24 вересня 2020 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 753/2975/20
номер провадження: 22-ц/824/6370/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря - Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційної скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима Вячеславовича на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року у складі судді Коренюк А.М., у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима Вячеславовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , заінтересована особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
У лютому 2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов В.В. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , заінтересована особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»).
Подання мотивоване тим, що у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова В.В. на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження № 58880740 з виконання виконавчого листа № 753/4821/13, виданого 29 січня 2014 року Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 199 549,26 доларів США, що еквівалентно 1 594 997 грн 24 коп. та 4 691 106 грн 01 коп., а всього 6 286 103 грн 25 коп.
Вказував, що в рамках виконавчого провадження № 58880740 з метою розшуку боржника та його майна ним були вжиті заходи щодо накладення арешту на майно боржника, а саме, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , а також зроблено запити до відповідних установ та організацій для отримання інформації про боржника. Зазначав, що 21 травня 2019 року він здійснив вихід за адресою реєстрації боржника: АДРЕСА_2 , однак за цією адресою не було виявлено боржника та його місцезнаходження не встановлено, про що ним складено акт від 21 травня 2019 року. Даний акт було направлено рекомендованим листом на адресу реєстрації боржника, проте лист боржник не отримав, рекомендоване повідомлення повернулося на адресу приватного виконавця. Зазначав, що оскільки боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року, то ним було направлено до Дарницького УП ГУ НП в місті Києві заяву про вчинення злочину від 23 грудня 2019 року. Також вказував, що боржником йому не надано декларацію про доходи та майно, не повідомлено про місцезнаходження будь-якого майна.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року, приватний виконавець просив тимчасово обмежити її у праві виїзду за межі України.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова В.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано додані до подання квитанції про відправлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 квітня 2019 року, акта приватного виконавця від 21 травня 2019 року, а також копій поштових повідомлень, що повернулись на адресу приватного виконавця із відміткою поштового відділення «за закінченням строку зберігання». Вказує, що враховуючи суму боргу за виконавчим документом у розмірі 1 594 997 грн 24 коп., суд помилково вважав, що накладення арешту на все майно боржника достатньо, оскільки норми Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають встановлення співмірності суми боргу із заходами обмеження щодо боржника. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував наявність у боржника ОСОБА_1 паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а також те, що вона перебуває у шлюбі із підданим Королівства Норвегія, а тому вважає, що у неї існує реальна можливість виїхати за кордон та надалі ухилятися від виконання рішення суду про стягнення боргу. Також вказує, що листом від 16 березня 2020 року Державна прикордонна служба України повідомила, що боржник безперешкодно та систематично перетинала кордон України після ухвалення судом рішення про стягнення боргу, яким ним був отриманий 07 квітня 2020 року. Однак у нього не було можливості надати даний доказ до суду першої інстанції, оскільки подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України було ним направлено до суду 12 лютого 2020 року.
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова В.В. задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова В.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .
Боржник ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась. 22 липня 2020 року Київським апеляційним судом була направлена судова повістка про її виклик за наявною у матеріалах справи адресою місця її проживання, а саме: АДРЕСА_3 . 30 липня 2020 року на адресу Київського апеляційного суду повернувся конверт із судовою повісткою, адресованою ОСОБА_1 , який повернуто поштовим відділенням з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.116-117), що у свою чергу вважається врученням судової повістки відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.
Приватний виконавець Корольов В.В. і заінтересована особа: ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення судових повісток (а.с.114, 115).
Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова В.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що обмеження права виїзду за межі України допускається у разі доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, однак у матеріалах подання відсутні докази умисного ухилення боржника від виконання рішення суду. Також суд зазначив, що приватний виконавець не надав доказів належного повідомлення боржника про добровільне виконання рішення суду.
Вказані висновки суду є правильними й такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2014 року Дарницьким районним судом міста Києва було видано виконавчий лист №753/4821/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 199 549,26 доларів США, що еквівалентно 1 594 997 грн 24 коп. та 4 691 106 грн 01 коп., що разом складає 6 286 103 грн 25 коп. (а.с.5).
