ «Діамантбанк» відповідно до платіжних доручень було перераховано оплату авансу з податку на прибуток за: грудень 2014 року в сумі 61 740 грн (платіжне доручення №1024_9 від 09 січня 2015 року); січень 2015 року в сумі 61 740 грн (платіжне доручення №1024_4 від 03 лютого 2015 року); в сумі 130 000, грн (платіжне доручення №1024_10 від 25 лютого 2015 року); за березень 2015 року в сумі 328 169 грн (платіжне доручення №1024_5 від 02 березня 2015 року); за квітень 2015 року в сумі 328 169 грн (платіжне доручення №1024_7 від 01 квітня 2015 року); за травень 2015 року в сумі 328 169 грн (платіжне доручення №1040_1 від 06 травня 2015 року); за червень 2015 року в сумі 328 169 грн (платіжне доручення №1028_35 від 02 червня 2015 року); за липень 2015 року в сумі 328 169 грн (платіжне доручення №1028_6 від 01 липня 2015 року); за серпень 2015 року в сумі 328 169 грн (платіжне доручення №1028_8 від 19 серпня 2015 року); за вересень 2015 року в сумі 328 169 грн (платіжне доручення №1028_32 від 02 вересня 2015 року); за жовтень 2015 року в сумі 328 169 грн (платіжне доручення №1028_36 від 12 жовтня 2015 року); за жовтень 2015 року в сумі 328 169 грн (платіжне доручення №1028_31 від 04 листопада 2015 року); за квітень 2015 року в сумі 328 169 грн (платіжне доручення №1028_37 від 03 грудня 2015 року).
У подальшому, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22 червня 2017 року №394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 червня 2017 року №2663 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким запроваджено процедуру ліквідації банку з 24 червня 2017 року по 23 червня 2019 року включно.
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 травня 2019 року №1207 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора» продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Діамантбанк» на один рік з 24 червня 2019 року по 23 червня 2020 року включно, та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Діамантбанк» Тімоніна О.О. на такий же строк.
У той же час, згідно витягу інтегрованої картки платника податків - ПАТ «Діамантбанк» вбачається, що станом на 31 грудня 2019 року у нього обліковується переплата у розмірі 4 049 007, 88 грн.
15 липня 2019 року ПАТ «Діамантбанк» листом від №865/01 звернулося до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених грошових коштів з податку на прибуток в сумі 4 049 007, 88 грн, шляхом перерахування їх на накопичувальний рахунок, відкритий ПАТ «Діамантбанк» у Національному банку України.
Однак, відповідач листом від 08 серпня 2019 року №38963/10/28-10-43-02-11 відмовив позивачу у поверненні надміру сплачених грошових коштів з податку на прибуток в сумі 4 049 007, 88 грн, посилаючись на те, що станом на дату надання відповіді в інтегрованих картках ПАТ «Діамантбанк» обліковується податковий борг.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмова контролюючого органу у поверненні банку коштів відповідає вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого правові підстави для зобов'язання Офіс ВПП ДПС вчинити певні дії відсутні.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Згідно з пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України платникам податків надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому, умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені визначені у ст. 43 ПК України.
Відповідно до п. 43.1 статті 43 вказаного Кодексу помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Пунктом 43.3 цієї ж статті передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
За приписами п. 43.4 ст. 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Згідно з п. 43.5 ст. 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
При цьому, Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені визначений Наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60 (далі - Порядок №60).
Так, пунктом 1 Розділу II Порядку №90 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються територіальним органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Окрім того, процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначено Порядком про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 № 1650/24182.
Аналіз вказаних норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів, є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 Податкового кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року (справа №1540/3759/18), від 18 червня 2019 року (справа №826/3490/18), від 13 червня 2019 року (справа №812/1017/16), від 11 червня 2019 року (справа №826/8802/16), від 5 березня 2019 року (справа 814/3233/15), від 28 лютого 2019 року (справа №805/1218/16-а), від 5 лютого 2019 року (справа №826/7672/17).
З матеріалів справи вбачається, що у заяві на повернення надміру сплачених грошових зобов'язань від 15 липня 2019 року №865/01 заявник просив повернути йому надміру сплачені кошти у розмірі 4 049 007, 88 грн, у той час, як у позовній заяві ним зазначена сума 3 535 920, 00 грн.
При цьому, підставою для відмови ПАТ «Діамантбанк» у поверненні надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток на підставі заяви від 15 липня 2019 року №865/01 слугували обставини щодо наявності непогашеного станом на 02 квітня 2020 року податкового боргу, а саме: недоїмки у сумі 30 042 646 грн., що не заперечується позивачем та вбачається з наданої відповідачем копії переліку ІКП відкритих в Офісі великих платників податків ДПС відповідно до яких, станом на 02.04.2020 за позивачем обліковується недоїмка (а.с.64).
На думку апелянта, податкові органи не мають повноважень застосовувати загальні норми Податкового кодексу України для погашення або стягнення податкового боргу з ПАТ «Діамантбанк» з дати визнання банку неплатоспроможним. Усі вимоги за зобов'язаннями неплатоспроможного банку відповідач мав пред'явити в межах ліквідаційної процедури шляхом офіційного звернення із заявою про включення до реєстру кредиторів банку, відповідно до ст.ст. 46, 52 спеціального Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а не виражати їх у провадженні нарахування податкового боргу за загальним нормами Податкового кодексу України для платоспроможних платників податків.
Так, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Згідно з частиною п'ятою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.
Частиною шостою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено зобов'язання банку, на які не поширюється обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті.
У свою чергу, у відповідності до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Однак, відсутність податкового боргу у розумінні пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України є необхідною умовою для повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, а не стягненням такого боргу чи задоволенням вимог кредиторів.
Тобто, умови повернення надміру сплачених грошових коштів регулюються саме статтею 43 Податкового кодексу України, а положення пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України щодо непоширення норм цього Кодексу на питання стягнення податкового боргу з банків, щодо яких застосовуються приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI, не стосуються спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі №815/3066/15.
При цьому, незважаючи на те, що позивач зазначає про непоширення норм ПК України на спірні відносини, в заяві від 15 липня 2019 року за №865/01л до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, останній вказує, що надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику податку саме відповідно до п. 43.1 ст. 43 ПК України, що свідчить про правову обізнаність позивача під час звернення до контролюючого органу із заявою саме в порядку, визначеному ст. 43 ПК України.
Законодавством України не передбачено випадків, за наявності яких повернення надміру сплачених грошових зобов'язань може здійснюватися в інший спосіб, ніж установлено у статті 43 Податкового кодексу України.
Разом з тим, ні статтею 43 Податкового кодексу України ні Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не встановлено порядку повернення коштів неплатоспроможному банку, які обліковуються як переплата, за умови наявності не погашеного податкового боргу.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи ПАТ «Діамантбанк» у підготовці та наданні до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення ПАТ «Діамантбанк» надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток, діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Отже, висновок суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є правильним та таким, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді А.Ю. Кучма
І.О. Лічевецький