24 вересня 2020 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 759/8201/16-ц
номер провадження: 22-ц/824/8218/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря - Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційної скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Середи Валерії Юріївни на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року у складі судді Борденюка В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів,
У червні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ), фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) про визнання недійсними договорів підряду.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на праві власності належить гуртожиток по АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 та ОСОБА_5 06 липня 2010 року видали довіреності на ім'я ОСОБА_6 , якою уповноважили останнього на укладення від їх імені лише договорів на участь в експлуатаційних витратах та утриманні житлового будинку, а також договорів щодо надання послуг зв'язку, телекомунікаційних послуг, послуг тепло-, водо-, електропостачання та водовідведення. Повноважень на укладання договорів будівельного підряду від імені довірителів повіреному надано не було. Разом з тим, діючи на підставі вищевказаної довіреності, ОСОБА_6 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклав з ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_1 договори підряду. Вказував, що оспорювані договори були укладені та підписані ОСОБА_6 з перевищенням повноважень, тому на час вчинення цих правочинів сторонами не були додержані вимоги, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.
З урахуванням наведеного ОСОБА_2 просив: визнати недійсним договір підряду №27/12 від 27 грудня 2010 року, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір підряду № 01/10 від 01 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 ; визнати недійсним договір підряду № 03/06 від 30 червня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним з моменту укладення договір підряду №27/12 від 27 грудня 2010 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 .
Визнано недійсним з моменту укладення договір підряду №01/10 від 01 жовтня 2010 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 .
Визнано недійсним з моменту укладення договір підряду №30/06 від 30 червня 2011 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1 .
Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір у розмірі по 183 грн 73 коп. з кожного.
Рішенням апеляційного суду міста Києва від 13 березня 2017 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 задоволено частково. Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним з моменту укладення договору підряду №27/12 від 27 грудня 2010 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 та стягнення судового збору - скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Кучерявого Д.В. відхилено. Рішення апеляційного суду міста Києва від 13 березня 2017 року залишено без змін.
Постановою апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 задоволено частково. Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору підряду №01/10 від 01 жовтня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 , скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.
Постановою Верховного Суду від 16 січня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду міста Києва від 13 березня 2017 року залишено без задоволення. Рішення апеляційного суду міста Києва від 13 березня 2017 року залишено без змін. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ткачука О.В. на постанову апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року залишено без задоволення. Постанову апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року залишено без змін.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва з від 27 лютого 2020 року заяву представника ФОП ОСОБА_1 - адвоката Середи В.Ю. про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції від 13 жовтня 2016 року, представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Середа В.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на підставі довіреності від 06 липня 2010 року, виданої на ім'я ОСОБА_6 уповноважили останнього представляти інтереси довірителів перед усіма фізичними та юридичними особами як власників житлових приміщень гуртожитку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та вчиняти юридично значимі дії, пов'язані з вищезазначеним майном. Представнику для виконання своїх повноважень було надано право підпису із зазначенням «якщо в цьому буде потреба». Вказує, що надані представнику ОСОБА_6 повноваження є значно ширшими, ніж на цьому наполягає позивач. Зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були обізнані про ремонтні роботи, які проводились на їх об'єкті протягом майже двох років, про що свідчать значні позитивні естетичні та функціональні зміни в приміщеннях, а також той факт, що відкликання довіреності та несхвалення правочину, вчиненого представником відбулося вже після повного виконання підрядником усіх робіт. Усі ці факти свідчать лише про те, що позивач не бажає розраховуватись по своїх зобов'язаннях та намагається уникнути відповідальності. Наголошує, що ОСОБА_6 , будучи повіреним ОСОБА_5 та ОСОБА_2 як власників житлових приміщень гуртожитку на АДРЕСА_1 , представляв інтереси останніх перед усіма фізичними і юридичними особами, та мав право вчиняти юридично значимі дії, пов'язані з цим майном. У довіреностях не застережені обмеження повноважень представника на вчинення певної юридичної дії чи конкретного правочину. Тому вважає, що правові підстави для визнання вищевказаних договорів недійсним, як правочинів, вчинених представником з перевищенням повноважень, відсутні. Разом з тим, позивач як співвласник гуртожитку надав доступ до приміщень для проведення робіт, визначених умовами договорів підряду, не мав зауважень до якості виконуваних робіт та претензій щодо здійснення йому перешкод у користуванні власністю. Крім того, позивач звернувся до суду із позовною заявою 10 червня 2016 року, тобто з пропуском загального строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсним договір підряду, укладеного 30 червня 2011 року.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Кучерявий Д.В. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оспорюваний договір підряду №30/06 від 30 червня 2011 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1 підписаний представником ОСОБА_6 з перевищенням повноважень, наданих йому довіреностями, а довірителем (позивачем) не вчинялись будь-які дії, направлені на схвалення укладеного договору. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач ФОП ОСОБА_9 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_1 - адвоката Середи В.Ю.задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ФОП ОСОБА_4 не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
У ч.3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій і вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору підряду №30/06 від 30 червня 2011 року, суд першої інстанції виходив із того, що цей договір підписаний представником ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 з перевищенням повноважень, наданих йому довіреностями. При цьому довірителем (позивачем) не вчинялись будь-які дії, направлені на схвалення укладених договорів.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на праві власності належить гуртожиток по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 07 листопада 2006 року між ними та відкритим акціонерним товариством «Трест «Київміськбуд-2».