12 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Корольовим В.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 58880740 з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа від 29 січня 2014 року №753/4821/13 (а.с.6).
Вказана постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження була направлена поштою рекомендованим листом на адресу боржника, однак поштовий конверт повернувся на адресу приватного виконавця з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.9), що свідчить про те, що вказана постанова не була вручена боржнику.
В рамках даного виконавчого провадження постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова В.В. від 12 квітня 2019 року накладено арешт на майно, що належить боржнику, а саме, двокімнатну квартиру, загальною площею 71,00 кв.м, жилою площею 36,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.12).
21 травня 2019 року приватний виконавець здійснив вихід за адресою реєстрації боржника, а саме: АДРЕСА_2 , однак боржника за зазначеною адресою не виявлено, про що приватним виконавцем складено акт від 21 травня 2019 року.
Даний акт було направлено поштою рекомендованим листом на адресу боржника, проте рекомендоване повідомлення повернулося приватному виконавцю з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с.30), що свідчить про те, що вказаний акт не був вручений боржнику.
Також із матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем з метою розшуку боржника та його майна зроблено запити до відповідних установ та організацій для отримання інформації щодо боржника, на які приватним виконавцем були отримані відповіді (а.с.13-50).
23 грудня 2019 року приватний виконавець Корольов В.В. звернувся до Дарницького УП ГУНП в місті Києві із заявою про вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, оскільки боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року (а.с.48-49).
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положення ст.ст.12,81 ЦПК України. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.3 ст.441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів не відповідає вимогам законодавства.
Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов'язань, а не за наявність факту їх невиконання.
При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов'язків.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Разом з тим із справи видно, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова В.В. від 12 квітня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 58880740 була направлена боржнику ОСОБА_1 на зареєстровану адресу місця її проживання: АДРЕСА_2 (а.с.8). Однак поштовий конверт лист із вказаною постановою повернувся у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с.9).
Також згідно акту приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова В.В. від 21 травня 2019 року ОСОБА_1 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
Таким чином звертаючись з поданням про тимчасове обмеження права боржника ОСОБА_1 на виїзд за межі України, приватний виконавець не надав доказів її повідомлення щодо відкриття провадження та ухилення її від виконання зобов'язань.
Відсутність доказів про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання є підставою для відмови у задоволенні подання про тимчасове обмеження права боржника на виїзд за межі України.
У даному конкретному випадку факт ухилення ОСОБА_1 не підтверджуються доданими до подання матеріалами виконавчого провадження №85550740 доказами, оскільки з даних матеріалів вбачається, що боржник не була належним чином повідомленим про відкриття виконавчого провадження.
Доказів про вжиття боржником ОСОБА_1 дій або бездіяльності щодо ухилення від виконання зобов'язання матеріали справи не містять.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано додані до подання квитанції про відправлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 квітня 2019 року, акта приватного виконавця від 21 травня 2019 року, а також копій поштових повідомлень, що повернулись на адресу приватного виконавця із відміткою поштового відділення «за закінченням строку зберігання», є необґрунтованими з наведених вище підстав.
При цьому колегія суддів враховує, що наявність лише невиконаного зобов'язання не є підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, оскільки юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачена законом не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, а також враховуючи, що тягар доказування наявності факту ухилення від виконання зобов'язань покладається на виконавця, який цього факту не довів, тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні подання.
З наведених підстав колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про необхідність задоволення подання приватного виконавця про тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України з тих підстав, що боржник не виконує судове рішення.
До того ж законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, як помилково вважає скаржник, а за ухилення від їх виконання.
Установивши, що приватний виконавець не надав суду належних і допустимих доказів повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та умисного ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова В.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також що вона уклала шлюб з підданим Королівства Норвегія і періодично виїжджає за межі України, не приймаються судом до уваги, оскільки вказані обставини не спростовують висновків суду про відсутність доказів повідомлення її про відкриття виконавчого провадження та її умисного ухилення від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням суду.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення подання виконавця, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна правова оцінка.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима Вячеславовича залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: