П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 489/4522/16-а
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І. О.,
суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2016 року позов задоволено.
Суд скасував рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва від 22 липня 2016 року за № 53/1.
Зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва нарахувати та поновити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 ОСОБА_1 з 07.10.2009 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством.
01 грудня 2016 року на зазначене судове рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва подало апеляційну скаргу без сплати судового збору. Наведене стало підставою для залишення даної апеляції без руху для усунення вказаного недоліку. Невиконання суб'єктом владних повноважень указаного обов'язку стало підставою для повернення, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, апеляції.
16 лютого 2017 року Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва знову подало апеляційну скаргу у наведеній справі, однак вже з пропуском, встановленого, ч.2 ст.186 КАС України, в редакції від 03 серпня 2017 року, строку.
Одночасно, з апеляційною скаргою, апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, в якому зазначено дві підстави:
- первісне подання апеляції в межах строку на оскарження судового рішення;
- відсутність бюджетного фінансування для сплати судового збору.
Ознайомившись із клопотанням та матеріалами справи, суд вважає необхідним відмовити скаржнику у поновленні вказаного строку, з таких підстав.
Згідно з п.13 ч.1 Перехідних положень КАС України, в редакції від 15 грудня 2017 року, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.
Відповідно до ч.2 ст.186 КАС України, в редакції від 03 серпня 2017 року, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше апеляційну скаргу Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва подано 01 грудня 2016 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Вдруге апеляційну скаргу подано 16 лютого 2017 року, тобто, з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Водночас, в силу положень КАС України, повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне її подання у порядку, встановленому законом.
Разом з тим, право на повторне подання апеляційної скарги не може розумітися таким чином, що якщо вперше апеляційну скаргу було подано у встановлений КАС України строк і у подальшому повернуто апелянту, то повторно таку скаргу може бути подано протягом будь-якого строку, і строк на звернення до апеляційного суду в такому випадку однозначно підлягає поновленню як такий, що пропущений з поважних причин.
Таке тлумачення не відповідає принципу юридичної визначеності та наведеним нормам процесуального закону, якими передбачено право на повторне подання скарги виключно у порядку, встановленому законом.
Відповідно, поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Посилання апелянта на факт звернення із апеляційною скаргою первісно у строк, встановлений КАС України, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом певного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Також, надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду з підстав несплати судового збору, Верховний Суд, в постанові від 21.08.2018 р. у справі №815/4575/15 адміністративне провадження №К/9901/47962/18 та в постанові від 31.07.2018 р. у справі №804/5200/17 адміністративне провадження №К/9901/51692/18, висловив правову позицію, яка полягає в тому, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
Також слід зазначити, що постановою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва було залишено без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року про повернення апеляції залишено без змін.
За правилами ч.4 ст.189 КАС України, в редакції від 03 серпня 2017 року, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Аналогічні норми збереглися і в новій редакції КАС України від 15 грудня 2017 року.
Так, відповідно до ч.3 ст.298 КАС України, в редакції від 15 грудня 2017 року, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, враховуючи, що апелянт при подачі апеляційної скарги пропустив строк передбачений на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, а причини вказані ним у заяві визнані неповажними, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без руху та надає строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, в якій необхідно вказати інші причини пропуску строку, якщо такі є.
За правилами п.4 ч.1 ст.299 КАС України, в редакції від 15 грудня 2017 року, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 298, 299 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2016 року - залишити без руху.
Надати апелянту строк - 10 днів з дня вручення цієї ухвали, для подачі до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2016 року.
Роз'яснити, що у разі неподання заяви, відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України, буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Л. В. Стас
суддя Л. П. Шеметенко