Справа № 580/2286/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко
01 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Кобаля М.І.,
Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, в якому просив:
- визнати протиправним рішення відповідача №20-33/VII від 27 березня 2020 року;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,1711 га в оренду для ведення городництва в адміністративних межах Малосмілянської сільської ради Смілянського району Черкаської області.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху з огляду на ненадання доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 840 грн 80 коп.
Окрім того, у вказаній ухвалі судом зазначено, що перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», втім серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у даній справі.
Як наслідок, у зв'язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Тернівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачеві разом з усіма доданими до неї матеріалами.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу та направити справу до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що пільги зі сплати судового збору поширюються на учасників бойових дій при їх зверненні до суду у зв'язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав позову, що узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №2-3901/08-ц (провадження №61-2127св18).
На думку апелянта, оскаржуване рішення напряму зачіпає його права та інтереси на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що свідчить про безпідставне застосування судом першої інстанції рішень Великої Палати Верховного Суду.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що у справі №580/1192/20 не встановлено факту порушень прав позивача як учасника бойових дій, відтак висновок суду першої інстанції про повернення йому позовної заяви є правильним.
Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки станом на 30.07.2020 позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою судді від 30.06.2020 про залишення позовної заяви без руху, та не повідомлено суд про неможливість її виконання у період дії карантину, відтак наявні підстави для застосування п. 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною третьою статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно зі статтею 1 Закону України № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
У відповідності до частини восьмої статті 160 КАС України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Так, у силу вимог пункту 13 частини першої першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
За правилами частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно п.1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що підставою для повернення позовної заяви, яку було залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 160-161 КАС України є неусунення вказаних судом недоліків у визначений судом строк.
З матеріалів справи вбачається, що подаючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначив, що він звільнений від сплати судового збору на підставі 13 частини першої першої статті 5 Закону № 3674-VI з огляду на наявність у нього посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .
Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3351-XII (надалі - Закон №3351-XII).
У відповідності до частини другої статті 22 Закону №3351-XII ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи) для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12 та 22 Закону №3351-XII.
Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 та в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №490/8128/17.
Як свідчать матеріали справи, предметом розгляду даної справи є оскарження рішення щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто до суду позивач звернувся саме з метою захисту свого права на отримання земельної ділянки.
Таким чином, ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору за розгляд цієї справи в судах усіх інстанцій на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що повернення в даному випадку апеляційної скарги позивачеві на підставі пункту 4 частини четвертої статті 169 КАС України є передчасним.
При цьому, питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді.
Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - скасувати та направити справу до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року - скасувати, а справу № 580/2286/20 направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді М.І. Кобаль
І.О. Лічевецький