21 вересня 2020 р.Справа № 520/10488/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
представник позивача - Межирицький А.О.
представник відповідача - Лютянський М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020, головуючий суддя І інстанції: Мінаєва К.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 10.03.2020 по справі № 520/10488/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи прогресивної очистки"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування наказу та податкового повідомлення - рішення,
У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Системи прогресивної очистки” (далі - позивач, ТОВ “Системи прогресивної очистки”) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС в Харківській обл.) в якому просило скасувати наказ ГУ ДПС у Харківській обл. №601 від 18.09.2019 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Системи прогресивної очистки» та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Харківській обл. №00000410511 від 28.10.2019 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 21 367 911,00 грн, в тому числі за основним платежем - 14 245 274,00 грн, штрафними санкціями 7 122 637,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 адміністративний позов ТОВ "Системи прогресивної очистки"- задоволено частково.
Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській обл. №00000410511 від 28.10.2019р. (форма “Р”) на загальну суму 21 367 911 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що контролюючим органом встановлено нереальність господарських операцій "Системи прогресивної очистки" з ТОВ "Інталіон Плюс", ТОВ "Юнітрейдопт", ТОВ "Бруквінс", ТОВ "Скрол Буд", ТОВ “Компільніс”.
Так, відносно "Інталіон Плюс": не можливо встановити наявність персоналу (директор, головний бухгалтер в одній особі) ТОВ “Інталіон Плюс”, а отже підтвердити реальність здійснення господарських операцій; не можливо встановити наявність транспортних засобів, офісних, торгівельних та складських приміщень; не підтвердження поставки товару по ланцюгу постачання ТОВ “Інталіон Плюс” протягом 2018 року - січня 2019 року; відсутні послуги перевезення, згідно зареєстрованих податкових накладних у ЄРПН; податок на додану вартість за період грудень 2018 року - березень 2019 року до Державного бюджету не сплачувався; відсутність ТТН, що унеможливлює з'ясувати яким чином товар потрапив на склад ТОВ “Системи прогресивної очистки"; наявність кримінального провадження №42018101060000062 внесеного 03.03.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактом фіктивного підприємництва.
Відносно ТОВ "Юнітрейдопт" не можливо встановити наявність персоналу ТОВ “Юнітрейдопт", а отже підтвердити реальність здійснення господарських операцій; не можливо встановити наявність транспортних засобів, офісних, торгівельних та складських приміщень; не підтвердження поставки товару по ланцюгу постачання ТОВ “Юнітрейдлпт" протягом 2018-року; відсутні послуги перевезення, згідно зареєстрованих податкових накладних у ЄРПН; відсутність ТТН, що унеможливлює з'ясувати яким чином товар потрапив на склад ТОВ “Системи прогресивної очистки”; наявність кримінального провадження №42018000000001759 внесеного 19.07.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактом фіктивного підприємництва.
Відносно ТОВ "Бруквінс" не можливо встановити наявність персоналу ТОВ “Бруквінс”, а отже підтвердити реальність здійснення господарських операцій; не можливо встановити наявність транспортних засобів, офісних, торгівельних та складських приміщень; не підтвердження поставки товару по ланцюгу постачання ТОВ “Бріквінс” протягом 2018 року; відсутні послуги перевезення, згідно зареєстрованих податкових накладних у ЄРПН; відсутність ТТН, що унеможливлює з'ясувати яким чином товар потрапив на склад ТОВ “Системи прогресивної очистки”,
Відносно ТОВ "Скрол Буд" не можливо встановити наявність транспортних засобів, офісних, торгівельних та складських приміщень; не підтвердження поставки товару по ланцюгу постачання ТОВ “Скрол Буд” протягом 2018 року; відсутні послуги перевезення, згідно зареєстрованих податкових накладних у ЄРПН; відсутність ТТН, що унеможливлює з'ясувати яким чином товар потрапив на склад ТОВ “Система прогресивної очистки”; наявність кримінального провадження №32018040040000039 внесеного 20.06.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактом фіктивного підприємництва.
Відносно ТОВ “Компільніс” не можливо встановити наявність транспортних засобів, офісних, торгівельних та складських приміщень; не підтвердження поставки товару по ланцюгу постачання ТОВ “Компільніс” протягом 2019 року; відсутні послуги перевезення, згідно зареєстрованих податкових накладних у ЄРПН; податок на додану вартість за період січень -серпень 2019 року до Державного бюджету не сплачувався; відсутність ТТН, що унеможливлює з'ясувати яким чином товар потрапив на склад ТОВ “Системи прогресивної очистки”; наявність кримінального провадження №320 191 001 100 000 64 внесеного 01.07.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактом фіктивного підприємництва.
