29 вересня 2020 року справа №360/1040/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника позивача Гевко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року (повне судове рішення складено 17 липня 2020 року в м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/1040/20 (суддя в І інстанції Шембелян В.С.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
В березні 2020 року адвокат Мельніченко А.С. в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Луганській області (далі - Управління, ГУ Держпраці в Луганській області), у якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Луганській області від 20.02.2020 № ЛГ4569/34/НД/ТД-ФС про накладення штрафу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.02.2020 у м. Лисичанськ інспектор праці Башинська Оксана Володимирівна, нібито у присутності позивача, склала Акт про неможливість інспекційного відвідування № 4569/34/НД, в якому зазначено, що позивач створив перешкоди у проведенні інспекційного відвідування. У той же день відповідачем, на підставі зазначеного акту, прийнято постанову № ЛГ4569/34/НД/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 75568,00 грн.
Позивач вважає, що у відповідача не було жодних підстав для прийняття постанови про накладення штрафу, вона є протиправною і підлягає скасуванню з таких підстав.
Однією з перешкод, нібито створених позивачем під час проведення інспекційного відвідування, було ненадання копій документів на вимогу відповідача № 4569/34/НД від 07.02.2020, проте варто зауважити, що місце провадження господарської діяльності позивача знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проте перевірка була призначена за зареєстрованим місцем проживання позивача, а тому відповідач направив Вимогу про надання документів за адресою місця реєстрації позивача. Оскільки вимога про надання документів є складовою частиною державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю, то її потрібно було надіслати за місцем провадження господарської діяльності позивача, а не за місцем його проживання. Таким чином, ненадання позивачем відповіді на вимогу, направлену не за місцем здійснення господарської діяльності, не створює перешкод у здійсненні інспекційного відвідування відповідачем.
Також зазначено однією з перешкод те, що позивач був відсутній за місцем його проживання. Так 20.02.2020 відповідач нібито здійснив спробу проведення інспекційного відвідування за місцем проживання позивача. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 Закону №877 державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання. Позивач має зареєстроване місце здійснення господарської діяльності, яке відрізняється від місця його проживання. Тому спроба відповідача провести інспекційне відвідування за місцем проживання позивача є протиправною.
Окрім того, в акті про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20.02.2020 відповідач зазначив, що цей акт складений у присутності позивача, що вказує на його присутність під час здійснення інспекційного відвідування. Однак, зазначена інформація не відповідає дійсності, оскільки позивач не був присутній під час складення зазначеного акта. Більше того, навіть поштові відправлення, які надсилав відповідач за адресою реєстрації місця проживання позивача, отримував не позивач, а його родичі, у зв'язку з чим, позивачу не відразу стало відомо про накладення на нього штрафу, що також є неправомірним.
Крім того, відповідач листом від 20.02.2020 не направив позивачу направлення на проведення інспекційного відвідування, а отже порушив вимоги п. 8 Порядку № 823 при складанні акта.
Також, акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № 4569/34/НД від 20.02.2020, на підставі якого прийнята постанова про накладення штрафу, має суттєві недоліки та складений з порушенням вимог щодо його форми, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338, оскільки акт складено не за місцем проведення інспекційного відвідування, позивач не був присутнім при складенні акта, а також в акті не зазначені особи, що можуть підтвердити факт перешкоджання інспекційному відвідуванню.
Оскільки акт про неможливість проведення інспекційного відвідування складений з порушенням вимог, встановлених до акта про неможливість проведення інспекційного відвідування, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338, він є протиправним, а протиправність акта про неможливість проведення інспекційного відвідування тягне за собою визнання протиправною постанови про накладення штрафу.
Крім того, у постанові про накладення штрафу зазначена неправильна адреса місця проживання позивача. Таким чином, постанова про накладення штрафу містить недостовірну інформацію.
Враховуючи вищезазначене, позивач просив визнати постанову про накладення на нього штрафу протиправною та скасувати її.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року позов задоволено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до підпункту 1, 3 пункту 5 Порядку № 823, за зверненням ОСОБА_2 про порушення стосовно неї законодавства про працю від 26.12.2019, Управлінням винесено наказ від 07.02.2020 № 62 «Про проведення інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » у період з 07 по 20 лютого 2020 року.
Під час інспекційного відвідування посадовими особами відповідача планувалося перевірити додержання позивачем законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника (-ів) до роботи без оформлення трудового договору. Одночасно відповідачем було винесено направлення на проведення інспекційного відвідування від 07.02.2020 № 01 - 17/89.
При цьому адреса, яка зазначена у наказі та направленні, а саме: АДРЕСА_2 , співпадає з адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), згідно з пошуком у ЄДР будь-якої іншої адреси не назначено. А тому, під час виготовлення наказу та направлення Управлінням вірно зазначено адресу ФОП ОСОБА_3 та дотримано вимоги законодавства.
На виконання вказаного наказу 07.02.2020 інспектор праці Управління здійснив спробу проведення інспекційного відвідування позивача за адресою, зазначеною в наказі. Цього ж дня інспектором праці складено вимогу про надання документів від 07.02.2020 № ЛГ4569/34/ПД, якою зобов'язано позивача надати Управлінню відповідні документи у строк до 14.02.2020. За цих обставин посадові особи діяли у повній відповідності до вимог чинного законодавства, вказаний документ направлено рекомендованим листом з описом вкладеного, трек номер 9310006914294 та відповідно до відстеження поштових відправлень на офіційному сайті Укрпошти: 07.02.2020 - відправлення прийняте; 10.02.2020 - відправлення вручено: особисто. Тобто, 10.02.2020 позивач був повідомлений про необхідність надання відповідних документів, а тому він мав можливість виконати вимогу та надати відповідні документи своєчасно.
20.02.2020 інспектор праці Управління здійснив ще одну спробу проведення інспекційного відвідування, яка завершилася складанням Акту про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 20.02.2020 № ЛГ4569/34/НД, у зв'язку з наступним: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю. Таким чином, внаслідок зазначених дій позивача посадовій особі відповідача були створені перешкоди у проведенні інспекційного відвідування - що свідчило про наявність у діях позивача правопорушення, передбаченого ст.265 КЗпП України. 20.02.2020 вказаний документ направлено рекомендованим листом з описом вкладеного, трек номер 9310006941453 та згідно з відстеженням поштових відправлень на офіційному сайті Укрпошти встановлено наступні факти: 20.02.2020 - відправлення прийняте; 24.02.2020 - відправлення вручено: члену сім'ї.
Керуючись статтею 259 КЗпП України, Порядком № 509, та на підставі абзацу восьмого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), посадовою особою відповідача була винесена Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛГ4569/34/НД/ТД-ФС від 20.02.2020, якою на позивача був накладений штраф у розмірі 75568,00 грн.
Абзацом 8 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачена відповідальність у вигляді штрафу в шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення правопорушення. З 01.01.2020 встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 4723,00 грн. Таким чином, розмір штрафу складає: 16*4723,00=75568,00 грн.
20.02.2020 вказаний документ направлено рекомендованим листом з описом вкладеного, трек номер 9310006941453.
Таким чином, посадовими особами Управління неухильно дотримано норми матеріального та процесуального права під час підготовки до інспекційного відвідування, спроб його проведення та прийняття рішення про накладення штрафу. Всі дії та рішення посадових осіб управління відповідають вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача зареєстровано в якості фізичної особи-підприємця 15.12.2017, номер запису 23780000000001304, основний вид економічної діяльності 46.37 - оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами, місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.90-93).
Згідно з витягом з Реєстру платників єдиного податку від 15.12.2017 податкова адреса ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_3 (а.с.11).
19.12.2019 до Головного управління Держпраці у Харківській області надійшла заява ОСОБА_2 в якій зазначено, що вона працювала менеджером з продажу інтернет-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з березня 2018 року, який належить ФОП ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 . ФОП ОСОБА_1 не оформив з ОСОБА_2 належним чином трудові відносини, що є порушенням чинного законодавства. На підставі зазначеного заявник просила провести перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 та притягнути зазначену особу до відповідальності. Адреса проживання заявника, зазначена в заяві, АДРЕСА_4 (а.с.55 з.б.).
Листом Головного управління Держпраці у Харківській області від 23.12.2019 № К-1452/02.02/12-08/15999 направлено вищезазначену заяву ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Луганській області, оскільки місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 - Луганська область, а відповідно до Положення про Головне управління Державної служби з питань праці в області, повноваження Управлінь Держпраці поширюються на територію відповідної області (а.с.55).
На підставі вказаної заяви та вимог підпункту 1, 3 пункту 5 Порядку № 823, Головним управління Держпраці у Луганській області прийнято наказ від 07.02.2020 № 62 «Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 », метою якого є перевірка додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (пункт 3 наказу) за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.56).
07.02.2020 відповідач склав направлення на проведення інспекційного відвідування № 01-17/89, відповідно до якого початок інспекційного відвідування - з 07.02.2020, а закінчення - 20.02.2020 (а.с.57).
Також 07.02.2020 інспектором праці Башинською Оксаною Володимирівною (далі - інспектор) складено вимогу № ЛГ 4569/34/ПД про надання/поновлення документів, в якій зазначено, що інспектором проводиться інспекційне відвідування позивача з 09:00 год 07.02.2020 по 09:00 год 14.02.2020 та зазначено перелік документів, які необхідно надати до управління (а.с.12,13).
Відповідно до поштової накладної, опису вкладення, квитанції та службового чеку зазначену вимогу направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_2 , 07.02.2020 о 15:07 год, трек номер відправлення: 9310006914294 (а.с.58).
Згідно з інформацією з офіційного сайту «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) зазначене відправлення за трек номером 9310006914294 вручено особисто позивачу 10.02.2020.
На підтвердження обставин щодо неможливості отримання особисто позивачем 10.02.2020 вимоги № ЛГ 4569/34/ПД за адресою: АДРЕСА_2 , позивачем надано виписки АТ КП «ПриватБанк» від 14.04.2020 з особистого рахунку, які відображають рух коштів позивача в період з 08.02.2020 по 15.02.2020 в м. Харкові (а.с.69,70).
20.02.2020 о 10 год 00 хв інспектором складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 20.02.2020 № ЛГ4569/34/НД (далі - Акт), в якому зазначено, що інспекційне відвідування неможливо було провести у зв'язку з створенням перешкод у діяльності інспектора, а саме:
- ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об'єктом відвідування копій або витягів: вимога № ЛГ 4569/34/ПД від 07.02.2020;
- відсутність об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування) (а.с.16-18).
В акті не зазначено осіб, які можуть підтвердити факт перешкоджання (а.с.18).
20.02.2020 т.в.о. начальника, заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області винесено постанову від 20.02.2020 № № ЛГ4569/34/НД/ТД-ФС, якою на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20.02.2020 № ЛГ4569/34/НД встановлено факт створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування з питання фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , у зв'язку з чим на нього накладено штраф на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 75568,00 грн (а.с.19,20).
Відповідно до поштової накладної, опису вкладення, квитанції та службового чеку акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20.02.2020 № ЛГ4569/34/НД та постанову від 20.02.2020 № № ЛГ4569/34/НД/ТД-ФС направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_2 , 20.02.2020 о 15:44 год, трек номер відправлення: 9310006941453 (а.с.59).
Згідно з інформацією з офіційного сайту «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) зазначене відправлення за трек номером 9310006941453 вручено члену сім'ї 24.02.2020.
Отже, спірними питаннями цієї справи є правомірність притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення, що передбачене абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України, та накладення штрафу в розмірі 75568,00 грн, а також дотримання відповідачем процедури притягнення позивача до відповідальності.
Вирішуючи адміністративну справу в межах заявлених вимог, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Пункт 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, встановлює, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з частиною 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, саме КЗпП України є основним та спеціальним законом, яким врегульовано правила державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, порівняно з іншими законами, в тому числі, Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. При цьому КЗпП України передбачено встановлення цього порядку Кабінетом Міністрів України, а не Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.
Відповідно до п.1 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі - Порядок № 823), прийнятим відповідно до, в тому числі, ч.1 ст. 259 КЗпП України, чинним на час проведення перевірки, встановлено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (далі - Закон).
Абзацом 2 цього пункту чітко визначено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог частин четвертої і п'ятої статті 2 Закону.
Тобто, на здійснення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин не поширюються вимоги частин четвертої і п'ятої статті 2 Закону.
В свою чергу, саме частиною п'ятою статті 2 Закону покладено зобов'язання відповідних органів забезпечити дотримання вимог певних статей Закону, в тому числі, частин першої статті 4 цього Закону, якою передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
В свою чергу, пунктом 14 порядку № 823 передбачено, що у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об'єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.
Згідно з п.5 ч.4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі (далі - ЄДР) містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця: місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем).
Адреса, яка зазначена у наказі та направленні відповідача, а саме: АДРЕСА_2 , співпадає з адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Тобто, під час виготовлення наказу та направлення Управлінням вірно зазначено адресу ФОП ОСОБА_1 та дотримано вимоги законодавства.
Таким чином, посилання позивача на порушення законодавства у зв'язку з тим, що працівник відповідача намагався здійснити перевірку за адресою місця проживання ОСОБА_1 , з якими погодився суд першої інстанції, є необґрунтованими.
Також не заслуговують на увагу доводи представника позивача щодо сумнівності заяви ОСОБА_2 , в той час як підпунктом 2 пункту 5 Порядку № 823 прямо передбачено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.
Пунктом 2 Порядку № 823 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до пунктів 14-15 Порядку № 823 у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об'єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.
Копія акта, зазначеного у пункті 14 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.
Відповідач зазначає, що 07.02.2020 здійснив спробу інспекційного відвідування за адресою місця проживання позивача.
Позивач стверджує, що це не відповідає дійсності, оскільки 07.02.2020 т.в.о. начальника управління видав наказ у місті Лисичанськ та виписав направлення про проведення інспекційного відвідування за місцем проживання позивача. У той же день інспектор ОСОБА_4 нібито здійснила спробу проведення інспекційного відвідування позивача за його місцем проживання у селі Воєводське, яке знаходиться за 163 км від міста Лисичанськ. Дорога до цього села з м. Лисичанськ за даними Google maps займає мінімум 3,5 години їзди на автомобілі в одну сторону, а потім інспектор нібито склала у с. Воєводське вимогу про надання документів, чомусь повернулась у місто Лисичанськ (+3,5 год) та відправила вимогу поштою о 15 годині і 07 хвилин. Таким чином, інспектор ОСОБА_4 фізично не могла з 09 години ранку до 15 години 07 хвилини отримати наказ та направлення про проведення інспекційного відвідування, проїхати шлях до місця проживання позивача і назад (7 годин на автомобілі), скласти вимогу про надання документів та відправити її поштою. Таким чином, відповідач не проводив інспекційного відвідування за місцем проживання позивача 07.02.2020 та навмисно вводить суд в оману.
Судом першої інстанції була допитана свідок ОСОБА_4 , яка пояснила, що 07.02.2020 вона перебувала в п.г.т. Троїцьке в службовому відрядженні з інших питань, коли їй на Вайбер надійшли копії наказу та направлення щодо проведення перевірки за зареєстрованим місцем проживання позивача. Разом з водієм їх установи вона виїхала на перевірку за адресою, що була зазначена в наказі: АДРЕСА_5 , однак, в будинку за вказаною адресою їм не відчинили. Того ж дня вона, повернувшись до свого робочого місця, склала вимогу і відіслала її поштою за зареєстрованим місцем проживання позивача.
Надаючи оцінку таким фактам, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пункт 8 Порядку № 823 передбачає обов'язок інспектора праці під час проведення інспекційного відвідування пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування.
Отримання направлення на Вайбер унеможливлює надання інспектором належним чином засвідченої копії відповідного направлення об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування 07.02.2020 інспектором праці взагалі не складався.
Відповідачем також не надано документів, які б підтверджували перебування інспектора праці ОСОБА_4 07.02.2020 в п.г.т. Троїцьке в службовому відрядженні, а отже, не спростовані доводи позивача щодо неможливості вчинення дій, спрямованих на проведення перевірки (інспекційного відвідування).
Пунктом 11 Порядку № 823 передбачено, що вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
З системного аналізу положень Порядку № 823 вбачається, що така вимога може висуватись після здійснення спроби інспекційного відвідування, чого відповідачем в межах даної справи не доведено.
Отже, ненадання документів на вимогу інспектора праці за відсутності підтвердженого факту інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 не може бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України.
Другою підставою для застосування штрафу відповідачем у відповідній постанові визначено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 20.02.2020 № ЛГ4569/34/НД.
З показань свідка ОСОБА_4 судом встановлено, що в акті про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 20.02.2020 нею помилково зазначено про присутність позивача під час складання зазначеного акту.
Зазначена обставина визнається апеляційним судом опискою, тобто, такою, що сама по собі не свідчить про фальшивість доказу.
Те саме стосується і місця: «смт.Троїцьк» замість «с.Воєводське» у адресі Позивача у відповідній постанові про накладення штрафу від 20.02.2020.
В той же час, в акті не зазначено жодного доказу неможливості проведення інспекційного відвідування, як-то, підтвердження свідків, відеозапис тощо.
Так само, не надано документів, які б підтверджували перебування інспектора праці ОСОБА_4 20.02.2020 в службовому відрядженні в іншому місті, відмінному від місця роботи інспектора.
Отже, факт перешкоджання ФОП ОСОБА_1 проведенню інспекційного відвідування 20.02.2020 не підтверджений належними доказами, в зв'язку з чим і застосування штрафу з цієї підстави є необґрунтованим.
Посилання місцевого суду на порушення Управлінням приписів пункту 15 Порядку, за якими копія акта, зазначеного у пункті 14 цього Порядку, не була надіслана позивачеві, апеляційним судом визнається необґрунтованими, оскільки такий обов'язок у відповідача виникає щодо органу, якому підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), чого в спірних правовідносинах немає.
Також судом першої інстанції помилково застосовані до спірних правовідносин норми Порядку № 509, які були виключеними (пункти 5-8) на час виникнення спірних правовідносин.
Однак це не впливає на правильність остаточних висновків суду першої інстанції про те, що відповідач не довів законності та обґрунтованості оскарженого рішення, а тому постанова Головного управління Держпраці у Луганській області про накладення штрафу від 20.02.2020 № ЛГ4569/34/НД/ТД-ФС у розмірі 75568,00 грн є протиправною та має бути скасованою за рішенням суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції при задоволенні позову вирішено питання про розподіл судових витрат, в тому числі, пов'язаних з правничою допомогою.
Апеляційна скарга не містить жодного обґрунтування щодо порушення в цій частині місцевим судом норм процесуального права.
Отже, і в цій частині судове рішення має бути залишено без змін.
Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року представником позивача додано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції.
До цього клопотання представником позивача надано: детальний перелік послуг, наданих адвокатським об'єднанням «Барген» ФОП ОСОБА_1 у справі № 360/1040/20 у Першому апеляційному адміністративному суді, рахунок на оплату за юридичні послуги № 18/09-20 від 18.09.2020; меморіальний ордер від 18.09.2020 про сплату АО «Барген» ОСОБА_1 7000 грн.; підтвердження про направлення копій документів відповідачу.
Вирішуючи заяву по суті щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в межах заявлених вимог, суд зазначає наступне.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 КАС України, частинами 1, 3 якої встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 134 КАС України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд відмічає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Боттацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, між ФОП ОСОБА_1 та АО «Барген» був укладений договір про правову допомогу № 28/02-20 від 28.02.2020 (далі - Договір).
За договором адвокат надає послуги, передбачені пунктом 1.2 Договору. За надання правової допомоги за Договором розмір та порядок оплати гонорару визначається в рахунках, які виставляє Виконавець. Замовник сплачує Виконавцю гонорар шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця (пп. 5.1, 5.4 Договору).
18.09.2020 АО «Барген» надіслало ФОП ОСОБА_1 рахунок на оплату за юридичні послуги № 18/09-20 від 18.09.2020.
18.09.2020 ФОП ОСОБА_1 перерахував на рахунок АО «Барген» 7000,00 грн. за послуги згідно з договором про правову допомогу № 28/02-20 від 28.02.2020 без ПДВ, що підтверджено меморіальним ордером.
Вирішуючи питання про співмірність заявленого розміру витрат, колегія суддів звертає увагу безпосередньо на детальний опис витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в Першому апеляційному адміністративному суді та рахунок на оплату юридичної послуги.
Так, представником позивача зазначено, що вартість такої послуги, як підготовка та подання до Першого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу у справі № 360/1040/20 (витрачений час - 5 годин) становить 5000,00 грн. Також в описі зазначено про понесені витрати за участь у судовому засідання 29 вересня 2020 року в сумі 2000 грн.
Надаючи оцінку співмірності витрат на представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції, суд дійшов наступного висновку.
Під час розгляду апеляційної скарги у цій справі апеляційним судом було встановлено необґрунтованість деяких доводів представника позивача, предмет спору у цій справі не є складним, містить оскарження лише одного рішення суб'єкта владних повноважень, не потребує складних правових досліджень, вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, а обсяг і складність складеного процесуального документу - відзиву на апеляційну скаргу не є значними.
Така послуга, як складання відзиву на апеляційну скаргу, на переконання колегії суддів, не потребує додаткового вивчення та правового аналізу.
В цьому випадку, представник позивача зазначає про необхідність відшкодування витрат, зокрема на підготовку відзиву до апеляційної скарги в сумі 5000,00 грн., тоді як зазначення адвокатом про витрачений час на підготовку такого процесуального документу (5 годин) - є не співмірним до предмету спору та обсягу наданих послуг.
Тому в цій частині витрат суд зменшує їх розмір з 5000,00 грн. до 500,00 грн.
Відшкодування витрат, понесених у зв'язку із участю ОСОБА_5 у судовому засіданні в Першому апеляційному адміністративному суді 29 вересня 2020 року, заявлені ним в сумі 1000 грн., у зв'язку з його участю в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, колегія суддів також зменшує, присуджуючи їх в розмірі 500,00 грн.
Отже, вимоги заяви представника позивача про стягнення з Головного управління Держпраці у Луганській області понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі № 360/1040/20 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі № 360/1040/20 - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Луганській області (код ЄДРПОУ 39801404, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 1а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (однієї тисячі) гривень.
Повне судове рішення - 02 жовтня 2020 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. В. Гайдар
І. Д. Компанієць