ОСОБА_5 та ОСОБА_2 06 липня 2010 року, кожен окремо, видали довіреності на ім'я ОСОБА_6 , посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. (а.с.26-27, 28-29, т.1).
За змістом цих довіреностей ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уповноважили ОСОБА_6 представляти їхні інтереси як власників (співвласників) житлових приміщень гуртожитку на АДРЕСА_1 перед усіма фізичними і юридичними особами, вчиняти такі юридично значимі дії, пов'язані з цим майном.
Так, ОСОБА_6 був уповноважений представляти інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як власників (співвласників) житлових приміщень гуртожитку на АДРЕСА_1 перед усіма фізичними і юридичними особами, вчиняти такі юридично значимі дії, пов'язані з цим майном, як: представляти інтереси у відповідних організаціях, установах, органах та на підприємствах, зокрема проектних та будівельних організаціях, органах архітектури, пожежної охорони, в органах внутрішніх справ, прокуратури, дізнання та досудового слідства тощо; у відповідних житлово-експлуатаційних конторах з правом укладання договору про участь в експлуатаційних витратах та утриманні житлового будинку, в управлінні державної пожежної охорони, в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», санепідемстанціях міста Києва, органах місцевого самоврядування, управлінні газового господарства ВАТ «Київгаз», АЕК «Київенерго», ВАТ АК «Київводоканал», ВАТ «Укртелеком», в судових та інших установах, організаціях, підприємствах у відповідності з діючим законодавства.
На виконання зазначених повноважень ОСОБА_6 надано право: подавати та отримувати від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заяви, довідки та документи, розписуватися за останніх, якщо в тому буде потреба, замовляти надання послуг зв'язку, телекомунікаційних послуг, послуг тепло-, водо-, електропостачання та водовідведення, укладати відповідні договори, у тому числі договори надання послуг з водопостачання та водовідведення, сплачувати необхідні платежі, замовляти та отримувати документи, в тому числі довідку-характеристику, подавати на реєстрацію та отримувати зареєстроване свідоцтво про право власності, зареєструвати свідоцтво у встановленому законом порядку у відповідному підприємстві, а також подавати та одержувати проектну документацію, отримувати технічний паспорт, реєстраційне посвідчення у відповідних органах, вирішувати питання щодо одержання рішень, дозволів, довідок, проектної та іншої документації та інших документів.
ОСОБА_6 також надано право вести справи ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що стосуються їх як власників зазначеного вище майна, в судах з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі тощо.
За змістом вищевказаних довіреностей від 06 липня 2010 року ОСОБА_6 уповноважений представляти інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як власників (співвласників) житлових приміщень гуртожитку на АДРЕСА_1 перед усіма фізичними і юридичними особами та вчиняти юридично значимі дії, пов'язані з цим майном, зокрема і в будівельних організаціях.
У довіреностях не застережені обмеження повноважень представника на вчинення певної юридичної дії чи конкретного правочину.
Системний аналіз змісту цих довіреності у їх сукупності та взаємному зв'язку дає підстави вважати, що перелік договорів, на укладення яких був уповноважений ОСОБА_6 , є значно ширшим і не обмежується лише укладенням договорів на участь в експлуатаційних витратах та утриманні житлового будинку, а також договорів про надання послуг зв'язку, телекомунікаційних послуг, послуг тепло-, водо-, електропостачання та водовідведення. За змістом цієї довіреності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уповноважили ОСОБА_6 представляти їхні інтереси як власників (співвласників) житлових приміщень гуртожитку на АДРЕСА_1 перед усіма фізичними і юридичними особами, вчиняти такі юридично значимі дії, пов'язані з цим майном.
Встановлено, що на підставі зазначених вище довіреностей ОСОБА_6 уклав з ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 договори підряду (від 27 грудня 2010 року, від 01 жовтня 2010 року та від 30 червня 2011 року, відповідно) на виконання комплексу робіт з реконструкції та ремонту житлових приміщень гуртожитку, розташованих на АДРЕСА_1 .