Вважає, що наявність вищевказаних доказів є підставою для встановлення факту нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, юридичну дефектність первинних документів, складених від імені ТОВ "Інталіон Плюс", ТОВ "Юнітрейдопт", ТОВ "Бруквінс", ТОВ "Скрол Буд", ТОВ “Компільніс” на адресу ТОВ “Системи прогресивної очистки”.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 залишено без руху апеляційну скаргу у зв'язку із несплатою судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 та від 14.07.2020 відкрито провадження по справі № 520/10488/19, закінчено підготовку до розгляду та призначено справу у відкритому судовому засіданні.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
18.09.2019 наказом ГУ ДПС у Харківській області №601 призначено документальну виїзну перевірку ТОВ “Системи прогресивної очистки” з 19.09.2019 тривалістю 5 робочих днів. (т.1 а.с.23)
На підставі направлень від 18.09.2019 №716, від 24.09.2019 №804, виданих ГУ ДПС у Харківській обл. та наказу ГУ ДПС у Харківській обл. від 18.09.2019 №601 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ “Системи прогресивної очистки” з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з ТОВ “Інталіон плюс”, ТОВ “Юнітрейдопт”, ТОВ “Бруквінс”, ТОВ “Скрол Буд”, ТОВ “Компільніс”.
За результатами перевірки складено акт від 02.10.2019 №184/20-40-05-11-10/37365048 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення ТОВ “Системи прогресивної очистки” абз.”а” п.198.1, абз.1 та 2 п.198.3 ст.198, та п.201.1, 201.10, 201.11 ст.201 Податкового кодексу україни ( далі - ПК України), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 14 245 274 грн., в тому числі за липень 2018 року на суму 155 688 грн., за грудень 2018 року на суму 2 072 962 грн., за січень 2019 року на суму 1 710 582 грн., за лютий 2019 року на суму 316 326 грн., за березень 2019 року на суму 1 866 266 грн., за квітень 2019 року на суму 2 464 701 грн., за травень 2019 року на суму 2 718 010 грн., за червень 2019 року на суму 1 360 409 грн., за липень 2019 року на суму 1 580 330 грн. (т.1 а.с.27-60)
28.10.2019 на підставі вище зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00000410511 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 21 367 911,00 грн. (т.1 а.с.25)
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.
Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується, з огляду на наступне.
Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст га обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”)
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п.п. "а". п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у т.ч. і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ “Компільніс” укладено договори поставки від 16.05.2019 №16/05 та від 16.04.2019 №16/04, предметом яких є постачання пакетів, садових тачок, совків, шлангів, пакувальної тканини, полотна та ін. (т.1 а.с.77-84).
На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано до суду виписані даним постачальником видаткові накладні, платіжні доручення на перерахування безготівкових коштів, акт прийому-передачі векселя від 01.07.2019 на суму 18082432,92 грн. ( а.с. 98-145,146-155 т.1).
Між позивачем та ТОВ “Скрол Буд” укладено договір поставки 03.12.2018 № 3/12, предметом якого є постачання полотна, тачок садових, совків та ін. (т.1 а.с.73-76).
На підтвердження доводу про реальність господарських операцій позивачем надано до суду виписані даним постачальником видаткові накладні, платіжні доручення на перерахування безготівкових коштів, акт прийому-передачі векселя від 01.07.2019 на суму 6303634 грн., договори уступки права вимоги від 28.05.2019, від 27.06.2019, від 08.07.2019 (т.1 а.с.156-176,177-194).
Між позивачем та ТОВ “Інталіон Плюс” укладено договір поставки 04.02.2019 №04/02, предметом якого є постачання полотна, пакетів, джутової тканини та ін. (т.1 а.с.61-64).
На підтвердження реальності господарських операцій заявником подано до суду виписані даним постачальником видаткові накладні, платіжні доручення на перерахування безготівкових коштів від 27.02.2019 року, акт прийому-передачі векселя від 01.07.2019 на суму 22288896 грн. (т.1 а.с.195-220, 221-229).
Між позивачем та ТОВ “Юнітрейдопт” укладено договір поставки від 21.11.2018 №21/11, предметом якого є постачання полотна, пакувальної тканини, граблів та ін. (т.1 а.с.65-68).
На підтвердження доводу про реальність господарських операцій заявником подано до суду виписані даним постачальником видаткові накладні(т.1 а.с.230-244), акт прийому-передачі векселя від 14.02.2019р. на суму 3.644.882,40 грн. (т.1 а.с.230-244, .245)
Між позивачем та ТОВ “Бруквінс” укладено договір поставки від 11.06.2018 №11/06, предметом якого є постачання полотна, пакувальної тканини, граблів, дезінфікуючих засобів та ін. (т.1 а.с.69-72).
На підтвердження доводу про реальність господарських операцій заявником подано до суду виписані даним постачальником видаткові накладні (т.1 а.с.246-250, т.2 а.с.1-5), акт прийому-передачі векселя від 20.09.2016 на суму 3655500 грн., акт прийому-передачі векселя від 30.12.2018р. на суму 934.128 грн. (т.2 а.с.6).
Позивач зазначив, що придбані ТМЦ обліковуються та знаходяться на складі позивача, що підтверджується наявним в матеріалах справи інвентарним описом №1 від 01.11.2019 Придбання ТМЦ обумовлені необхідністю виконання зобов'язань позивача за договором надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №22-14/1/С від 31.03.2014, укладеного з КП "Жилкомсервіс". (т.2 а.с.45-62, 63-68).
Вищезазначені первинні документи, надані позивачем на підтвердження факту реальності придбання, отримання та оплати товару за вказаними договорами відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні", дефектів форми, змісту або походження не мають.
Договори, укладені між позивачем та контрагентами є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.
Посилання апелянта на ненадання ТОВ «Системи прогресивної очистки» документів, які могли б підтвердити факт перевезення придбаного товару у ТОВ «Інталіон Плюс», ТОВ «Юнітрейдопт», ТОВ «Бруквінс», ТОВ «Скрол Буд», ТОВ «Компільніс» суддів вважає безпідставними, оскільки згідно умов договорів поставки з зазначеними контрагентами, які є типовими, передача товару від постачальника до покупця здійснюється на складі покупця. Тобто у позивача відсутній обов'язок щодо організації перевезень товару.
Щодо відсутності товарно-транспортних накладних колегія суддів зазначає, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуг з придбання товару.
Дані висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду викладені в постанові від 05.02.2019 по справі №813/123/16.
Відповідно до п.2.4 Договорів поставки з вище зазначеними контрагентами оплата за товар здійснюється у безготівковій формі будь-яким способом, що не суперечить діючому законодавству України (чеками, платіжними дорученнями, векселями та інше). Тобто позивач мав право розрахуватися за придбані товари векселями власної емісії, оскільки це не суперечить вимогам Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, Закону України «Про обіг векселів в Україні» та умовам договорів.
Щодо посилання податкового органу на наявність кримінальних проваджень №420180000000001759 за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 364 КК України стосовно ТОВ «Юнітрейдопт», №32018040040000039 за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 205, ч.1 ст. 212, ч.3 ст. 212 КК України стосовно ТОВ «Інталіон плюс», ТОВ «Скрол буд» по конвертації коштів, документальному прикриттю безтоварних операцій, завищенню податкового кредиту та валових витрат для підприємств реального сектору економіки, №32019100110000064 за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України стосовно ТОВ «Компільніс» колегія суддів зазначає, що до винесення вироку в рамках зазначених кримінальних проваджень, ухвали суду якими не закінчуються кримінальні провадження, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві та не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій позивача та зазначеними контрагентами.
Такий висновок кореспондується з нормою ч. 6 ст. 78 КАС України, згідно з якою вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Зазначений висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.03.2019 у справі №826/3740/17 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №822/551/18, від 08.08.2018 у справі №820/4428/17, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, які вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
На час розгляду справи відповідачем до матеріалів справи не надано копії вироків за результатами досудових розслідувань №420180000000001759, №32018040040000039 та №32019100110000064.
Без наявності доказів щодо причетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності позивача та дослідження їх судом, на думку колегії суддів, не може бути достатнім лише посилання на наявність розслідування та/або відкритих кримінальних проваджень, без належного мотивування причетності притягнутої особи до відповідальності до спірних операцій, оскільки вказане не містить у собі встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме за господарськими відносинами з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.
Відтак, посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень, відкритих за ознаками кримінальних порушень щодо ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), фіктивного підприємництва, відносно контрагентів позивача не має безпосереднього впливу на дослідження факту реальності спірних господарських операцій.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію відносно ТОВ "Компільніс», як на підтвердження неможливості здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Компільніс», є безпідставним, оскільки така інформація призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу і носить виключно інформативний характері, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.
Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані в установленому законом порядку, на момент проведення фінансово-господарських операцій були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.
Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року по справі № 520/10488/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено 01.10.2020