На підтвердження факту виконання будівельних робіт складені акти приймання робіт: від 31 березня 2011 року № 4, від 31 березня 2011 року № 5, від 29 квітня 2011 року № 6, від 31 травня 2011 року № 7, від 30 грудня 2011 року № 12, від 29 лютого 2012 року № 15, від 30 квітня 2012 № 17, від 31 серпня 2012 року № 23; від 29 жовтня 2010 року № 1, від 31 січня 2011 року № 2, від 28 лютого 2011 року № 3, від 31 травня 2012 року № 18, від 31 травня 2012 року № 19, від 31 травня 2012 року № 20, від 31 травня 2012 року № 21, від 29 грудня 2012 року № 24, від 29 грудня 2012 року № 25; від 30 вересня 2011 року № 8, від 30 вересня 2011 року № 9, від 30 грудня 2011 року № 10, від 30 грудня 2011 року № 11, від 29 лютого 2012 року № 13, від 29 лютого 2012 року № 14, від 30 березня 2012 року № 16, від 31 серпня 2012 року № 22, які також підписані представником ОСОБА_6 .
Згідно з ч.2,ч.3 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Згідно з частиною третьої цієї ж статті представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказував, що спірні правочини вчинені ОСОБА_6 з перевищенням повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Оспорюваний договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що самі треті особи та представник позивача діяли недобросовісно і нерозумно.
Згідно з ч.1 ст.232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Для визнання правочину недійсним на підставі ст.232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Для задоволення позовних вимог за ст.232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє.
Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.
Разом з тим, як зазначалося вище, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уповноважили ОСОБА_6 представляти їхні інтереси як власників (співвласників) житлових приміщень гуртожитку на АДРЕСА_1 перед усіма фізичними і юридичними особами, вчиняти такі юридично значимі дії, пов'язані з цим майном.
У довіреностях не застережені обмеження повноважень представника на вчинення певної юридичної дії чи конкретного правочину.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 передбачав можливість проведення будівельних та ремонтних робіт у належному йому приміщенні та надав представнику право укладати відповідні договори. Перелік договорів, на укладення яких був уповноважений ОСОБА_6 , є значно ширшим і не обмежується лише укладенням договорів на участь в експлуатаційних витратах та утриманні житлового будинку, а також договорів про надання послуг зв'язку, телекомунікаційних послуг, послуг тепло-, водо-, електропостачання та водовідведення, а тому відсутні підстави вважати, що оспорюваний договір підряду №30/06 від 30 червня 2011 року був укладений ОСОБА_6 з перевищенням повноважень, наданих йому у довіреності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 січня 2020 року у даній справі.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Що стосується посилання суду першої інстанції на припинення дії довіреності від 06 липня 2010 року, виданої ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_6 , на підставі поданої 22 жовтня 2012 року заяви ОСОБА_2 та надісланого ОСОБА_5 на адресу відповідача ФОП ОСОБА_1 повідомлення від 23 липня 2013 року від імені ОСОБА_5 про відмову від прийняття до виконання договору підряду №03/06 від 30 червня 2011 року, то ці обставини не спростовують самого факту укладення договору підряду представником ОСОБА_6 , зокрема, в інтересах позивача. При цьому зазначені вище дії вчинені позивачем після виконання ФОП ОСОБА_1 підрядних робіт на об'єкті та порушення в судовому порядку справи про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заборгованості за виконані підрядні роботи (а.с.32, 34, т.1).
Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договорів підряду недійсними, не врахував, що представник ОСОБА_6 , укладаючи 30 червня 2011 року договір підряду №30/06 з ФОП ОСОБА_1 , діяв в межах наданих йому повноважень, а тому відсутні підстави для висновку про укладення представником договору з перевищенням наданих йому повноважень.
Таким чином, правові підстави для визнання вищевказаних договорів недійсним, як правочинів, вчинених представником з перевищенням повноважень, відсутні.
Крім того, про прийняття робіт підрядника до виконання свідчать дії і самого позивача, як співвласника житлових приміщень гуртожитку, який протягом двох років з 29 жовтня 2010 року по 29 грудня 2012 року надав доступ до приміщень для проведення робіт, визначених умовами договорів підряду, не мав зауважень до якості виконуваних робіт та претензій щодо здійснення йому перешкод у користуванні власністю.
Суд першої інстанції у порушення ст.ст. 212 - 214 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не надав належної правової оцінки доводам сторін та обставинам справи, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору підряду №30/06 від 30 червня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 таФОПОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене заочне рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи, щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення суду першої інстанції призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору підряду №30/06 від 30 червня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ФОПОСОБА_1 , з наведених вище підстав.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки колегія суддів скасовує заочне рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору підряду та ухвалює в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, то відсутні передбачені ч.1 ст.141 ЦПК України підстави для стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь позивача суми сплаченого судового збору. Відтак заочне рішення суду в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Середи Валерії Юріївни задовольнити частково.
Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору підряду №30/06 від 30 червня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцемОСОБА_1 , а також в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судового збору - скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору підряду №30/06 від 30 червня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцемОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: